Ухвала суду № 91253107, 01.09.2020, Семенівський районний суд Полтавської області

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка, 41-а, смт Семенівка, Полтавська область, 38200

тел. (05341) 9-17-39, факс (05341) 9-17-39, 9-15-37

Справа №552/2674/20

Провадження №2-з/547/13/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2020 року смт Семенівка, Полтавська область

Семенівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді В.Ф.Харченка,

за участі секретаря судового засідання О.В.Постолюк,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у письмовому провадженні, без повідомлення учасників справи, в залі судових засідань № 1 Семенівського районного суду Полтавської області заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у спосіб накладення арешту на житловий будинок,

ВСТАНОВИВ:

14.08.2020 засобами поштового зв`язку до Семенівського районного суду Полтавської області надійшла заява позивача ОСОБА_2 про накладення арешту на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , до набрання рішенням суду у справі законної сили.

Вимоги заяви обґрунтовано тим, що відповідач ОСОБА_4 08.11.2019 продав вказаний будинок відповідачеві ОСОБА_3 (своєму батькові). Продаж будинку є фіктивним правочином. Справжня воля продавця ОСОБА_5 була спрямована не на відчуження будинку, а на ухилення від звернення стягнення на спірний будинок за рішенням Київського районного суду м. Полтави від 30.09.2019, яким з ОСОБА_5 стягнуто на користь ОСОБА_2 44903,77 доларів США. На думку позивача ОСОБА_2 відповідач ОСОБА_5 вчиняв дії щодо "відтягування" набрання вказаним рішенням суду законної сили і у цей час продав свій будинок своєму батькові.

Відтак позивач вважає, що відповідач ОСОБА_6 може розпорядитися спірним будинком та відчужити його після отримання відомостей про відкриття провадження у справі, що ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду про визнання договору купівлі-продажу від 08.11.2019 недійсним.

Заява про забезпечення позову розглядається у перший день після виходу головуючого судді В.Ф.Харченка з відпустки, яка тривала з 10.08.2020. Інших суддів у складі суду, які мають повноваження на розгляд справи, наразі немає.

Вирішуючи питання щодо заяви про забезпечення позову суд зазначає, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

На час постановлення цієї ухвали провадження у справі за позовом про визнання договору купівлі-продажу недійсним не відкрито через не отримання судом відомостей про зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_6 .

Частинами 1, 2 ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 11) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково (ч. 6 ст. 153 ЦПК України).

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22 грудня 2006 року N 9 (далі Постанова № 9) звернуто увагу судів на те, що за змістом ч. 1 ст. 151 ЦПК України єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п. 4 Постанови № 9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що при вирішенні питання про застосування заходів забезпечення позову суд має перевірити, чи дійсно надані стороною докази свідчать про реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а заява про забезпечення позову повинна містити вказівку на вид забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності.

Так, позивач ОСОБА_2 ініціює визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який укладено 08.11.2019 між продавцем ОСОБА_4 і покупцем ОСОБА_3 . За доводами позову вказаний правочин є фіктивним.

Суд зазначає, що визнання вказаного правочину недійсним не може утруднити або зробити неможливим виконання можливого позитивного рішення суду у цій справі (на користь позивача), оскільки, насамкінець, виконання можливого позитивного рішення суду у цій справі обумовить скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності відповідача ОСОБА_6 на спірний житловий будинок (ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ураховуючи зазначене суд робить висновок, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, з огляду на не доведення заявником (позивачем) існування обставин, за яких невжиття зазначених ним в заяві заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 95, 149-153, 258-261, 353-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у спосіб накладення арешту на житловий будинок, – відмовити повністю.

Роз?яснити позивачеві право звернутися із заявою про забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи або ж після зміни відповідних обставин.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду протягом 15-ти днів з дня її постановлення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду – якщо апеляційна скарга подана протягом 15-ти днів з дня вручення йому копії відповідної ухвали суду.

Суддя В.Ф.Харченко