Постанова № 9126565, 11.03.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-213/10/1770

11 березня 2010 року 16год. 15хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Шарапи В.М. за участю секретаря судового засідання Пилипчук В.Є. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

прокурор: <Текст >

позивача: представник Євгеюк О.Є.

відповідача: представник Красовський А.С. третьої особи позивача: представник <Текст >третьої особи відповідача: представник <Текст >

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Свиспан Лімітед" <Список ><Позивач в особі >третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача <3-тя особа >

доКостопільська міжрайонна податкова інспекція третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача <3-тя особа >

про визнання протиправними та скасування наказу суб'єкта владних повноважень та податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування наказу Костопільської МДПІ від 17.12.2009 року №749 та податкових повідомлень-рішень Костопільської МДПІ від 31.12.2009 року №№0000952341/0, 000962341/0.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги. Пояснили суду, що наказ від 17.12.2009 року відповідача про проведення документальної невиїзної перевірки ТзОВ «Свиспан Лімітед» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ ТПК «Неомодуль», ТОВ «Гамма-Плюс», ПП «Лайкост», ТОВ «Профліга», ЗАТ «Промбуд-11», ПП «Західлісбуд», ВАТ «Кордео», ПП «Агроімпексресурс», ТОВ «Шерус», ТОВ «Українська лісова промислово-заготівельна компанія» виданий з порушенням вимог чинного законодавства. На думку позивача право податкового органу на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом. Пунктом 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 4.12.1990 року №509-Х-ІІ (із змінами та доповненнями) надано право податковому органу здійснювати документальні –невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів) незалежно від способу їх подачі) виключно в межах компетенції та у порядку, встановленому законами України. Аналогічна вимога міститься і в Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 р. № 327. Закон України «Про державну податкову службу в Україні» не містить випадків і процедур проведення документальних невиїзних перевірок податковими органами. Натомість пп.7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Перевірка на підставі наказу від 17.12.2009 року №749 відповідачем проведена у грудні 2009 року за період з січня 2008 року по січень 2009 року. Податкова декларація з ПДВ за січень 2009 року подана позивачем 20 лютого 2009 року. Тобто останнім визначеним законом днем проведення податковим органом документальної невиїзної перевірки ПДВ за січень 2009 року є 21 березня 2009 року. Крім того, Костопільською МДПІ проведено планові документальні перевірки ТОВ «Свиспан Лімітед» за період з 1.07.2007 р. по 1.07.2008 р. (акт планової перевірки №1202/23/32358806 від 29.10.2008 р.), за період з 1.07.2008 р. по 31.03.2009 р. (акт планової перевірки №638/23/32358806 від 3.07.2009 р.), а також численні позапланові перевірки у 2007-2009 роках.

Позивач також не погоджується з висновком відповідача про порушення товариством вимог податкового законодавства. При цьому зазначає, що у висновку акта перевірки, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, вказано на порушення ТОВ «Свиспан Лімітед»: підпунктів 7.4.1. пункту 7.4, підпункту 7.4.4. пункту 7.4., підпункту 7.4.5. пункту 7.4., підпункту 7.5.1. пункту 7.5., підпункту 7.7.2. пункту 7.7. статті 7 з врахуванням пункту 1.8. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» №1268/97 від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено ПДВ на суму 2167058 грн.; підпунктів 7.4.1. пункту 7.4, підпункту 7.4.4. пункту 7.4., підпункту 7.4.5. пункту 7.4., підпункту 7.5.1. пункту 7.5., підпункту 7.7.2. пункту 7.7. статті 7 з врахуванням пункту 1.8. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» №1268/97 від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту на загальну суму 1551306 грн.

Представники позивача вказують на те, що суми податкового кредиту ТОВ «Свиспан Лімітед» по господарських операціях з ТОВ «ТПК «Неомодуль», ТОВ «Гамма-Плюс», ПП «Лайкост», ТОВ «Профліга», ТОВ «Шерус», ЗАТ «Промбуд-11», ПП «Західлісбуд», ВАТ «Кордео», ПП «Агроімпекс-Ресурс» та ТОВ «Українська лісова промислово-заготівельна компанія» підтверджені податковими накладними, виписаними контрагентами, які зареєстровані платниками ПДВ. Ціна товарів та вартість робіт (послуг) віднесена позивачем до складу валових витрат, суму ПДВ сплачено на банківські рахунки постачальників у складі ціни товарів, вартості робіт (послуг). Постачальники фактично поставили товари та виконали роботи (надали послуги) ТОВ «Свиспан Лімітед» на підставі укладених господарських договорів. Придбаний товар використано для здійснення господарської діяльності. Усі податкові накладні складені відповідно до вимог підпункту 7.2.1. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». За таких обставин, позивач вважає, що правомірно відносив до податкового кредиту ПДВ, сплачений даним контрагентам у складі ціни товару, вартості робіт (послуг).

Відповідач письмових заперечень проти позову не надав. Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав. Пояснив суду, що наказ про проведення перевірки було прийнято на підставі Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Що стосується порушень позивачем податкового законодавства, то перевіркою встановлено віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум податку, не підтверджених податковими накладними, оскільки такі накладні видані фіктивними фірмами. Встановлено віднесення до податкового кредиту позивачем сум податку на додану вартість у зв’язку з придбанням товарів, які не призначені для використання у господарській діяльності товариства. Також встановлено віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, які не були сплачені до бюджету контрагентами позивача. Такі дії позивача є порушеннями: підпункту 7.4.1. пункту 7.4.підпункту 7.4.4 пункту 7.4. підпункту 7.4.5. пункту 7.4. підпункту 7.5.1. пункту 7.5. підпункту 7.7.2. підпункту 7.7.1 пункту 7.7. статті 7 з врахуванням пункту 1.8. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 2167058 грн.; підпункту 7.4.1. пункту 7.4. підпункту 7.4.4 пункту 7.4. підпункту 7.4.5. пункту 7.4. підпункту 7.5.1. пункту 7.5. підпункту 7.7.2. підпункту 7.7.1 пункту 7.7. статті 7 з врахуванням пункту 1.8. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту в періоді, що перевірявся на загальну суму 1551306 грн. Вважає, що оспорені наказ та податкові повідомлення-рішення прийняті обґрунтовано, в задоволенні позову просить відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з’ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що 17 грудня 2009 року Костопільською МДПІ прийнято Наказ №749 про проведення невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Свиспан Лімітед» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ ТПК «Неомодуль», ТОВ «Гамма-Плюс», ПП «Лайкост», ТОВ «Профліга», ЗАТ «Промбуд-11», ПП «Західлісбуд», ВАТ «Кордео», ПП «Агроімпексресурс», ТОВ «Шерус», ТОВ «Українська лісова промислово-заготівельна компанія» за період з січня 2008 року по січень 2009 року.

На підставі цього наказу Костопільською МДПІ з 18 по 24 грудня 2009 року було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Свиспан Лімітед» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ ТПК «Неомодуль», ТОВ «Гамма-Плюс», ПП «Лайкост», ТОВ «Профліга», ЗАТ «Промбуд-11», ПП «Західлісбуд», ВАТ «Кордео», ПП «Агроімпексресурс», ТОВ «Шерус», ТОВ «Українська лісова промислово-заготівельна компанія» за період з січня 2008 року по січень 2009 року, складено акт від 24 грудня 2009 року №1150/23/32358806. За матеріалами перевірки 31 грудня 2009 року Костопільською МДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000962341/0, яким ТОВ «Свиспан Лімітед» визначено податкові зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 3250587 грн., з яких 2167058 грн. основного платежу та 1083529 грн. фінансових санкцій; №0000952341/0, яким ТОВ «Свиспан Лімітед» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1551306 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 635776 грн. Дані обставини стверджені дослідженими судом наказом №749 від 17 грудня 2009 року, актом перевірки від 24 січня 2009 року, оспореними рішеннями (т. 1 а.с 19-133, т. 17 а.с. 142).

В наказі зазначено, що його видано на підставі пункту 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

В акті перевірки вказано, що Костопільською МДПІ проводилися виїзні позапланові перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень-жовтень 2007 року. У 2008 та 2009 роках проводилися планові виїзні документальні перевірки ТОВ «Свиспан Лімітед» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства. В ході проведення даних перевірок було встановлено, що ТОВ «Свиспан Лімітед» мало взаєморозрахунки з підприємствами, які мають ознаки фіктивності. ТОВ «Свиспан Лімітед» придбавало у даних платників лісосировину та будівельні роботи. Суми податку на додану вартість з отриманої лісосировини ТОВ «Свиспан Лімітед» включено до складу податкового кредиту та до податкових декларацій з податку на додану вартість відповідних періодів.

Щодо здійснення ТОВ «Свиспан Лімітед» господарських операцій з контрагентами відповідачем в акті перевірки зроблено висновки про порушення позивачем вимог підпунктів 7.2.6. пункту 7.2., 7.4.1. , 7.4.4. пункту 7.4., 7.4.5. пункту 7.4., 7.5.1. пункту 7.5., 7.7.1., 7.7.2. пункту 7.7. статті 7 з врахуванням пункту 1.8. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97 від 03.04.1997 року, внаслідок чого занижено податкові зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 2167058 грн. та завищено від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 1551306 грн. Порушення, на думку органів державної податкової служби, виразились в тому, що контрагенти ТОВ «Свиспан Лімітед» - ТОВ ТПК «Неомодуль», ПП «Лайкост», ТОВ «Профліга», ТОВ «Шерус», ЗАТ «Промбуд-11» не знайдені за юридичною адресою. Тому органами державної податкової служби не проведено їх зустрічну перевірку. У зв'язку з цим подану цими контрагентами за перевірений період звітність не можна вважати достовірною. Відповідач вважає, що вони не сплатили до бюджету податок на додану вартість у встановленому порядку. Костопільською МДПІ 25.11.2009 року (вихідний номер 12190/10/23-33) надіслано лист до ТОВ «Свиспан Лімітед» з проханням надати договір, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, виписки банку, платіжні доручення та інші документи, що є у товариства, які свідчать про взаєморозрахунки з цими постачальниками продукції, зокрема документи, які свідчать про отримання товару від них. Лист було надіслано 26.11.2009 року поштою з повідомленням про вручення. До Костопільської МДПІ повернулося поштове повідомлення з відміткою, що даний лист 27.11.2009 року позивач отримав. На момент написання акта перевірки відповіді від товариства на запит не надходило. За таких обставин відповідач робить висновок про те, що позивач не надав до Костопільської МДПІ ніякиx первинних бухгалтерських, банківських та податкових документів, які свідчили б про дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дату виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). ТОВ «Свиспан Лімітед» не підтвердив факт отримання товару у цих постачальників. Отже встановити факт використання товару придбаного у них в господарській діяльності ТОВ «Свиспан Лімітед» неможливо. Стосовно ВАТ «Кордео», ПП «Агроімпекс-Ресурс» відповідач робить висновок про те, що операції із придбання та реалізації продукції у ВАТ «Кордео» з послідуючою реалізацією її ТОВ «Свиспан Лімітед» та безпосереднє придбання продукції ТОВ «Свиспан Лімітед»у ПП «Агроімпекс-Ресерс» мали не реальний товарний характер, товар не перевозився і не зберігався. Перевіркою ПП «Агроімпекс-Ресурс» не встановлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту для інших суб’єктів підприємницької діяльності, в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця. Тобто під час проведення перевірки встановлено, що ПП «Агроімпекс-Ресурс» на момент укладення нікчемних договорів не мало цивільної правоздатності формування будь-яких фінансово-господарських документів і всі договори та інші документи складені з порушенням цивільної правосуб’єктності. Всі документи видані на виконання таких договорів, в тому числі податкові накладні, не створюють правових наслідків (не можуть вважатись первинними документами, які фіксують та підтверджують здійснення господарських операцій), що в свою чергу говорить про їх нікчемність. Стосовно взаємовідносин позивача і ТОВ "Гамма-Плюс" відповідач в акті зазначає про те, що на час видачі податкової накладної ТОВ "Гамма-Плюс" не було зареєстроване платником податку на додану вартість, у зв'язку з цим не мало права видавати податкові накладні, а позивач не мав права відносити податок на додану вартість за такими накладними до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду. Крім того, відповідач приходить до висновку, що неможливо провести зустрічну перевірку юридичних осіб – постачальників ТОВ «Українська лісова промислово-заготівельна компанія», яка в свою чергу є постачальником сировини для ТОВ «Свиспан Лімітед», оскільки за юридичною адресою вони не знаходяться. Тому сума ПДВ, сплачена ТОВ «Українська лісова промислово-заготівельна компанія» в ціні лісосировини даним підприємствам є непідтвердженою як сплачена до бюджету. У свою чергу ТОВ «Свиспан Лімітед» віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ, яка не сплачена до Державного бюджету України.

Дослідженими судом доказами встановлено, що оспорені наказ та податкові повідомлення-рішення відповідачем прийняті всупереч вимог чинного законодавства про оподаткування та фактичних обставин справи.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків). Аналогічне правило визначено і Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим наказом ДПА України від 10.08.2005 р. №327. Тобто, чинне законодавство надає право органу державної податкової служби проводити невиїзні перевірки, однак це право не є абсолютним, а обмеженим законами України, які визначають випадки таких перевірок, межі компетенції та порядок їх проведення. Закон України «Про державну податкову службу в Україні», на підставі якого відповідачем прийнято наказ від 17 грудня 2009 року №749 про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Свиспан Лімітед», не містить випадків, компетенції органів державної податкової служби та порядку проведення документальної невиїзної перевірки. Не існує також спеціального закону, який регулював би проведення таких перевірок.

Єдиним законом, що встановлює можливість, компетенцію та порядок проведення документальної невиїзної перевірки є Закон України «Про податок на додану вартість». Підпунктом 7.7.5. статті 7 цього Закону визначено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Однак на час прийняття відповідачем оспореного наказу від 17 грудня 2009 року про проведення документальної невиїзної перевірки були відсутні підстави та обставини, встановлені підпунктом 7.7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки в наказі зазначено період, за який проводиться перевірка – з січня 2008 року по січень 2009 року. Зазначивши в наказі період, за який проводиться невиїзна документальна перевірка - з січня 2008 року по січень 2009 року відповідач фактично провів таку перевірку без будь-яких встановлених законом підстав за період з січня 2006 року по січень 2009 року, про що зазначено в акті перевірки.

Регламентом адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів), затвердженим наказом ДПА України №62 від 09 лютого 2006 року встановлено, що документальні невиїзні перевірки проводяться у разі виявлення органом державної податкової служби арифметичної або методологічної помилки у поданих платниками податків податкових деклараціях, звітах та інших документах, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), а також у випадках заявленого до відшкодування податку на додану вартість. Для проведення невиїзної документальної перевірки платники податків або їх представники можуть запрошуватися до органу державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення направляються не пізніше ніж за десять робочих днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (посадова особа платника податків). Невиїзна документальна перевірка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби, в якому платник податків стоїть на обліку. Невиїзні документальні перевірки проводяться після подання до органів державної податкової служби податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) (пункти 8.2 та 8.3. Регламенту.) У оспореному наказі відсутні посилання на виявлення будь-яких арифметичних чи методологічних помилок, що могли бути підставою для проведення невиїзної документальної перевірки.

Методичними рекомендаціями щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України від 27.05.2008р. № 355, які не є законом, передбачено, що невиїзні документальні перевірки можуть проводитися посадовими особами органу ДПС з письмового дозволу керівника (заступника керівника) органу ДПС про проведення перевірки за наявності таких обставин: у разі надходження від платника податків на запит органу ДПС пояснень та документів, достатніх для проведення невиїзної документальної перевірки (в тому числі і з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносили з платником податків); у разі надходження до органу ДПС після проведення планової та позапланової виїзної перевірки платника податків щодо дотримання ним вимог податкового законодавства матеріалів перевірок інших суб’єктів господарювання з питань правових відносин з платником податків, що свідчать про порушення платником податків податкового законодавства, та надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження, достатніх для проведення невиїзної документальної перевірки, на обов’язковий письмовий запит органу ДПС; у разі надходження до органу ДПС у встановленому порядку інформації та даних, що свідчать про окремі порушення платником податків податкового законодавства, та надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження, достатніх для проведення перевірки, на обов’язковий письмовий запит органу ДПС. Однак і цим документом для внутрішнього користування органами ДПС встановлено, що невиїзні документальні перевірки можуть проводитись лише за умови надання платником податків, яким в даному випадку є ТОВ «Свиспан Лімітед», на запит органу ДПС пояснень та документів, достатніх для проведення перевірки. Судом було встановлено, що на письмовий запит Костопільської МДПІ від 25 листопада 2009 року №12190/10/23-33 (т. 18 а.с. 1) про надання пояснень та підтвердження про правові відносини з контрагентами ТОВ ТПК «Неомодуль», ТОВ «Гамма-Плюс», ПП «Лайкост», ТОВ «Профліга», ЗАТ «Промбуд-11», ПП «Західлісбуд», ВАТ «Кордео», ПП «Агроімпексресурс», ТОВ «Шерус», ТОВ «Українська лісова промислово-заготівельна компанія» - ТОВ «Свиспан Лімітед» відповіді не надало. Не зважаючи на відсутність відповіді від платника податків та документального підтвердження відповідачем незаконно без участі позивача було проведено документальну невиїзну перевірку. Хоч, згідно пункту 1 частини 6 статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» зазначені обставини є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки.

За таких обставин, наказ №749 від 17 грудня 2009 року про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Свиспан Лімітед» Костопільською МДПІ прийнято не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тому він є протиправним і підлягає скасуванню.

При цьому відповідачем допущено і інші порушення вимог чинного законодавства при проведенні перевірки. Зокрема перевіркою охоплено період з грудня 2006 року по січень 2009 року, хоч термін перевірки відповідачем вказувався в оспореному наказі з січня 2008 року по січень 2009 року. Також судом досліджено акти планових та позапланових перевірок Костопільською МДПІ ТОВ «Свиспан Лімітед»: від 14 серпня 2007 року №327/23-32358806, від 12 вересня 2007 року №423/23-32358806, від 15 жовтня 2007 року №493/23-32358806, від 19 жовтня 2007 року №504/23-32358806, від 18 січня 2008 року №51/23-32358806, від 06 лютого 2009 року №103/23-32358806, від 15 травня 2008 року №440/23-32358806, від 15 лютого 2008 року №154/23-32358806, від 14 грудня 2007 року №664/23-32358806, від 13 грудня 2007 року №655/23-32358806, від 18 липня 2007 року №272/23-32358806, від 01 жовтня 2007 року №460/23-32358806 (т. 17 а.с. 2-134, 140-227, т. 18 а.с.1-100). З них вбачається, що відповідачем перевірено позивача з питань формування податкових зобов’язань, податкового кредиту з податку на додану вартість та достовірність нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за той же період, що й неправомірно проведеною документальною невиїзною перевіркою з 18 по 24 грудня 2009 року. Даними перевірками не встановлено порушень, зазначених в акті перевірки від 24 грудня 2009 року №1150/23/32358806.

Перевірку на підставі даного наказу, як наслідок, проведено незаконно, без участі платника податку. Відповідно до частини 3 статті 70 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Таким чином складений за результатами проведеної перевірки акт про виявлені під час її здійснення порушення, за умови невиконання посадовими особами органу державної податкової служби вимог законодавства щодо дотримання вимог законодавства про спосіб, підстави і порядок проведення документальної невиїзної перевірки, в даному випадку не може бути підставою для прийняття відповідного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій та зменшення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Як наслідок, податкові повідомлення-рішення Костопільської МДПІ від 31 грудня 2009 року №0000962341/0 та №0000952341/0, прийняті за результатами неправомірно проведеної перевірки та на підставі незаконно здобутих доказів є протиправними та підлягають скасуванню.

Крім того, судом також досліджувалось питання відповідності висновків відповідача щодо фактів порушення позивачем вимог податкового законодавства. Дослідженими судом доказами встановлено, що висновки Костопільської МДПІ з цього приводу частково безпідставні та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства про оподаткування та фактичних обставинах справи.

Відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем вимог підпунктів 7.4.1. , 7.4.4. пункту 7.4., 7.4.5. пункту 7.4., 7.5.1. пункту 7.5., 7.7.1., 7.7.2. пункту 7.7. статті 7 з врахуванням пункту 1.8. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97 від 03.04.1997 року, внаслідок чого занижено податкові зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 2167058 грн. та завищено від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 1551306 грн. Порушення на думку органів державної податкової служби виразились в тому, що контрагенти ТОВ «Свиспан Лімітед» ТОВ ТПК «Неомодуль», ПП «Лайкост», ТОВ «Профліга», ТОВ «Шерус», ЗАТ «Промбуд-11» не знайдені за юридичною адресою. Тому органами державної податкової служби не проведено їх зустрічну перевірку. У зв»язку з цим подану цими контрагентами за перевірений період звітність не можна вважати достовірною. Відповідач вважає, що вони не сплатили до бюджету податок на додану вартість у встановленому порядку. Костопільською МДПІ 25.11.2009 року (вихідний номер 12190/10/23-33) надіслано лист до ТОВ «Свиспан Лімітед» з проханням надати договір, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, виписки банку, платіжні доручення та інші документи, що є у товариства, які свідчать про взаєморозрахунки з цими постачальниками продукції, зокрема документи які свідчать про отримання товару від них. Лист було надіслано 26.11.2009 року поштою з повідомленням про вручення. До Костопільської МДПІ повернулося поштове повідомлення з відміткою, що даний лист 27.11.2009 року позивач отримав. На момент написання акта перевірки відповіді від товариства на запит не надходило. За таких обставин, відповідач робить висновок про те, що позивач не надав до Костопільської МДПІ ніякиx первинних бухгалтерських, банківських та податкових документів, які свідчили б про дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дату виписки відповідного рахунку (товарного чека) – в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). ТОВ «Свиспан Лімітед» не підтвердив факт отримання товару у цих постачальників. Отже встановити факт використання товару придбаного у них в господарській діяльності ТОВ «Свиспан Лімітед» неможливо. Стосовно ВАТ «Кордео», ПП «Агроімпекс-Ресурс» відповідач робить висновок про те, що операції із придбання та реалізації продукції у ВАТ «Кордео» з послідуючою реалізацією її ТОВ «Свиспан Лімітед» та безпосереднє придбання продукції ТОВ «Свиспан Лімітед» у ПП «Агроімпекс-Ресерс» мали не реальний товарний характер, товар не перевозився і не зберігався. Перевіркою ПП «Агроімпекс-Ресурс» не встановлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту для інших суб’єктів підприємницької діяльності, в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця. Тобто під час проведення перевірки встановлено, що ПП «Агроімпекс-Ресурс» на момент укладення нікчемних договорів не мало цивільної правоздатності формування будь-яких фінансово-господарських документів. Тобто договори та інші документи складені з порушенням цивільної правосуб’єктності. Всі документи видані на виконання таких договорів в т.ч. податкові накладні не створюють правових наслідків (не можуть вважатись первинними документами, які фіксують та підтверджують здійснення господарських операцій), що в свою чергу говорить про їх нікчемність. Крім того, відповідач приходить до висновку, що неможливо провести зустрічну перевірку юридичних осіб – постачальників ТОВ «Українська лісова промислово-заготівельна компанія», яка в свою чергу є постачальником сировини для ТОВ «Свиспан Лімітед», оскільки за юридичною адресою вони не знаходяться. Тому сума ПДВ, сплачена ТОВ «Українська лісова промислово-заготівельна компанія» в ціні лісосировини даним підприємствам є непідтвердженою як сплачена до бюджету. У свою чергу ТОВ «Свиспан Лімітед» віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ яка не сплачена до Державного бюджету України. Такі висновки не відповідають фактичним обставинам справи та чинному законодавству про оподаткування.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) — актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). Згідно підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Підпунктами 7.7.1. та 7.7.2. пункту 7.7. цієї ж статті визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З огляду на вказані норми права, помилковим є висновок відповідача проте, що позивач не підтвердив своє право на податковий кредит з огляду на фактичну несплату податку до бюджету іншими його контрагентами та контрагентами його контрагентів. Як вже зазначалось судом, перевірку відповідач провів без участі позивача та дослідження будь-яких документів первинного бухгалтерського обліку щодо взаємовідносин учасників господарських операцій.

Судом досліджено документи первинного бухгалтерського обліку з приводу описаних в акті перевірки обставин (т. 1 а.с. 136-173, 229-242, т.т.2-16). Встановлено, що суми податкового кредиту підтверджені податковими накладними, виданими у встановленому порядку. Підтверджено також, що продукція від постачальників фактично поставлялась на ТОВ «Свиспан Лімітед», використовувалась у здійсненні господарської діяльності – при виробництві ДСП та фанери, а також підтверджено використання збудованого складу готової продукції за його функціональним призначенням. Всі зазначені продавці були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платників ПДВ. За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” установлено таке. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

У пункті 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України. Згідно з пунктом 10.2 статті 10 того самого Закону платники податку, визначені упідпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

За таких обставин позивачем обгрунтовано відображено спірні суми податкового кредиту у податкових деклараціях з ПДВ відповідних звітних податкових періодів (т. 1 а.с. 179-228).

Дослідженням доказів по справі судом підтверджено висновок відповідача про порушення позивачем вимог підпункту 7.2.6,. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.І997року, при віднесенні до податкового кредиту січня 2008 року ПДВ в розмірі 142103,01 грн. з придбаних тріски, балансів, тирси, дров у ТОВ «Гамма Плюс» за податковою накладною, яку ТОВ «Гамма Плюс» не мало права виписувати. Перевіркою ДПІ Центрального району м. Миколаєва встановлено, що ТОВ «Гамма Плюс» зареєстровано платником ПДВ 20.08.2003 року, свідоцтво номер 197598000, яке 30.08.2007 року анульовано. 05.02.2008 року ТОВ «Гамма Плюс» знову зареєструвалось платником ПДВ, свідоцтво №100095687. Тобто у січні 2008 року ТОВ «Гамма Плюс» не було платником податку на додану вартість і виписувати податкові накладні не мало права. Дані обставини стверджені довідкою ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва №12849/7/23-412 від 23.12.2008 року (т. 17 а.с. 164). Однак з врахуванням наведених вище доводів про незаконність проведення перевірки і прийняття оспореного рішення на підставі незаконно здобутих доказів, і в цій частині таке рішення є протиправними та підлягає скасуванню.

Судові витрати по справі суд присуджує на користь позивача з Державного бюджету згідно вимог частини 1 статті 94 КАС України

Керуючись статтями <Текст >, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

< Текст >Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції № 749 від 17.12.2009 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції від 31.12.2009 року № 0000952341/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в розмірі 1551306 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 635776 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.12.2009 року № 0000962341/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартітсь в розмірі 3250587 грн., у т.ч. за основним платежем 2167058 грн., штрафні (фінансові) санкції 1083520 грн. <Введіть резолютивну частину рішення >

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Свиспан Лімітед" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 6,80 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена в повному обсязі 18 березня 2010 року.

          Суддя           <Підпис >                    Шарапа В.М.