Рішення № 91269665, 02.09.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2020 р. № 520/10131/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відділу з питань перерахунків пенсій №19 управління застосування пенсійного законодавства головного управління пенсійного фонду України в Харківській області від 19.06.2020 за №22 у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідки прокуратури Харківської області №18-360 від 30.04.2020 про заробітну плату, яка складає 79087, 99 грн., у тому числі: посадового окладу начальника відділу прокуратури Харківської області у розмірі 4262,50 грн., надбавки за класний чин у розмірі 1320,00 грн., надбавки за вислугу років у розмірі 1705,00 грн., надбавки за виконання особливо важливої роботи у розмірі 5101,25 грн., надбавки за роботу в умовах режимних обмежень 426,25 грн., щомісячної премії у розмірі 7048,25 грн., оплати відпустки у розмірі 14259,19 грн., матеріальної допомоги на оздоровлення під час надання щорічної відпустки у розмірі 44852,50 грн., індексації у розмірі 113,05 грн., у розмірі 90 відсотків від суми вказаної заробітної плати без обмеження максимального розміру заробітної плати та без обмеження максимального розміру пенсії і провести виплати з урахуванням отриманих сум з 19.06.2020 у відповідності до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 за №1789-ХІІ (в редакції Закону №2663-111 (2663-14) від 12.07.2001) та проводити виплати пенсії незалежно від працевлаштування.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення відповідача є протиправним та таким, що суперечить нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Також зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України у Харківський області не розглянуло належним чином його звернення, у наслідку чого, відповідачем допущено протиправну бездіяльність. Це й стало причиною звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 05.08.2020 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу 06.08.2020, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Відповідач 01.09.2020 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що так як умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не було прийнято Кабінетом Міністрів України на час звернення за перерахунком, позивачу було відмовлено у призначенні пенсії.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. До відзиву додаються: 1) докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; 2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Тому суд не приймає до розгляду поданий суду відзив на позовну заяву, оскільки при подачі відзиву на позовну заяву до суду відповідачем не було дотримано вимог статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України та не додано документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву позивачу.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 07.03.2017 у справі №638/1608/17 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова щодо відмови у призначенні пенсії - неправомірними.

Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова призначити ОСОБА_1 , пенсію за вислугою років згідно із статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 року (в редакції Закону №2663-ІІІ від 12.07.2001 року), з 04.11.2016 року, тобто з дати звернення, виходячи з розрахунку 90% від суми середнього заробітку щомісячної заробітної плати, обчисленого за останні 24 календарні місяці роботи.

З 04.11.2016 ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років, обчислену згідно Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 (в редакції Закону від 12.07.2001).

19.06.2020 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області із заявою про здійснення перерахунку пенсії передбаченого статтею 50-1 ЗУ "Про прокуратуру".

До заяви вказаної від 19.06.200 додано довідку прокуратури Харківської області від 30.04.2020 №18-360 про заробітну плату позивача.

Рішенням відділу з питань перерахунків пенсій №19 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 19.06.2020 відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії згідно заяви від 19.06.2020 відповідно до довідки прокуратури Харківської області №18-360 від 30.04.2020, про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) згідно вимог статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХІІ.

В оскаржуваному рішенні відповідач, зазначив, що 21.02.2020 за №2690/0/2-20/54 Міністерством соціальної політики України погоджено порядок дій при перерахунку пенсій працівникам органів прокуратури згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019, який запропоновано Офісом Генеральної прокуратури 18.02.2020 за №21-698 вих-20, яким п. 4 розділу II передбачено, що перерахунок пенсії провадиться з дати звернення за перерахунком пенсії. Право на перерахунок пенсії за викладених умов виникає за зверненнями, що надходять починаючи з 13 грудня 2019 року, для яких момент виникнення права на перерахунок пенсії настав не раніше 13 грудня 2019. Оскільки в наданій заявником довідці не зазначена дата індивідуальних змін складових заробітної плати, а саме до 13 грудня 2019 року чи після 13 грудня 2019 року тому, враховуючи вищевикладене, відсутні підстави для проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії.

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Пенсійне забезпечення прокурорів і слідчих було визначено ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року №1789-XII (далі - Закон від 05.11.1991 року №1789-XII).

Згідно з ч. 1 ст. 50-1 Закону від 05.11.1991 року №1789-XII (зі змінами внесеними згідно Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про прокуратуру"» від 12.07.2001 № 2663-III в редакції Закону, чинній на момент призначення позивачу пенсії) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку.

Згідно з ч. 13 та 18 ст. 50-1 Закону від 05.11.1991 року №1789-XII (в редакції Закону від 08.07.2011 року №3668-VI) обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

14.10.2014 року прийнято новий Закон України "Про прокуратуру" №1697-VII (далі - Закон від 14.10.2014 року №1697-VII), який набрав чинності 15.07.2015 року та на цій підставі втратила чинність ч. 18 ст. 50-1 Закону від 05.11.1991 року №1789-XII.

Разом з цим, порядок пенсійного забезпечення працівників прокуратури урегульовано ст.86 Закону від 14.10.2014 року №1697-VII, відповідно до ч. 20 якої (в первинній редакції) призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.

Надалі, Законом України "Про внесення змін та визначення такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 року №76-VIII (далі - Закон від 28.12.2014 року № 76-VIII, набрав чинності 01.01.2015 року) до ч. 18 ст. 50-1 Закону від 05.11.1991 року № 1789-XII (в редакції Закону від 08.07.2011 року № 3668-VI) та до ч. 20 ст. 86 Закону від 14.10.2014 року №1697-VII внесені зміни, зокрема, вказані частини викладено у однакових редакціях: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".

Відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону від 14.10.2014 року №1697-VII попередній Закон від 05.11.1991 року №1789-XII із змінами частково втратив чинність, крім частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої ст. 50-1.

Пунктом 16 Прикінцевих положень Закону від 28.12.2014 року №76-VIII зобов`язано Кабінет Міністрів України у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом, тобто до кінця січня 2015 року, забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону, у тому числі щодо визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.

Окрім цього, 11.10.2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року №2148-VIII, яким викладено у новій редакції, зокрема, п. 13 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якого у разі якщо особі призначено пенсію відповідно до Закону України "Про прокуратуру", її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення. До такого переведення розмір пенсії, встановлений до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", не переглядається та пенсія не індексується. Різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Станом на дату звернення позивача із заявою про перерахунок його пенсії, положення ст.50-1 Закону від 05.11.1991 року №1789-XII (крім частин третьої, четвертої, шостої, одинадцятої) втратили чинність згідно з Законом від 14.10.2014 року №1697-VII.

Визначення умов і порядку перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури, за вказаним Законом віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України.

Отже, ч. 13 та 18 ст. 50-1 Закону від 05.11.1991 року №1789-XII є нечинними.

Згідно з ч. 20 ст. 86 Закону від 14.10.2014 року № 1697-VII (зі змінами згідно Закону від 28.12.2014 року №76-VIII) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Однак, Кабінетом Міністрів України не прийнято жодного нормативно-правового акту, який би регулював умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.

Суд зазначає, що відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури (як було передбачено ч. 18 ст. 501 Закону від 05.11.1991 року № 1789-XII, а потім ч. 20 ст. 86 Закону від 14.10.2014 року №1697-VII (зі змінами згідно Закону від 28.12.2014 року №76-VIII) зумовило неможливість проведення відповідачем відповідно перерахунку.

Аналогічні правові висновки були викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 року по справі № 127/11766/16-а, від 14.02.2018 року по справі № 569/5531/16-а, від 22.08.2018 року по справі № 754/15912/16-а.

Так, постановою Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 826/8546/18 залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року, якими визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України в частині неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури та зобов`язано Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та прийняти рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

У п. 54 вказаної постанови Верховний Суд звертає увагу, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом від 14.10.2014 року №1697-VII покладено саме на відповідача, що у свою чергу, призвело до неможливості пенсійними органами провести перерахунок пенсій працівникам прокуратури та численних звернень пенсіонерів до суду щодо оскарження таких дій територіальних управлінь Пенсійного фонду України.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що неприйняття Кабінетом Міністрів України нормативно-правового акту, який би визначав умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, не може бути підставою для відмови пенсіонеру у такому перерахунку, оскільки це порушує ст. 22 Конституції України.

Проте, рішенням Другого сенату Конституційного Суду України №7-р(II)/2019 від 13.12.2019 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ч. 20 ст. 86 Закону від 14.10.2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Положення ч. 20 ст. 86 Закону від 14.10.2014 року №1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (абз. 6 п. 4 Рішення Конституційного Суду України у справі № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України).

Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2000 року (вказана вище справа №1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України), рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади.

Отже, правовим наслідком прийняття Конституційним Судом України рішення по справі №7-р(II)/2019 від 13.12.2019 року, є втрата чинності з 13.12.2019 року норм ч. 20 ст. 86 Закону від 14.10.2014 року № 1697-VII зі змінами.

Конституційний Суд України в п. 3 рішення по справі №7-р(II)/2019 від 13.12.2019 року встановив такий порядок виконання ухваленого рішення:

- частина двадцята статті 86 Закону від 14.10.2014 року №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

- частина двадцята статті 86 Закону від 14.10.2014 року №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: "20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".

У своєму рішенні Конституційний Суд України зазначив, що працівник прокуратури, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, набуває право на отримання пенсії. Пенсійне забезпечення таких працівників здійснюється відповідно до статті 86 Закону.

Ч. 20 ст. 86 Закону в первинній редакції передбачала низку підстав для перерахунку призначених пенсій. Проте згідно з чинною редакцією оспорюваного положення Закону умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури вже не врегульовуються Законом, а повноваження щодо їх визначення делеговано Кабінету Міністрів України.

Враховуючи міжнародні стандарти діяльності органів прокуратури та юридичні позиції Конституційного Суду України, метою нормативного регулювання, зокрема, питань соціального захисту працівників прокуратури, є уникнення втручання інших органів влади в діяльність прокуратури з метою додержання принципу поділу влади та закріплення виключно на рівні закону питань пенсійного забезпечення працівників прокуратури.

До повноважень Кабінету Міністрів України законодавець відніс право визначати умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури без закріплення на законодавчому рівні відповідних критеріїв, чим поставив у залежність фінансування пенсійного забезпечення прокурорів від виконавчої влади. Таке нормативне регулювання призводить до втручання виконавчої влади в діяльність органів прокуратури, а також до недотримання конституційної вимоги щодо здійснення органами державної влади своїх повноважень у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.

Конституційний Суд України констатував, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.

Системний аналіз норм свідчить, що Закон від 14.10.2014 року №1697-VII з 13.12.2019 року не містить вимоги про необхідність визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України.

Натомість підставою для проведення перерахунку пенсій працівників прокуратури є підвищення заробітної плати прокурорським працівникам.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури", яка набрала законної сили 06.09.2017, було підвищено посадові оклади та надбавки за класний чин прокурорсько-слідчим працівникам.

Як вже зазначалось, на момент призначення позивачу пенсії, та з урахуванням постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 07.03.2017 у справі №638/1608/17 для позивача порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у ч. 13, 18 ст. 50-1 Закону від 05.11.1991 року №1789-XII, якими передбачалось, зокрема, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком, а також те, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії та надав довідку про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), втім останній відмовив у здійсненні такого перерахунку з огляду на те, що в наданій заявником довідці не зазначена дата індивідуальних змін складових заробітної плати, а саме до 13 грудня 2019 року чи після 13 грудня 2019 року тому, враховуючи вищевикладене, відсутні підстави для проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії.

При цьому, з урахуванням рішення Конституційного Суду України по справі №7-р(II)/2019 від 13.12.2019 року, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.

У контексті цього суд зазначає, що відсутність механізму перерахунку пенсії не може бути підставою для відмови у здійсненні такого перерахунку та, як наслідок, позбавлення особи належних їй виплат.

Крім цього, якщо пенсіонер органів прокуратури просить видати довідку про заробітну плату за умови, коли матеріальний закон про право, форми і види пенсійного забезпечення передбачає право, підстави, розмір та види складових перерахунку пенсії, але не унормовує порядок видачі довідки про заробітну плату, відмова у видачі такого документа із посиланням на відсутність нормативного акту про порядок і умови видачі довідки має визнаватися протиправною, оскільки право на перерахунок пенсії не може і не має залежати від механізму видачі довідки.

За таких обставин, твердження відповідача, що позивач звернувся із довідкою, виданою Прокуратурою Харківської області, форма якої не затверджена жодним нормативно-правовим актом та те, що в наданій заявником довідці не зазначена дата індивідуальних змін складових заробітної плати, а саме до 13 грудня 2019 року чи після 13 грудня 2019 року є безпідставними.

П. 2.24 Порядку №22-1 передбачено, що при призначенні (перерахунку) пенсії відповідно до Законів України "Про Кабінет Міністрів України", "Про державну службу", "Про Національний банк України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про судоустрій і статус суддів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", Митного кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України для визначення розміру пенсії за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" для розмежування джерел фінансування особа надає пакет документів, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 2.1 цього розділу.

Від так, дія вказаного нормативно-правового акту поширюється в тому числі на відносини з приводу перерахунку пенсій, призначених відповідно до ЗУ "Про прокуратуру".

Відповідно до п. 2.7 Порядку №22-1 до заяви про перерахунок пенсії у зв`язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв`язку зі зміною кількості членів сім`ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу.

П.п. 2-4 п. 2.1 Порядку №22-1 не передбачено подання встановленої форми документу (довідки) про розмір заробітної плати особі що перебуває на тотожній або аналогічній посаді за повністю відпрацьований місяць, що подається для перерахунку пенсії.

П. 4.1 Порядку №22-1 встановлено, що орган, який призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3), що передбачена Порядком №22-1.

З огляду на те, що позивачем було виконано всі визначені умови, необхідні для здійснення перерахунку пенсії, а відмова у здійсненні такого перерахунку мотивована виключно формальними обставинами, що не можуть бути підставою для позбавлення позивача належних йому виплат, суд доходить висновку про визнання протиправним та скасування рішення відділу з питань перерахунків пенсій №19 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 19.06.2020 за №22 у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років, та, як наслідок, про задоволення позовних вимог в цій частині.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Таким чином, суд може зобов`язати відповідача-суб`єкта владних повноважень вчинити на користь позивача певні дії, якщо для їх вчинення виконані всі умови, визначені законом.

У своїх рішеннях Європейський суд дійшов висновку, що захист, який пропонується в статті 13, має поширюватись на всі випадки обґрунтованих заяв про порушення прав і свобод, які гарантуються Конвенцією (наприклад, рішення у справі "Класс та інші проти Федеративної Республіки Німеччини").

В п. 145 рішення від 1511.1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" ЄСПЛ зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 року).

Крім того, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції, Суд вказує на те, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути:

- незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (рішення від 06.09.2005 року у справі "Гурепка проти України", п. 59);

- спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26 жовтня 2000 року у справі "Кудла проти Польщі", п. 158; рішення від 16.08.2013 року у справі "Гарнага проти України", п. 29).

Отже, "ефективний засіб правового захисту" в розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Водночас винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає зазначеній міжнародній нормі. З огляду на викладене, враховуючи те, що оскаржуване рішення порушує право позивача, гарантоване ст. 1 Протоколу Першого до Конвенції, з метою забезпечення ефективного поновлення порушених прав позивача у спірних правовідносинах, суд доходить висновку, що належним та достатнім способом захисту за даних обставин буде зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача.

Так, постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 07.03.2017 у справі №638/1608/17 констатовано право ОСОБА_1 отримувати пенсію за вислугою років згідно із статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 року (в редакції Закону №2663-ІІІ від 12.07.2001 року), з 04.11.2016 року, тобто з дати звернення, виходячи з розрахунку 90% від суми середнього заробітку щомісячної заробітної плати, обчисленого за останні 24 календарні місяці роботи.

За таких обставин, позовні вимоги про зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідки прокуратури Харківської області №18-360 від 30.04.2020 про заробітну плату, яка складає 79087, 99 грн., у тому числі: посадового окладу начальника відділу прокуратури Харківської області у розмірі 4262,50 грн., надбавки за класний чин у розмірі 1320,00 грн., надбавки за вислугу років у розмірі 1705,00 грн., надбавки за виконання особливо важливої роботи у розмірі 5101,25 грн., надбавки за роботу в умовах режимних обмежень 426,25 грн., щомісячної премії у розмірі 7048,25 грн., оплати відпустки у розмірі 14259,19 грн., матеріальної допомоги на оздоровлення під час надання щорічної відпустки у розмірі 44852,50 грн., індексації у розмірі 113,05 грн., у розмірі 90 відсотків від суми вказаної заробітної плати з 19.06.2020 у відповідності до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 за №1789-ХІІ (в редакції Закону №2663-111 (2663-14) від 12.07.2001), підлягають задоволенню.

Щодо перерахунку та виплати пенсії без обмеження максимального розміру пенсії, суд зазначає наступне.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пенсія як гарантована щомісячна грошова виплата та вид соціального забезпечення є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у редакції протоколів №11 та №14 (04.11.1950), визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І цієї Конвенції.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 26.06.2014 у справі "Суханов та Ільченко проти України" (заяви №68385/10 та №71378/10) зазначено, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (п. 52).

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (заява №25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі "Стреч проти Сполучного Королівства" (Stretch v. The United Kingdom №44277/98).

Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005, від 29 червня 2010 року №17-рп/2010, від 22 грудня 2010 року №23- рп/2010, від 11 жовтня 2011 року №10-рп/2011).

Виходячи з викладеного, не проведення перерахунку пенсії позивачу на підставі та в порядку, визначеному у законі, чинному на момент призначення йому пенсії, є втручанням у його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, суд вважає, що позивач має право на перерахунок пенсії без обмеження її максимальним розміром з дня перерахунку пенсії.

Щодо позовних вимог в частині проведення виплат пенсії незалежно від працевлаштування, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 2 Закону №1788-ХІІ передбачено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно із ст.7 Закону №1788-ХІІ звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Отже, з урахуванням положень ст.7 Закону №1788-ХІІ виплата пенсії за вислугу років можлива лише при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Суд наголошує, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач працює та у зв`язку із цим відповідач здійснив протиправні дії щодо невиплати або виплати в неповному обсязі його перерахованої пенсії.

З урахування викладеного позовна вимога в частині проведення виплат пенсії незалежно від працевлаштування не підлягає задоволенню та є передчасною.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 263, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення відділу з питань перерахунків пенсій №19 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 19.06.2020 за №22 у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідки прокуратури Харківської області №18-360 від 30.04.2020 про заробітну плату, яка складає 79087, 99 грн., у тому числі: посадового окладу начальника відділу прокуратури Харківської області у розмірі 4262,50 грн., надбавки за класний чин у розмірі 1320,00 грн., надбавки за вислугу років у розмірі 1705,00 грн., надбавки за виконання особливо важливої роботи у розмірі 5101,25 грн., надбавки за роботу в умовах режимних обмежень 426,25 грн., щомісячної премії у розмірі 7048,25 грн., оплати відпустки у розмірі 14259,19 грн., матеріальної допомоги на оздоровлення під час надання щорічної відпустки у розмірі 44852,50 грн., індексації у розмірі 113,05 грн., у розмірі 90 відсотків від суми вказаної заробітної плати без обмеження максимального розміру заробітної плати та без обмеження максимального розміру пенсії і провести виплати з урахуванням отриманих сум з 19.06.2020 у відповідності до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 за №1789-ХІІ (в редакції Закону №2663-111 (2663-14) від 12.07.2001).

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Тітов