Рішення № 91256013, 14.08.2020, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/34841/19-ц

Категорія 38

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2020 року Печерський районний суд м. Києва у складі: Головуючого судді - Остапчук Т.В. секретарі судових засідань -Ткаченко Ю.М., сторони: позивач : ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-д третя особа: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна: 49000, м. Дніпро, вул. Центральна, 6/9 третя особа: Оболонський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстіції у місті Києві: 04212, вул. Маршала Тимошенко, 2-Д, м. Києві розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», третя особа: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Оболонський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, та про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса,-

В С Т А Н О В И В :

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», третя особа: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Оболонський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, та про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса, в якому просить суд визнати виконавчий напис № 96 від 24.01.2017 року, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Боднар Іриною Михайлівною, про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКІШ НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ідентифікаційний код 14360570) суми у розмірі 27 271 (двадцяти семи тисяч двісті сімдесят однієї) гривні 39 копійок таким, що не підлягає виконанню;стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ідентифікаційний код: 14360570) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму коштів, що були стягнуті з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за виконавчим написом № 96 від 24.01.2017 року, вчиненим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Боднар Іриною Михайлівною. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 24.01.2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Боднар Іриною Михайлівною було вчинено виконавчий напис № 96 від 24.01.2017 року (надалі також - Виконавчий напис), за яким було задоволено вимоги Відповідача про стягнення з Позивача грошової суми у розмірі 27 271, 39 грн., з яких 7 852,49 грн - залишок заборгованості за кредитом, 2 410,72 грн. - залишок заборгованості за відсотками, 13 058,18 грн. - пеня, 950 грн - штраф. На підставі вищевказаного виконавчого напису Оболонським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження № 54208846 та прийнято постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 13.10.2017 року. Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не переконався у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, нотаріус не повідомляла боржника про те, що до неї звернулися із заявою про вчинення виконавчого напису. На думку позивача, стягнення коштів на підставі виконавчого напису № 96 від 24.01.2017 року, вчиненого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Боднар Іриною Михайлівною, с безпідставним, адже власне виконавчий напис нотаріуса є таким, що не підлягає виконанню. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08 липня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідач в судове засідання не з`явився про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, правом на подання відзиву не скористався. Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків. Судом встановлено, що у 2009 році між мною, ОСОБА_1 та Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» був укладений договір та підписано угоду про відкриття та обслуговування карткового рахунку № НОМЕР_2 . У 2014 році була додатково оформлена кредитна карта № НОМЕР_3 за кредитним договором № б/н від 13 січня 2014 року та угодою № SAMDNWFC00001733391 від 18 лютого 2014 року, з автоматично встановленим кредитним лімітом у розмірі 8 000 грн. (вісім тисяч гривень) 00 коп.. 12 липня 2015 року Позивач отримала смс-повідомлення від Відповідача про те, що на вищевказаних карткових рахунках не вистачає коштів для проведення регулярного платежу. Зайшовши в особистий кабінет Приват24, Позивач переконалася в тому, що всі грошові кошти на карткових рахунках відсутні, а саме 7 053 грн. (сім тисяч сімсот гривень) 79 коп., до того ж з`явилась заборгованість по кредиту у розмірі 7 935 грн. (сім тисяч дев`ятсот тридцять п`ять гривень) 39 коп., хоча Позивач не проводила жодних транзакцій того дня, що підтверджується банківською випискою по картці № НОМЕР_3 . Несанкціонована сума коштів, що була списана Відповідачем без вказівки Позивача за двома банківськими картами складає у сумі 15 059 грн. (п`ятнадцять тисяч п`ятдесят дев`ять гривень) 00 коп. У зв`язку з тим, що списання коштів відбулось несанкціоновано, Позивач за телефоном гарячої лінії звернулась до банку з вимогою заблокувати відкриті на її ім`я картки та повідомила про факт шахрайства. Спеціаліст з обслуговування банку підтвердив факт того, що грошові кошти з карток Позивача були списані за шахрайською схемою, запевнив, що справу передали в службу безпеки банку, а також наголосив на тому, що Позивач зобов`язана погасити кредит, що виник у зв`язку з таким шахрайством. Відтак, 13 липня 2015 року Позивач звернулася з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення до прокуратури Оболонського району м. Києва. По вищевказаному факту 21 липня 2015 року СВ Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві було встановлено, що невідома особа шахрайським шляхом заволоділа грошовими коштами Позивача в сумі 15059 грн. (п`ятнадцять тисяч п`ятдесят дев`ять гривень) 00 коп. та відкрито кримінальне провадження № 12015100050006963 за ч. 1 ст. 190 Кримінального Кодексу України. На письмову вимогу до Відповідача про повернення списаних з поточних рахунків грошових коштів та проведення службового розслідування за фактом несанкціонованого списання з її рахунків коштів, Позивач отримала лист № 20.1.0.0.0/7-20151009/226 від 4 листопада 2015 року про відмову в задоволенні її вимог, з підстав, що нею, як клієнтом банку, не були прийняті належні заходи для захисту свого рахунку і акаунта Приват24. Починаючи з кінця 2015 року, Відповідач систематично вимагав погашення заборгованості Позивача за кредитним договором № б/н від 13 січня 2014 року та угодою № SAMDNWFC00001733391 від 18 лютого 2014 року, що виникла внаслідок несанкціонованого списання коштів кредитного ліміту у сумі 7 852,49 грн. з кредитної картки № НОМЕР_3 . 24.01.2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Боднар Іриною Михайлівною було вчинено виконавчий напис № 96 від 24.01.2017 року, за яким було задоволено вимоги Відповідача про стягнення з Позивача грошової суми у розмірі 27 271, 39 грн., з яких 7 852,49 грн - залишок заборгованості за кредитом, 2 410,72 грн. - залишок заборгованості за відсотками, 13 058,18 грн. - пеня, 950 грн - штраф. На підставі вищевказаного виконавчого напису Оболонським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження № 54208846 та прийнято постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 13.10.2017 року. Разом з тим, 23 жовтня 2018 року Печерським районним судом міста Києва (суддя ОСОБА_2 ) було прийнято рішення у справі № 757/34145/18-ц за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення безпідставно списаних коштів, пені та списання безпідставно нарахованої заборгованості по кредиту, відповідно до якого позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення безпідставно списаних коштів, пені та списання безпідставно нарахованої заборгованості по кредиту задоволено. Прийнято рішення: стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 15 059 грн. 00 коп. - сума безпідставно списаних коштів, що підлягають поверненню; стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 16 489 грн. 60 коп. сума пені; зобов`язати Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк» списати заборгованість по кредитному ліміту карткового рахунку № НОМЕР_3 у розмірі 84 853 грн. 88 коп.; стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в прибуток держави в розмірі 704 грн. 80 коп. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду, Відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позов в повному обсязі. 05 червня 2019 року Київським апеляційним судом у складі колегії суддів Шкоріної О.І., Кравець В.А., Стрижеуса А.М. за результатами апеляційного розгляду справи № 757/34145/18-ц було прийнято постанову, якою апеляційну скаргу акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» залишено без задоволення, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2018 року без змін. Відповідно до ст. 273 ЦПК України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Згідно із ст. 384 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Отже, рішення Печерським районним судом міста Києва від 23 жовтня 2018 року у справі № 757/34145/18-ц набрало законної сили. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок. Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. За змістом статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Порядок містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. Цей Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку, а лише їх конкретизує. Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти. За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків. Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов`язання боржником. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості боржника, у тому числі і внаслідок цивільно-правової відповідальності, - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої вимоги боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. З огляду на наведене та виходячи з системного аналізу статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису. Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника. Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс17 та постанові Верховного Суду у справі № 207/1587/16 від 19 вересня 2018 року (провадження № 14-12559св18). Таким чином нотаріус, перш ніж вчинити виконавчий напис, повинен перевірити чи підпадає заявлена вимога під той вид заборгованості, про який йдеться в Переліку, чи подані всі передбачені Переліком документи, чи оформлені такі документи належним чином, чи підтверджують подані документи безспірність заборгованості боржника перед кредитором та прострочення виконання зобов`язання, чи не виник спір між зацікавленими особами, чи не минув встановлений законодавством строк для вчинення виконавчого напису. Аналогічну позицію викладено в ухвалі колегії суддів судової палати цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 01.03.2017 р. № 201/1662/16-ц. З матеріалів справи слідує і дана обставина була встановлена в судовому засіданні, що приватним нотаріусом при вчиненні виконавчого напису не дотримано вимог щодо безспірності заборгованості відповідача перед банком. Враховуючи, що рішенням Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/34145/18-ц від 23 жовтня 2018 року, залишеним в силі постановою Київського апеляційного суду від 5 червня 2019 року, зобов`язано Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк» списати заборгованість по кредитному ліміту карткового рахунку № НОМЕР_3 у розмірі 84 853 грн. 88 коп. як таку, що нарахована без достатньої правової підстави, це свідчить про відсутність обов`язку Позивача сплатити вищезазначену суму Відповідачу. Беручи до уваги, що виконавчий напис № 96 від 24.01.2017 року, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Боднар Іриною Михайлівною, було вчинено саме з метою стягнення заборгованості по кредитному ліміту карткового рахунку № НОМЕР_3 , яка була списана вищевказаним рішенням Печерського районного суду міста Києва, виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню з огляду на встановлену судом відсутність правової підстави його вчинення. Отже, встановлена судом відсутність правової підстави для існування заборгованості по кредитному ліміту карткового рахунку № НОМЕР_3 свідчить про відсутність такої заборгованості і, як наслідок, обов`язку сплати Позивачем суми заборгованості. Це є підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку, а відтак суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог. За встановлених обставин оспорюваний виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню. Відповідно до статті 141 ЦПК України, судові витрати, що включають судовий у розмірі 768,40 грн, підлягають стягненню з банка-відповідача. Керуючись Законом України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, ст.ст. 12, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», третя особа: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Оболонський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, та про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса - задовольнити. Визнати виконавчий напис № 96 від 24.01.2017 року, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Боднар Іриною Михайлівною, про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКІШ НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ідентифікаційний код 14360570) суми у розмірі 27 271 (двадцяти семи тисяч двісті сімдесят однієї) гривні 39 копійок таким, що не підлягає виконанню. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ідентифікаційний код: 14360570) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму коштів у розмірі 12 719,08 грн, що були стягнуті з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за виконавчим написом № 96 від 24.01.2017 року, вчиненим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Боднар Іриною Михайлівною. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» в дохід держави судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Остапчук Т.В.