Рішення № 91266938, 02.09.2020, Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 138/1760/20

Провадження №:2/138/541/20

РІШЕННЯ

Іменем України

02 вересня 2020 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі головуючого судді Холодової Т.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

30.06.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Веллфін» звернулося до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.05.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Веллфін» та ОСОБА_1 укладений договір позики № 185900 в електронній форм. Згідно з умовами договору позики відповідачу надано грошові кошти в сумі 1900,00 грн., строком на 10 днів, які вона зобов`язалась повернути та сплатити проценти за користування позикою. У порушення умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 23.06.2020 у неї перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Веллфін» виникла заборгованість загальний розмір якої становить 81409,30 грн., з яких 1900,00 грн. - основний борг; 40593,50 грн. - заборгованість по відсоткам; 38915,80 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. За таких підстав відповідно до ст.ст. 525, 526, 610-612, 1046, 1049 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики від 10.05.2017, яка станом на 23.06.2020 складає 81409,30 грн. та сплачений судовий збір в сумі 2102,00 грн.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду від 20.07.2020 відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, роз`яснено сторонам порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання, направлено відповідачу копію позовної заяви з доданими до неї матеріалами.

Позивач, належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, клопотань про розгляд справи в іншому порядку не подавав. Відповідач ОСОБА_1 , належним чином повідомлена про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, правом подання відзиву на позовну заяву не скористалась, клопотання про розгляд справи в іншому порядку не подавала. Вказане відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 8 ст. 178, ч. 5 ст. 279 ЦПК України дає суду підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Частина перша ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків та відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Також відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

У п.п. 5, 6 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Також відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Суд встановив, що 10.05.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Веллфін» та ОСОБА_1 укладений договір позики № 185900 в електронній формі, шляхом використання електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до п. 1.1, 1.3 вказаного договору позикодавець надає позичальникові грошові кошти в сумі 1900,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Позика надається строком на 10 днів і має бути повернута до 20.05.2017 згідно Графіку розрахунків (додаток до Договору) (а. с. 19-23).

Пункт 1.4 Договору передбачає, що цей договір є укладеним з моменту перерахування суми позики на банківський рахунок, вказаний позичальником та діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за договором.

В позовній заяві позивач вказує, що в порядку вставновленому вказаним пунктом договору позивачем через оператора послуг платіжної інфраструктури WAYFORPAY на картковий рахунок відповідача була перерахована сума позики, що зазначена в договорі, що підтверджується повідомленням ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», яке надає Товариству з обмеженою відповідальністю «Веллфін» технічну можливість для проведення операцій, по якій банк-еквайер здійснює зарахування коштів, згідно Договору про організацію переказу грошових коштів № ВП-180516-3 від 18.05.2016.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, в додатках до позовної заяви позивач зазначив додатком до позову таке повідомлення ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», проте вказав, що останнє буде направлено суду пізніше (а.с. 4, зворотній бік). Однак станом на день розгляду справи таке повідомлення до суду не надійшло.

Відповідно до ст.ст. 12 ч. 3, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування ст. 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Така правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.07.2019 у справі № 524/4946/16-ц.

Таким чином, позивач як сторона по справі, зобов`язаний довести ті обставини на які він посилається як на правову підставу своїх вимог, зокрема щодо виникнення договірних правовідносин між сторонами на підставі договору позики та невиконання відповідачем взятих на себе за договором грошових зобов`язань, суму боргу подавши суду належні і допустимі докази, оскільки обов`язок подання доказів покладається на сторони.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано доказів того, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Веллфін» на картковий рахунок ОСОБА_1 була перерахована сума позики в сумі 1900,00 грн., а відтак і обов`язок відповідача повернути отримані кошти та сплатити проценти за їх користування на умовах, визначених договором.

За таких підстав суд приходить до висновку, що позивач не надав суду належні та допустимі докази на підтвердження того, що ним виконані умови п. 1.4 договору та кошти позичальником дійсно були отримані.

А тому, оцінивши надані докази, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено, що ОСОБА_1 отримала від Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» в позику кошти у сумі 1900,00 грн., а відтак що у позивача виникло право вимагати повернення таких коштів та процентів за їх користування, а тому позов задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір у сумі 2102,00 грн. слід покласти на позивача.

Керуючись ст. 3 п. 5, 6, ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 3 ч. 1 п. 3, 207 ч. 1, 2, 626 ч. 1, 628 ч. 1, 638 ч. 1, 639, 1046, 1047 ЦК України, ст.ст. 7 ч. 13, 12 ч. 3, 76-81, 141 ч. 1, 178 ч. 8, 259 ч. 1, 2, 263-265, 273, 275, 279 ч. 5 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики відмовити.

Судовий збір у сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. покласти на позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Веллфін».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду через Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Веллфін» місцезнаходження: вул. Героїв Севастополя, 48, м. Київ, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39952398.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Суддя Т.Ю. Холодова