Рішення № 91268787, 02.09.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

02 вересня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2865/20

Головуючий суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Мастюгіна Євгенія Дмитровича в інтересах ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 28 липня 2020 року надійшов адміністративний позов адвоката Мастюгіна Євгенія Дмитровича (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі - відповідач, УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області) з такими вимогами:

1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови позивачу в призначення пенсії за віком на пільгових умовах;

2) зобов`язати відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з врахуванням поданих довідок про заробітну плату з моменту виникнення права на пенсію, а саме з 30 травня 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 09 липня 2020 року позивач по досягненню пенсійного віку, встановленого пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» звернувся через Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві до відповідача із заявою встановленого зразка про призначення пенсії на пільгових умовах та необхідними документами. Рішенням від 13 липня 2020 року відповідач відмовив в призначенні пенсії позивачу.

З таким рішенням позивач незгоден, оскільки Списком № 2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991, та Списком № 2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003, передбачена професія слюсаря контрольно-вимірювальних приладів та автоматики (слюсар КІПіА), за якою у періоди з 06.01.1984 по 01.06.1984 (04 місяці 26 днів), з 26.08.1986 по 08.02.1991 (04 роки 05 місяців 13 днів), з 21.08.2006 по 09.07.2020 (13 років 10 місяців 19 днів) працював позивач, що підтверджено записами у його трудовій книжці. Крім того, у період з 13.06.1984 по 16.06.1986 (2 роки 04 місяці) позивач проходив строкову військову службу, навчався у період з 01.09.1982 по 26.12.1983 (1 рік 03 місяці 26 днів) та отримав кваліфікацію слюсаря КІПіА. Вказані період також мають бути зараховані до пільгового стажу позивача. Таким чином пільговий стаж позивача складає 22 роки 28 днів, що дає йому право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Однак, відповідач відмовляє у зарахуванні такого стажу через відсутність відомостей про проведення атестації робочого місця за умовами праці, що суперечить правим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Також відповідач безпідставно відмовляє у зарахування до страхового стажу позивача період його роботи на території республіки Казахстан, який підтверджений записами у трудовій книжці. Страховий стаж позивача за даними трудової книжки складає 37 років 04 місяці 04 дні. Вік позивача на момент звернення до відповідача складав 55 років. Отже, позивач має право на пенсію за віком на пільгових умовах, тому рішення відповідача є протиправним.

Ухвалою суду від 03 серпня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (арк. спр. 28-29).

Від УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області 19 серпня 2020 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (арк. спр. 58-62).

Відповідно до наданих документів до пільгового стажу позивача за Списком № 2 зараховано періоди роботи на ПАТ «Сєвєродонецьке Об`єднання Азот» з 06.01.1984 по 01.06.1984 (4 місці 26 днів), з 26.08.1986 по 08.02.1991 (4 роки 5 місяців 13 днів). Згідно з записами у трудовій книжці позивача та на підставі наданих довідок неможливо зарахувати до пільгового стажу позивача періоди роботи з 15.02.1991 по теперішній час в ТОО «ТШО» Республіки Казахстан, оскільки відсутні дані, які визначають право на пенсію на пільгових умовах (наприклад, робота з відповідними або шкідливими речовинами відповідних категорій небезпеки, про виконання робіт певним способом або в певних умовах, або повний робочий день, що є виключно необхідною умовою, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, коди включається цей період роботи та ін., відсутні відомості про проведення атестації робочого місця для пільгового пенсійного забезпечення (накази, перелік професій, які атестовані). Відповідно до записів у трудовій книжці позивача за період його роботи з 15.02.1991 дотепер в ТОО «ТШО» Республіки Казахстан відсутні записи про зайнятість позивача повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2. Уточнюючи довідки також не містять жодної інформації про пільговий характер роботи.

Неможливо зарахувати до страхового стажу позивача період його роботи з 01.01.2004 дотепер, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків ТОО «ТШО» відносно позивача до відповідних фондів. На запит УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області, АТ «Єдиний Накопичувальний Пенсійний фонд» повідомив про неможливість надання інформації про сплату страхових внесків на ОСОБА_1 , оскільки дана інформація становить таємницю пенсійних накопичень. Зарахування до страхового стажу з 01 січня 2004 року періодів роботи на території держав-учасниць СНД, у тому числі періодів роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, та врахування заробітної плати за періоди роботи на території держав-учасниць СНД, необхідно здійснювати за умови підтвердження сплати страхових внесків до відповідних фондів держав-учасниць СНД, на території яких провадилась трудова діяльність.

Таким чином, пільговий стаж позивача за Списком № 2 складає 8 років 2 місяці 2 дні (у тому числі навчання за фахом 1 рік 3 місяці 26 днів, військова служба 1 рік 11 місяців 27 днів), страховий стаж з 01.09.1982 по 31.12.2003 - 21 рік 0 місяців 19 днів, що не дає право позивачу на призначення пенсії на пільгових умовах за частиною другою статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне страхування».

З вищевикладених підстав вважав позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

З копії паспорта громадянина України судом встановлено, що ОСОБА_1 досяг 55 річного віку (арк. спр. 10-11).

Позивач 18 травня 2020 року до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (Шевченківський район) подав заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, яку передано на розгляд відповідачу (арк. спр. 35).

Як слідує з розписки-повідомлення та рішення УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 13 липня 2020 року про відмову в призначенні пенсії, для призначення пенсії позивачем надано, зокрема: трудову книжку від 06.01.1984 серії НОМЕР_1 , військовий квиток від 13.06.1984 № НОМЕР_2 , диплом про навчання від 26.12.1983 НОМЕР_3 , довідку, що визначає право на пенсію на пільгових умовах від 16.10.2019 № 350, видану ПАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот», довідку, що визначає право на пенсію на пільгових умовах від 03.06.2015, видану «Товариществом с ограниченной ответственностью «Тенгизшевройл» Республіки Казахстан (далі - ТОО «ТШО»), довідку про періоди роботи та перейменування підприємства від 13.01.2020 № 2020-00135, довідку про заробітну плату від 20.02.2020 № Н-23-ЖТ за період з 15.02.1991 по 06.04.1993, виданої «Комунальним Государственным учреждением «Государственный архив Атырауской области Управления культуры, архивов и документации Атырауской области» Республіки Казахстан, довідки від 01.09.2020 № 00089, від 13.02.2020 № 908 про заробітну плату, видані ТОО «ТШО» Республіки Казахстан, інформаційний лист від 13.02.2020 № 909 щодо сплати страхових внесків в Пенсійний фонд, виданий ТОО «ТШО» Республіки Казахстан. Копії цих документів надані до матеріалів справи (арк. спр. 41-50).

За наслідками розгляду заяви та доданих до неї документів відповідачем прийнято рішення 13 липня 2020 року, яким відмовлено позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 за заявою від 09 липня 2020 року у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та страхового стажу (арк. спр. 55-56).

Так у рішенні вказано про неможливість зарахування до пільгового стажу позивача період роботи з 15.02.1991 дотепер в ТОО «ТШО» Республіки Казахстан, оскільки відсутні дані, які визначають право на пенсію на пільгових умовах (наприклад, робота з відповідними або шкідливими речовинами відповідних категорій небезпеки, про виконання робіт певним способом або в певних умовах, або повний робочий день, що є виключно необхідною умовою, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, коди включається цей період роботи та ін., відсутні відомості про проведення атестації робочого місця для пільгового пенсійного забезпечення (накази, перелік професій, які атестовані).

Неможливо зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 01.01.2004 дотепер, оскільки відсутня інформація щодо підтвердження сплати страхових внесків ТОО «ТШО» Республіки Казахстан відносно ОСОБА_1 до відповідних фондів.

Згідно з рішенням про відмову в призначенні пенсії та розрахунком права позивача на пенсію пільговий стаж за Списком № 2 ОСОБА_1 складає 8 років 2 місяці 2 дні (у тому числі: навчання за фахом з 01.09.1982 по 26.12.1983 - 1 рік 3 місяці 26 днів, робота з 06.01.1984 по 01.06.1984 - 04 місяці 26 днів, військова служба з 13.06.1984 по 09.06.1986 - 1 рік 11 місяців 27 днів, робота з 26.08.1986 по 30.05.1988 - 1 рік 9 місяців 5 днів, з 31.05.1988 по 08.02.1991 - 2 роки 8 місяців 8 днів); страховий стаж з урахуванням перетину періодів складає 21 рік 19 днів (у тому числі: навчання за фахом з 01.09.1982 по 26.12.1983 - 1 рік 3 місяці 26 днів, робота з 06.01.1984 по 01.06.1984 - 04 місяці 26 днів, військова служба з 13.06.1984 по 09.06.1986 - 1 рік 11 місяців 27 днів, робота з 26.08.1986 по 30.05.1988 - 1 рік 9 місяців 5 днів, з 31.05.1988 по 08.02.1991 - 2 роки 8 місяців 8 днів, з 15.02.1991 по 31.12.2003 Казахстан - 12 років 10 місяців 17 днів) (арк. спр. 36-37, 55-56).

Згідно з записами у трудовій книжці позивача від 06.01.1984 серії НОМЕР_1 позивач з 15 лютого 1991 року по 20 серпня 2006 року працював прибористом в цеху КІПіА ТОО «ТШО» Республіки Казахстан, з 21 серпня 2006 року дотепер працює слюсарем КІПіА ТОО «ТШО» Республіки Казахстан (арк. спр. 43-46).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і відзив учасників справи, суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до основних положень Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, членами якої є Україна та Російська Федерація, Уряди держав-учасниць цієї Угоди, керуючись статтями 2, 4 Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав, виходячи з необхідності захисту прав громадян в області пенсійного забезпечення, усвідомлюючи, що кожна держава-учасниця Співдружності повинна нести безпосередню відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, визнаючи, що держави-учасниці Співдружності мають зобов`язання щодо непрацездатних осіб, які придбали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди, визнаючи необхідність неухильного дотримання зобов`язань за міжнародними угодами, укладеними СРСР по питань пенсійного забезпечення.

Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року визначено, що пенсійне забезпечення громадян держав-учасників цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 4 Угоди передбачено, що Держави-учасниці Угоди проводять політику гармонізації законодавства про пенсійне забезпечення.

Відповідно до частини другої статті 6 Угоди для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсій на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Зі змісту наведених норм судом встановлено, що пенсія призначається за нормами законодавства країни, де проживає особа, а стаж, набутий на території однієї із зазначених в Угоді держав, зараховується до пільгового у разі, якщо такий стаж взаємно визначений Сторонами.

Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. […].

Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Статтею 44 Закону № 1058-IV визначено, що:

- заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (частина перша);

- заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (частина друга);

- органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина третя).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Згідно з частиною п`ятою статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу:

[…] з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок […].

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:

чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи;

жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Статтею 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів про призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Згідно з абзацами першим, третім пункту 4.1 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Пунктом 4.2 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 встановлено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (абзац перший пункту 4.3 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1).

Згідно з абзацом першим пункту 4.7 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли і трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).

Зазначений Порядок № 383 регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Зазначена постанова набула чинності з 21.08.92. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації (пункт 4.1 Порядку № 383).

Відповідно до пункту 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.

З огляду на вищевикладені норми суд дійшов висновку, що уточнююча довідка може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відсутні відповідні записи трудовій книжці. Після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж - період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, якими можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

При цьому, значення трудової книжки та результатів атестації як основних документів, що підтверджують пільговий стаж роботи, встановлено статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Отже, відсутність підтвердження вказаних обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною, зокрема, у постановах від 10 березня 2015 року у справі № 21-51а15, від 17 березня 2015 року у справі № 21-585а14 року, від 17 листопада 2015 року у справі № 21-3287а15, від 12 квітня 2016 року № 21-6501а15, а також правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 23 січня 2017 року у справі № 732/2003/14, від 30 січня 2018 року у справі № 506/384/17, від 05 червня 2018 року у справі № 466/455/17.

З огляду на викладене, суд вважає, що віднесення періоду роботи позивача на ТОО «ТШО» Республіки Казахстан до пільгового стажу за Списком № 2 можливе за умови підтвердження атестації робочого місця за умовами праці.

Як вже вищевказаного, згідно з записами у трудовій книжці позивача від 06.01.1984 серії НОМЕР_1 позивач з 15 лютого 1991 року по 20 серпня 2006 року працював прибористом в цеху КІПіА ТОО «ТШО» Республіки Казахстан, з 21 серпня 2006 року дотепер працює слюсарем КІПіА ТОО «ТШО» Республіки Казахстан (арк. спр. 43-46).

Однак вказані записи не містять відомостей, що виконувана позивачем робота визначає його право на пенсію на пільгових умовах. Також вказані записи не містять відомостей про атестацію робочих місць за умовами праці.

Оскільки записи у трудовій книжці позивача не містять всіх необхідних відомостей, згідно з положеннями пункту 20 Порядку № 637 пільговий стаж має бути підтверджений уточнюючою довідкою підприємства.

Згідно з довідкою ТОО «ТШО» від 13 січня 2020 року № 2020-00135 стаж за списками № 1, 2 ОСОБА_1 слід рахувати з 06.04.1993 по 31.12.1997 згідно з наказом від 16.04.1991 № 330-к, розпорядження від 20.02.1995 № 296-к та постанови Уряду Республіки Казахстан від 19.12.1999 № 1930. У зв`язку із введенням у дію Закону РК від 20.06.1997 № 136-І «Про пенсійне забезпечення в Республіці Казахстан» право на пільгове пенсійне забезпечення особам, що виробили стаж роботи за Списком № № 1, 2 виробництв, робіт, професій, посад та показників на роботах зі шкідливими та важкими умовами праці скасовано з 01.01.1998 (арк. спр. 22).

Позивачем не надано доказів проведення атестації робочого місця прибориста в цеху КІПіА ТОО «ТШО» Республіки Казахстан, за яким він працював у періоді з 06.04.1993 по 20.06.2003.

Відповідно, суд погоджується з твердженнями відповідача, що період роботи позивача з 06.04.1993 по 20.06.2006 не може бути зарахований до пільгового стажу позивача, як такий, що не містить відомостей про проведення атестації робочого місця для пільгового пенсійного забезпечення.

Однак, судом встановлено, що позивачем до УПФУ в м. Сєвєродонецьку на підтвердження проведення атестації робочого місця слюсар КІП надано акт атестації виробничого об`єкту за умовами праці ТОО «ТШО» та картку атестації робочого місця, які набрали чинності у жовтні 2004 року та переглянуті у січні 2009 року (арк. спр. 23, 51-53).

Рішення про відмову у призначенні пенсії не містить відомостей, з яких підстав відповідачем вказані документи не враховані як такі, що підтверджують проведення атестації робочого місця за умовами праці, за яким позивач працює з 21 серпня 2006 року дотепер.

Відповідно, в цій частині суд не погоджується з твердженнями відповідача щодо відсутності певних даних про фактори, які визначають право на пенсію на пільгових умовах та вважає їх необґрунтованими.

Однак, у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача зарахувати цей період роботи до пільгового стажу позивача, а також період роботи з 01.01.2004 по 09.07.2020 до його страхового стажу через відсутність інформації щодо підтвердження сплати страхових внесків ТОО «ТШО» відносно позивача до відповідних фондів.

Так з системного аналізу норм Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та Закону № 1058-IV суд дійшов висновку, що зарахування до страхового стажу з 1 січня 2004 періодів роботи на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, у тому числі періодів роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, та врахування заробітної плати за періоди роботи на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, здійснюється за умови підтвердження сплати страхових внесків до відповідних фондів держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, на території яких провадилася трудова діяльність.

У відповідності до вищевикладеного позивачем не підтверджена сплата страхових внесків за період роботи на території Республіки Казахстан з 01.01.2004 дотепер.

Зважаючи на вищевикладене, суд погоджується з висновками відповідача, що наданими позивачем разом із заявою про призначення пенсії документами не підтверджується його право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з частиною другою статті 114 Закону № 1058-IV через відсутність необхідного страхового та пільгового стажу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення відповідача 13 липня 2020 року про відмову в призначенні пенсії позивачу відповідає критеріям правомірного рішення, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, тому у суду відсутні підставі для визнання його неправомірним та скасування.

За таких обставин суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Суд також вважає за необхідне зауважити, що вказане судове рішення не перешкоджає праву позивача на повторне звернення до відповідача щодо призначення спірної пенсії та подання доказів атестації робочого місця прибориста, за яким позивач працював з 15 лютого 1991 року по 20 серпня 2006 року, та сплати страхових внесків до відповідних фондів починаючи з 01.01.2004 року.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що за правилами, визначеними статтею 139 КАС України, у разі відмови у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати йому не відшкодовуються.

Керуючись статтями 2, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову адвоката Мастюгіна Євгенія Дмитровича в інтересах ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (місцезнаходження: 93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Шевченка, будинок 9, код за ЄДРПОУ 21792459) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.О. Пляшкова