Вирок № 91265464, 02.09.2020, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/154/20

Номер провадження 1-кп/373/120/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2020 року м. Переяслав

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області під головуванням

судді Свояка Д.В.,

за участі:

секретаря Тітрової І.В.,

прокурора Кравченка В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Блохіної О.В.,

потерпілої ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження (№ ЄРДР 12020110240000001) за обвинуваченням ОСОБА_1 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця м.Переяслав Київської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, мешканця АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.186 КК України, -

встановив:

ОСОБА_1 , будучи раніше судимим за ст.ст.185, 186 КК України, 31.12.2019, близько 18:00, перебуваючи поряд із кафе «Сім`я», що розташоване по вул.Пугачова, 1 позиція «33» в м.Переяслав Київської області, діючи умисно, керуючись злочинним умислом, спрямованим на відкрите викрадення чужого майна - мобільним телефоном марки «Xiaomi» Мі А2Lite 3/32 Black», який потерпіла ОСОБА_2 тримала у лівій руці, коли йшла по вул. Пугачова від магазину «Екомаркет» в напрямку Переяслав-Хмельницької ЗОШ І-ІІІ ступенів №7, з корисливого мотиву та з метою власного збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки, та бажаючи їх настання у виді відкритого заволодіння вищевказаним мобільним телефоном, підійшов до ОСОБА_2 та, схопивши своєю правою рукою за мобільний телефон марки «Xiaomi» Мі А2Lite 3/32 Black», вирвав його з її лівої руки, після чого побіг у напрямку дошкільного навчального закладу №10 «Любавонька», який розташований за адресою: вул.Грушевського, 55-а, м. Переяслав, Київська область, а викраденим розпорядився на власний розсуд.

Внаслідок зазначених протиправних дій ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_3 заподіяно майнової шкоди на суму 6797 гривень.

ОСОБА_1 відмовився давати показання, але протягом розгляду справи та дослідження доказів надавав певні пояснення та робив репліки, що можуть свідчити про невизнання ним своєї винуватості в інкримінованих діях.

Потерпіла ОСОБА_2 в суді показала, що перед новим роком, близько 18:00 поверталася з магазину. Розмовляла по телефону з мамою. Обвинувачений йшов з кута на початку вулиці (територія школи №7) за нею. На вулиці були лише вони. Обвинувачений йшов приблизно 200 м на відстані близько 5 м. від неї: спочатку з іншого боку дороги, потім перейшов на її бік. Коли потерпіла завершила розмову, телефон був у неї в руці. В цей момент обвинувачений наблизився до неї, вирвав без застосування насильства телефон та побіг. Вона побігла за ним та викрикувала в його бік вимогу зупинитися. При цьому вона бачила, що телефон в його руці світився, оскільки обвинувачений щось там «клацав». Біля садочку «Любавонька» вона нарешті наздогнала його. В момент затримання в обвинуваченого вже не було телефону. Там зупинився таксист та зателефонував за номером 102. Потім ще один чоловік допоміг тримати затриманого, але він вирвався та побіг додому. Цей чоловік впізнав обвинуваченого. Під час затримання обвинувачений казав, що він нічого не брав. Вона пішла шукати телефон, але не знайшла. Телефон був нею придбаний за рік до викрадення. На цей час заподіяні збитки не відшкодовані.

Свідок ОСОБА_4 в суді пояснив, що 31.12.2019 повертався з магазину «Екомаркет». Бачив, як хлопець тікав від дівчини у бік садочка «Любавонька». Дівчина кричала: «Тримайте, в мене вкрали телефон!» Хлопець пробіг повз. Ближче до садочка його хтось затримав. Вимагали повернути телефон, але він казав, що його не брав. Дівчина попросила телефон, щоб свій знайти за викликом. Свідок залишався в цей час поряд із затриманим, тримав його за руку, але він вирвався й втік. При цьому відбувалась між затриманим, в якому свідок в подальшому впізнав обвинуваченого, словесна перепалка із потерпілою, в ході якої затриманий казав, що не брав телефону. Невдовзі потерпіла повернулась та приїхала поліція. Ці події відбувалися між 19 та 20 годинами. Також там був присутній чоловік, який працює таксистом, інших свідків не було. Телефона потерпіла не знайшла.

Свідок ОСОБА_5 в суді показав, що працює таксистом, тоді їхав на замовлення у мікрорайон «Левада». Вікно в машині було відчинене. Він почув, як жінка кликала на допомогу. Коли він вийшов, вона сказала, що хлопець, якого вона тримала, вкрав в неї телефон. Вона попросила його притримати, а сама пішла шукати свій телефон. Підійшов ще один чоловік. Свідок був там приблизно хвилин 15. Потерпіла сказала, що в неї вирвали телефон. Хлопець казав, що або не хотів, або не брав. Коли свідок поїхав звідти, обвинувачений залишався із іншим чоловіком.

Також, встановлені судом обставини підтверджуються:

протоколом проведення слідчого експерименту за участі потерпілої від 31.01.2020 та доданим до нього відеозаписом цієї слідчої дії, в ході якого потерпіла чітко вказала на обставини вчинення правопорушення, які відповідають показанням, наданим нею у суді;

протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.01.2020 за участі свідка ОСОБА_5 , від 31.01.2020 за участі свідка ОСОБА_4 , від 28.01.2020 за участі потерпілої ОСОБА_2 , відповідно яких вони впізнали на фотографіях ОСОБА_1 , як особу, яка вихопила телефон, втікала від ОСОБА_2 та була затримана 31.12.2019.

Згідно з довідками КНП «Переяслав-Хмельницька ЦРЛ» від 02.01.2020 ОСОБА_1 перебуває на обліку з 2004 року у лікаря-психіатра, до лікаря-нарколога за допомогою не звертався.

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №43 від 22.01.2020 ОСОБА_1 страждав на момент вчинення інкримінованого йому діяння і страждає на даний час на розлади особистості по емоційно-нестійкому типу (психопатію). На момент інкримінованого йому діяння міг та може в даний час усвідомлювати свої дії та керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Відповідно до протоколу №18 щодо огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та опису стану сп`яніння, ОСОБА_1 01.01.2020 о 00:50 перебував у стані алкогольного сп`яніння. Результат дослідження: 0,9 проміле.

Відповідно до копії видаткової накладної №ЧРКН2-0032 від 10.12.2018 ОСОБА_2 придбала в ТОВ «Комфі Трейд» смартфон марки «Xiaomi» Мі А2Lite 3/32 Black», що підтверджується копією відповідного фіскального чеку від 01.12.2018 на суму 6797 грн.

Оцінюючи на предмет допустимості наданий прокурором протокол проведення слідчого експерименту із ОСОБА_1 від 29.01.2020 суд враховує, що ця слідча дія за своєю суттю є показаннями підозрюваного, зафіксовані на місці події. При цьому, підозрюваний повідомив про застосування до нього при затриманні фізичного примусу працівниками Переяслав-Хмельницького ВП ГУ НП в Київській області. Незважаючи на вжиті судом заходи щодо забезпечення перевірки повідомлених ОСОБА_1 обставин, станом на 02.09.2020 інформації щодо результатів, визначених КПК України, розслідування кримінального провадження №62020100000001125 від 02.06.2020 за ч.2 ст. 382 КК України за фактом застосування насильства відносно ОСОБА_1 працівниками Переяслав-Хмельницького ВП ГУ НП в Київській області при його затриманні 01.01.2020 від ДБР судом не отримано.

З огляду на фактичне невизнання обвинуваченим своєї винуватості в інкримінованих йому діях та часткову відмову від дачі показань, в суду відсутні підстави для висновку про надання ОСОБА_1 показань під час проведення із ним слідчого експерименту без порушення приписів ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 87 КПК України.

Зважаючи на це, керуючись приписами ч. 3 ст. 62 Конституції України (обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь), ч. 2 ст. 86 КПК України, оскільки питання допустимості доказів відноситься до предмету доказування, що у цьому випадку покладається на прокурора, як сторону, яка подала судові відповідний доказ, суд визнає зазначений протокол слідчого експерименту із ОСОБА_1 від 29.01.2020 недопустимим.

Водночас, досліджені судом докази дають підстави для висновку, що діяння, наведені у формулюванні обвинувачення ОСОБА_1 мали місце, ОСОБА_1 їх вчинив.

В матеріалах справи наявні копії вироків Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області відносно ОСОБА_1 від 23.02.2012 за ч. 1 ст. 186 КК України, від 17.07.2012 за ч. 3 ст. 185 КК України, від 11.08.2016 за ст. 15 і ч. 3 ст. 185 КК України, судимості за якими не знято та не погашено.

Згідно з довідкою про звільнення ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 він звільнений 06.06.2019 по відбуттю строку покарання, призначеного вироком Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 11.08.2016 за ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі.

За таких обставин суд доходить висновку, що діяння, вчинені ОСОБА_1 , в яких він обвинувачується, містять склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно.

Обставини, що обтяжують покарання: рецидив злочинів, оскільки ОСОБА_1 вчинено інкриміновані дії під час незнятої та непогашеної судимості відповідно до вироків від 23.02.2012 за ч. 1 ст. 186 КК України, від 17.07.2012 за ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки відбулось переривання строку судомості, що підтверджується довідкою про звільнення серії КИВ №08698 відповідно до якої звільнення з місць позбавлення волі за цими вироками відбулось на підставі ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12.02.2016, й ОСОБА_1 вчинено новий злочин 28.02.2016 (вирок від 11.08.2016).

Суд не враховує обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_1 , вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, оскільки ця обставина не зазначена в обвинувальному акті та не підтримувалась стороною обвинувачення.

Обставин, що пом`якшують покарання, судом не встановлено.

Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , реалізуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до тяжких злочинів, особу винного, який на обліку лікаря нарколога не перебуває, страждає на психічне захворювання, яке дозволяло та дозволяє йому усвідомлювати свої дії та керувати ними, за місцем проживання характеризується негативно, та обставини справи, що пом`якшують й обтяжують покарання.

Отже, ОСОБА_1 має бути призначено покарання в межах санкції ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі.

Питання про документи та речові докази суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України. Цивільний позов не подавався.

ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України 01.01.2020. Ухвалою слідчого судді Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 03.01.2020, застосовано до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Ухвалами Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 20.02.2020 обрано та 10.04.2020 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Ухвалою від 05.06.2020 запобіжний захід з тримання під вартою змінено на домашній арешт.

29.08.2020 ОСОБА_1 затримано на підставі ухвали Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 18.08.2020 про затримання обвинуваченого.

Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 29.08.2020 ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк по 27.10.2020.

Отже, на підставі ст. 72 КПК України, у строк покарання підлягає зарахуванню строк перебування ОСОБА_1 під вартою з 01.01.2020 по 05.06.2020, а також з 29.08.2020.

Прокурором у судових дебатах заявлено про залишення без змін запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого у вигляді тримання під вартою.

Оцінюючи обставини застосування ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 29.08.2020 до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд доходить висновку, що ризики, переховування обвинуваченого від суду та вчинення нових злочинів, які існували на той час не відпали та, з врахуванням оголошення обвинуваченому вироку, збільшуються. Інший, більш м`який запобіжний захід не забезпечить виконання покладених на обвинуваченого обов`язків, оскільки він грубо порушив застосований до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та переховувався від суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

ухвалив:

Визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною 2 статті 186 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.

Строк відбування покарання рахувати з 29.08.2020.

Зарахувати у строк покарання перебування ОСОБА_1 під вартою у цьому кримінальному провадженні з 01.01.2020 по 05.06.2020.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою залишити до набрання вироком законної сили, але не більше 60 днів.

Документи та СD-диски із відеозаписами слідчих дій залишити у матеріалах кримінального провадження.

Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного суду через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд протягом 30 днів з дня проголошення вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку може бути отримана обвинуваченим та прокурором негайно після проголошення.

Суддя Д. В. Свояк