Рішення № 91270085, 02.09.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2020 року м. Чернігів Справа № 620/1434/20

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Тихоненко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Служби безпеки України в Чернігівській області (надалі також - Управління СБУ в Чернігівській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 16.05.2019 про заборону в`їзду в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 , 1974 року народження, строком на 3 роки (тобто до 16.05.2022) на підставі пункту 1 частини першої статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що є громадянином Російської Федерації та перетинаючи 21.10.2019 кордон України у пункті пропуску Нові Яриловичі, начальником третього відділення прикордонної служби Відділу прикордонної служби «Добрянка» прийнято рішення про відмову у перетині державного кордону на в`їзд в Україну позивачу, з причин того, що останньому заборонено в`їзд в Україну. Позивач вважає рішення від 16.05.2019 про заборону йому в`їзду в Україну строком на 3 роки протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки йому не відомі підстави для прийняття такого рішення. Крім того зазначає, що оскаржуване рішення призвело до порушення його прав та свобод.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.05.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

Відповідачем в межах наданого судом строку подано відзив на позов, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позову та зазначає, що у встановленому законом порядку отримано дані, що громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 причетний до підготовки на території України акцій на шкоду національній безпеці України, її суверенітету та територіальної цілісності. У зв`язку з зазначеним, дії позивача були кваліфіковані Управлінням СБУ в Чернігівській області, як дії іноземця, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України, а отже, відповідно до законодавства такі діяння слугували підставою для прийняття рішення про заборону в`їзду позивачу на територію України. Також Управлінням СБУ в Чернігівській області на виконання вимог ухвали суду від 26.05.2020 надано постанову про заборону в`їзду в Україну позивачу від 16.05.2019. Щодо надання матеріалів, на основі яких прийняте рішення від 16.05.2019 про заборону в`їзду громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 , відповідачем повідомлено, що відповідні матеріали становлять службову інформацію Служби безпеки України.

Представником позивача подана відповідь на відзив, в якій останній зазначає, що відповідач у відзиві не надав чіткої відповіді із зазначенням конкретних підстав, посилаючись лише на загальні норми Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та Закону України «Про Службу безпеки України». Наполягає на тому, що підстава для прийняття оскаржуваного рішення позивачу не відома, на адвокатський запит вказана інформація не надавалась.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.08.2020 витребувано докази у даній справі та зобов`язано Управління Служби безпеки України в Чернігівській області надіслати на адресу суду належним чином засвідчену копію довідки, на підставі якої прийнято рішення від 16.05.2019 про заборону в`їзду громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 , а у разі неможливості подати доказ, що витребовується, повідомити про це суд із зазначенням причин.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали суду від 18.08.2020 Управлінням СБУ в Чернігівській області надано лист № 74/1/9747, в якому зазначено, що підставою для підготовки постанови про заборону в`їзду ОСОБА_1 від 16.05.2019 стала довідка № 74/3/3-1148дск від 06.05.2019, яка містить гриф обмеження доступу «Для службового користування» (відповідно до п.2.4 Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у Службі безпеки України, затвердженого наказом Центрального управління СБ України від 21.08.2012 № 400) та є службовою інформацією оперативного характеру, розголошення якої може призвести до негативних наслідків у сфері забезпечення державної безпеки.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

16.05.2019 першим заступником Голови Служби Безпеки України було затверджено постанову Управління СБУ в Чернігівській області про заборону в`їзду в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 строком на три роки (тобто до 16.05.2022) (а.с.55-56).

Відповідно до даної постанови мотивом заборони стало те, що в діях громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 містяться ознаки причетності до підготовки на території України акцій на шкоду національній безпеці України та те, що діяльність позивача, у разі його приїзду в Україну, може нанести шкоду інтересам національної безпеки.

Як слідує з листа Управління СБУ в Чернігівській області № 74/1/9747 підставою для підготовки постанови про заборону в`їзду ОСОБА_1 від 16.05.2019 стала довідка № 74/3/3-1148дск від 06.05.2019, яка містить гриф обмеження доступу «Для службового користування» та є службовою інформацією оперативного характеру, розголошення якої може призвести до негативних наслідків у сфері забезпечення державної безпеки (а.с.71).

Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним та таким, що порушує права позивача, останній звернувся до суду з відповідним позовом.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Протоколом № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території.

Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Згідно статті 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Статтею 33 Конституції України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється:

- в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку;

- якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні;

- якщо при клопотанні про в`їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи;

- якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі;

- якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, органів доходів і зборів та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні;

- якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну;

якщо така особа намагається здійснити в`їзд через контрольні пункти в`їзду - виїзду на тимчасово окуповану територію без спеціального дозволу або така особа під час попереднього перебування на території України здійснила виїзд із неї через контрольний пункт в`їзду - виїзду.

За наявності підстав, зазначених в абзацах другому, сьомому і восьмому частини першої цієї статті, відомості про іноземця або особу без громадянства вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в`їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України.

Рішення про заборону в`їзду в Україну приймається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону.

Вказаний вище перелік підстав для заборони в`їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Згідно статті 1 Закону України «Про Службу безпеки України», Служба безпеки України - це державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України.

Статтею 2 цього Закону на Службу безпеки України покладено в межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.

До завдань Служби безпеки України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.

Відповідно до п.13 ч.1 статті 24 Закону України «Про Службу безпеки України», Служба безпеки України відповідно до своїх основних завдань зобов`язана брати участь у розробці заходів і вирішенні питань, що стосуються в`їзду в Україну та виїзду за кордон, перебування на її території іноземців та осіб без громадянства, прикордонного режиму і митних правил, приймати рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства, про скорочення строку тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства на території України, про примусове повернення іноземця або особи без громадянства в країну походження або третю країну.

Згідно статті 19 Закону України «Про національну безпеку України», Служба безпеки України є державним органом спеціального призначення з правоохоронними функціями, що забезпечує державну безпеку, здійснюючи з неухильним дотриманням прав і свобод людини і громадянина:

1) протидію розвідувально-підривній діяльності проти України;

2) боротьбу з тероризмом;

3) контррозвідувальний захист державного суверенітету, конституційного ладу і територіальної цілісності, оборонного і науково-технічного потенціалу, кібербезпеки, економічної та інформаційної безпеки держави, об`єктів критичної інфраструктури;

4) охорону державної таємниці.

За змістом статті 1 Закону України «Про національну безпеку України»:

- державна безпека - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності і демократичного конституційного ладу та інших життєво важливих національних інтересів від реальних і потенційних загроз невоєнного характеру (пункт 4);

- національна безпека України - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз (пункт 9);

- загрози національній безпеці України - явища, тенденції і чинники, що унеможливлюють чи ускладнюють або можуть унеможливити чи ускладнити реалізацію національних інтересів та збереження національних цінностей України (пункт 6);

- національні інтереси України - життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави, реалізація яких забезпечує державний суверенітет України, її прогресивний демократичний розвиток, а також безпечні умови життєдіяльності і добробут її громадян; (пункт 10).

За роз`ясненнями Пленуму Вищого адміністративного суду України, що містяться в пункті 18 Постанови від 25 червня 2009 року №1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка погребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов`язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні», при вирішенні судами спорів про оскарження рішень про заборону в`їзду в Україну слід ураховувати, що застосування такої заборони визначене статтею 13 та частиною другою статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». При цьому, необхідність заборони в`їзду в інтересах забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку визначається компетентними державними органами та має превентивний характер, який не потребує обов`язкової наявності порушень законодавства особами, яким заборонено в`їзд. Судам під час розгляду спорів про заборону в`їзду в Україну необхідно мати на увазі, що процедура заборони в`їзду в Україну не є прямим наслідком примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України. Підстави для заборони в`їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну визначені статтею 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

З наведеного слідує, що Служба безпеки України має повноваження щодо прийняття рішень про заборону в`їзду в Україну з метою забезпечення національної безпеки.

Так, порядок прийняття Службою безпеки України рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства визначено Інструкцією про порядок прийняття Службою безпеки України рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженою наказом Служби безпеки України від 01 червня 2009 року № 344 (надалі також - Інструкція).

Пунктом 2 Інструкції встановлено, що рішення про заборону в`їзду в Україну особі (надалі також - рішення про заборону в`їзду) приймається в інтересах забезпечення безпеки України у разі, якщо є наявність достатньої інформації, отриманої в установленому законом порядку, про факт вчинення нею суспільно небезпечного діяння, незалежно від території його вчинення, яке суперечить інтересам забезпечення безпеки України, попередження, виявлення, припинення та розкриття якого віднесено до компетенції Служби безпеки України.

Згідно п.3 Інструкції, у разі наявності підстав для прийняття рішення про заборону в`їзду функціональним підрозділом Центрального управління, регіональним органом готується довідка.

У довідці зазначаються:

1) дані про особу, якій передбачається заборонити в`їзд в Україну: прізвище, ім`я, друге ім`я, по батькові (українськими та латинськими літерами), число, місяць, рік народження, стать, громадянство (підданство) або країна постійного проживання, а також за наявності - дані національного паспорта або іншого документа, який посвідчує особу (вид, серія, номер, орган, який видав, дата видачі), місце народження, місце роботи, посада, місце проживання, контактний телефон;

2) обставини, що є підставою для прийняття рішення про заборону в`їзду (викладаються згідно з пунктом 2 цієї Інструкції із зазначенням фактів вчинення особою суспільно небезпечного діяння та посиланням на відповідну статтю Кримінального кодексу України);

3) в чому саме полягають інтереси забезпечення безпеки України - захисту державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян, забезпечення охорони державної таємниці;

4) пропонований строк заборони в`їзду в Україну особі (від шести місяців до п`яти років);

5) відомості, що обґрунтовують обрання строку заборони в`їзду в Україну особі, зокрема: обставини і характер вчинення особою суспільно небезпечного діяння; результати перевірки особи за інформаційними системами і оперативними обліками Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України та банку даних Національного центрального бюро Інтерполу в Україні; наявність родинних зв`язків в Україні (дружини або чоловіка, дітей, батьків, осіб, які перебувають під її опікою чи піклуванням); наявність майнових зобов`язань перед юридичними та фізичними особами в Україні.

Відповідно до пункту 4 Інструкції, довідка, підготовлена регіональним органом, направляється на погодження функціональному підрозділу Центрального управління по лінії роботи.

Начальник функціонального підрозділу Центрального управління зобов`язаний не пізніше десятиденного строку погодити довідку та повернути її регіональному органу, а якщо правових підстав для прийняття рішення про заборону недостатньо - повернути довідку без погодження з відповідним письмовим обґрунтуванням. Вимога щодо строку погодження довідки не поширюється на випадок, передбачений пунктом 5 цієї Інструкції.

Пунктом 6 Інструкції встановлено, що на підставі відомостей, викладених у довідці, у функціональному підрозділі Центрального управління, регіональному органі готується постанова про заборону в`їзду в Україну (додаток до Інструкції).

Викладення інформації з обмеженим доступом у постанові не допускається.

Відповідно до пункту 7 Інструкції, постанова складається у двох примірниках, які підписуються оперативним співробітником, та погоджуються: у Центральному управлінні - начальником функціонального підрозділу або його заступником; у регіональному органі - начальником органу або його заступником

Примірники постанови затверджуються Головою Служби безпеки України або його першим заступником чи заступником відповідно до розподілу функціональних обов`язків.

Таким чином, суд дійшов висновку, що передумовою для прийняття Службою безпеки України постанови про заборону в`їзду в Україну є прийняття вищевказаної довідки, яка, в обов`язковому порядку повинна містити:

- виклад обставин, що є підставою для прийняття рішення про заборону в`їзду, що викладаються згідно з пунктом 2 вищевказаної Інструкції із зазначенням фактів вчинення особою суспільно небезпечного діяння та посиланням на відповідну статтю Кримінального кодексу України);

- обґрунтування того, в чому саме полягають інтереси забезпечення безпеки України - захисту державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян, забезпечення охорони державної таємниці;

- пропозиції щодо строку заборони в`їзду в Україну особі (від шести місяців до п`яти років);

- відомості, що обґрунтовують обрання строку заборони в`їзду в Україну особі, зокрема: обставини і характер вчинення особою суспільно небезпечного діяння; результати перевірки особи за інформаційними системами і оперативними обліками Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України та банку даних Національного центрального бюро Інтерполу в Україні; наявність родинних зв`язків в Україні (дружини або чоловіка, дітей, батьків, осіб, які перебувають під її опікою чи піклуванням); наявність майнових зобов`язань перед юридичними та фізичними особами в Україні.

Судом встановлено, що СБУ була підготовлена довідка № 74/3/3-1148дск від 06.05.2019, яка має гриф обмеження доступу "Для службового користування" та винесена постанова про заборону в`їзду в Україну позивачу від 16.05.2019 строком на три роки, про що надано доручення Державній прикордонній службі України у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №280 від 17.04.2013.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що право на обмеження доступу до території держави для осіб, які не є громадянами цієї держави, є суверенним правом Держави Україна, і, обґрунтовуючи застосування такого права певними припущеннями та посиланнями на інтереси держави, відповідач діяв в межах наданих повноважень.

Відтак, оскаржувана постанова прийнята на підставі зазначеної вище довідки і є обґрунтованою, а тому підстав для її скасування не встановлено.

Також суд зазначає, що рішення про заборону в`їзду на територію України, прийняте Службою безпеки України в рамках здійснення завдань, покладених на Службу безпеки України Законом України «Про контррозвідувальну діяльність», має превентивний характер, відповідно, прийняттю такого рішення не обов`язково має передувати здійснення особою порушення законодавства та наявність будь-яких кримінальних проваджень.

Тобто, Служба безпеки України як державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України, наділена компетенцією надавати оцінку наявності в діях відповідних суб`єктів загроз (реальних та/або потенційних) національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України тощо та приймати за результатами такої оцінки відповідне рішення, спрямоване, крім іншого, на попередження загроз, прямий або опосередкований вплив на фактори запобігання їх виникненню, а також локалізацію та усунення загроз.

Так, з аналізу статті 2 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність» та статті 1 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» слідує, що метою контррозвідувальної діяльності є, перш за все, попередження вчинення злочину, тоді як завданням оперативно-розшукової діяльності є пошук і фіксація фактичних даних про протиправні діяння (вже вчинені чи вчинення яких триває), відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України. Наявність даних в ЄРДР є наслідком саме оперативно-розшукової діяльності, контррозвідувальні ж заходи здійснюються до вчинення протиправних дій (з метою їх недопущення).

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

В зв`язку з відмовою позивачу в задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Управління Служби безпеки України в Чернігівській області (вул. Шевченка, 28, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 20001757).

Повне судове рішення складено 02.09.2020.

Суддя О.М. Тихоненко