Рішення № 91269536, 27.08.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №500/1879/20

27 серпня 2020 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мартиць О.І.

за участю:

секретаря судового засідання Семеха В.Т.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області Смаль Г.Н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним рішення щодо відмови в призначенні пенсії та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

24 липня 2020 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним рішення щодо відмови в призначенні пенсії та зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивач просить:

- визнати протиправним рішення щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно Списку №1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах згідно Списку №1 з 21.04.2020 згідно статті 45 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, на підтвердження права на гідне пенсійне забезпечення, будучи впевненою у своїх законних очікуваннях, працюючи в шкідливих умовах праці і погоджуючись на таку працю через можливість отримання пільг, які діяли на момент пільгового стажу і діють згідно рішення Конституційного суду, яке набуває чинності з моменту проголошення від 23.01.2020 №1-р/2020 з урахуванням того, що Конституційний Суд України визнав неконституційними положення, які передбачають поетапне підвищення пенсійного віку для окремих категорій осіб, Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні їй відповідати конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані, під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод, рішення та висновки Конституційного Суду України є остаточними і обов`язковими до виконання, обов`язок виконання рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України, яка має найвищу юридичну силу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з проханням призначити пенсію за віком на пільгових умовах, однак відповідач розглядаючи її звернення щодо призначення пільгової пенсії повідомив про можливість призначення такої пенсії при досягненні відповідного віку.

При повторному зверненні було вказано про достатність стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 та призначена вона буде після досягнення віку визначеного пунктом 1 частини другої статті 114 Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Позивач із зазначеним рішенням не погоджується та вказує на те, що воно суперечить рішенню Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року у справі №1-5/2018 (746/15), яким визнано неконституційною статтю 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII. Відтак позивач зазначає, що з урахуванням зазначеного рішення Конституційного Суду України застосуванню підлягає стаття 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в попередній редакції, якою визначено право на пільгову пенсію за віком по Списку №1, зокрема для жінок - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з яких не менше 7 років 6 місяців на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами. Таким чином, позивач вважає, що на дату її звернення до відповідача з заявою про призначення пільгової пенсії вона відповідала вимогами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, визначеним статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а тому відмова відповідача у призначенні пенсії є протиправною.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. У справі призначено судове засідання на 27.08.2020.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідач зазначає, що позивачці відмовлено у призначенні пільгової пенсії з огляду на те, що позивач не досягла віку, встановленого Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", хоча має необхідний страховий та пільговий стаж. При цьому відповідач зауважує, що починаючи з 01.01.2018 порядок призначення пенсії на пільгових умовах регулюється виключно Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що пов`язано з набранням чинності Закону України від 2 жовтня 2017 року №2148-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій". Також відповідач вважає безпідставними посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020, адже спір з позивачем стосується призначення пільгової пенсії згідно зі статтею 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а не статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", як визначено у рішенні Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020. Водночас зміни до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", внесені на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", є чинними та неконституційними не визнавались.

В судовому засіданні 27.08.2020 позивач позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених у позовній заяві та просила позов задовольнити.

Представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в судовому засіданні 27.08.2020 проти задоволення позову заперечила з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення учасників справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із питанням щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Листом від 08.05.2020 №750-740/Р-02/8-1900/20 Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повідомило позивачу, що призначення пенсії за віком на пільгових умовах можливе при досягненні нею відповідного віку та наданні довідки про умови праці, що відповідає встановленим вимогам.

Згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області за №1043-971/Р-02/8-1900/20 від 05.06.2020 відповідно до поданих документів у позивача достатньо стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, однак у зверненні зазначена інформація, що на даний час позивачу виповнилося 45 років.

У вказаному листі зазначено, що підстав для призначення позивачу на даний час пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" немає. Зазначене питання можливо розглянути після досягнення віку, визначеного пунктом 1 частини другої статті 114 цього Закону.

Не погоджуючись з таким рішенням суб`єкта владних повноважень та вважаючи його протиправним позивач звернулася до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість рішення відповідача на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Принципи, засади та механізми функціонування системи загальнообов`язкого державного пенсійного страхування призначення перерахунку і виплати пенсій надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців бюджетних та інших джерел визначається Законом України від 9 липня 2003 року №1058- IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).

Згідно з пунктом 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Водночас суд зазначає, що у вказаній редакції пункт 2 розділу XV Закону №1058-IV був викладений на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 3 жовтня 2017 року №2148-VIII (далі - Закон №2148-VIII), який набрав чинності 11.10.2017, є чинним на сьогодні та неконституційним не визнавався.

Окрім внесенням змін до Прикінцевих положень Закону №1058-IV, Законом № 2148-VIII також внесено низку інших істотних змін до Закону №1058-IV, зокрема доповнено його окремим розділом XIV під назвою "Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян" (статті 114-115).

Отже, з набранням чинності Закону №2148-VIII питання, пов`язані з призначенням пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників, в тому числі по Списках №1 та №2, регулюються положеннями Закону №1058-IV.

Це підтверджується й тим, що до прийняття Закону №2148-VIII пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV мав іншу редакцію, а саме такого змісту:

"Пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-ХІІ).

Таким чином, у попередній редакції пункт 2 Прикінцевих положень допускав можливість призначення пільгових пенсій по Списках №1 та №2 за нормами Закону №1058-ІV, але при цьому діяли вимоги щодо віку та стажу, передбачені Законом №1788-ХІІ.

З прийняттям Закону №2148-VIII відповідне питання врегульовано інакше, а саме призначення пенсій на пільгових умовах здійснюється виключно за нормами Закону №1058-IV. Тобто при вирішенні питання про наявність в особи відповідного права на пільгову пенсію підлягають застосуванню положення статті 114 Закону №1058-IV.

Так, згідно з частиною першою статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

В силу вимог частини другої статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається:

1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

50 років, якщо вони народились у період з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.

Як видно з матеріалів справи, позивач має необхідний страховий та пільговий стаж роботи, проте не досягла віку, встановленого законом для призначення пільгової пенсії.

Суд погоджується з вказаними твердженнями відповідача та вважає їх правильними. Адже, з огляду на дату народження позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язковою умовою для призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах (Список №1) є досягнення 50 років (абзац 13 пункту 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV).

Крім того суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення та перерахунку пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1).

Перелік документів, необхідних для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший визначений розділом II Порядку №22-1.

Відповідно до пункту 4.1 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Тому, підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший, пенсії є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу Пенсійного фонду у встановленому порядку.

Суд звертає увагу, що позивач зверталася із заявами не встановленої форми передбачених Порядком №22-1, усі її звернення подані до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області розглядалися відповідно до Закону України "Про звернення громадян" та відповіді на них носять лише рекомендаційний характер.

При цьому суд не бере до уваги посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020.

Вказаним рішенням визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII.

Так, зазначеним рішенням визнано неконституційними положення статті 13 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, та відновлено дію попередньої редакції статті 13 Закону №1788-XII.

Проте, положення цієї статті не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки:

по-перше, позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення їй пільгової пенсії за віком згідно із Законом №1058-IV і відповідач надав відмову саме з урахуванням вимог цього Закону;

по-друге, у зв`язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 3 жовтня 2017 року №2148-VIII призначення пенсії за віком на пільгових умовах, в тому числі по Списку №1, здійснюється за нормами Закону №1058-IV (стаття 114, пункт 2 Прикінцевих положень).

Тобто рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не дає підстав вважати незаконним оскаржуване рішення відповідача.

Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На думку суду відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, виконано та доведено правомірність та законність його дій, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним рішення щодо відмови в призначенні пенсії та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 01 вересня 2020 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області місцезнаходження: Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001 код ЄДРПОУ: 14035769.

Головуючий суддя Мартиць О.І.