Рішення № 91267382, 31.08.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2020 року ЛуцькСправа № 140/10617/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волдінера Ф. А.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач), в якому просить:

1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови у зарахуванні позивачу періоду служби в армії з 16.05.1989 по 23.03.1992 до спеціального стажу роботи у сфері охорони здоров`я та відмови в призначенні пенсії за вислугою років відповідно до пункту «е» частини 1 статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати позивачу період служби в армії з 16.05.1989 по 23.03.1992 до спеціального стажу роботи у сфері охорони здоров`я та призначити та виплачувати позивачу пенсію за вислугою років відповідно до пункту «е» частини 1 статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дня подання відповідної заяви, тобто з 02.12.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.12.2019 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років при повних 28 роках 4 місяцях 26 днях роботи на відповідних медичних посадах станом на 11.10.2017.

Листом від 05.12.2019 за № 26583/02-39 Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області протиправно відмовило позивачу у призначенні пенсії за вислугою років, мотивуючи відмову тим, що період проходження військової служби в армії за період з 29.09.1989 по 31.12.1991 на посадах матроса та санітара, які не відносяться до посад середнього медичного персоналу, не враховано до спеціального медичного стажу, а тому недостатньо спеціального стажу, як у працівника охорони здоров`я, для призначення пенсії за вислугу років на підставі п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 27.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, встановлено, що судовий розгляд справи необхідно проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

18.08.2020 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно з якого позовні вимоги позивача не визнав та просив відмовити в їх задоволенні з тих підстав, що відповідно до пункту 2-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено право на пенсію за вислугу років, зокрема працівників охорони здоров`я за умови, якщо вони на день набуття чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року №2148- VII, тобто станом на 11 жовтня 2017 року мають вислугу років, необхідну для призначення такої пенсії.

Право на призначення пенсії за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення, які обіймають посади, визначені Переліком закладів та установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженими постановою КМУ від 04.11.1993 №909 (далі - Перелік), за наявності стажу, визначеного пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Водночас право виходу на пенсію за вислугу років незалежно від віку мають особи, вислуга років яких на відповідних посадах становить не менше як:

25 років - станом на 01 квітня 2015 року;

25 років 06 місяців - станом на 01 січня 2016 року;

26 років об місяців - станом на 11 жовтня 2017 року.

Гр. ОСОБА_1 було надано довідку від 02.12.2019 № 105 видану Камінь-Каширським районним військовим комісаріатом, в якій не вказано заклад охорони здоров`я. В архівній довідці від 12.05.2017 № 1798 вказано, що ОСОБА_1 проходив службу з 29.09.1989 - матросом, а у 1990 році - санітаром. Ці посади не відносяться до середнього медичного персоналу і не можуть бути зараховані до спеціального стажу. У 1992 році ОСОБА_1 проходив службу фельдшером медичної служби - цей період враховано до спеціального стажу.

Згідно наданих документів гр. ОСОБА_1 та даних, які містяться в системі персоніфікованого обліку станом на 02.12.2019 його страховий стаж становить 30 років 08 місяці 04 дні.

Стаж роботи на посадах, які дають право на пенсію за вислугу років станом на 11.10.2017 становить - 25 років 03 місяці 06 днів.

Отже, відповідач вважає, що рішення про відмову у призначенні пенсії винесено згідно норм чинного законодавства, а тому вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 02.12.2019 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років із зниженням пенсійного віку відповідно до вимог п. «е» ст. 55 Закону N 1058-IV.

За результатами розгляду вказаного звернення позивача Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області листом від 05.12.2019 за № 26583/02-39 відмовило у призначенні пенсії за вислугою років, мотивуючи відмову тим, що період проходження військової служби в армії за період з 29.09.1989 по 31.12.1991 на посадах матроса та санітара, які не відносяться до посад середнього медичного персоналу, не враховано до спеціального медичного стажу, а тому в позивача недостатньо спеціального стажу, як у працівника охорони здоров`я, для призначення пенсії за вислугу років на підставі п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Суть спору між сторонами по даній справі зведена виключно до наявності чи відсутності підстав для зарахування до вказаного стажу, що дає право на пенсію за вислугою років, період проходження позивачем військової служби з 16.05.1989 по 31.12.1991 у військовій частині 69133.

Судом встановлено та визнається відповідачем, що відповідно до записів у трудовій книжці позивач з 16.05.1989 по 23.03.1992 проходив службу в рядах Радянської армії.

Відповідно до наданої позивачем копії архівної довідки № 1798 від 12.05.2017, виданої Центральним архівом Російської Федерації, позивач 16.05.1989 Ковельським РВК Волинської області був призваний на військову службу, та проходив службу за призовом у військовій частині 69133 в період з 29.09.1989 по 12.03.1992, а саме: з 29.09.1989 зарахований до списку особового складу медичної служби військової частини 69133 з присвоєнням військового звання «матрос»; з 10.01.1990 - санітар ВУС-878 матрос; з 01.01.1992 - фельдшер.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; надалі Закон №1058-IV) передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Відповідно пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р №1788-XII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; надалі Закон №1788-XII) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати, зокрема, з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців.

Відповідно пункту другого Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909, робота на посаді лікаря та середнього медичного персоналу (незалежно від найменувань посад) лікарняних закладів, лікувально-профілактичних закладів особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби та територіальних органах Держсанепідслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), діагностичних центрів дає право на пенсію за вислугу років.

Відповідно підпункту 50 пункту 3 Указу Президента України від 06.04.2011 №406/2011 «Про Положення про Міністерство оборони України та Положення про Генеральний штаб Збройних Сил України» до основних завдань Міноборони України, зокрема, належить розробка положень про заклади охорони здоров`я Міноборони України.

Відповідно пункту другого Переліку закладів охорони здоров`я Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 18.12.2013 № 871, зареєстрованого в Мін`юсті 14.01.2014 за № 47/24824, до переліку закладів охорони здоров`я Збройних Сил України включено амбулаторно-поліклінічні заклади, до яких віднесено медичні служби військової частини, корабля тощо. Так, до лікарняних закладів віднесено: військово-медичний центр (усіх найменувань, у тому числі клінічний); військовий госпіталь, філія госпіталю (усіх найменувань); окремий медичний батальйон, медико-санітарний батальйон; військовий лазарет (усіх найменувань); окрема медична рота (медична рота); медичний взвод. До амбулаторно-поліклінічні закладів: поліклініка, поліклінічне відділення (усіх найменувань); центральна стоматологічна поліклініка; стоматологічна поліклініка; пересувний стоматологічний кабінет; пересувний рентгенівський кабінет; медична служба (військової частини, корабля, підводного човна, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, навчального центру, військового ліцею); медичний пункт (військової частини, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, навчального центру, військового ліцею, державного підприємства, організації та установи Міністерства оборони України).

Згідно з пунктом «в» частини третьої 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується також військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

При цьому під трудовою пенсією розуміється і пенсія за вислугу років.

Відповідно частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно абзацу другого пункту першого статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII, час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Згідно з Переліком вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатися медичною і фармацевтичною діяльністю, який є додатком № 1 до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 25 грудня 1992 року №195, до посад середнього медичного персоналу віднесено, серед іншого, посади фельдшера, медичних сестер всіх найменувань.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Приміткою 3 до постанови Кабінету Міністрів України «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» від 04.11.1993 №909 передбачено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.

Постановою Ради міністрів СРСР «Про пенсії за вислугу років працівникам просвіти, охорони здоров`я та сільського господарства» від 17.12.1959 №1397, яка діяла на час проходження військової служби у лавах Збройних сил передбачено, що до складу переліку установ, організацій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років віднесено лікувально-профілактичні установи, установи охорони материнства та дитинства, санітарно-профілактичні установи, в тому числі медсанчастини.

Підпунктом «г» пункту 1 Положення № 1397, встановлено, що лікарям та іншим працівникам охорони здоров`я до стажу роботи за спеціальністю, окрім роботи в установах, організаціях і посадах, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, зараховується служба в складі Збройних Сил СРСР.

Згідно Переліку закладів охорони здоров`я Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 18 грудня 2013 року № 871, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 14.01.2014 за № 47/24824, медична служба військової частини віднесений до амбулаторно-поліклінічних закладів охорони здоров`я Збройних Сил України.

Отже, виходячи з аналізу вказаних правових норм вбачається, що до стажу, який дає право на призначення пенсії зараховується період проходження особою військової служби на посадах при медичній службі військової частини.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до записів у трудовій книжці позивач з 16.05.1989 по 23.03.1992 проходив службу в рядах Радянської армії.

Відповідно до копії архівної довідки №1798 від 12.05.2017, виданої Центральним архівом Російської Федерації, позивач з 29.09.1989 зарахований до списку особового складу медичної служби військової частини 69133 з присвоєнням військового звання «матрос», а 12.03.1992 був виключений із списку та звільнений в запас у званні «фельдшер».

На підтвердження наявного в нього стажу для призначення пенсії за вислугу років, позивач надав пенсійному органу: копію трудової книжки; архівну довідку № 1798 від 12.05.2017, видану Центральним архівом Російської Федерації.

Вказані документи у їх сукупності повністю підтверджують, що позивач є медичним працівником, має необхідний стаж для призначення пенсії за вислугу років, у зв`язку з чим, суд не погоджується з рішенням ГУ ПФУ у Волинській області про відсутність відомостей про період безпосередньої служби позивача як медичного працівника за спеціальністю в складі Збройних Сил СРСР, що підлягає зарахуванню до стажу роботи за спеціальністю.

Адміністративний суд покликаний захищати осіб від порушень їх прав з боку суб`єктів владних повноважень. Обов`язковим елементом правопорушення є негативні для особи наслідки у вигляді невизнання, обмеження або перешкоджання у реалізації її реальних прав, свобод або інтересів, які настають внаслідок протиправних дій або рішень суб`єктів владних повноважень. Відсутність порушення суб`єктивних прав особи, навіть у разі коли рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень містять ознаки протиправності, унеможливлює досягнення завдань адміністративного судочинства.

Оскільки, посада, яку обіймав позивач під час проходження служби в армії у військовій частині № 69133 відповідно до вказаних нормативних актів надає право на призначення пенсії за вислугою років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими.

Водночас, як встановлено судом, відповідачем зараховано до спеціального стажу роботи період проходження військової служби ОСОБА_1 фельдшером медичної служби з 01.01.1992 по 23.03.1992, тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови у зарахуванні позивачу періоду служби в армії з 16.05.1989 по 21.12.1991 до спеціального стажу роботи у сфері охорони здоров`я та відмови в призначенні пенсії за вислугою років відповідно до пункту «е» частини 1 статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та зобов`язати відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача період проходження служби у військовій службі 69133 в період з 16.05.1989 по 31.12.1991 та призначити позивачу пенсію за вислугою років відповідно до пункту «е» частини першої статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 02.12.2019.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 840,80 грн., сплачений згідно з квитанцією від 07.05.2020 № 0.0.1698258135.1.

Керуючись статтями 139, 241-246, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 періоду служби в армії з 16.05.1989 по 21.12.1991 до спеціального стажу роботи у сфері охорони здоров`я та відмови в призначенні пенсії за вислугою років відповідно до пункту «е» частини 1 статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області відповідача зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період проходження служби у військовій частині 69133 в період з 16.05.1989 по 31.12.1991 та призначити позивачу пенсію за вислугою років відповідно до пункту «е» частини першої статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 02.12.2019.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22-В, код ЄДРПОУ 13358826) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255, 295 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ф. А. Волдінер