Рішення № 91277185, 28.08.2020, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 947/24205/19

Провадження № 2/947/490/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2020 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Маломуж А.І.,

за участі секретаря судового засідання - Абухіної Н.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до державного реєстратора комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюти Сергія Васильовича (м. Одеса, просп. Адміральський, 33 А, оф. 502), Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (м. Київ, вул. Щорса, 36Б), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17) про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, скасування запису в державному реєстрі,-

В С Т А Н О В И В:

04.10.2019 року ОСОБА_1 звернулась до Київського районного суду м. Одеси із позовною заявою до державного реєстратора комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюти Сергія Васильовича, Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, скасування запису в державному реєстрі.

В обґрунтування позову вказував, що 25 липня 2008 року між ОСОБА_1 та відкритим акціонерним товариством "Сведбанк" було укладено кредитний договір №1501/0708/55-012, за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту в розмірі 120000,00 доларів США на строк до 25 липня 2018 року включно.

Виконання зобов`язань позичальника за даним договором було забезпечено іпотечним договором, укладеним 25 липня 2008 року між позивачем (іпотекодавцем) та ВАТ "Сведбанк" (іпотекодержателем) № 1501/0708/55-012-Z-1. посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І. за реєстровим №5873.

25.09.2019 року з отриманої позивачем інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо належної ОСОБА_1 на праві приватної власності квартири АДРЕСА_2 , позивачці стало відомо, що 12.07.2019 року державним реєстратором комунального підприємства "Агенція реєстраційних послуг" Манютою Сергієм Васильовичем на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.07.2019 року за індексним №47795313 право власності на зазначену квартиру було зареєстровано за акціонерним товариством "Дельта Банк". Підставою виникнення права власності зазначено іпотечний договір від 25.07.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І. за реєстровим №5873, доказ повідомлення (як зазначено в Реєстрі "видавник: Укрпошта") від 01.04.2019 року №6510405191580 та лист-вимогу від 22.03.2019 року №02.4.1/426/19.

Вважає, що таке рішення було прийнято державним реєстратором з порушенням Закону України «Про іпотеку» та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин», оскільки, відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 07 червня 2014 року, за яким не може бути примусово стягнуте (відчужене без зголи власника) нерухоме майно, яке вважається предметом застави, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язання громадянина України зав споживчими кредитами, наданими в іноземній валюті. Дія даного Закону розповсюджується і на випадки позасудового звернення стягнення.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Маломуж А.І.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 10.10.2019 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 16.03.2020 року залучено в якості співвідповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 04.06.2020 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала позовну заяву та просила її задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача АТ «Дельта Банк» в судовому засідання просив відмовити у задоволенні позовної заяви, надав відзив відповідно до якого зазначив, що на позасудовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не застосовуються, оскільки у позивачки є інше нерухоме майно.

Відповідач державний реєстратор Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюта Сергій Васильович в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином, відзив на позов не надав.

Представник відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином, відзив на позов не надав.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та надані докази, встановив наступне.

25 липня 2008 року між ОСОБА_1 та відкритим акціонерним товариством "Сведбанк" було укладено кредитний договір №1501/0708/55-012, за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту в розмірі 120000,00 доларів США на строк до 25 липня 2018 року включно.

Виконання зобов`язань позичальника за даним договором було забезпечено іпотечним договором, укладеним 25 липня 2008 року між позивачем (іпотекодавцем) та ВАТ "Сведбанк" (іпотекодержателем) № 1501/0708/55-012-Z-1. посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І. за реєстровим №5873.

У зв`язку з укладенням іпотечного договору, даним нотаріусом було накладено заборону відчуження іпотечного майна - квартири АДРЕСА_2 , що належала позивачці на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 . виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 28.10.2004 року, зареєстрованого в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 11.11.2004 (номер запису 3372 в книзі 550 на стор. 1) за реєстраційним № 8379844, до припинення чи розірвання договору іпотеки. Вказана заборона була зареєстрована приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І. в Реєстрі заборон за реєстровим №5874.

25 травня 2012 року між відкритим акціонерним товариством (в подальшому публічним акціонерним товариством) "Сведбанк" та публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. за реєстровим №1306, 1307, відповідно до якого ПАТ «Дельта Банк» набув прав кредитора за кредитним договором №1501/0708/55-012 та забезпечувальним до нього іпотечним договором № 1501 /0708/55-012-Д-1.

31 липня 2017 року ПАТ "Дельта Банк" звернулось до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2 .

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21.06.2017 року по справі №520/10686/15-ц у задоволенні позову ПАТ "Дельта Банк" було відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ПАТ "Дельта Банк" подало апеляційну скаргу, яку постановою апеляційного суду Одеської області від 16.10.2018 року було залишено без задоволення, а рішення Київського районного суду від 21.06.2017 року було залишено без змін.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями ПАТ "Дельта Банк" було подано касаційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси від 21.06.2017 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 16.10.2018 року до Верховного Суду.

Ухваорю Верховного Суду від 14.12.2018 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПАТ "Дельта Банк" було відмовлено.

25.09.2019 року з отриманої позивачем інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо належної ОСОБА_1 на праві приватної власності квартири АДРЕСА_2 , позивачці стало відомо, що 12.07.2019 року державним реєстратором комунального підприємства "Агенція реєстраційних послуг" Манютою Сергієм Васильовичем на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.07.2019 року за індексним №47795313 право власності на зазначену квартиру було зареєстровано за акціонерним товариством "Дельта Банк". Підставою виникнення права власності зазначено іпотечний договір від 25.07.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І. за реєстровим №5873, доказ повідомлення (як зазначено в Реєстрі "видавник: Укрпошта") від 01.04.2019 року №6510405191580 та лист-вимогу від 22.03.2019 року №02.4.1/426/19.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч. ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК).

У статті 12 Закону України «Про іпотеку» ( тут і далі в редакції станом на день укладення іпотечного договору) визначено, що в разі порушення іпотекодавцем обов`язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 33 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Згідно зі статтею 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.

Дослідивши текст договору іпотеки від 25.07.2008 року судом встановлено, що згідно із п. 12.3 вказаного договору, за вибором іпотекодержателя застосовується один із способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя, а саме згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеним шляхом здійснення застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке викладене в п. 12.3.1. та 12.3.2. цього Договору.

Відповідно до п.п 12.3.1. договору іпотеки, задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання Основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку». Відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку», у випадку задоволення вимог іпотекодержателя шляхом використання процедури, передбаченої в цьому підпункті п. 12.3. Договору, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

Окрім цього, відповідно до ст. 35 Закону України № 898-IV «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Тобто, умовою реалізації іпотекодержателем права на звернення стягнення на предмет іпотеки, за змістом ч. 2 ст. 590 ЦК України, ст. ст. 12, 33, 35 Закону України № 898-IV «Про іпотеку» є наявність у іпотечному договорі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності чи укладення окремого договору, невиконання або неналежне виконання боржником основного зобов`язання, а також сплив 30-ти денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги про усунення порушення зобов`язання.

Згідно із пунктом 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 25.12.2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подається, в тому числі документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі.

У наведених правових нормах визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, та з огляду на закріплені у статтях 10, 18 Закону України № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та статті 37 Закону України № 898-IV «Про іпотеку» порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Згідно ч. 3 ст. 10 Закону України № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Матеріалами реєстраційної справи № 1872932751101 підтверджується виконання відповідачем обов`язку в частині направлення письмової вимоги на адресу боржника, а саме: наявна копія листа-вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки від 22.03.2019 року, вих №426 на адресу ОСОБА_1 та копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з підписом отримувача.

Судом достовірно встановлено, що 07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону України «Про іпотеку»).

Отже, Закон України «Про іпотеку» прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому, до прийняття Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

Водночас, вищезазначений Закон ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.

Суд не погоджується з доводами позивача про те, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , не може бути примусово стягнута (шляхом перереєстрації права власності на нерухоме майно) на підставі дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» у тому числі шляхом реєстрації права власності за ПАТ «Дельта Банк», оскільки у позивачки наявна інше житло, а саме квартира за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер майна 23992981).

Крім того, ОСОБА_1 до 05.04.2019 року була власником частки ще одного об`єкту нерухомості, який розташований за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер майна 271900451101). 05.04.2019 року вона подарувала належну їй ј частини зазначеної нерухомості ОСОБА_2 , тобто 30.03.2019 року позивачка отримала лист-вимогу про усунення порушень виконання умов кредитного договору, яке містило попередження про початок звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, а вже 05.04.2019 року вона уклала договір дарування відносно своєї частки в об`єкті нерухомості за реєстраційним номером 271900451101.

Окрім того, у постанові Верховного Суду України від 06 липня 2016 року у справі № 6-969цс16 зроблено висновок, що «мораторій є відстроченням виконання зобов`язання, а не звільненням від його виконання. Відтак установлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє його примусово стягувати (відчужувати без згоди власника). Оскільки Закон України від 3 червня 2014 року № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов`язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності. Рішення ж суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України від 3 червня 2014 року № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає виконанню».

Мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє його примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Тлумачення статті 37 Закону України «Про іпотеку» свідчить, що звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідному застереженні в іпотечному договорі), який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань не може вважатися примусовим стягненням (відчуженням без згоди власника). Оскільки таке право іпотекодержателя на передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань виникло на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідного застереження в іпотечному договорі), згоду на яке надано іпотекодавцем шляхом підписання відповідного договору.

Положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не поширюються на випадки звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку» на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідного застереження в іпотечному договорі).

Такі висновки відповідають правовим позиціям, викладеним у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 464/8589/15-ц (провадження № 61-10874сво18) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі 643/17966/14-ц (провадження 14-203цс19), постанові Верховного суду від 15 січня 2020 року в справі №201/344/18 (провадження № 61-47421св18).

Оскільки, реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ПАТ «Дельта Банк» проведено на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, положення Закону України ««Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не можуть застосовуватись до спірних правовідносин.

Відповідно до довідки про склад сім`ї та зареєстрованих осіб, на момент укладання договору іпотеки в квартирі АДРЕСА_1 ніхто не проживав та не був зареєстрований.

Відповідно до п.9.1 Іпотечного договору. ОСОБА_1 не мала права без попередньої письмової згоди Іпотекодержателя передавати предмет іпотеки або його частину в найом, користування на будь-яких інших підставах іншим особам.

Відповідно до доданої до позовної заяви Довідки про склад сім`ї та зареєстрованих осіб від 25.09.2019 року, всі зазначені в ній особи були зареєстровані після укладення іпотечного договору та без письмової згоди на те Іпотекодержателя.

Крім того, зазначені в цій довідці особи є власниками іншої нерухомості, а саме:

ОСОБА_2 - власник 1/4 квартири за адресою: АДРЕСА_4 на підставі договору дарування від 05.04.2019 року

ОСОБА_3 - власник 1/4 квартири за адресою: АДРЕСА_4 на підставі Свідоцтва про право власності від 05.11.20 року, що підтверджується довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 31.10.2019 року.

Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, оскільки позивачем не представлено, а судом не отримано жодних переконливих доказів у їх підтвердження.

А також, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 35, 36, 37 Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 141, 142, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до державного реєстратора комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюти Сергія Васильовича (м. Одеса, просп. Адміральський, 33 А, оф. 502), Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (м. Київ, вул. Щорса, 36Б), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17) про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, скасування запису в державному реєстрі відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання Одеському апеляційному суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 02.09.2020 року.

Суддя Маломуж А. І.