Рішення № 91269532, 28.08.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1586/20

28 серпня 2020 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського міського відділу Управління державної міграційної служби України у Тернопільській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Тернопільського міського відділу управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області (надалі, відповідач), в якому просив визнати протиправною відмову Тернопільського міського відділу Управління Державної міграційної служби України у Тернопільській області у вклеюванні фото по досягненню ним 45-річного віку до паспорта громадянина України у формі книжечки зразка, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, та зобов`язання вчинити певні дії, а саме, зобов`язати Тернопільський міський відділ Управління Державної міграційної служби України у Тернопільській області по досягненню 45-річного віку вклеїти фотографію до паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, зобов`язати і надалі Тернопільський міський відділ Управління державної міграційної служби України у Тернопільській паспорта області здійснювати оформлення паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки зразка 1993 року без занесення даних до Єдиного Державного демографічного реєстру.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що неодноразово звертався до відповідача з проханням видати паспорт громадянина України у формі книжечки, однак на вказані прохання отримував відмову. Вказав, що на останнє його звернення щодо вклеювання нової фотокартки по досягненню 45-річного віку, відповідачем йому було відмовлено, посилаючись на те, що він пропустив тридцятиденний термін звернення. Позивач вважає, що відмова відповідача в оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки порушує вимоги Конституції України, Закону України "Про захист персональних даних" та інших нормативних актів.

Ухвалою суду від 13.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк представник відповідача подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що з приписів Тимчасового порядку вбачається можливість вклеювання фотокартки при досягненні відповідного віку особи після спливу тридцятиденного строку. При цьому, такій особі необхідно за місцем проживання подати заяву про вклеювання фотокартки, паспорт і дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см із зображенням, яке відповідає досягнутому нею віку, та відповідне рішення суду. Вказав, що позивач зазначених вище документів до Тернопільського МВ УДМС України в Тернопільській області не подавав, тому, правових підстав для вклеювання фотокартки у його паспорт, який ним не був поданий, у зв`язку із досягнення 45-річного віку не було. Вважає, що в даному випадку вбачається відсутність порушеного права, яке б підлягало судовому захисту. Отже, на думку відповідача, оскільки заяви ОСОБА_1 про вклеювання фотокартки до паспорта громадянина України після досягнення ним 45- річного віку подані без необхідних документів до них, то у даній адміністративній справі, рішення відповідачем про відмову у наданні адміністративної послуги не приймалось. Крім цього, як вбачається з оскаржуваних листів від 25.04.2020 № 4-36/6/6110-20/6110/3296-20 та від 03.06.2020 за № 4-44/6/6110/6110/3858-20, Тернопільським MB УДМС України в Тернопільській області було надано відповіді з відповідними роз`ясненнями про перелік документів, які особа має подати з метою виклеювання фотокартки після спливу тридцятиденного строку з дня досягнення 45-річного віку.

Частиною п`ятою ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки клопотань у розумінні вказаної статті до суду не надходило, розгляд даної справи здійснюється на підставі наявних у ній матеріалів.

Судом встановлено, що позивач 28.03.2020 та 26.05.2020 звертався до відповідача з письмовими заявами, в яких просив вклеїти фотокартку при досягненні ним 45-річного віку.

Листами Тернопільського міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області від 25.04.2020 № Ч-36/6/6110/3296-20, від 03.06.2020 №Ч-44/6/6110-20/6110/3858-20 позивача повідомлено про те, що для вклеювання фотокартки при досягненні відповідного віку після спливу тридцятиденного терміну, заявник подає працівнику територіального підрозділу за місцем проживання заяву про вклеювання фотокартки, паспорт і дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 із зображенням, яке відповідає досягнутому нею віку, та відповідне рішення суду. Також роз`яснено, що позивачу необхідно особисто звернутися до територіального підрозділу та подати визначені Тимчасовим порядком документи.

Не погоджуючись з такою відповіддю відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно пункту 1 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України №2503-ХІІ від 26.06.1992 (надалі, Положення №2503), паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України.

Пунктом 3 Положення №2503 передбачено, що бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 8 Положення №2503, термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується. До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним.

Для одержання, обміну паспорта і вклеювання до нього нових фотокарток громадянин подає документи і фотокартки не пізніш як через місяць після досягнення відповідного віку або зміни (переміни) прізвища, імені чи по батькові, встановлення розбіжностей у записах або непридатності паспорта для користування (пункт18).

Відповідно до частини другої ст.21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20 листопада 2012 року №5492-VI (надалі, закон №5492), кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Положеннями даного Закону також передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Згідно пункту 3 Постанови №302, Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 №456, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.06.2019 за №620/33591 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі - Тимчасовий порядок). Розділом V визначено порядок та процедуру вклеювання фотокарток.

Пунктом 1 зазначеного розділу передбачено, що третя і п`ята сторінки паспорта передбачені для вклеювання в паспорт додаткових фотокарток при досягненні особою віку 25 або 45 років.

Для вклеювання фотокартки при досягненні віку 25 або 45 років особи, на ім`я якої оформлений паспорт, протягом 30 календарних днів заявник подає працівнику територіального підрозділу заяву про вклеювання фотокартки, паспорт і дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см із зображенням, яке відповідає досягнутому нею віку. Облік заяв про вклеювання фотокартки здійснюється в журналі реєстрації заяв про вклеювання фотокарток за формою згідно з додатком 4 до цього Тимчасового порядку.

У відповідності до пункту 2 розділу V Тимчасового порядку, для вклеювання фотокартки при досягненні відповідного віку особа після спливу тридцятиденного строку заявник подає працівнику територіального підрозділу за місцем проживання заяву про вклеювання фотокартки, паспорт і дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см із зображенням, яке відповідає досягнутому нею віку, та відповідне рішення суду. Облік заяв про вклеювання фотокартки здійснюється в журналі реєстрації заяв про вклеювання фотокарток.

Також, Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 року №398 "Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302", передбачається, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

Як вбачається з матеріалів даної справи, позивач звертався до відповідача із заявами, в яких просив вклеїти фотокартку в паспорт громадянина України у зв`язку із досягненням ним 45-річного віку.

Однак відповідач роз`яснив позивачу у листах від 25.04.2020 № Ч-36/6/6110/3296-20, від 03.06.2020 №Ч-44/6/6110-20/6110/3858-20 про те, що для вклеювання фотокартки в паспорт у зв`язку із досягненням 45-річного віку та спливом відповідного тридцятиденного строку, позивачу необхідно особисто звернутися до Тернопільського міського відділу УДМС України в Тернопільській області.

Суд зазначає, що оскільки чинним законодавством визначено чіткий та вичерпний перелік документів, які слід подавати до територіальних підрозділів Управління державної міграційної служби, серед іншого також рішення суду, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно відмовив позивачу у оформленні паспорта зразка 1994 року, тому в задоволенні позовних вимог щодо визнання відмови протиправною слід відмовити.

Крім того, питання щодо правомірності відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки було розглянуто Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі.

У постанові від 19.09.2018 у зразковій справі Пз/9901/2/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що законодавець, приймаючи Закон №1474-VIII, яким внесено зміни до Закону №5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мали подвійного тлумачення, не звужували права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускали жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України.

В той же час, чинним законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.

Стаття 8 Конвенції про захист осіб у зв`язку з автоматизованою обробкою персональних даних, ратифікованій Законом України від 06 липня 2010 року №2438-VI, зазначено: "Будь-якій особі надається можливість: a) з`ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, а також особу та постійне місце проживання чи головне місце роботи контролера файлу; б) отримувати через обґрунтовані періоди та без надмірної затримки або витрат підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані в доступній для розуміння формі; c) вимагати у відповідних випадках виправлення або знищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрішнього законодавства, що запроваджують основоположні принципи, визначені у статті 5 і 6 цієї Конвенції; …".

За наведених обставин, суд вважає, що норми Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" на відміну від норм Положення про паспорт громадянина України, затверджене постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом") не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар.

З огляду на наведене вище обставини, суд дійшов висновку, що позовна вимога про зобов`язання відповідача вклеїти фотокартку в паспорт громадянина України - ОСОБА_1 у зв`язку із досягненням 45-річного віку відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ підлягає до задоволення.

Щодо позовної вимоги в частині зобов`язання і надалі Тернопільський міський відділ Управління державної міграційної служби України у Тернопільській паспорта області здійснювати оформлення паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки зразка 1993 року без занесення даних до Єдиного Державного демографічного реєстру, суд зазначає наступне.

Право на захист - це суб`єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом» (стаття 55 Конституції України).

Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.

Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Із системного аналізу вказаних норм вбачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Отже, дана позовна вимога, направлена на вирішення аналогічних питань у майбутньому без реального порушення прав, свобод та інтересів, а тому до задоволення не підлягає.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що даний позов слід задовольнити частково. При цьому, розподіл судових витрат підлягає розподілу у відповідності до частини третьої ст.139 КАС України.

Як вбачається із матеріалів справи при зверненні до суду із позовною заявою позивачем сплачено 878,80 грн судового збору згідно квитанції №ПН215600426655 від 06.07.2020, в той час як законом встановлений розмір судового збору за подання позову до адміністративного суду немайнового характеру (одна позовна вимога) 840,80 грн.

Оскільки суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає сплачений судовий збір у розмірі 420,40 грн. з загальної суми 878,80 грн.

Додатково суд зазначає, що для повернення надміру сплаченого судового збору у розмірі 38,00 коп. позивачу необхідно звернутися до суду з урахуванням процедури передбаченої в Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 №787, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 за № 1650/24182.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов ОСОБА_1 до Тернопільського міського відділу Управління державної міграційної служби України у Тернопільській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2.Зобов`язати Тернопільський міський відділ Управління державної міграційної служби України у Тернопільській області вклеїти фотокартку в паспорт громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , виданий Кременецьким РВ УМВС України в Тернопільській області 22.02.2000, у зв`язку із досягненням ним 45-річного віку, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

3.У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільського міського відділу Управління державної міграційної служби України у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп., сплачений у відповідності до квитанції №ПН215600426655 від 06.07.2020 на суму 878 (вісімсот сімдесят вісім) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28 серпня 2020 року.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Реквізити учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач - Тернопільський міський відділ Управління державної міграційної служби України у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Коновальця, 6, м.Тернопіль,46020 ЄДРПОУ:37839038 )

Головуюча суддя Дерех Н.В.