Рішення № 91264535, 04.08.2020, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 295/15836/19

2/296/117/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" серпня 2020 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді Анциборенко Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Мальчик Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 06.03.2017 був прийнятий на роботу на Державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод" на посаду економіста з матеріально-технічного забезпечення відділу матеріально-технічного забезпечення.

02.10.2017 року позивача переведено на посаду заступника начальника відділу матеріально-технічного забезпечення комерційного управління.

10.10.2018 року позивача переведено на посаду фахівця з імпортозаміщення відділу матеріально-технічного забезпечення та збуту.

Наказом відповідача №432-ОС від 06.09.2019 позивача звільнено з посади з 09.09.2019 року за п.2 ст.36 КЗпП України (закінчення строку трудового договору).

Вважає звільнення незаконним, оскільки аналіз строкових трудових договорів №48 від 03.03.2017 року, №198 від 02.10.2017 року та №187 від 10.10.2018 року вказує на те, що між позивачем та відповідачем були укладені договори, які лише мали назви строкових трудових договорів, проте, фактично були безстроковими та мали просту письмову форму.

У договорах конкретно не зазначено, що саме стало підставою для їх укладення на визначений термін - з 06.03.2017 року по 30.06.2017 року (п.8.1 договору №48 від 03.03.2017 року), з 02.10.2017 року по 31.12.2017 року (п.8.1 договору №198 від 02.10.2017 року) та з 10.10.2018 року по 10.01.2019 року (п.8.1 договору №187 від 10.10.2018 року).

У ч.2 п.1.1 договорів зазначено, що договір є строковим, встановити трудові відносини на невизначений строк не представляється можливим, виходячи з інтересів працівника, специфікою роботи підприємства, і, як наслідок, умов виконання робіт (п.2 ст.23 КЗпП України). Проте, при укладенні строкових трудових договорів позивач не подавав відповідачу заяви з проханням укласти з ним строковий трудовий договір зважаючи на причини особистого чи сімейного характеру та не виражав свого бажання на укладення строкового трудового договору.

Специфіка роботи підприємства визначається його характерними особливостями та зазначається у статуті, тому вважає, що посилання відповідача на те, що врахування ним інтересів позивача та специфіки роботи підприємства мають вплив на умови виконання робіт (без зазначення яких саме робіт) указують на надуманість підстав для укладення строкового трудового договору та порушення відповідачем трудового законодавства, відповідно до якого строкові трудові договори укладаються у виняткових випадках.

Зазначає, що згідно п.8.1 договору №48 від 03.03.2017 року термін його дії з 06.03.2017 року по 30.06.2017 року, тому 30.06.2017 року договір мав втратити юридичну силу і відповідач повинен був звільнити позивача з посади за п.2 ст.36 КЗпП України, проте відповідач не провів звільнення позивача і 30.06.2017 року, тобто в останній день роботи, додатковою угодою №1 про зміну до строкового трудового договору №48 від 03.03.2017 року фактично підтвердив небажання розривати трудові відносини.

У додатковій угоді №1 про зміну до строкового трудового договору №48 від 03.03.2017 року відсутні будь-які посилання на те, який саме пункт змінений та у якій редакції викладений по-новому, що вказує на те, що після закінчення строку дії договір втратив юридичну силу та перейшов у безстроковий, а додаткова угода №1 не несе будь-якого смислового навантаження та не має будь-яких юридичних наслідків.

Крім того, до цього договору була додана аналогічна додаткова угода №1, але з іншою датою - 29.09.2017 року, якою також не внесено будь-яких змін до конкретних пунктів договору №48 від 03.03.2017 року.

Вважає, що продовження позивачем роботи після закінчення строку дії трудового договору і непроведення відповідачем звільнення позивача з посади підтверджує факт того, що ні позивач, ні відповідач не вимагали припинення трудових відносин і тому дія договору №48 від 03.03.2017 року вважається продовженою на невизначений строк. Про те, що договір не був припинений, трудові відносини тривали та перейшли у безстрокові підтверджується тим, що позивача було звільнено з роботи лише 09.09.2019 року.

Факт того, що у відповідача не було підстав укладати з позивачем строковий трудовий договір підтверджується і тим, що після закінчення строку дії трудового договору, тобто після 30.06.2017 року, відповідач до нього розробив ще додаткову угоду №1 від 30.06.2017 року зі строком дії з 01.07.2017 по 30.09.2017 року та додаткову угоду №1 від 29.09.2017 року зі строком дії з 01.10.2017 по 31.12.2017 року.

При цьому, згідно додаткових угод вони укладалися у зв`язку з тим, що трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру майбутньої роботи або умов її виконання. Це вказує на те, що на момент укладення додаткових угод відповідач ще не знав, чому трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк, а тому підстав для укладення строкових трудових договорів у відповідача не було.

Вважає посилання відповідача на необхідність продовження строкового трудового договору через виробничу необхідність безпідставним і надуманим, оскільки трудовим законодавством не передбачено подовження строкового трудового договору у зв`язку з виробничою необхідністю.

Факт того, що строковий трудовий договір перейшов у безстроковий і договір №48 від 03.03.2017 року втратив юридичну силу 30.06.2017 року, а всі подальші договори і додаткові угоди до них ніяким чином не вплинули на строк дії безстрокового трудового договору підтверджується і тим, що 02.10.2017 року позивача переведено на посаду заступника начальника відділу матеріально-технічного забезпечення комерційного управління, а 10.10.2018 року - на посаду фахівця з імпортозаміщення відділу матеріально-технічного забезпечення та збуту. При цьому, укладення нових строкових договорів проводилося без розірвання попередніх, тому вони не можуть розглядатися, як нові договори, укладення яких має юридичні наслідки.

Також зазначає, що з 10.10.2018 року по 09.09.2019 року, тобто до моменту звільнення позивача з посади за п.2 ст.36 КЗпП України, позивач працював на посаді фахівця з імпортозаміщення відділу матеріально-технічного забезпечення та збуту. Протягом усього цього часу трудові обов`язки позивача не змінювалися, а тому посилання відповідача на те, що трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру майбутньої роботи або умов її виконання є надуманим.

Вважає, що все це вказує на те, що трудовий договір, який був укладений з позивачем, є безстроковим і підтверджує незаконність звільнення позивача з роботи. Посада, яку займав позивач, після звільнення залишилася вакантною, тому підстав для звільнення позивача не було та трудові відносини не були строковими.

Зазначає, що незаконним звільненням з роботи позивачу заподіяна значна моральна шкода, оскільки протягом тривалого часу позивач приймав участь в АТО; інформація про незаконне звільнення з роботи негативно вплинула на стан його здоров`я та з 09.09.2019 року по 19.09.2019 року позивач вимушений був проходити лікування. Крім того, позивач переніс психологічний стрес, почав страждати безсонням, відчувати постійну нервову напругу, підвищену втомлюваність, виникли проблеми у сім`ї та зі знайомими, у зв`язку з чим він старався ні з ким не спілкуватися і позбавлений можливості жити повноцінним життям. Внаслідок незаконного звільнення позивач не має можливості не лише реалізувати свої звички, бажання та уподобання, але й не має можливості утримувати свою сім`ю, в якій виховується малолітня дитина; щоденно позивач відчуває дискомфорт і нервову напругу, викликані незаконним звільненням та зміною звичного для нього ритму життя.

Вважає, що розмір заподіяної моральної шкоди безмежний, але якщо його навести у грошовому виразі, то він має компенсувати витрати, пов`язані з відновленням здоров`я та відпочинком; усунути негативні наслідки він зможе за допомогою повноцінного відпочинку тривалістю не менше 24 календарних днів у санаторії, розміщеному в місцевості зі сприятливими кліматичними умовами.

Враховуючи середню вартість 24-х денного відпочинку однієї особи в санаторії в Карпатах з належним рівнем обслуговування (850 грн. за добу) та враховуючи вартість проїзду залізничним транспортом (360 грн. в обидва кінці), вважає обґрунтованим грошовий вираз завданої моральної шкоди в сумі 20760,00 грн.

Просить поновити строк звернення до суду із позовною заявою; визнати безстроковим строковий трудовий договір №48 від 03.03.2017 року з моменту його укладення; визнати незаконним наказ №432-ОС від 06.09.2019 року "Про особовий склад" про звільнення позивача за п.2 ст.36 КЗпП України (закінчення строку дії трудового договору) та скасувати його; зобов`язати Державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод" поновити позивача на посаді фахівця з імпортозаміщення відділу матеріально-технічного забезпечення та збуту з 09.09.2019 року; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 09.09.2019 року по день фактичного поновлення на посаді, моральну шкоду в сумі 20 760,00 грн., витрати на правову допомогу в сумі 5 000,00 грн.

21.10.2019 ухвалою Богунського районного суду м. Житомира справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди передано до Корольовського районного суду м. Житомира за підсудністю (а.с.51).

12.11.2019 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано для розгляду судді Корольовського районного суду м. Житомира Анциборенко Н.М. (а.с.55).

14.11.2019 ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с.56-57).

09.12.2019 Державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод" подало відзив на позовну заяву (а.с.62-66), згідно якого представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, оскільки вважає доводи позивача безпідставними та необґрунтованими.

Зазначає, що наказом №432-ОС від 06.09.2019 року позивача звільнено з посади фахівця (з імпортозаміщення) з 09.09.2019 на підставі п.2 ст.36 КЗпП України (закінчення строку трудового договору) та звільнення відповідає вимогам законодавства.

Згідно наказу №231-ОД від 07.08.2018 "Про проведення організаційно - штатних заходів по скороченню штату працівників" у зв`язку зі зменшенням обсягу замовлень, необхідністю скорочення витрат на заробітну плату і оптимізації штатної структури підприємства з 10.10.2018 скорочено посаду заступника начальника відділу матеріально-технічного забезпечення комерційного управління підприємства, яку на той час обіймав позивач, про що його попереджено. Позивачу було запропоновано вакантну посаду фахівця (з імпортозаміщення) відділу матеріально-технічного забезпечення та збуту на умовах строкового трудового договору терміном на 3 місяці, з подальшим розглядом щодо продовження терміну дії договору. Про переведення на запропоновану посаду на зазначених вище умовах позивач погодився, про що власноручно зазначив у пропозиції.

Також позивач власноручно написав заяву про переведення на посаду фахівця (з імпортозаміщення) за строковим трудовим договором з 10.10.2018.

Наказом №331-ОС від 10. 0.2018 (пункт 1.18) позивача за його згодою переведено на умовах строкового трудового договору з 10.10.2018 року по 10.01.2019 року фахівцем (з імпортозаміщення) відділу матеріально-технічного забезпечення та збуту. На підставі наказу підписано текст строкового трудового договору №187 від 10.10.2018 року. При цьому законодавством не передбачено обов`язковість складення письмової форми строкового трудового договору.

У подальшому термін дії договору за згодою позивача неодноразово подовжувався на підставі наказів №392-ОС від 14.12.2018, додаткової угоди №1 від 14.12.2018, №56-ОС від 22.02.2019, додаткової угоди №2 від 22.02.2019, №102-ОС від 25.03.2019, додаткової угоди №3 від 25.03.2019, №155-ОС від 25.04.2019, додаткової угоди №4 від 25.04.2019, №208-ОС від 29.05.2019, додаткової угоди №5 від 29.05.2019, №332-ОС від 29.07.2019, додаткової угоди №6 від 29.07.2019.

Вважає, що продовження терміну дії строкового трудового договору за згодою сторін не заборонено законодавством, не є підставою для переводу дії трудових відносин між працівником та роботодавцем на невизначений строк, а строковий трудовий договір у разі продовження його дії за згодою сторін не втрачає правової природи строкового.

Про згоду на продовження строку дії строкового трудового договору свідчать власні підписи позивача у тексті договору, додаткових угодах. Накази та відмітки позивача про ознайомлення у тексті строкового трудового договору, додаткових угодах зі строками, на які продовжено дію строкового трудового договору, також свідчать про наявність згоди обох сторін.

Оскільки термін дії строкового трудового договору з ОСОБА_1 продовжувався, тому положення ч.2 ст.39-1 КЗпП України на спірні правовідносини не поширюються. Продовження строку дії трудового договору, передбачене його умовами, не є переукладенням договору і не тягне наслідків, передбачених вказаною нормою. До таких правових висновків дійшов Апеляційний суд Житомирської області за результатами судового розгляду по справі 278/992/16-ц, що регулює подібні правовідносини.

Також вважає необґрунтованими доводи позивача про природу укладення строкового трудового договору та необхідності визначення специфіки роботи підприємства у статуті. Так, у статуті відповідача визначено спектр діяльності підприємства, але основним видом діяльності, що підтверджується випискою ЄДР, є виробництво військових транспортних засобів. Підприємство після початку військових дій на сході країни спеціалізується на проведенні ремонту військової техніки, яку здійснює на підставі договорів та актів, укладених з Міністерством оборони України на виконання державного оборонного замовлення. Тексти договорів мають гриф "таємно', а тому не можуть бути надані при розгляді справи. З огляду на кількість отриманого замовлення вираховується і кількість штатних працівників, яких слід залучити для забезпечення виконання. Безпосередньо позивач займався на підприємстві закупівлею товарно-матеріальних цінностей, необхідних для проведення ремонту військової техніки.

Водночас, оскільки підприємство є госпрозрахунковим державним комерційним підприємством, забезпечується постійний контроль за фондом заробітної плати, який врегульовується в залежності від обсягу отриманого замовлення. Саме тому у разі потреби на певний обсяг роботи приймаються працівники на роботу та при зменшенні обсягу роботи відповідна кількість працівників зменшується.

Визначити деталі специфіки підприємства у тексті строкового трудового договору (письмова форма якого не є обов`язковою) не представляється можливим з огляду на виконання державного оборонного замовлення. Саме тому текст строкового трудового договору та додаткових угод містять дані про специфіку роботи підприємства та урахування характеру майбутньої роботи.

Вважає, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди задоволенню також не підлягають, оскільки позивач самостійно неодноразово погоджувався працювати в умовах строкового трудового договору та продовжувати строк його дії. Пунктом 4 додаткових угод при цьому зазначено, що сторонам зрозумілі наслідки підписання додаткової угоди.

Крім того, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском строку на звернення до суду, оскільки відповідно до ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у спорах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення з дня видачі трудової книжки. Строковий трудовий договір, за яким позивач працював до дня звільнення, укладено 10.10.2018 року, тому якщо позивач вважав строковий договір незаконним і укладеним з порушенням вимог законодавства, таким, що порушує його права, строк звернення до суду закінчився 10.01.2019 року.

26.12.2019 позивачем подано відповідь на відзив на позовну заяву (а.с.107-111). Так, позивач зазначає, що, по-перше, укладення строкового трудового договору в інших випадках, аніж тих, що передбачені ч.2 ст.23 КЗпП, є незаконним, а відтак трудовий договір є безстроковим навіть без його переукладення. Умова про строковість трудового договору має бути обов`язково вказана в заяві працівника та в наказі про прийняття на роботу.

Факт того, що позивач працював по безстроковому трудовому договору, підтверджується наказом відповідача №331-ОС від 10.10.2018 року, в якому в п.1.18, що стосується безпосередньо позивача, є посилання на п.1 ст.114 КЗпП України, яка стосується збереження заробітної плати при переведенні на іншу постійну нижче оплачувану роботу і переміщенні. Враховуючи дану правову норму та відповідно до неї після переведення позивача з посади заступника начальника відділу матеріально-технічного забезпечення комерційного управління перевів саме на постійну посаду фахівця з імпортозаміщення відділу матеріально-технічного забезпечення та збуту. Це зазначено і в пропозиції щодо переведення на іншу посаду від 08.10.2018 року та якби відповідач перевів позивача на тимчасову посаду, то не посилався би на п.1 ст.114 КЗпП України і не зберігав би за позивачем попередній середній заробіток протягом двох тижнів з дня переведення, оскільки б це суперечило нормам чинного законодавства та було б незаконним.

Факт того, що не було необхідності укладати з позивачем строковий трудовий договір і що трудові відносини мали безстроковий характер слідує і з п.1 наказу №331-ОС від 10.10.2018 року, в якому зазначено, що переведення проводиться у зв`язку з веденням в дію з 10.10.2018 року штатного розпису у новій редакції відповідно до наказу директора від 01.08.2018 №207-ОД, затвердженого та погодженого в ДК "Укроборонпром", і у зв`язку із приведенням у відповідність назв посад та професій відповідно до Класифікатора професій ДК 003:201 О. Все це вказує на те, що характер праці не передбачає тимчасових відносин.

Трудові відносини носили безстроковий характер, що вбачається і з наказу №432-ОС від 06.09.2018 року, згідно якого розрахунковій групі бухгалтерської служби доручалося вести нарахування та виплату компенсації за невикористану частину щорічної основної відпустки тривалістю 66 календарних днів. Як слідує з довідки про середню заробітну плату позивача до нарахованої заробітної плати по видам нарахувань і у липні, і у серпні 2019 року було включено винагороду за вислугу років. Працівникам, які працюють за строковими трудовими договорами, такого нарахування до заробітної плати не включають, що також підтверджує факт того, що з позивачем було укладено безстроковий трудовий договір і звільнення позивача з роботи є незаконним.

У наказах №392-ОС від 14.12.2018 року, №102-ОС від 25.03.2019 року, №155-ОС від 25.04.2019 року, №288 ОС від 29.05.2019 року зазначено, що підставою для продовження терміну дії строкового трудового договору є службові записки начальників структурних підрозділів. У наказі №56-ОС від 22.02.2019 року зазначено, що підставою для продовження терміну дії строкового трудового договору є рішення заступника директора з фінансово-економічних питань ОСОБА_2 . Тобто, в жодному з наказів відповідач не вказує на причину того, чому трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк, а відтак, підстав для укладення строкових трудових договорів у відповідача не було, договір носив безстроковий характер і звільнення позивача є незаконним.

Зазначає, що інші працівники переводилися на іншу роботу за строковим трудовим договором, оскільки щодо них у наказі відсутнє посилання на п.1 ст.114 КЗпП України.

Крім того, умови виконання роботи при укладенні строкового трудового договору враховуються тоді, коли робота сама по собі не є строковою, але працівник може бути прийнятий на неї безстроково з урахуванням певних обставин. У такому випадку в наказі про прийняття на роботу зазначається, що працівник приймається за строковим трудовим договором, а сам строк прив`язується до певної події, яка має зазначатися в наказі. Проте в жодному наказі цього не зазначено, тому договір є безстроковим і звільнення за закінченням строку трудового договору є незаконним.

Вважає, що оскільки згідно наказу №331-ОС від 10.10.2018 року відповідач перевів позивача на іншу постійну нижче оплачувану роботу (на посаду фахівця з імпортозаміщення відділу матеріально-технічного забезпечення та збуту) і незаконно звільнив із цієї посади 09.09.2019 року, а через хворобу позов подано до суду 19.09.2019 року, тому позивачем не пропущено строку звернення до суду.

16.01.2020 Корольовським районним судом м. Житомира постановлено ухвалу про витребування доказів (а.с.118).

21.07.2020 позивач подав до суду заяву про обгрунтування позовних вимог (т.2 а.с.63-69) і зазначає, що, як вбачається з трудової книжки позивача, 10.10.2018 року його переведено на посаду фахівця з імпортозаміщення відділу матеріально-технічного забезпечення та збуту і у трудовій книжці не міститься запису про те, що з ним укладено строковий трудовий договір і ця робота носить тимчасовий характер, тобто, відповідач здійснив переведення позивача на постійну роботу, тому і зробив запис про це, а якщо би відносини носили тимчасовий характер, то запису до трудової книжки не робив би.

Строковий трудовий договір може укладатися в інтересах працівника та у наказі обов`язково має бути зазначено, що трудовий договір укладається в інтересах працівника. Про це має бути вказано і в заяві про прийняття на роботу. Якщо в цих документах не буде зафіксовано, що строковий трудовий договір укладається в інтересах працівника, він визнається безстроковим. Проте, при укладенні строкових трудових договорів позивач не подавав заяви з проханням укласти строковий трудовий договір зважаючи на причини особистого чи сімейного характеру та не виражав свого бажання на укладення строкового трудового договору.

Вважає посилання відповідача на те, що врахування ним інтересів позивача та специфіки роботи підприємства мають вплив на умови виконання робіт (без зазначення яких саме робіт - що виконуються працівниками підприємства чи робіт, які позивач мав би виконувати згідно посадової інструкції) надуманими. Оскільки представник відповідача вказала на те, що за позивачем була збережена заробітна плата протягом двох тижнів як гарантія при переведенні, то даний факт також підтверджує, що позивач працював на постійній основі.

Крім того, чинним законодавством не передбачено переведення працівників на роботу за строковими трудовими договорами лише на підставі необхідності виконання господарських договорів, а представник відповідача не зміг пояснити, які саме умови були підставою для укладення строкового трудового договору, що вказує на те, що трудові відносини носили безстроковий характер.

31.07.2020 представник відповідача подав письмове пояснення (т.2 а.с.73-74) та зазначає, що оскільки позивач власноручно написав заяву про його переведення на посаду фахівця з імпортозаміщення на умовах строкового трудового договору, ознайомився з наказом, у подальшому підписував додаткові угоди до строкового трудового договору про продовження його дії, що ним не оскаржувалось та недійсним не визнавалось, тому про перебування у трудових відносинах на умовах строкового трудового договору позивачу стало відомо з наказів, власноручно написаної заяви, згоди на переведення, з наказів та додаткових угод про продовження строку дії трудового договору, що свідчить про пропуск позивачем строку звернення до суду з позовною вимогою про визнання безстроковим строкового трудового договору.

Позивач і представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з викладених у позовній заяві, відповіді на відзив і письмових пояснень підстав.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, а також заявив про застосування спливу позовної давності щодо позовної вимоги про визнання безстроковим строкового трудового договору.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Встановлено, що згідно витягу з наказу ДП "Житомирський бронетанковий завод" №72-ОС від 03.03.2017 "Про особовий склад" ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду економіста з матеріально-технічного забезпечення відділу матеріально-технічного забезпечення за строковим трудовим договором з 06.03.2017 по 30.06.2017 на підставі заяви ОСОБА_1 від 20.02.2017 (а.с.201).

03.03.2017 ОСОБА_1 і ДП "Житомирський бронетанковий завод" укладено строковий трудовий договір №48 (а.с.№17-19), згідно п.1.1 якого сторони дійшли згоди, що договір є строковим, відповідно до п.8.1 договір діє з 06.03.2017 по 30.06.2017. Позивач засвідчив своїм підписом, що підтверджує та приймає його умови.

30.06.2017 додатковою угодою №1 сторони згідно п.п.1, 2 у зв`язку із виробничою необхідністю домовилися внести зміни до строкового трудового договору №48 від 03.03.2017 у частині його дії та продовжили дію строкового трудового договору з 01.07.2017 по 30.09.2017, що позивач засвідчив своїм підписом (а.с.26).

29.09.2017 додатковою угодою №1 сторони згідно п.п.1, 2 у зв`язку із виробничою необхідністю домовилися внести зміни до строкового трудового договору №48 від 03.03.2017 у частині його дії та продовжили дію строкового трудового договору з 01.10.2017 по 31.12.2017, що позивач засвідчив своїм підписом (а.с.27).

Відповідно до витягу з наказу ДП "Житомирський бронетанковий завод" №330-ОС від 02.10.2017 "Про особовий склад" ОСОБА_1 за його згодою з 02.10.2017 на умовах строкового трудового договору переведено на посаду заступника начальника відділу матеріально - технічного забезпечення комерційного управління на підставі заяви від 29.09.2017 (а.с.200).

02.10.2017 ОСОБА_1 і ДП "Житомирський бронетанковий завод" укладено строковий трудовий договір №198 (а.с.20-22), згідно п.1.2 якого сторони дійшли згоди, що договір є строковим, відповідно до п.8.1 договір діє з 02.10.2017 по 31.12.2017. Позивач засвідчив своїм підписом, що підтверджує та приймає його умови.

29.12.2017 додатковою угодою №1 сторони згідно п.п.1, 2 у зв`язку із виробничою необхідністю домовилися внести зміни до строкового трудового договору №198 від 02.10.2017 у частині його дії та продовжили дію строкового трудового договору з 01.01.2018 по 31.01.2018, що позивач засвідчив своїм підписом (а.с.28).

31.01.2018 додатковою угодою №2 сторони згідно п.п.1, 2 у зв`язку із виробничою необхідністю домовилися внести зміни до строкового трудового договору №198 від 02.10.2017 у частині його дії та продовжили дію строкового трудового договору з 01.02.2018 по 30.04.2018, що позивач засвідчив своїм підписом (а.с.29).

26.04.2018 додатковою угодою №3 сторони згідно п.п.1, 2 у зв`язку із виробничою необхідністю домовилися внести зміни до строкового трудового договору №198 від 02.10.2017 у частині його дії та продовжили дію строкового трудового договору з 01.05.2018 по 30.06.2018, що позивач засвідчив своїм підписом (а.с.30).

27.06.2018 додатковою угодою №4 сторони згідно п.п.1, 2 у зв`язку із виробничою необхідністю домовилися внести зміни до строкового трудового договору №198 від 02.10.2017 у частині його дії та продовжили дію строкового трудового договору з 01.07.2018 по 31.08.2018, що позивач засвідчив своїм підписом (а.с.31).

28.08.2018 додатковою угодою №5 сторони згідно п.п.1, 2 у зв`язку із виробничою необхідністю домовилися внести зміни до строкового трудового договору №198 від 02.10.2017 у частині його дії та продовжили дію строкового трудового договору з 01.09.2018 по 09.10.2018, що позивач засвідчив своїм підписом (а.с.32).

Відповідно до п.п.2, 3 наказу ДП "Житомирський бронетанковий завод" №213-ОД від 07.08.2018 скорочено штатну одиницю заступника начальника відділу матеріально-технічного забезпечення комерційного управління з 10.10.2018 (а.с.94-95).

07.08.2018 ОСОБА_1 попереджено про скорочення штату працівників (а.с.88).

08.10.2018 ОСОБА_1 запропоновано посаду фахівця (з імпортозаміщення) відділу матеріально-технічного забезпечення та збуту на умовах строкового трудового договору терміном на 3 місяці у зв`язку зі скороченням посади заступника начальника відділу матеріально-технічного забезпечення комерційного управління. Позивач із запропонованою посадою та умовами погодився, що засвідчив своїм підписом (а.с.89-90).

08.10.2018 ОСОБА_1 згідно власноруч написаної заяви просив перевести його на посаду фахівця (з імпортозаміщення) відділу матеріально-технічного забезпечення та збуту за строковим трудовим договором з 10.10.2018 (а.с.91).

10.10.2018 відповідно до п.1.18 наказу ДП "Житомирський бронетанковий завод" №331-ОС "Про особовий склад" Беспавлого Є.М. переведено за його згодою на умовах строкового трудового договору з 10.10.2018 по 10.01.2019 фахівцем (з імпортозаміщення) відділу матеріально-технічного забезпечення та збуту на підставі заяви ОСОБА_1 від 08.10.2018. Позивач з наказом ознайомився, що засвідчив підписом (а.с.67-70).

10.10.2018 ОСОБА_1 і ДП "Житомирський бронетанковий завод" укладено строковий трудовий договір №187 (а.с.23-25), згідно п.1.1 якого сторони дійшли згоди, що договір є строковим, відповідно до п.8.1 договір діє з 10.10.2018 по 10.01.2019. Позивач засвідчив своїм підписом, що підтверджує та приймає його умови.

14.12.2018 додатковою угодою №1 згідно п.1 сторони на підставі п.2 ч.1 ст.23 КЗпП України погодилися продовжити дію строкового трудового договору №187 від 10.10.2018 на період з 11.01.2019 по 28.02.2019, що позивач засвідчив своїм підписом (а.с.33).

22.02.2019 додатковою угодою №2 згідно п.1 сторони на підставі п.2 ч.1 ст.23 КЗпП України погодилися продовжити дію строкового трудового договору №187 від 10.10.2018 на період з 01.03.2019 по 29.03.2019, що позивач засвідчив своїм підписом (а.с.34).

25.03.2019 додатковою угодою №3 згідно п.1 сторони на підставі п.2 ч.1 ст.23 КЗпП України погодилися продовжити дію строкового трудового договору №187 від 10.10.2018 на період з 30.03.2019 по 26.04.2019, що позивач засвідчив своїм підписом (а.с.35).

25.04.2019 додатковою угодою №4 сторони на підставі п.2 ч.1 ст.23 КЗпП України погодилися продовжити дію строкового трудового договору №187 від 10.10.2018 на період з 27.04.2019 по 31.05.2019, що позивач засвідчив своїм підписом (а.с.36).

29.05.2019 додатковою угодою №5 згідно п.1 сторони на підставі п.2 ч.1 ст.23 КЗпП України погодилися продовжити дію строкового трудового договору №187 від 10.10.2018 на період з 01.06.2019 по 31.07.2019, що позивач засвідчив своїм підписом (а.с.37).

29.07.2019 додатковою угодою №6 згідно п.1 сторони на підставі п.2 ч.1 ст.23 КЗпП України погодилися продовжити дію строкового трудового договору №187 від 10.10.2018 на період з 01.08.2019 по 30.08.2019, що позивач засвідчив своїм підписом (а.с.38).

Як вбачається з витягів із наказів ДП "Житомирський бронетанковий завод" №392-ОС від 14.12.2018, №56-ОС від 22.02.2019, №102-ОС від 25.03.2019, №155-ОС від 25.04.2019, №208-ОС від 29.05.2019, №332-ОС від 29.07.2019 "Про продовження терміну дії строкових трудових договорів працівникам ДП "ЖБТЗ" ОСОБА_1 та іншим працівникам продовжувався термін дії строкового трудового договору у зв`язку з виробничою необхідністю забезпечення своєчасного та якісного виконання державного замовлення та у зв`язку зі стислими термінами виконання замовлень, а також оскільки у зв`язку з виконанням державного оборонного замовлення трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру та обсягу виконуваної роботи, інтересів працівників (а.с.71-76). При цьому накази стосувалися не лише ОСОБА_1 , але й інших працівників.

Відповідно до п.1.2 наказу ДП "Житомирський бронетанковий завод" №432-ОС від 06.09.2019 "Про особовий склад" ОСОБА_1 звільнено з посади фахівця (з імпортозаміщення) відділу матеріально-технічного забезпечення та збуту з 09.09.2019 у зв`язку із закінченням строку трудового договору на підставі п.2 ст.36 КЗпП України (т.2 а.с.75-76).

Відомості про прийняття та звільнення ОСОБА_1 з посади містяться в трудовій книжці позивача (а.с.12-13).

Як вбачається з довідки від 11.02.2020 начальника ВОПіЗ ДП "Житомирський бронетанковий завод" проектом нового штатного розпису на 2020 рік, який направлений до ДК "Укроборонпром" на погодження, посада "фахівець (з імпортозаміщення)" відсутня (а.с.203).

Відповідно до наказу ДП "Житомирський бронетанковий завод" №69-ОД від 03.03.2020 "Про затвердження та введення в дію організаційної структури і штатного розпису в новій редакції" у зв`язку з організаційними змінами на підприємстві затверджено і введено в дію з 01.04.2020 організаційну структуру і штатний розпис у новій редакції (т.1 а.с.240, т.2 а.с.36-53).

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 43 Конституції України закріплено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ч.1 ст.21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно ст.23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Згідно прохальної частини позовної заяви позивач просить визнати безстроковим з моменту укладення саме строковий трудовий договір №48 від 03.03.2017 року, відповідно до якого він перебував на посаді економіста з матеріально-технічного забезпечення відділу матеріально-технічного забезпечення.

Однак, зазначений строковий трудовий договір припинив дію 02.10.2017, оскільки на підставі заяви ОСОБА_1 від 29.09.2017 та наказу №330-ОС від 02.10.2017 ОСОБА_1 і ДП "Житомирський бронетанковий завод" 02.10.2017 укладено новий строковий трудовий договір №198, відповідно до якого з 02.10.2017 він на умовах строкового трудового договору перебував на посаді заступника начальника відділу матеріально - технічного забезпечення комерційного управління.

Строковий трудовий договір №198 від 02.10.2017 позивач не просить визнати безстроковим і він припинив дію 10.10.2018, оскільки на підставі заяви ОСОБА_1 від 08.10.2018 та наказу №331-ОС від 10.10.2018 ОСОБА_1 і ДП "Житомирський бронетанковий завод" 10.10.2018 укладено новий строковий трудовий договір №187, відповідно до якого він на умовах строкового трудового договору перебував на посаді фахівця (з імпортозаміщення) відділу матеріально-технічного забезпечення та збуту.

Строковий трудовий договір №187 від 10.10.2018 позивач не просить визнати безстроковим і саме він діяв на час звільнення.

Крім того, як вбачається і з укладеного сторонами строкового трудового договору №48 від 03.03.2017 року, і з укладеного сторонами строкового трудового договору №198 від 02.10.2017, і з укладеного сторонами строкового трудового договору №187 від 10.10.2018 строк їх дії встановлювався за погодженням сторін, про що свідчать їх підписи, і позивачем не оскаржувався, як не оскаржувалися ним і самі строкові трудові договори після їх укладення та у подальшому до моменту звільнення.

Так само і в додаткових угодах, якими сторони погоджували внести зміни до трьох строкових трудових договорів в частині їх дії, строк встановлювався за погодженням сторін, про що свідчать підписи, і позивачем не оскаржувався.

Також позивач власноруч писав заяви від 20.02.2017 про прийняття на роботу на посаду економіста з матеріально-технічного забезпечення відділу матеріально-технічного забезпечення саме за строковим трудовим договором; від 29.09.2017 про переведення на посаду заступника начальника відділу матеріально - технічного забезпечення комерційного управління на умовах саме строкового трудового договору; від 08.10.2018 про переведення на посаду фахівця (з імпортозаміщення) відділу матеріально-технічного забезпечення та збуту саме за строковим трудовим договором, що позивачем не оспорюється.

З наказами відповідача №72-ОС від 03.03.2017 про прийняття на роботу за строковим трудовим договором; №330-ОС від 02.10.2017 про переведення на іншу посаду на умовах строкового трудового договору; №331-ОС від 10.10.2018 про переведення на іншу посаду саме на умовах строкового трудового договору позивач також був ознайомлений, що засвідчив підписом, і накази не оскаржував.

Таким чином, протягом всього строку дії трьох строкових трудових договорів з моменту їх підписання та до 09.09.2019, коли ОСОБА_1 було звільнено з посади, він не оскаржував строкових трудових договорів в частині строку їх дії, а отже, підписуючи строкові трудові договори, а також додаткові угоди до них, погодився в повному обсязі з їх умовами, у тому числі погодив визначений відповідно до п.2 ч.1 ст.23 КЗпП України строк дії строкового трудового договору, що засвідчив своїм підписом.

Крім того, є безпідставними й твердження позивача про переведення його 10.10.2018 на постійну роботу, оскільки позивач 08.10.2018 власноруч написав заяву про переведення на посаду фахівця (з імпортозаміщення) відділу матеріально-технічного забезпечення та збуту саме за строковим трудовим договором і 10.10.2018 уклав з ДП "Житомирський бронетанковий завод" саме строковий трудовий договір, що засвідчив своїм підписом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заявлена позивачем позовна вимога про визнання безстроковим строкового трудового договору №48 від 03.03.2017 року з моменту його укладення є безпідставною.

Щодо спливу позовної давності, про застосування якої до вимоги про визнання безстроковим строкового трудового договору з моменту його укладення заявлено представником відповідача, то суд погоджується з доводами представника відповідача про сплив позовної давності, оскільки строковий трудовий договір №48 був укладений 03.03.2017 і припинив дію 02.10.2017, а до суду позивач звернувся лише 18.10.2019 і будь-яких поважних причин пропущення строку звернення з цією позовною вимогою не зазначив.

Згідно ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-цзазначила, що, виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Таким чином, відмова в задоволенні позову у зв`язку зі спливом позовної давності без встановлення порушення права або охоронюваного законом інтересу позивача не відповідає вимогам закону.

Оскільки заявлена позивачем позовна вимога про визнання безстроковим строкового трудового договору №48 від 03.03.2017 року з моменту його укладення є безпідставною, тому суд відмовляє у задоволенні цієї вимоги саме за безпідставністю, а не у зв`язку зі спливом позовної давності.

Щодо позовних вимог про визнання незаконним наказу №432-ОС від 06.09.2019 року "Про особовий склад" про звільнення позивача за п.2 ст.36 КЗпП України (закінчення строку дії трудового договору) та скасування його; зобов`язання відповідача поновити позивача на посаді фахівця з імпортозаміщення відділу матеріально-технічного забезпечення та збуту з 09.09.2019 року, то позивачем строк звернення до суду з цими позовними вимогами не є пропущеним, оскільки позивач перебував на лікарняному з 09.09.2019 по 20.09.2019, ознайомився з наказом про звільнення 23.09.2019, що не спростовує представник відповідача, та звернувся до суду 18.10.2019 у межах визначеного законом строку.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Верховний Суд у постанові від 06.12.2018 у справі №757/26016/17-ц зазначив, що порядок оформлення трудових відносин за строковим трудовим договором такий же, як і за безстроковим, але при цьому факт укладання трудового договору на певний строк чи на час виконання певної роботи повинен бути відображений, зокрема у наказі чи розпорядженні роботодавця, яким оформляється цей трудовий договір.

Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. У цей же час він виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Оскільки позивач 10.10.2018 уклав з ДП "Житомирський бронетанковий завод" саме строковий трудовий договір і погоджував визначений додатковими угодами строк дії строкового трудового договору, що засвідчував своїм підписом, тому, з урахуванням вищевикладеного, суд у межах заявлених вимог приходить до висновку, що звільнення ОСОБА_1 на підставі п.2 ст.36 КЗпП України за закінченням строку трудового договору є правомірним.

При цьому суд також бере до уваги, що строковий трудовий договір №187 від 10.10.2018, додаткові угоди до нього та накази відповідача, у тому числі №331-ОС від 10.10.2018, №392-ОС від 14.12.2018, №56-ОС від 22.02.2019, №102-ОС від 25.03.2019, №155-ОС від 25.04.2019, №208-ОС від 29.05.2019, №332-ОС від 29.07.2019, позивачем не оскаржувались та позовних вимог у цій частині заявлено не було.

Крім того, на час розгляду справи посада "фахівець (з імпортозаміщення)" у ДП "Житомирський бронетанковий завод" відсутня.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу з 09.09.2019 року по день фактичного поновлення на посаді; моральної шкоди в сумі 20 760,00 грн.; витрат на правову допомогу в сумі 5 000,00 грн, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.3 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Згідно ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Оскільки вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди є похідними від вимог, що пов`язані із законністю звільнення та визнання незаконним і скасуванням наказу про звільнення, а в ході судового розгляду судом не встановлено підстав для поновлення позивача на посаді, тому зазначені позовні вимоги також задоволенню не підлягають.

Ураховуючи положення ст.141 ЦПК України і приймаючи до уваги, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають, а позивач відповідно до ст.5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільнений, суд приходить до висновку, що судові витрати підлягають компенсації за рахунок держави. Також згідно положень ст.141 ЦПК України у зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог у повному обсязі судові витрати на правничу допомогу несе позивач.

Керуючись ст.ст.4, 81, 89, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач :

ОСОБА_1 ,

зареєстрований за адресою:

АДРЕСА_1

Відповідач:

Державне підприємство

"Житомирський бронетанковий завод"

місцезнаходження за адресою:

смт. Новогуйвинське, вул. Дружби Народів,1

ЄДРПОУ 07620094

Cуддя Н. М. Анциборенко