Рішення № 91264943, 20.07.2020, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження №2/359/694/2020

Справа №359/7769/19

РІШЕННЯ

Іменем України

20 липня 2020 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Журавського В.В.

при секретарі Івановій К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бориспільської міської ради Київської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого вказав на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_1 . За час свого життя ОСОБА_4 заповіт не склав, тому після його смерті спадкування здійснювалось за законом. Спадкоємцями першої черги за законом є діти спадкодавця: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а також дружина ОСОБА_2 та батько ОСОБА_1 , який відмовився від прийняття спадщини на користь позивача. Позивач у встановлений законом строк та порядок прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 . Незважаючи на це, йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на частку в квартирі у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на нерухоме майно. Тому ОСОБА_1 просить визнати за ним в порядку спадкування за законом право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 .

У судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_5 підтримали пред`явлений позов та просили суд його задовольнити.

Представник Бориспільської міської ради Київської області у судове засідання не з`явився. Натомість направив до суду заяву, в якій зазначив, що просить розглядати справу без участі представника міської ради та ухвалити рішення за наявними матеріалами справи (а.с.61,62).

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 заперечували проти задоволення пред`явленого позову та просили суд відмовити в його задоволенні у повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах цивільної справи, суд дійшов до висновку, що пред`явлений позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 . Це підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого на його ім`я, серії НОМЕР_1 (а.с.10).

ОСОБА_4 на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 . Дана обставина підтверджується копією договору купівлі-продажу від 22 вересня 1999 року, посвідченого Дідок В.В., державним нотаріусом Бориспільської міської державної нотаріальної контори Київської області, зареєстрованого в реєстрі за №2338 (а.с.29-30)

За час свого життя ОСОБА_4 заповіт не склав, тому після його смерті спадкування здійснювалось за законом. Спадкоємцями першої черги за законом є: його сини ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а також батько ОСОБА_1 . Вказана обставина підтверджується копіями свідоцтва про народження, виданих на ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (а.с.77 зворот, а.с.83 зворот, а.с.86).

У відповідності до ч.1, ч.3 ст.1268, ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець за законом має право прийняти спадщину. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку з дня відкриття спадщини він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має протягом шестимісячного строку з дня відкриття спадщини подати заяву про прийняття спадщини.

З копії спадкової справи №145/2019, заведеної Бориспільською міською державною нотаріальною конторою щодо майна померлого ОСОБА_4 вбачається, що ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 подали заяви про прийняття спадщини в межах встановленого шестимісячного строку (а.с.74,80,85). Таким чином, вони прийняли спадщину, яка залишилась після смерті ОСОБА_4 .

В свою чергу, ОСОБА_1 , батько спадкодавця, відмовився від прийняття спадщини на користь позивача. Про що подав нотаріусу відповідну заяву (а.с.84).

Разом з цим, незважаючи на заяву ОСОБА_2 про прийняття спадщини, яка відкрилась після померлого ОСОБА_4 , остання не належить до кола спадкоємців першої черги за законом, згідно з ч.1 ст.1261 ЦК України.

Оскільки, на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 , шлюб між ними був розірваний на підставі заочного рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2015 року, яке набрало законної сили 02 листопада 2015 року, згідно відмітки на копії заочного рішення (а.с.98) .

У відповідності до положення ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії №1563/02-31 від 31 липня 2019 року, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 . Оскільки, у нього відсутній оригінал правовстановлюючого документа на спадкове нерухоме майно (а.с.18-19).

Таким чином, позивач у встановленому законом порядку прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 , проте оформити своє право на спадщину не може у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів.

Разом з цим, суд вважає, що позивачем необґрунтовано визначено розмір своєї частки у спадковому майні у розмірі 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 .

До вказаного висновку суд приходить враховуючи ту обставину, що квартира АДРЕСА_1 була набута ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 22 вересня 1999 року, посвідченого Дідок В.В., державним нотаріусом Бориспільської міської державної нотаріальної контори Київської області.

Відповідно до ч.1 ст.22 КЗпШС України (який діяв на час придбання спірної квартири) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Згідно з ч.1 ст.28 КЗпШС України в разі поділу майна, яка є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Встановлено, що квартира АДРЕСА_1 була придбана в період часу, коли ОСОБА_4 перебував у шлюбі з ОСОБА_2 . Ця обставина свідчить про те, що вказаний об`єкт нерухомого майна був їх спільною сумісною власністю.

У зв`язку зі смертю ОСОБА_4 право спільної сумісної власності на спірне нерухоме майно припинилось та до ОСОБА_2 перейшло право власності на Ѕ частку у вказаному об`єкті нерухомого майна, тоді як інша Ѕ частка в квартирі ввійшла до складу спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_4 .

При цьому, судом критично сприймаються доводи представника позивача ОСОБА_5 з приводу того, що квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_4 на праві особистої власності, оскільки була придбана за рахунок його особистих коштів та не належить до спільного майна подружжя.

Відповідно до ст.22 КЗШС майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Конструкція вказаної статті також свідчить про презумпцію спільної сумісної власності подружжя на майно придбане у шлюбі.

За змістом ст.24 КЗШС майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші. Кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном.

Всупереч вимогам ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України, представник позивача ОСОБА_5 не довів належними доказами факт придбання квартири АДРЕСА_1 за рахунок особистих коштів ОСОБА_4 чи за рахунок грошових коштів, отриманих ним у дар.

Дійсно, 21 вересня 1999 року між ОСОБА_6 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , а також ОСОБА_7 , яка діяла від імені та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_8 , був укладений договір купівлі-продажу квартири, посвідчений Конончук Т.В., державним нотаріусом Сьомої київської державної нотаріальної контори (а.с.110-111).

Згідно з п.1 та п.3 цього договору купівлі-продажу продавці продали, а покупці купили квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , в рівних долях. Продаж квартири вчинено за 30171 гривень, які продавці отримали повністю від покупців до підписання договору.

Ті обставини, що продаж квартири що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , було вчинено за ціною 30171 гривень, а придбання спірної квартири було здійснено за 27000 гривень, а також що придбання квартири відбулось на наступний день від продажу квартири в м. Києві, та саме за кошти отримані від продажу цього об`єкту нерухомого майна, є виключно припущеннями представника позивача.

За змістом ч.1 ст.1267 та ч.2 ст.1274 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від його черги.

З огляду на це, розмір частки ОСОБА_1 у спірній квартирі становить 1/3 частину (1/6 + 1/6), зокрема враховуючи частку ОСОБА_1 , який відмовився від своєї частки в спадщині на користь позивача.

Тому, суд вважає за допустиме визнати за позивачем в порядку спадкування за законом право власності на 1/3 частину спірної квартири.

На підставі викладеного та керуючись ст.22, ст.24, ст.28 КЗШС,ст.392, ч.1 ст.1267, ч.1 та ч.3 ст.1268, ч.1 ст.1269, ч.1 ст.1273, ч.2 ст.1274 ЦК України, ч.1 та ч.6 ст.81, п.2 ч.1 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.263-265, ст.268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати право власності у порядку спадкування за законом за ОСОБА_1 на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 .

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , І.н. НОМЕР_2 .

Відповідач: Бориспільська міська рада Київської області, адреса: Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 72, І.н.04054903.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 27 липня 2020 року.

Суддя підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Бориспільського міськрайонного суду В.В. Журавський