Рішення № 91274461, 23.07.2019, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/4891/17

Провадження №2/405/1138/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2019 року Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючого-судді: Іванової Л.А.

при секретарі: Лисонь В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кропивницький цивільну справу № 405/4891/17 за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 24.12.2010 року, зазначивши в обґрунтування позовних вимог, що відповідно до умов зазначеного Договору, ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 8000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керується п. 2.1.1.2.3., п. 2.1.1.2.4. Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4. Умов та Правил надання банківських послуг. При цьому, ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана нею Заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/ складає між нею та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. При цьому, при укладенні Договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Крім того, Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/terms/peges70/, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п.2.1.1.12.6 Правил користування платіжною карткою. Зазначив, що свої зобов`язання за Договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах кредитного ліміту.

У порушення умов Договору відповідач зобов`язання за вказаним Договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 30.06.2017 року заборгованість за кредитним договором становить 76 515 грн. 78 коп., яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 7 841 грн. 24 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 61 257 грн. 69 коп., заборгованості за пенею та комісією в розмірі 3 297 грн. 05 грн., а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6. Умов та Правил в розмірі 500 грн. (фіксована частина) + 5% відсотків від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих і прострочених процентів та комісій(процентна складова), що становить 3619 грн. 80 коп.

З огляду на зазначене вище, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором від 24.12.2010 року в розмірі 76 515 грн. 78 коп., а також судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 1 600 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 20 вересня 2017 року відкрито провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.

При цьому, 15 грудня 2017 року набрав чинності в новій редакції Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Цивільний процесуальний кодекс України.

Відповідно до п.9 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року, який набрав чинності 15.12.2017 року), справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, на підставі чого та враховуючи, що провадження у справі відкрито до набрання чинності цією редакцією ЦПК України, подальший розгляд зазначеної справи здійснено за правилами ЦПК України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року за правилами спрощеного позовного провадження з викликом в судове засідання учасників справи.

Представником позивача АТ КБ «ПриватБанк» подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача та підтримання позовних вимог.

Представником відповідача ОСОБА_1 - Бойко З.С. (діє на підставі довіреності серії НМХ № 934145 від 03.01.2018 року, посвідченої приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Сотник Н.Л.) подана заява, зареєстрована в суді за вх.№18605 від 29.07.2019 року, в якій просила розглянути справу за їх відсутності (її та відповідача), також при винесенні рішення просила врахувати правову позицію Великої Палати Верховного Суду по справі №342/180/17, провадження №14-131цс19 від 03.07.2019 року.

Крім того, відповідачем ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву, який зареєстровано в суді за вх.№8701 від 04 квітня 2018 року, на обґрунтування якого зазначено, що вона (відповідач) не визнає позовні вимоги в повному обсязі, вважаючи їх безпідставними та недоведеними, а відтак такими, що не підлягають задоволенню. Вказала, що 24.12.2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та нею (відповідачем) відбулося підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку. У розділі визначення бажаного кредитного ліміту по платіжній картці кредитка «Універсальна»/ Gold розмір кредитного ліміту 1000 грн., як це вбачається із доданої до позовної заяви копії анкети-заяви. Друкованим текстом анкети-заяви передбачено, зокрема, що Заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами складають між відповідачем та банком Договір про надання банківських послуг. Додані банком до позовної заяви Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з умов та правил надання банківських послуг в Приват Ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщених на сайті не дають можливості встановити, яка ж саме кредитна картка була їй видана, і які саме тарифи обслуговування застосовуються до неї, більш того зазначені документи нею (відповідачем) не підписані.

Умовами обслуговування, які визначені у п.2.1.1.2 Умов та правил надання банківських послуг, передбачено, що для надання послуг банком клієнту видається картка, її вид визначений у Пам`ятці клієнта/довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якої клієнт і банк укладає договір про надання банківських послуг. Після отримання банком необхідних документів, а також заяви, банк проводить перевірку пред`явлених документів і приймає рішення про можливість встановлення кредитного ліміту на кредитну карту. Датою укладення договору є дата отримання картки, вказаної у заяві. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою клієнта відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком. Визначений банком порядок надання банківських послуг викладений в Умовах та правилах надання банківських послуг, передбачає обов`язковість укладання договору у письмовій формі шляхом підписання клієнтом складових такої форми кредитного договору, а саме: анкети-заяви, пам`ятки, довідки про умови кредитування. В анкеті-заяві, підписаній відповідачем, вид картки не визначено.

Крім того, у відзиві відповідач послалася також на правову позицію, викладену у рішенні Конституційного суду України від 10.11.2011 року у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22,23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України, згідно якої держава забезпечує особливий захист споживача більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору, що здійснюється через встановлення особливого порядку укладенні цивільних договорів споживчого кредиту, із оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору.

Представлена банком анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Привабанку від 24.12.2010 року, яка підписана нею ( ОСОБА_1 ), не містить ознак узгодження в письмовій формі умов щодо розміру кредиту, процентів за користування кредитом, розміру пені та штрафу, виду виданої кредитної картки та її номеру. З наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що починаючи з 1 вересня 2014 року банк збільшив відсоткову ставку з 30% до 34,8%, а з 01.04.2015 - 43,20% без повідомлення позивача. Відповідно до частин першої-четвертою статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксована або змінюваною. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. Зміна умов договору по картковому рахунку відбулася з порушенням Умов та правил, оскільки ПАТ КБ «ПриватБанк» не надано належних та допустимих доказів про причини зміни розміру процентної ставки з 1 вересня 2014 року до 34,80 %, а з 01.04.2015 року до 43,20 %, а також доказів повідомлення позичальника про зміну процентної ставки та погодження з ним цієї дії.

Таким чином, вважає, що між позивачем та відповідачем на підставі анкети-заяви не виникло кредитних відносин, оскільки підписаною анкетою-заявою не узгоджено в належній письмовій формі істотні умови цього виду договірних відносин, зокрема, розміру кредиту, процентів за користування кредитом, неустойки, а також вид, номер кредитної картки, з якої відбувалося зняття коштів, а також і час її отримання відповідачем.

Крім того, відповідач зазначає, що, у зв`язку з тим, що останній платіж картрахунком відповідача був проведений 08 серпня 2014 року, а до суду з даним позовом позивач звернувся у вересні 2017 року, то, вважає, на час звернення позивача до суду, строк позовної давності як щодо вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту, так і до вимог про стягнення відсотків та штрафів сплинув, що в силу вказаних норм матеріального права є підставою для відмови в задоволенні позову.

З огляду на викладене, просить відмовити ПАТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні позову.

Представником позивача АТ КБ «ПриватБанк» подано до суду відповідь на відзив, зареєстровану в суді 30.05.2018 року за вх. ЕП-2310/183, в якій зазначено, що підписавши Анкету-Заяву відповідач підтвердила, що вона була ознайомлена з умовами кредитування та погодил, відповідач прийняла умови договору та погодилася з ними. Крім того, позивачем надана до суду копія анкети-заяви від 24.12.2010 року, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація, необхідна для отримання кредитної картки, при цьому, вказана інформація про себе заповнена відповідачем особисто, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що остання висловила згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки "Універсальна" та особистим підписом засвідчила, що «Я згодна(ен) з тим, що ця заява, разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та Банком Договір про надання банківських послуг. Я ознайомилась (вся) і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді..». Також до матеріалів позовної заяви долучено «Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», з якої чітко вбачається, що відповідачу встановлено поточну процентну ставку, 2,5% (30% на рік), вказано розміри комісій та штрафів. Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови. Крім того, вищезазначені Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях Банку та на офіційному сайті Банку. Приймаючи до уваги те, що за змістом ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, то відсутність підпису Відповідача в Умовах, при наявності його письмового свідчення про те, що він ознайомлений у письмовому вигляді та згідний з Умовами та Тарифами, що Заява разом із Умовами та Тарифами складають договір про надання банківських послуг, не є підставою вважати, що Умови укладені поза межами договору та є не допустимими доказами. Тим самим, відповідач підписанням Анкети-заяви позичальника приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг, при цьому, заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг. Крім того, відповідно до виписки з карткового рахунку чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувалася грошима, отримувала кошти через банкомат, здійснювала розрахунки через термінали в касах магазинів, а, отже, і отримала кредитну картку "Універсальна", оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності останньої. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що відповідач частково сплачувала заборгованість за договором (погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»). Крім того, виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача - баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції). Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами по справі. Крім того, позивач зазначив, що при нарахуванні Банком процентів, комісій, пені і не внесення коштів клієнтом на погашення цієї заборгованості, Банк має право здійснити списання даної заборгованості за рахунок кредитного ліміту. При проведенні претензійно-позовних заходів ключову роль відіграє заборгованість клієнта (сума фактично отриманих коштів та нарахована плата за користування ними), а не сума стартового кредитного ліміту по карті. Тому належним доказом зняття коштів з карткового рахунку клієнта є виписка. У зв`язку з цим, обставини, на які відповідач посилається в своєму запереченні, не відповідають дійсності, а позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі. Щодо зміни відсоткової ставки позивач зазначив, що під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 2,5% в місяць або 30% на рік, в подальшому процентна ставка була змінена, що підтверджується наказами банку. Повідомлення про підвищення процентної ставки відповідачу було направлено 15.08.2014 року та 15.03.2015 року, станом на час подання відповіді на відзив, заяв про розірвання кредитного договору від відповідача до Банку не надходило. Крім того, зазначив, що відповідач не правомірно в даному випадку посилається на положення Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки вказаний Закон не поширюється на спірні правовідносини. Щодо строків позовної давності позивач зазначив, що відповідно до пунктів 2.1.1.2.11 Правил користування платіжною карткою граничний строк дії картки (місяць і рік) вказано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці (поле MONTH). За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту, перебіг позовної давності ст.257 ЦК України щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст.261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору. Згідно з довідкою про карти клієнта ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) згідно кредитного договору б/н від 24.12.2010 року отримала картки № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , остання з яких має термін дії до останнього дня 04.2015 року. Керуючись правовими позиціями ВСУ , які викладені в постановах від 19 березня 2014 року №6-14цс14 та від 18 червня 2014 року №6-61цс14, а тому строк позовної давності щодо повернення кредиту у повному обсязі починається зі спливом останнього дня місяця дії карки (ст.261 ЦКУ), тобто з 31.04.2015 року, в свою чергу, банком подано позовну заяву до суду 08.09.2017 р., тобто в межах строку позовної давності. Крім того, зауважено, що згідно виписки по рахунку, вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконувала свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що остання знала про умови кредитування та визнала свої зобов`язання за договором. Тому посилання відповідача про те, що вона не була ознайомлена з умовами кредитування не має прийматися судом до уваги. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Зваживши доводи, викладені в позовній заяві, враховуючи подані учасниками справи заяви по суті справи, дослідивши докази по справі в їх сукупності, з`ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, виходячи з положень ст.12 та ст.13 ЦПК України, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, суд вважає, що вимоги позивача обґрунтовані, ґрунтуються на вимогах закону, що регулює спірні правовідносини, разом з тим, є такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 24.12.2010 року між публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг, шляхом підписання відповідачем Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанк. При цьому, відповідач погодилася з тим, що зазначена заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг у Приватбанку і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

При цьому, судом відзначається, що номер кредитної картки, термін її діїх та з якими саме Умовами та правилами надання банківських послуг в ПриватБанк та тарифами ознайомлена клієнт ОСОБА_1 в Анкеті-заяві не зазначено.

На підтвердження факту укладення договору позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» надав, окрім Анкети-заяви, також Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 рокута витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD».

При цьому, згідно з наданим банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 24.12.2010 року, за період з 24.2.2014 року по 30.06.2017 року року, станом на 30.06.2017 року становить 76 515, 78 грн., з якої: заборгованість за кредитом - 7 841, 24 грн., заборгованість за процентами - 61 257, 69 грн., заборгованість за комісією - 3 297, 05 грн., заборгованість по штрафам в розмірі 4 119, 80 грн.

При цьому, з зазначеного розрахунку заборгованості (Графа 15 «Сума погашення за наданим кредитом») вбачається, що відповідач ОСОБА_1 періодично вносила кошти на погашення заборгованості за наданим кредитом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтями 626, 628 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно з ч. 1ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його Умови розробляє підприємець та в конкретному випадку - позивач АТ КБ "ПриватБанк".

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим саме банк має підтвердити, що на час укладення з відповідачем відповідного договору, а саме: 24.12.2010 року, діяли саме ці Умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. ст.633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ч.ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору .

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ч. 1ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

При цьому, обґрунтовуючи право на нарахування процентів за користування кредитом, а також неустойки у вигляді пені, комісії, позивач, крім самого розрахунку заборгованості за договором, посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку в якому, визначені, зокрема, пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема, пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких, серед іншого, визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (п. 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

Поряд з цим, судом відзначається, що до вказаних відносин неможливо застосувати положення ч. 1ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією з сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин (24 грудня 2010 року) до моменту звернення до суду з вказаним позовом (11 вересня 2017 року), тим самим кредитор міг додати до позовної заяви Тарифи та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Крім того, судом відзначається, що витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містять відомостей про їх редакцію станом на 2010 рік, а також не містять підпису відповідача ОСОБА_1 про їх ознайомлення.

Окрім того, виходячи з інформації, опублікованої на сайті https://privatbank.ua «Умови та правила надання банківських послуг Приватбанку», які містяться в матеріалах цивільної справи, публічно запропоновані широкому колу осіб і до яких приєднується клієнт, підписуючи заяву у відділенні банку є актуальними та доступними з 01.04.2012 року, в той час як підписання заяви клієнтом ОСОБА_1 відбулося 24.10.2010 року.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу ОСОБА_1 . Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, а також Тарифи банку, при цьому, надані банком Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку та Тарифи, які не містять жодного підпису відповідача, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору 24.12.2010 року, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Також, судом відзначається, що з урахуванням приписів ч. 6 ст. 81 ЦПК України обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

В зв`язку з чим, надані позивачем АТ КБ «ПриватБанк» Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної з сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана відповідачем ОСОБА_1 , і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору (такий висновок суду відповідає правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17).

Також, судом відзначається, що розмір відсоткової ставки неодноразово збільшувався Банком в односторонньому порядку за відсутності при цьому належного повідомлення відповідача про зміну відсоткової ставки.

При цьому, судом також додатково зазначається, що відповідно до ч.1 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно із частиною третьою цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено позикодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права Банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ч.4 ст.1056-1 ЦК України якщо інше не встановлено законом, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитодавець самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, а в разі збільшення процентної ставки - поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки протягом 15 календарних днів, що настають за днем, з якого застосовується нова ставка .

У разі незгоди позичальника із збільшенням процентної ставки позичальник зобов`язаний погасити заборгованість за договором у повному обсязі протягом 30 календарних днів з дня отримання повідомлення про збільшення процентної ставки. З дня погашення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі зобов`язання сторін за таким договором припиняються. При цьому до моменту повного погашення заборгованості, але не більше 30 календарних днів з дати отримання повідомлення про збільшення процентної ставки, застосовується попередній розмір процентної ставки.

Боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо Банк не лише відправив на адресу такої сторони лист про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку, поряд з цим, позивач не надав суду належних доказів повідомлення відповідача про збільшення відсоткової ставки, на підставі чого одностороннє збільшення позивачем процентної ставки суперечить вимогам ст.1056-1 ЦК України.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Тим самим, судом відзначається, що витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не є належним доказом погодження сторонами умов щодо розміру штрафних санкцій та відсотків за користування кредитними коштами.

Поряд з цим, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, відтак позивач вправі вимагати захисту своїх прав - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

З огляду на викладене вище, оцінивши надані позивачем разом з позовною заявою докази по справі в їх сукупності на предмет їх належності та достовірності, приймаючи до уваги, що в матеріалах справи відсутні об`єктивні докази того, що відповідач ОСОБА_1 зверталася до Банку із заявою про розірвання договору, а так само із заявою про припинення дії укладеного між сторонами 24.12.2010 року Договору, судом не встановлено також, що такі дії були вчинені і зі сторони Банку, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, а саме, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума боргу за тілом кредиту в розмірі 7 841 грн. 24 коп.

Стосовно заяви відповідача про застосування строків позовної давності судом відзначається, що відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.

Позовна давність - це встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення або захисту свого права шляхом подання позовної заяви до суду.

Згідно зі ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права, тобто, після виникнення права на захист (охоронного).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (ч.1 ст.259 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За частиною 4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на викладене вище, а також приймаючи до уваги, що згідно з довідкою про карти клієнта ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), згідно кредитного договору б/н від 24.12.2010 року отримала картки № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , остання з яких має термін дії до останнього дня 04.2015 року, суд вважає, що строк позовної давності позивачем не пропущено.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 163 грн. 96 коп.

На підставі вищевикладеного, відповідно до ст.ст. 526, 530, 634, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 7, 10, 12, 13, ст.ст.77-80, 81, 95, 133, 141, 235, 258, 259, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 24 грудня 2010 року у розмірі 7 841 (сім тисяч вісімсот сорок одна) грн. 24 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" судовий збір в розмірі 163 грн. 96 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з підстав, передбачених ч.ч.2, 3 ст.354 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається до Кропивницького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Кіровограда.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда Лілія Андріївна Іванова