Ухвала суду № 91263572, 25.08.2020, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/20808/19

Провадження № 2/643/1612/20

УХВАЛА

25.08.2020

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді: Новіченко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання: Бабельник І.В.,

розглянувши у підготовчому засіданні матеріали справи

за позовом Заступника військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах держави

в особі

1.Міністерства внутрішніх справ України

2.Національної академії Національної гвардії України

до ОСОБА_1

про стягнення 185 860, 45 грн.,

Представники учасників справи:

від прокуратури: Чехунов М.В.;

від позивача-1: не з`явився;

від позивача-2: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Заступник військового прокурора Харківського гарнізону (далі – позивач) звернувся до Московського районного суду м. Харкова з позовом в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України (далі – позивач-1) та Національної академії Національної гвардії України (далі – позивач-2) до ОСОБА_1 (надалі - відповідач) про стягнення 185 860, 45 грн. витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі.

В обґрунтування позову посилається на те, що ОСОБА_1 проходив навчання та військову службу у Національній академії Національної гвардії України у період з 28.07.2018 по 10.10.2019 на посаді курсанта на підставі контракту від 28.07.2018 року. В подальшому, ОСОБА_1 до керівництва Академії подано рапорт із проханням відрахувати його з числа курсантів у зв`язку із небажанням продовжувати навчання. 10.10.2019 контракт про проходження військової служби (навчання) було достроково розірвано, а відповідач виключений із списків особового складу Академії наказом № 228 с/ч від 10.10.2019. Заступник військового прокурора вказував на те, що курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання зобов`язані відшкодувати витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі. З урахуванням викладеного, заступник військового прокурора просив стягнути з ОСОБА_1 185 860, 45 грн. у рахунок відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 13.12.2019 (суддя Букреєва І.А.) відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

26.02.2020 року до Московського районного суду м. Харкова надійшов відзив на позов, відповідно до змісту якого відповідач проти задоволення позову заперечив.

28.02.2020 року до Московського районного суду м. Харкова від прокуратури надійшла відповідь на відзив.

02.03.2020 року до Московського районного суду м. Харкова від позивача-2 надійшли пояснення щодо поданого відповідачем відзиву.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 02.04.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

25.06.2020 року до Московського районного суду м. Харкова відповідачем подано клопотання про витребування додаткових доказів у справі, а також заперечення на відповідь на відзив.

31.07.2020 року на електронну пошту до Московського районного суду м. Харкова відповідачем подано відзив на позов, в якому викладено клопотання про поновлення пропущеного строку для подання відзиву на позов та закриття провадження у справі, оскільки даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

04.08.2020 року до Московського районного суду м. Харкова відповідачем подано відзив на позов та заяву про поновлення пропущеного строку для подання відзиву на позов та закриття провадження у справі, оскільки даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Розпорядженням Керівника апарату Московського районного суду м. Харкова № 01-08/594 від 07.08.2020 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи № 643/20808/19 (провадження № 2/643/1612/20), у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_2 внаслідок подання заяви про відставку.

Після проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями на підставі п. 2.3.49 та п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, цивільну справу № 643/20808/19 (провадження № 2/643/1612/20) передано на розгляд судді Новіченко Н.В.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова суддею Новіченко Н.В. прийнято справу № 643/20808/19 до свого провадження, вирішено повторно провести підготовче провадження у справі, підготовче засідання призначено на 18.08.2020 року.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 18.08.2020 підготовче засідання відкладено на 25.08.2020 року.

19.08.2020 року на електронну пошту Московського районного суду м. Харкова від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі. Оскільки даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

20.08.2020 року до Московського районного суду м. Харкова прокурором подано відповідь на відзив.

У підготовче засідання 25.08.2020 року представники позивачів та відповідач не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

У підготовчому засіданні 25.08.2020 року судом розглянуто клопотання відповідача про поновлення пропущеного строку для подання відзиву на позов та вирішено відмовити в його задоволенні, враховуючи наступне.

Згідно з приписами частини 7 статті 178 Цивільного процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 127 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Правовий аналіз наведених положень процесуального законодавства дозволяє дійти висновку про те, що учаснику справи гарантується право подати до суду відзив на позов протягом строку, встановленого судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Цей процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи за умови якщо таку заяву подано до його закінчення.

Крім того, виходячи з положень статті 127 Цивільного процесуального кодексу України за заявою учасника справи суд може поновити пропущений процесуальний строк, встановлений законом, тоді як встановлений судом процесуальний строк за заявою учасника справи може бути продовжений судом.

Оскільки відповідач просить поновити, а не продовжити процесуальний строк, встановлений судом, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданого відповідачем клопотання про поновлення процесуального строку для подання відзиву на позов.

Також, судом розглянуто клопотання відповідача про витребування додаткових доказів у справі та вирішено відмовити в його задоволенні, оскільки воно не відповідає вимогам частини 2 статті 84 Цивільного процесуального кодексу України.

Що стосується клопотання відповідача про закриття провадження у справі, суд зазначає наступне.

Так, у підготовчому засіданні 25.08.2020 року прокурор категорично заперечив проти задоволення поданого відповідачем клопотання про закриття провадження у справі та наполягав на тому, що дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Заслухавши думку прокурора та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про закриття провадження у справ.

Так, відповідно до приписів статей 124, 125 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

В силу приписів частини 1 статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Частина перша статті 19 Цивільного процесуального кодексу України передбачає розгляд судами у порядку цивільного судочинства справ, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктами 1, 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України (частина четверта статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України).

Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Пунктом 2 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулює Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Одним з видів військової служби є військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів (частина 6 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Таким чином, навчаючись у вищому навчальному закладі Міністерства оборони України, особа проходить військову службу, яка відповідно до зазначених норм статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» вважається публічною службою.

У Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах (далі - Порядок), визначено механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до пунктів «е», «є», «ж», «и», «і» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі.

Витрати відшкодовуються Міністерству оборони України, Міністерству внутрішніх справ, Адміністрації Держприкордонслужби, Управлінню державної охорони, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбі.

Згідно з пунктом 7 Порядку в разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати, стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.

Судом встановлено, що наказом начальника Національної академії Національної гвардії України від 30.07.2018 року солдата ОСОБА_1 зараховано в списки особового складу Академії, призначено на посаду «курсант» та поставлено на всі види забезпечення з 28.07.2018 року, через небажання продовжувати навчання відраховано з навчання та виключено зі списків особового складу курсантів Академії.

Оскільки спори щодо проходження публічної служби від моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 14-31цс19 викладала висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах, а саме, що справи про відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічний висновок зроблено у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16 (провадження № 11-669апп18), у якій Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 461/5577/15-ц (провадження№ 14-18цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 820/576/15 (провадження № 11-750апп18) та інших, що свідчить про усталену практику розгляду вказаної категорії спорів.

У постанові від 19.02.2020 року у справі № 676/1756/18 (провадження № 61-49080св18) Верховний Суд також дійшов висновку, що справи про відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

В силу приписів частини 4 статті 263 Цивільного процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, суд вважає, що позов Заступника військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України та Національної академії Національної гвардії України до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Пунктом 1 частини 1 статті 255 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

За таких обставин, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі, оскільки даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись ст. ст. 13, 84, 127, 142, п. 1 ч. 1 ст. 255, ст. 256 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку для подання відзиву на позов.

2.Клопотання ОСОБА_1 про витребування додаткових доказів у справі залишити без задоволення.

3.Закрити провадження у справі № 643/20808/19, за позовом Заступника військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України та Національної академії Національної гвардії України до ОСОБА_1 про стягнення 185 860, 45 грн. витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 Цивільного процесуального кодексу України.

4.Роз`яснити прокурору право на звернення до суду з вказаними позовними вимогами в порядку адміністративного судочинства.

5.Відповідно до статті 261 Цивільного процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена протягом 15 днів з дня підписання її повного тексту шляхом подання у відповідності до п. 15.5. ч. 1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Цивільного процесуального кодексу України апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова.

Повний текст ухвали складено та підписано 31.08.2020 року.

Суддя Н.В. Новіченко