Постанова № 91259589, 28.08.2020, Солом'янський районний суд міста Києва

760/17566/20

3/760/7759/20

солом`янський районний суд міста києва

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 серпня 2020 року суддя Солом`янського районного суду м. Києва

Жовноватюк В.С.,

за участю представника Київської міської митниці Держмитслужби - Юрківа В.В.,

адвоката Сініченка І.С.,

розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина Туреччини - ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: Німеччина, м. Югенхайм,який зі слів проживає : АДРЕСА_1 , паспорт громадянина Туреччини НОМЕР_1 , виданий 03.10.2018 р., орган що видав, - НОМЕР_2 , посвідка на тимчасове проживання НОМЕР_3 , дата видачі 03.02.2020, орган, що видав, - 8011,

за ознаками порушення митних правил, передбачених ст. 471 МК України, -

В С Т А Н О В И В :

20 червня 2020 року о 20 годині 12 хвилин під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу «Приліт» терміналу «D» ДП МА «Бориспіль» громадянин Туреччини ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), який прилетів до України з м. Стамбул, Туреччина, транзитом через Білорусь, м. Мінськ, рейсом В2 845, літаком а/к «Белавіа», своїми діями обрав канал, позначений символами зеленого кольору - «зелений коридор», тим самим, відповідно до ч. 5 ст. 366 МК України заявив про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню.

На підставі п. 4 ст. 336 та ст. 342 Митного Кодексу України громадянину було задано запитання щодо наявності готівкових коштів, на що пасажир відповів, що має приблизно 8 000 євро. Після цього пасажиру було запропоновано пред`явити всю готівку. Натомість в службовому приміщенні митниці (зоні митного контролю) пасажиром було видано готівку в розмірі 18 000 євро та 3 000 гривень, що знаходилися: 8 000 євро та 3 000 гривень у гаманці пасажира, а також 10 000 євро у відкритому поліетиленовому пакунку, які знаходились у наплічній сумці пасажира (ручна поклажа).

Зазначена готівка переміщувалась без ознак приховування. Зі слів громадянина Туреччини ОСОБА_1 , вищевказана валюта належить йому особисто.

З виявленої суми пасажиру було пропущено 9 900 євро та 3 000 гривень (9 999,9 євро станом на 20.06.2020 р.). За протоколом про порушення митних правил вилучено 8 100 євро.

На момент проходження митного контролю належним чином оформленої митної декларації пасажир не надав, до моменту перетину ним «зеленої лінії» для отримання довідкової інформації в інформаційній зоні та роз`яснення митних правил та порядку використання двоканальної системи до інспектора митниці не звертався.

Службовими особами Київської митниці Держмитслужби було виявлено, що своїми діями громадянин Туреччини ОСОБА_1 , під час проходження митного контролю в залі «Приліт» терміналу «D» ДП МА «Бориспіль» порушив встановлений ст. 366 МК України порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю.

У зв`язку з цим, відносно останнього було складено протокол про порушення митних правил.

В судовому засіданні представник Київської митниці Держмитслужби пояснив, що в діях громадянина Туреччини ОСОБА_1 вбачаються ознаки порушення митних правил за ст. 471 Митного кодексу України, які виявились у тому, що особа, яка формою проходження митного контролю обрала проходження (проїзд) через "зелений коридор", намагалася перемістити товари в обсягах, що перевищують неоподатковувану норму переміщення через митний кордон України.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Сініченко І.С. в судовому засіданні зазначив, що заперечує проти притягнення гр. ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Пояснив, що вилучені у останнього грошові кошти мають законне походження, належать ОСОБА_1 особисто та необхідні йому для вступу на навчання до ВНЗ. Просив не застосовувати конфіскацію грошових коштів. Вважав, що конфіскація грошових коштів буде прямим порушенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Представник органу доходів і зборів, в свою чергу, зауважив, що відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) положення ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) містить три окремі правила, першим з яких проголошено принцип мирного володіння майном, друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у власність правомірним, а третє визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Уніфікований підхід ЄСПЛ до оцінки вимог, закріплених у ст.1 Першого Протоколу до Конвенції, ґрунтується також на критерії справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням у право власності, та інтересами особи, а тому будь-яке втручання у право власності обов`язково повинне відповідати принципу пропорційності. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар.

Так, у рішенні в справі "Ізмайлов проти Росії" ЄСПЛ наголосив на тому, що декларування запобігає неконтрольованому ввезенню готівки в державу чи її вивезенню з неї, а тому конфіскація у випадку недекларування готівки під час проходження митного контролю є частиною регуляторного механізму, що відповідає загальним інтересам суспільства. Відтак, звільнення порушника від конфіскації безпосередніх предметів правопорушення повинне бути винятком, ніж правилом, і при цьому мають враховуватися такі чинники, як

-характеристика, джерело походження безпосереднього предмету правопорушення,

-причини, які призвели до порушення порядку проходження митного контролю, в тому числі обставини, що свідчать про обізнаність порушника із загальними правилами проходження митного контролю, про безперешкодну можливість ознайомитися з правилами проходження "зеленого коридору" тощо,

-мета переміщення,

-наявність завданої державі шкоди, її характер та розмір,

-вартість безпосереднього предмета правопорушення, який підлягає конфіскації,

-майновий стан порушника.

За обставин даної справи, продовжив представник органу доходів і зборів, вважав неможливим зробити виняток із правил, застосувавши штраф без конфіскації. Переконував, що суд має застосувати регуляторний механізм і стверджував, що при цьому, міра конфіскації не буде покладати на заявника індивідуальне та надміре навантаження, не буде неспівмірною скоєному правопорушенню. Просив окремо врахувати той факт, що сам ОСОБА_1 не надав переконливих пояснень ні щодо джерела походження цих коштів, ні з приводу того, чому він ввів в оману представників органів доходів і зборів під час проходження ним "зеленого коридору"з приводу суми готівкових коштів.

Заслухавши учасників, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що вина громадянин Турецької Республіки ОСОБА_1 за вищевикладених судом обставин повністю доведена в судовому засіданні належними і допустими доказами і дії останнього суд квалфікує за ст.471 МК України, як порушення встановленого цим Кодексом порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, тобто переміщення через митний кордон України особою, яка формою проходження митного контролю обрала проходження (проїзд) через "зелений коридор", товарів, переміщення яких через митний кордон України обмежено законодавством України, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.Згідно з ст.487 МК України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Згідно з ч. 3 ст. 197 МК України обмеження щодо ввезення на митну територію України та вивезення за межі митної території України валютних цінностей, а також порядок переміщення їх через митний кордон України, у тому числі особливості декларування валютних цінностей (зокрема, визначення граничних сум валютних цінностей, які підлягають письмовому або усному декларуванню), можуть встановлюватися Національним банком України.

П.1 Розділу 2 Інструкції про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України, затвердженої Постановою Правління НБУ 27.05.2008 №148 (далі - Інструкція), яка була чинною на момент вчинення правопорушення, визначено, що фізична особа має право ввазити в Україну та вивозити за межі України готівку в сумі, що не перевищує в еквіваленті 10000 Євро, без письмового декларування митного органу.

Аналогічну суму готівки (в еквіваленті), що дозволяється переміщувати без письмового декларування при перетині митного кордону України, встановлено і ч.1 ст.8 Закону України "Про валюту і валютні операції", який введено в дію 07.02.2019 та п.6 Постановою Правління НБУ №3 від 02.01.2019 "Про затвердження Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей".

Таким чином, законодавством України встановлено обмеження на переміщення через митний кордон України готівки в сумі понвд 10000 Євро (в еквіваленті).

Згідно з ч.1 ст.1 МК України законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Згідно з ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, і відповідно до положень ч.2 ст.19 Закону України "Про міжнародні договори України", якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Також статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Згідно з ст.487 МК України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до МК України, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Згідно з ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до положень ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення за адміністративне правопорушення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Згідно із ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ч.1 ст.466 МК України адміністративні стягнення за порушення митних правил не можуть бути застосовані інакше як на підставі та в порядку, що встановлені цим Кодексом та іншими законамиУкраїни.

Санкцією ст.471 МК України визначено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі якщо безпосередніми предметами правопорушення є товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, - також конфіскацію цих товарів.

Санкція зазначеної норми за своєю конструкцією є абсолютно визначеною. В даному випадку конфіскація є обов`язковим додатковим видом стягнення при переміщенні через митний кордон України товарів, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України.

Згідно з ст.1 Першого Протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

У рішенні в справі "Трегубенко проти України" ЄСПЛ зазначив, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, "інтерес суспільства" та "умови, передбачені законом". Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, "справедливий баланс" має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Пошук такого справедливого балансу пролягає через всю Конвенцію. Далі Суд зазначає, що необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе "індивідуальний і надмірний тягар" (рішення щодо Брумареску, параграф 78).

У рішенні "Гирлян проти Росії", яким констатовано порушення державою ст.1 Першого Протоколу до Конвенції, Суд повторює, що для того, щоб бути пропорційним, втручання повинно відповідати серйозності порушення і санкції з огляду на тяжкість злочину, за яке воно призначене для покарання - в даному випадку недотримання вимоги декларації - а не серйозність будь-якого передбачуваного порушення, яке насправді не було встановлено. При цьому Суд погодився, що конфіскація була надмірною та непропорційною переслідуваній законній меті, адже гроші були отримані на законних підставах, і така жорстка система не в змозі забезпечити необхідний справедливий баланс між вимогами загальних інтересів і захистом права людини на власність. Міра конфіскації поклала на заявника індивідуальне і надмірне навантаження і була неспіврозмірна скоєному злочину.

У рішенні "Садоча проти України", яким констатовано порушення державою ст.1 Першого Протоколу до Конвенції, ЄСПЛ установив, що конфіскація всієї незадекларованої під час проходження митного контролю суми грошей наклала на заявника індивідуальний та надмірний тягар і була непропорційною до вчиненого правопорушення.

Отже, оцінюючи дотримання права на мирне володіння своїм майном, ЄСПЛ виходить з оцінки забезпечення "справедливого балансу", дотримання принципу пропорційності (справедливої рівноваги між інтересами суспільства і основними правами окремої людини) (п.п.69, 73 рішення у справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", п.п.31, 34 рішення у справі "Ізмайлов проти Росії").

Суд при визначення стягнення в даному контретному випадку враховує поведінку громадянина Турецької Республіки ОСОБА_1 під час проходження "зеленого коридору", зокрема те, що він повідомив сам про меншу суму від тієї, яка ним перевозилася, що надав доволі сумнівні пояснення з приводу того, чому він так зробив.

Також суд критично оцінює надані адвокатом копії документів, оскільки вони надані без перекладу.

Звісно, неможна перекладати тягар доказування на правопорушника, проте, і рішення суду не може грунтуватися на припущеннях.

Суд приймає до уваги пояснення представника органу доходів і зборів в судовому засіданні про те, що громадянин Турецької Республіки ОСОБА_1 неоднарозово перетинає державний кордон і добре обізнаний із правилами проходження "зеленого коридору", при цьому він з відповідними питаннями до представників органів доходів і зборів на місці не звертався. Окрім цього він мав безперешкодну можливість ознайомитися з правилами проходження "зеленого коридору" саме під час його проходження, які розміщені там в загальнодоступних місцях.

Статтею 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Незнання особою законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Згідно з положеннями Митного кодексу в Україні запроваджена двоканальна система митного контролю товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами, яка дає громадянам змогу здійснювати декларування, обираючи один з двох каналів проходу (проїзду транспортними засобами особистого користування) через митний кордон України («зелений» та «червоний» коридори).

Згідно з ч. 5 ст. 366 МК України обрання «зеленого коридору» вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та свідчить про факти, що мають юридичне значення.

Порядок декларування товарів, щодо яких є заборона або обмеження у ввезенні/вивезені через кордон України, у доступній та зрозумілій формі роз`яснюється на численних дошках інформації та електронних інформаційних табло, розташованих в різних приміщеннях на території будівлі аеропорту.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що стороною захисту не було доведено законність джерела походження переміщуваних громадянином Турецької Республіки ОСОБА_1 грошових коштів. Розмір його доходу вочевидь не узгоджується із способом життя та витратами, що не дає підстави вважати, що втручання у право власності не відповідатиме принципу пропорційності, а конфіскація предметів порушення митних правил становитиме для останнього індивідуальний і надмірний тягар.

На переконання суду застосування додаткового стягнення у виді конфіскації буде відповідати його меті, сприятиме вихованню особи, яка вчинила правопорушення, в дусі додержання законів, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про накладення стягнення в межах, передбачених санкцією ст.471 МК України, а саме штраф в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і конфіскацію. Застосування конфіскації в даному конкретному випадку не буде надто жорстким покаранням, не буде порушувати право на повагу до власності і відповідатиме вимогам пропорційності.

Також стягненню з громадянина Турецької Республіки ОСОБА_1 на користь держави підлягає судовий збір у розмірі 420,40 грн.

Керуючись статтями 196, 197, 366, 458, 471, 527-529 МК України, статтями 283, 284, 294 КпАП України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Визнати винним громадянина Туреччини ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: Німеччина, м. Югенхайм,який зі слів проживає : АДРЕСА_1 , паспорт громадянина Туреччини НОМЕР_1 , виданий 03.10.2018 р., орган що видав, - НОМЕР_2 , посвідка на тимчасове проживання НОМЕР_3 , дата видачі 03.02.2020, орган, що видав, - 8011 та піддати його адміністративному стягненню у вигляді у вигляді штрафу в розмірі 1 700 грн. із конфіскацією безпосередніх предметів порушення митних правил, а саме: 8100 (вісім тисяч сто) Євро, які тимчасово вилучено за протоколом про порушення митних правил № 1109/10000/20 від 20.06.2020.

Реквізити для зарахування до Державного бюджету коштів по сплаті штрафу за порушення митних правил: Одержувач: Управління Державної казначейської служби України у Солом`янському районі; Код ЄДРПОУ одержувача: 38050812; р/р № UA058999980000031119106526010; Банк одержувач: ГУ ДКСУ у м. Києві; МФО: 899998; Призначення платежу: від (ПІБ) за ПМП від ____№_та постанови суду від ___.___.20__№___, код 050.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: Німеччина, м. Югенхайм,який зі слів проживає : АДРЕСА_1 , зі слів пасажира працює: перекладач-фрилансер; паспорт громадянина Туреччини НОМЕР_1 , виданий 03.10.2018 р., орган що видав, - ESENYURT, посвідка на тимчасове проживання НОМЕР_3 , дата видачі 03.02.2020, орган, що видав, - 8011, судовий збір в дохід держави у розмірі 420,40 грн. на наступні реквізити: Отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ)37993783, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО), Рахунок отримувача UA798999980000031211256026001, Код класифікації доходів бюджету22030106, Призначення платежу*;101.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова пред`являється до виконання протягом трьох місяців.

Суддя: В.С. Жовноватюк