Ухвала суду № 91270894, 26.08.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/1368/20

Провадження 2/127/196/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2020 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичука М.М.,

за участю секретаря судового засідання Коровай А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю, поділ спільного майна подружжя, визнання права власності на майно, стягнення грошової компенсації,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 надала суду заяву про забезпечення позову, в якій просила заборонити ОСОБА_2 та будь – яким іншим особам вчиняти будь – які дії з виселення ОСОБА_1 та малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з квартири АДРЕСА_1 та заборонити ОСОБА_2 та будь – яким іншим особам вчиняти будь – які дії, пов`язані з втручанням у право ОСОБА_1 та малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , користуватись та проживати в квартирі АДРЕСА_1 , в т.ч. змінювати замки на вхідних дверях даної квартири.

Заява мотивована тим, що позивачем подано позов про визнання майна спільною сумісною власністю, поділ спільного майна подружжя, визнання права власності на майно, стягнення грошової компенсації. Предметом поділу спільного майна є в т.ч. квартира АДРЕСА_1 . Ухвало суду від 23.01.2020 року накладено арешт на рухоме та нерухоме майно, належне на праві власності відповідачу в т.ч. і на дану квартиру.

Позивач зазначає, що після подачі позову відповідач почав їй направляти СМС – повідомлення з погрозами, і що оскільки квартира його він приїде з поліцією і поміняє замки.

Дослідивши матеріали заяви, суд вважає що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Дослідивши матеріали цивільної справи, заяви про забезпечення позову суд встановив наступне.

Частиною 1 статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду..

Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

У відповідності до п. 4 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.

При цьому, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Предметом позову ОСОБА_1 є визнання майна спільною сумісною власністю, поділ спільного майна подружжя (в т.ч. квартиру АДРЕСА_1 ) визнання права власності на майно, стягнення грошової компенсації.

Однак, наведені позивачем ОСОБА_1 у поданій заяві заходи забезпечення позову не є предметом заявлених на теперішній час позовних вимог про визнання майна спільною сумісною власністю, поділ спільного майна подружжя, визнання права власності на майно, стягнення грошової компенсації, яким позивач ОСОБА_1 просить визнати вищевказане житлове приміщення спільною сумісною власністю подружжя та поділити це майно, визначивши ідеальні його частки. Проте, у поданій заяві про забезпечення позову позивачка просить вжити заходи до відповідача щодо фактичного користування цим спірним житловим приміщенням, що не є предметом позову на теперішній час.

Також позивачем не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову за запропоновим позивачем способом може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача ОСОБА_1 , за захистом яких вона звернулася до суду саме у вказаній позовній заяві, яка є предметом судового розгляду на теперішній час.

До заяви про забезпечення позову позивач долучив два скріншоти з повідомленням.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається у письмовій формі, підписується заявником та, окрім іншого, повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Разом з тим, як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову в ній містяться лише мотиви, що підтверджують наявність спору між сторонами про визнання майна спільною сумісною власністю, поділ спільного майна подружжя, визнання права власності на майно, стягнення грошової компенсації. Однак, заява не містить посилань на докази, що підтверджують неможливість чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Окрім того, у поданій заяві про забезпечення позову не обґрунтовано існування реальної загрози про вселення будь – яких осіб, передачу майна в оренду, а лише містяться посилається на імовірність такої можливості, що за своєю суттю є суб`єктивним припущенням сторони заявника, також до заяви не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження вчинення таких дій відповідачем, спрямованих на передачу у користування належного відповідачу майна, позивачем до суду не надано. Тобто з наведеного витікає, що заява немотивована та до неї не додані додаткові документи та інші докази, що підтверджують необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб, як зазначено у заяві.

Разом з тим, ухвалою суду від 23.01.2020 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на рухоме та нерухоме майно, належне на праві власності ОСОБА_2 і в т.ч. на квартиру АДРЕСА_1 , що є предметом спору, і забезпечення позову у спосіб накладення арешту майна, з приводу якого заявлено спір, є достатнім забезпечуючим заходом в межах даної справи, направленим на збереження стану спірного майна і його належності.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України та позицій Європейського суду з прав людини, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовних вимог, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, надаючи оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову за поданою ОСОБА_1 заявою, враховуючи співмірність заходів забезпечення позову змісту заявлених ОСОБА_1 на теперішній час позовних вимог, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому за тими способами забезпечення, які просить вжити до відповідача позивач, а тому приходить до висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю, поділ спільного майна подружжя, визнання права власності на майно, стягнення грошової компенсації відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя