Рішення № 91265834, 21.08.2020, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/202/2020

Справа № 537/3069/19

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.08.2020 в м. Кременчуці Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі: головуючого судді Фадєєвої С.О. за участю секретаря судових засідань Посмітної О.М., представника позивача Яременка О.В., представника відповідача Федосєєва Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці в залі суду цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики та зустрічним позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» про визнання договору позики недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ «Веллфін» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , де просив стягнути з відповідача заборгованість за договором позики в розмірі 33879 грн. 60 коп. та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921 грн.

В обґрунтування позову вказав, що 29.01.2016 між ТОВ «Веллфін» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 7857 в електронній формі, за яким ТОВ «Веллфін» перерахувало на банківський рахунок ОСОБА_1 кошти у сумі 800 грн. Договором та Правилами надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ «Веллфін», затвердженими наказом товариства № 2-1 від 27.10.2015 (далі-Правила), які є невід`ємною частиною договору, передбачено сплата відсотків за користування позиченими коштами.У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором утворилася заборгованість, яку позивач просив стягнути на свою користь з відповідача. Також просив стягнути з ОСОБА_1 судові витрати.

Заочним рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14.05.2019 позовні вимоги ТОВ «Веллфін» задоволені в повному обсязі.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 27.11.2019 заочне рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14.05.2019 у справі №536/141/19 за позовом ТОВ «Веллфін» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики скасоване, справа призначена до розгляду.

04.12.2019 на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «Веллфін» про визнання договору позики недійсним, яка ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12.02.2020 прийнята судом та об`єднана в одне провадження з первісним позовом.

В зустрічній позовній заяві ОСОБА_1 просить визнати договір позики № 7857 від 29.01.2016 недійсним з моменту укладення та стягнути з позивача судові витрати. В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_1 посилається на те, що він не укладав з ТОВ «Веллфін» договору позики, не виражав будь-яким способом свого волевиявлення на укладення договору позики, не отримував грошових коштів від позикодавця. Невстановлена особа, використовуючи його персональні дані, уклала від його імені через мережу Інтернет в електронній формі договір позики, за яким отримала на свій картковий рахунок грошові кошти, у зв`язку з чим він звертався до поліції.

В судове засідання представники сторін та відповідач ОСОБА_1 не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Представниками сторін подано суду заяви про розгляд справи без їх участі. Представником позивача в заяві також вказано, що позивачем подано усі докази, позовні вимоги підтримують. Представником відповідача у заяві зазначено, що проти позовних вимог ТОВ «Веллфін» він заперечує, зустрічні позовні вимоги підтримує.

У зв`язку з неявкою сторін в судове засідання, на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши і оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 29.01.2016 ТОВ «Веллфін», як позикодавцем, укладено в електронній формі договір позики, відповідно до якого товариство строком на 1 день надало у позику позичальнику грошові кошти в сумі 800 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язувався повернути позику та сплатити проценти за користування нею. Згідно з умовами договору перерахування суми позики на банківський рахунок, вказаний позичальником, за домовленістю сторін вважається датою укладення договору позики між позичальником і позикодавцем.

Згідно п.1.5 договору позики нарахування процентів за користування позикою проводиться у відповідності до наступних умов:1,9 процента від суми позики, але не менше ніж 50 грн. за перший день користування позикою; 1,9 процента від суми позики, щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного в п. 1.2 цього договору; 3,8 процента від суми позики, що не була повернута своєчасно, за кожен день користування позикою понад строк, зазначений в п. 1.2 цього договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником за цим договором.

Порядок отримання та надання позики регламентувався на момент укладення договору Правилами надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ «Веллфін», затвердженими наказом товариства № 2-1 від 27.10.2015 (далі-Правила), які є невід`ємною частиною договору, що встановлено п.7.1 договору. Згідно п.п. 4.1, 4.2 Правил заявник, що має намір отримати позику, проходить реєстрацію в особистому кабінеті на сайті товариства, заявник для оформлення позики здійснює оформлення заявки на сайті товариства шляхом заповнення всіх полів заявки, що відмічені як обов`язкові для заповнення. Згідно п.6.3 Правил у разі прийняття позитивного рішення товариство інформує заявника шляхом відправлення СМС-повідомлення на телефонний номер зазначений в Заявці, розміщенням інформації щодо прийнятого рішення в особистому кабінеті та шляхом надсилання електронного повідомлення на електрону адресу, зазначену в заявці. Електронне повідомлення про прийняття позитивного рішення в наданні позики містить гіперактивне посилання. Здійснюючи перехід по гіперактивному посиланню, заявник отримує електронну копію договору позики. За п.6.4 Правил у разі отримання договору позики засобами електронного зв`язку, заявник укладає договір позики з товариством в особистому кабінеті.

Пунктом 6.8 Правил встановлено, що заявник погоджується на використання у всіх відносинах, що засновані на першому договорі позики та на всіх наступних договорах позики, інших договірних угодах, що можуть бути укладені між заявником та товариством свого логіну та паролю особистого кабінету в якості аналога власноручного підпису між товариством та заявником.

Відповідно до п.4.8 Правил підтвердженням згоди заявника на отримання позики є направлена на розгляд товариством заявка про надання позики з одночасною перевіркою банківської платіжної картки. Згідно п. 4.9 Правил дійсність банківської платіжної картки перевіряється за допомогою резервування довільної, заздалегідь невідомої заявнику суми від 1 до 99 копійок та з послідуючим зазначенням у відповідному полі особистого кабінету, заявником точної суми, що була зарезервована. Точну, зарезервовану суму заявник може дізнатися шляхом звернення у банк, який емітував платіжну картку, заявнику пропонується звернутись у банк, використавши засоби СМС-повідомлень, засоби телефонного зв`язку, тощо. Відповідно до п.4.10 Правил відповідність зазначеної суми, підтверджує належність рахунку для перерахування позики заявнику, та підтверджує згоду заявника на отримання позики.

Датою укладання Договору позики між товариством і позичальником є дата перерахування суми позики на банківський рахунок.

Таким чином, реєстрація позичальника на сайті ТОВ «Веллфін», подання заповненої заявки на отримання позики із зазначенням номеру банківської картки для перерахування коштів, підтвердження товариством заявки на отримання позики у передбачений Правилами спосіб, вчинення відповідних дій щодо отримання позики, є підтвердженням того, що позичальник ознайомлений з усіма істотними умовами отримання позики, а Договір позики укладено та підписано в електронній формі, що в силу приписів ст.ст.6,27 ЦК України, ст.ст. 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію» прирівнюється до укладення договору у письмовій формі.

Письмовими доказами, що містяться у матеріалах справи, підтверджено, що позичальником ТОВ «Веллфін» через оператора послуг платіжної інфраструктури Platon в порядку, встановленому п.1.4 договору позики, на картковий рахунок НОМЕР_1 , власником якого в повідомленні зазначений відповідач ОСОБА_1 , була перерахована сума позики в розмірі 800грн., що підтверджується повідомленням ТОВ «Платежі Онлайн», яке є повіреним ТОВ «Веллфін» за договором доручення від 18.11.2015.

Разом з цим суду позивачем не доведено, що між ТОВ «Веллфін» та ОСОБА_1 виникли договірні правовідносини та було укладено договір позики грошових коштів.

Так, ст.. 639 ЦК України визначає, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша стаття 1049 ЦК України).

За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей. Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Таким чином, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання.

У статті 3 ЗУ «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана в тоому числі шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є в тому числі використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

З матеріалів справи вбачається, що 29.01.2016 року від імені ОСОБА_1 було оформлено заявку для отримання позики, шляхом заповнення полів заявки, що відмічені як обов`язкові для заповнення, що підтверджується роздруківкою заявки з офіційного веб-сайту ТОВ «Веллфін». Заявка для отримання позики містить певні ідентифікуючі дані відповідача ОСОБА_1 , а також художнє фото останнього, проте відповідачем заперечується і суду не доведено, що у заявці вказано номер телефону, яким користувався ОСОБА_1 , адресу його електронної пошти.

Довідкою АТ «Альфа-Банк», в якому відкритий рахунок НОМЕР_1 , від 24.09.2019 підтверджено, що за період з 01.01.2015 по 24.09.2019 в АТ «Альфа-Банк» не оформлювалися карткові рахунки на ім.»я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ). Випискою з рахунку, належного ОСОБА_1 та відкритому у АТ «ПриватБанк», не підтверджується отримання ним суми позики у період укладення договору позики. З довідки Пенсійного фонду України форми ОК-5 вбачається, що ОСОБА_1 не отримував доходу в сумі 800 грн. у період, зазначений в договорі позики.

Отже, суду не доведено, що власником карткового рахунку НОМЕР_1 , на який позикодавцем були перераховані кошти, є відповідач ОСОБА_1 , не доведено, що він зареєстрований на сайті ТОВ «Веллфін», не доведенно подання заповненої заявки на отримання позики саме ОСОБА_1 , відсутні докази того, що саме ОСОБА_1 було застосовано будь-яким способом ідентифікатор (СМС повідомлення із кодом), як і докази отримання відповідачем будь-яким чином цього одноразового ідентифікатора, також не доведено, щовідповідач укладав та підписував договір позики за допомогою електронного підпису. Доказів, які б підтверджували, що сума позики була зарахована на рахунок, що належить саме ОСОБА_1 , матеріали справи не містять.

Беручи до уваги вищевикладене суд не знаходить підстав для задоволення позову ТОВ «Веллфін».

Відповідно до статті 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Згідно статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частина третя статті 203 ЦК України передбачає, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Отже, суду позивачем не доведено, що з боку відповідача була вчинена будь-яка дія, направлена на укладення даного договору та на отримання коштів на умовах позики, тобто не доведено вільне волевиявлення учасника правочину, що відповідає його внутрішній волі, як не доведено і отримання коштів за договором позики, а тому слід задовольнити зустрічні позовні вимоги та визнати договір позики від 29.01.2016 недійсним.

Позивачем не спростовано, що про існування договору позики відповідач ОСОБА_1 дізнався лише з рішення суду, з приводу шахрайських дій відносно нього, а саме оформлення на його ім.»я договору позики, його представник звертався 04.09.2019 до відділу поліції, за даним фактом було порушено кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019170090002932 від 31.08.2019 за ч.1 ст.190 Кримінального кодексу України.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторонам роз`яснювався вказаний обов`язок, як і наслідки неподання доказів на підтвердження вказаних обставин.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд керується ст. 141 ЦПК. При цьому суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, конкретних обставин справи, відсутності клопотань представника позивача щодо зменшення витрат на професійну правничу допомогу, не доведення їх неспівмірності. З цих підстав суд вважає за можливе стягнути судові витрати з позивача на користь відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.5, 10, 12, 13, 19, 23, 81, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 203,207,215, 509, 626, 1047, 1049, 1051 ЦК України, ЗУ «Про електронну комерцію», суд,

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» про визнання договору позики недійсним - задовольнити.

Визнати договір позики № 7857 від 29.01.2016, укладений між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», недійсним.

Стягнути з ТОВ «Веллфін» на користь ОСОБА_1 768 грн. 40 коп. сплаченого ним судового збору при подачі зустрічного позову до суду та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення п итання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: С.О.Фадєєва

Повний текст рішення складено 31 серпня 2020 року