Ухвала суду № 91271276, 01.09.2020, Великоновосілківський районний суд Донецької області

Справа №220/1916/18

Провадження № 6/220/20/20

У Х В А Л А

Іменем України

01 вересня 2020 року Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Якішиної О.М.

за участю секретаря Чернякової В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду справу за поданням начальника Великоновосілківського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Піскаревського Г.М. про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України,

ВСТАНОВИВ:

26.08.2020 року до суду надійшло подання начальника Великоновосілківського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Піскаревського Г.М. про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.

В обґрунтування подання заявник посилається на те, що на виконанні у Великоновосілківському районному відділі державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) знаходиться виконавче провадження № 62426214 за виконавчим листом №220/1916/18, виданим 04.12.2018 року Великоновосілківським районним судом Донецької області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Новопетриківської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області шкоди, заподіяної водним живим ресурсам в сумі 14161,00 грн. Відповідно до ст.ст.3, 4, 24, 25, 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавцем 25.06.2020 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження. Рішення боржником не виконано, декларацію не надано, будь яких дій спрямованих на його виконання не здійснено. Під час виконання рішення суду виконавцем встановлено, що згідно інформації наданої на запити до обліково-реєстраційних установ майно належне боржнику на праві власності відсутнє. Виконавцем 25.06.2020 року на адресу боржника надсилались виклики щодо явки до виконавця для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду, однак ОСОБА_1 на виклики не з`явився, про причини неявки не повідомив виконавця. Вжитими виконавцем заходами встановлено, що боржник на даний час мешкає в м.Донецьк, який є тимчасово окупованою територією, однак при виїзді за місцем реєстрації боржника АДРЕСА_1 де мешкають батьки ОСОБА_1 неодноразово складався акт державного виконавця в присутності свідків, з якого встановлено, що за вказаною адресою відсутнє майно на яке може бути звернуто стягнення. За допомогою батьків виконавці зв`язувались з боржником телефонним зв`язком та доводили до його відома про всі наслідки за невиконання даного рішення, але боржник на протязі 2,5 років рішення суду не виконує. До теперішнього часу рішення не виконано, а боржник ухиляється від його виконання, не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів. На підставі викладеного начальник Великоновосілківського районного відділу ДВС просить встановити тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспорту громадянина України для виїзду за кордон до виконання зобов`язань за рішенням.

Державний виконавець Великоновосілківського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) в судове засідання не з`явився, будучи належним чином оповіщеним про день та час розгляду подання. Подав заяву про розгляд подання за його відсутності.

З урахуванням того, до відповідно до ч.4 ст. 441 ЦПК України на суд покладено обов`язок негайно розглянути подання, то неявка до суду державного виконавця, який належним чином повідомлений, не є перешкодою у розгляді справи по суті.

Суд, дослідивши подання та надані до нього документи, матеріали виконавчого провадження, вважає, що дане подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 441 ЦПК України передбачає, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов`язком держави.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 33 Конституції України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Право на свободу пересування є фундаментальним правом природно-правового походження та складається із таких основних складових: право фізичної особи на в`їзд і на виїзд з території країни, на якій вона перебуває, право вільного пересування у межах цієї території, у тому числі право на вільний вибір місця проживання. Це конституційне право належить всім фізичним особам: громадянам України, іноземцям та особам без громадянства.

Право на свободу пересування має також своє первинне закріплення у ст. 13 Загальної декларації прав людини, ст. 2 Протоколу N 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.

Окремі питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню визначає Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена Наказом Мінюсту України від 02.04.2012 N 512/5 (далі - Інструкція). Розділом ХІ зазначеної інструкції передбачений порядок обмеження у праві виїзду за межі України та заборона в`їзду в Україну.

Приписами частини 2 статті 6 Закону України 21 січня 1994 року № 3857-ХІІ «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» визначено, що підставою для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон є ухилення громадянина від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням до виконання зобов`язань. Частиною 2 цієї статті передбачено, що громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті.

Відповідно до ст. 2 зазначеного Закону документами, що дають право громадянину України на виїзд з України і в`їзд в Україну, є, окрім іншого, паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Разом з тим, матеріали справи не містять відомостей про те, чи є у боржника ОСОБА_1 паспорт для виїзду за кордон, не зазначені його дані.

Право звернення державного виконавця у процесі здійснення виконавчого провадження у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів, закріплене в п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України в редакції від 21 грудня 2016 року № 1798-VІІІ «Про виконавче провадження».

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, державний виконавець зобов`язани`й вжити заходів примусового виконання рішень, установлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії (стаття 18 Закону).

Під ухиленням від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням, слід розуміти як пряму відмову від виконання судового рішення, так і інші винні дії, які свідчать про те, що боржник ухиляється від виконання зобов`язань.

За роз`ясненнями, що містяться в абз. 7 п. 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується при виконанні судових рішень, ухвалених зокрема, за позовами, що випливають із кредитних правовідносин, у порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» та статтею 441 ЦПК, зокрема в разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання.

Відповідно до роз`яснень Верховного Суду України, ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) означає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям.

Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак, воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин. Ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням, варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини.

Враховуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Судом не встановлено та державним виконавцем не доведено переконливих підстав умисного ухилення ОСОБА_1 від виконання рішення Великоновосілківського районного суду та необхідності застосування до нього обмеження у праві на виїзд за межі України.

Згідно відповіді Краснополянської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області від 09.07.2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , на даний час мешкає в м.Донецьк.

Згідно листа Великоновосілківського районного центру зайнятості №03/936/01-28-20 від 26.06.2020 року, ОСОБА_1 перебував на обліку у Великоновосілківському районному центрі зайнятості в період з 27.04.2011 р. по 23.07.2011 р. Припинено реєстрацію з 23.07.2011 р. у зв`язку з невідвідуванням ЦЗ більше 30 к.д. без поважних причин. Станом на 01.07.2020 р. на обліку не перебуває та допомогу по безробіттю не отримує.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна встановлено, що у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості, щодо права власності ОСОБА_1 відсутні.

Згідно акту державного виконавця від 09.07.2020 року складеного у присутності понятих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_1 за адресою місця реєстрації не мешкає, майна належного йому на праві власності відсутнє. На даний момент боржник мешкає в м.Донецьк.

Крім того, суду не надано відомостей про вручення боржнику під розписку постанов ВДВС про відкриття виконавчих проваджень. Відтак, відсутні підстави вважати обізнаним боржника про початок примусового виконання органами ВДВС рішення Великоновосілківського районного суду.

Таким чином, державним виконавцем не надані об`єктивні, беззаперечні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судом.

Крім того, в порушення ч. 11.1.5. ст. 1.1. Розділу ХІ Інструкції про направлення до суду подання щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду державний виконавець не повідомив боржника, оскільки докази про це не були долучені до подання.

З огляду на вищевикладене, суд не вбачає, що боржник ОСОБА_1 ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього державним органом, у зв`язку з чим вважає, що відсутні достатні законні підстави для задоволення подання щодо обмеження конституційних прав громадянина України.

Відповідно до Конституції України обмеження пересування громадянину є одним з найсуворіших заходів впливу на особу, що умисно ухиляється від виконання судового рішення.

Відповідно до Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо підвищення ефективності виконання рішень суду» від 24.03.2008 року, суд може, але не зобов`язаний вживати заборону на виїзд боржника.

Беручи до уваги встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, а також, оцінюючи надані докази, суд вважає подання таким, що подане передчасно, а тому не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 441 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання начальника Великоновосілківського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Піскаревського Г.М. про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подачі у 15-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги.

Суддя О.М. Якішина