Рішення № 91269631, 31.08.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2020 р. № 636/1708/20

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу № 636/1708/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій (бездіяльності) неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Чугуївського міськрайонного суду Харківської області, в якому просила суд:

- визнати дії (бездіяльність) управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області щодо відмови в призначенні пенсії неправомірними;

- зобов`язати управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області призначити їй пенсію за вислугу років.

Ухвалою Чугуївського міськрайонного суду Харківської області від 13.05.2020 позовну заяву ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області про визнання дій (бездіяльності) неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії передано на розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

04.06.2020 дана справа надійшла до Харківського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2020 відкрито спрощене провадження по даній справі та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років.

13.07.2020 представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 не має права на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

В період з 13.08.2020 по 28.08.2020 суддя Мороко А.С. знаходилась у відпустці.

Положеннями ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно ч.2 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України: за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду.

Відповідно 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

16.08.2019 ОСОБА_1 звернулась до Чугуївського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою про призначення пенсії, за вислугу років відповідно до п. "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" як працівник охорони здоров`я.

Рішенням відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №14 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 2717/03.18-20 від 15.10.2019 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу. Також, у вказаному рішенні зазначено, що наявний спеціальний стаж роботи, який дає право на пенсію за вислугою років працівникам охорони здоров`я складає 18 років 5 місяців 18 днів.

22.01.2020 ОСОБА_1 повторно звернулась до Чугуївського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років.

Рішенням № 302 від 27.01.2020 відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області відмовлено позивачу в призначенні пенсії за вислугу років як працівнику сфери охорони здоров`я у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу. В даному рішенні вказано, що наявний стаж роботи, який дає право на пенсію за вислугу років працівника охорони здоров`я склав 24 роки 9 місяців 14 днів. До стажу роботи за вислугу років зараховано наступні періоди роботи: 31.03.1987 - 22.02.1988 - медична сестра палатна терапевтичного відділення Славутської Центральної районної лікарні (2 роки 5 місяців 27 днів); 26.02.1988 - 10.07.1990 - медична сестра Кам`яно- Ярузької середньої школи (2 роки 4 місяці 15 днів); 11.07.1990 - 02.05.1991 - лаборант Кам`яно- Ярузької амбулаторії (9 місяців 22 дні); 03.05.1991 - 06.07.1999 - медична сестра профілакторію колгоспу ім. Кірова (08 років 02 місяці 04 дні); 13.09.2001 - 02.01.2002 - медична сестра пологово-гінекологічного відділення Чугуївської центральної районної лікарні (3 місяці 20 днів); 09.07.2005 - 19.02.2007 - медична сестра палатна відділення з порушенням кровообігу мозку Харківської міської клінічної багатопрофільної лікарні №25 (01 рік 7 місяців 29 днів); 02.03.2007 - 10.10.2017 - медична сестра палати інтенсивної терапії відділення з порушенням кровообігу мозку Харківської міської клінічної багатопрофільної лікарні № 25 (10 років 8 місяців). Не зараховано до спеціального стажу наступні періоди роботи: 07.07.1999 - 01.04.2000 - медична сестра профілакторію в КСП ім. Кірова (8 місяців 25 днів); 02.04.2000 - 09.09.2001 - медична сестра в СТОВ "Колос-2000" (1 рік 5 місяців 8 днів); 04.01.2002 -31.12.2003 - медична сестра в СТОВ "Колос -2000" ( 1 рік 11 місяців 28 днів), оскільки ОСОБА_1 не надано уточнюючі довідки про акредитацію зазначених установ.

Суд зазначає, що спір між сторонами виник внаслідок не зарахування відповідачем до спеціального стажу роботу позивача вказаних вище піріодів роботи в профілакторію в КСП ім. Кірова та в СТОВ "Колос -2000".

Щодо вирішення справи по суті, суд вказує наступне.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.

За приписами ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ч. 3 ст. 46 Конституції України).

Відповідно до абз. 1, 2 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років, та які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зазначеним вище особам пенсії призначають за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого в Законі України "Про пенсійне забезпечення".

Пунктом "е" ч. 1 ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) (у редакції від 09.12.2012 у зв`язку з прийняттям рішення КСУ від № 1-р/2020 від 23.01.2020) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909 (далі - Перелік № 909).

Згідно із розділом 2 Переліку № 909 (в редакції, чинній на час роботи позивача у профілакторії з 1993 до 2000 рік) до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховуються періоди роботи на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, санітарно-епідеміологічних закладах, діагностичних центрах.

Пунктом 2 примітки до Переліку № 909 передбачено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Згідно із п. 3 примітки до Переліку № 909 робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 р., яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.

Отже, із наведених вище норм Закону 1788-ХІІ та Переліку слідує, що право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров`я, зокрема, лікарі та середній медичний персонал, які працювали, зокрема, у лікарняних закладах, незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Статтею 3 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" від 19.11.1992 № 2801-ХІІ (далі - Закон № 2801-ХІІ) визначено, що заклад охорони здоров`я - підприємства, установи та організації, завданням яких є забезпечення різноманітних потреб населення в галузі охорони здоров`я шляхом подання медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профілактичних і лікувальних заходів або послуг медичного характеру, а також виконання інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників.

Суд звертає увагу на те, що Закон № 2801-ХІІ не містить поняття лікарняний заклад, а надає визначення закладу охорони здоров`я, що, у розумінні норм Закону № 2801-ХІІ є загальним визначенням всіх закладів, які надають медичні послуги, наведених у Переліку № 909.

Також суд зазначає, що Закон № 2801-ХІІ не ставить віднесення медичних закладів до закладів охорони здоров`я у залежність від визначення форми їх власності, як і Перелік № 909 не ставить право на зарахування стажу, який дає право на пенсію за вислугою років, у залежність від форми власності закладу охорони здоров`я, визначеного цим Переліком.

При цьому, управління не заперечує той факт, що з 07.07.1999 по 01.04.2000 - ОСОБА_1 працювала медичною сестрою профілакторії в КСП ім. Кірова та з 02.04.2000 по 09.09.2001 - медичною сестра в СТОВ "Колос-2000"; з 04.01.2002 по 31.12.2003 - медичною сестрою в СТОВ "Колос -2000", тобто належала до середнього медичного персоналу, характер виконуваних робіт якої на зазначеній посаді віднесений до тих посад, які дають право на призначення пенсії за вислугу років.

Таким чином, відсутність у Переліку № 909 профілакторію та сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю не заперечує характер виконуваної позивачем роботи на посаді медичної сестри, тобто, виконання таких робіт, з яким законодавство пов`язує право особи на зарахування до спеціального стажу роботу, що надає право на пенсію за вислугу років.

Окрім того, право на набуття пенсії за вислугою років, передбаченої п. "е" ч. 1 ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пов`язане не тільки з місцем роботи - закладом охорони здоров`я, а, насамперед, з посадою, яку обіймає працівник - лікарі та середній медичний персонал.

Отже, позбавлення позивача права на пенсію з причин відсутності місця її роботи у Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, а є таким, що порушує права позивача на соціальний захист і нівелює принцип законних сподівань.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

При цьому, в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 вказано наступні періоди роботи: 07.07.1999 - 01.04.2000 - медична сестра профілакторію в КСП ім. Кірова; 02.04.2000 - 09.09.2001 - медична сестра в СТОВ "Колос-2000"; 04.01.2002 -31.12.2003 - медична сестра в СТОВ "Колос -2000".

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач протиправно не зарахував вказані періоди роботи позивача до спеціального стажу.

Керуючись ч.2 ст.9 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та вважає належним захистом прав позивача буде скасування рішення відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 302 від 27.01.2020.

Стосовно визнання дій (бездіяльності) управління щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 неправомірними, суд зазначає, що скасування вказаного вище рішення охоплює дану позовну вимогу, а тому, суд відмовляє в її задоволенні.

Також, з метою захисту прав позивача, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження - майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, ідентифікаційний код - 14099344) про визнання дій (бездіяльності) неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Скасувати рішення відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 302 від 27.01.2020.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код - 14099344) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справа розглядалась в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.С. Мороко