Рішення № 91249594, 31.08.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2020 року м. Київ № 640/20669/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 доНаціонального агентства з питань запобігання корупціїпровизнання протиправними та скасування рішень представники сторін: позивача - Бережна Т.В.;

відповідача - Дубневич О.З.;

вільні слухачі : ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) подав на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Національного агентства з питань запобігання корупції (надалі - відповідач або НАЗК), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції № 3417 від 17.10.2019 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА_1 , генеральним директором Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»;

- визнати протиправним та скасувати рішення НАЗК № 3427 від 17.10.2019 «Про затвердження обґрунтованого висновку щодо виявлення ознак правопорушення, пов`язаного з корупцією, та направлення рішення «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА_1 , генеральним директором Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Національного антикорупційного бюро України».

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.11.2019 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження в даній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

28.11.2019 до канцелярії Окружного адміністративного суду міста Києва від НАЗК надійшла заява № 112-04/82148/19 від 27.11.2019 про розгляд цієї справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.12.2019 відмовлено в задоволенні зазначеної заяви та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 13.02.2020.

13.02.2020 суд, враховуючи клопотання представників позивача та відповідача, ухвалив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що оскаржувані ним рішення НАЗК прийняті з порушенням процедури та строку, установленого законодавством, без урахування наданих ним пояснень, ґрунтуються на інформації, яка зібрана неправомірно, та, на переконання позивача, містять явно безпідставні твердження.

При цьому позивач наголошує на тому, що законодавством чітко визначено строк проведення НАЗК повної перевірки декларації, який становить 60 календарних днів і може бути продовжений лише на 30 днів, та звертає увагу суду на те, що перевірка його декларації тривала майже 2 роки, у зв`язку з чим він перебував весь цей час у стані правової невизначеності, що є порушенням принципу верховенства права.

Разом з тим позивач наполягає на тому, що інформація, на підставі якої відповідачем прийняті спірні рішення, була ним отримана поза межами граничних строків для проведення перевірки, а тому, на переконання позивача, не підлягала врахуванню НАЗК.

Крім того позивач вважає, що НАЗК неправомірно визнало окремі відомості в його декларації недостовірними без забезпечення йому можливості надати відповідні пояснення, а також перебрало на себе повноваження правоохоронних органів, зазначивши про наявність в його діях ознак кримінального правопорушення.

Водночас позивач стверджує, що наведені ним у спірній декларації відомості є достовірними та правдивими, а також зазначає, що майно доньки не було ним задекларовано, оскільки вона не є членом його родини і помилково була вказана в декларації.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, наполягаючи на правомірності прийняття оскаржуваних позивачем рішень.

При цьому у своєму відзиві відповідач зазначає, що в ході перевірки декларації позивача було встановлено факти зазначення ним недостовірних відомостей на загальну суму 10 624 462,00 грн., а саме відомостей про земельну ділянку, водний засіб - стоянкове судно, корпоративні права, про дохід від надання майна в оренду та про кошти, позичені третім особам.

Також відповідач вказує, що позивач взагалі не задекларував відомості про те, що він є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ТОВ «Спорттовари С», та про майно його доньки (транспортний засіб, нерухоме майно, корпоративні права та доходи), яка вказана ним як член його родини.

Окрім цього відповідач звертає увагу, що позивач посилається на редакцію Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням НАЗК від 10.02.2017 № 56, яка втратила чинність, та зазначає, що цим Порядком не встановлено граничного строку для прийняття НАЗК рішення про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а також не визначено граничних термінів для опрацювання матеріалів, отриманих в ході такої перевірки.

Разом з цим відповідач наполягає на тому, що спірні рішення прийняті НАЗК в розумний строк, з урахуванням правової та фактичної складності справи, необхідності врахування пояснень позивача та наданих ним документів, яка потребувала проведення ретельної перевірки з метою недопущення недоліків на цій стадії, які могли б призвести до порушення прав суб`єкта декларування внаслідок ухвалення незаконних і необґрунтованих рішень, що є неприпустимим.

Відповідач також вважає, що оскаржувані позивачем рішення НАЗК містять виключно висновки за результатами перевірки його декларації, не є рішеннями зобов`язального характеру, не породжують для позивача негативних наслідків та не встановлюють наявності або відсутності в діях особи складу кримінального правопорушення.

Позивачем подано відповідь на відзив відповідача, в якій ним наведено доводи, аналогічні тим, що викладені в його позовній заяві, та зазначає, що оскаржувані ним рішення НАЗК можуть бути підставою для порушення досудового розслідування та вчинення слідчих дій.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У період виникнення спірних правовідносин позивач займав посаду генерального директора державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль».

31.03.2017 позивач подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, заповнивши її на офіційному сайті НАЗК.

У зазначеній декларації, зокрема, у розділі 2.2 «Інформація про членів сім`ї суб`єкта декларування» зазначено дружину позивача ОСОБА_4 та дочку ОСОБА_5 .

Разом з тим, інформацію про транспортний засіб, нерухоме майно, корпоративні права та доходи дочки позивачем не задекларовано.

У розділі 3 спірної декларації «Об`єкти нерухомості» позивачем, зокрема вказано земельну ділянку загальною площею 798,00 м2 за адресою: АДРЕСА_1 без зазначення її кадастрового номеру та з обранням у відповідній графі «не застосовується».

У розділі 6 декларації «Цінне рухоме майно - транспортні засоби» позивачем, зокрема, зазначено водний засіб - стоянкове судно «Рапан» 2005 року вартістю на дату набуття 1 053 019,00 грн.

У розділі 8 декларації «Корпоративні права» позивачем зазначено відомості про корпоративні права, що належать йому в ТОВ «Десна-Гео», а саме частку у статутному капіталі товариства вартістю 7 575,00 грн., що становить 0,1% від загального капіталу.

Відомостей про корпоративні права в ТОВ «Спорттовари С» позивачем у декларації не зазначено.

У розділі 9 декларації «Юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб`єкт декларування або члени його сім`ї» позивачем не зазначено відомостей щодо ТОВ «Спорттовари С».

У розділі 11 декларації «Доходи, у тому числі подарунки» позивач, зокрема, вказав дохід від отримання майна в оренду від ТОВ «ДЦ Дельта Спорт» у сумі 179 520,00 грн.

У розділі 12 «Грошові активи» позивач, зокрема, зазначив відомості про кошти, позичені третім особам ( ОСОБА_6 у сумі 1 401 500,00 грн., ОСОБА_7 у сумі 3 648 005,00 грн., ОСОБА_8 у сумі 3 915 451,00 грн.), вказавши себе особою, якій передані відповідні кошти.

23.08.2017 НАЗК прийнято рішення № 622 «Про проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА_1 , генеральним директором державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», на підставі інформації, отриманої від суб`єкта звернення».

Підставою для прийняття такого рішення НАЗК зазначено абзац п`ятий частини першої статті 50 Закону України «Про запобігання корупції» та підпункт 4 пункту 3 розділу ІІІ Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням НАЗК від 10.02.2017 № 56.

20.10.2017 НАЗК прийнято рішення № 1006 «Про продовження строку повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА_1 , генеральним директором державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», на підставі інформації, отриманої від суб`єкта звернення», відповідно до якого строк проведення перевірки декларації позивача було продовжено на 30 календарних днів.

У ході проведення перевірки декларації позивача НАЗК було використано наступні джерела інформації:

- Національну автоматизовану інформаційну систему Департаменту ДАІ МВС України;

- Державний судновий реєстр України та Суднову книги України;

- Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек;

- Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта;

- Державний реєстр цивільних повітряних суден України;

- Державний земельний кадастр;

- інтегровану міжвідомчу інформаційно-телекомунікаційну систему щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон - «Аркан»;

- Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

- Державний реєстр фізичних осіб - платників податків;

- спеціалізовану базу даних «Винаходи (корисні моделі) в Україні»;

- інтерактивну базу даних «Промислові зразки, зареєстровані в Україні»;

- базу даних «Зареєстровані в Україні знаки для товарів і послуг»;

Також НАЗК було використано відомості, отримані від державних органів та юридичних осіб на його запити, а саме:

- Державної служби України з питань праці (від 19.09.217 №01-12/3511, від 04.09.2017 № 11011/05-18/9816, від 21.09.2017 №2686/01-10, від 18.09.2017 №7162/15- 28/05/2017/5478, від 19.09.2017 № 01-02/5849, від 21.09.2017 № 3100/01-05-8.1/17, від 19.09.2017 № 7915/8, від 25.09.2017 № 7476-15/04, від 20.09.2017 № 3692/17- 12/11, від 20.09.2017 № 5150/17, від 19.09.2017 № 08/02.6-20/5813, від 21.09.2017 №01-06/5321, від 13.09.2017 №07-07/3142, від 14.09.2017 № 11/2/9423, від 11.09.2017 № 9173/3/5.2-ДП-17, від 28.09.2017 № 01-15/3450, від 14.09.2017 № 07-21/15-10/5409, від 05.10.2017 № 15/01-33-12789, від 19.09.2017 № 265/3.1, від 02.10.2017 № 01-22-09/3897-17);

- Національного банку України (б/д та б/н);

- Департаменту превентивної діяльності Національної поліції України (від 08.09.2018№ 5773/20/4/02-2017);

- Головного сервісного центру МВС України (від 08.09.2017 №31/11856);

- Пенсійного фонду України (від 18.09.2017 №29685/04-22);

- Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (від 26.09.2017 №7-28-0.21-15193/2-17);

- Міністерства соціальної політики України (від 13.09.2017 № 1919/0/111-17/203), Міністерства юстиції України (від 30.10.2017№ 42054/17320-0-26-17/19);

- відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві (від 29.09.2017 № 2473/03-01-44);

- ПАТ «Національний депозитарій України» (від 12.09.2017 № 157908), надану на письмові запити Національного агентства.

У ході перевірки позивачем було надано письмові пояснення від 14.11.2018 б/н (вх. № Р-12161/17 від 17.11.2018), до яких долучено відповідні документи.

За результатами перевірки декларації позивача із застосуванням наведених вище джерел, офіційних даних, які в них містяться, відомостей, наданих державними органами і юридичними особами та пояснень позивача з долученими до них документами НАЗК встановлено зазначення ним наступних недостовірних відомостей:

1) у розділі 3 декларації «Об`єкти нерухомості» позивачем вказано земельну ділянку загальною площею 798,00 м2 за адресою: мікрорайон Арсеналець-7, с. Романків, Обухівський район, Київська область без зазначення її кадастрового номеру та з обранням у відповідній графі «не застосовується», а відповідно до відомостей з Державного земельного кадастру та інформації, наданої на запит НАЗК Держгеокадрстру такій земельній ділянці присвоєно кадастровий номер: 3223186800:04:009:0038;

2) у розділі 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби» позивачем, зокрема, зазначено водний засіб - стоянкове судно «Рапан» 2005 року вартістю на дату набуття 1 053 019,00 грн., а відповідно до поданої позивачем разом з його поясненнями копії договору купівлі-продажу від 12.05.2009 вартість такого судна становить на дату набуття 252 000,00 грн.;

3) у розділі 8 декларації «Корпоративні права» позивачем зазначено відомості про корпоративні права, що належать йому в ТОВ «Десна-Гео», а саме частку у статутному капіталі товариства вартістю 7 575,00 грн., що становить 0,1% від загального капіталу, а відповідно до відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, частка суб`єкта декларування у статутному капіталі товариства складає 8000,00 грн.;

4) позивачем не зазначено в декларації відомостей про належні йому корпоративні права в ТОВ «Спорттовари С», які він має, відповідно до інформації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

5) позивачем не зазначено в розділі 9 декларації «Юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб`єкт декларування або члени його сім`ї» відомостей щодо ТОВ «Спорттовари С», кінцевим бенефіціарним власником (контролером) якого він є (володіє частковою 50% у статутному капіталі), відповідно до інформації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

6) у розділі 11 декларації «Доходи, у тому числі подарунки» позивач, зокрема, вказав дохід від отримання майна в оренду від ТОВ «ДЦ Дельта Спорт» у сумі 179 520,00 грн., а відповідно до інформації в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, сума такого доходу складає 176 000,00 грн.;

7) у розділі 12 «Грошові активи» позивач, зокрема, зазначив відомості про кошти, позичені третім особам ( ОСОБА_6 у сумі 1 401 500,00 грн., ОСОБА_7 у сумі 3 648 005,00 грн., ОСОБА_8 у сумі 3 915 451,00 грн.), вказавши себе особою, якій передані відповідні кошти, а відповідно до договорів позики грошей від 02.04.2014 та від 04.07.2013 саме позивачем відповідні кошти передано у позику зазначеним особам.

Також під час проведення повної перевірки декларації позивача НАЗК було встановлено, що позивач у своїй декларації, вказавши доньку членом родини, не зазначив відомостей про належний їй транспортний засіб - автомобіль марки Audi Q5 2012 року випуску, нерухоме майно - нежилі приміщення №№ 19-22 по АДРЕСА_2 , її корпоративні права в ТОВ «Верона-Арт», доходи в розмірі 1 895 598,00 грн.

За результатами проведеної перевірки НАЗК прийнято рішення № 3417 від 17.10.2019 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА_1 , генеральним директором Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», в якому встановлено вищевказані обставини.

Також 17.10.2019 НАЗК прийнято рішення № 3427 «Про затвердження обґрунтованого висновку щодо виявлення ознак правопорушення, пов`язаного з корупцією, та направлення рішення «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА_1 , генеральним директором Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Національного антикорупційного бюро України».

Не погоджуючись із зазначеними рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд наголошує на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Законом України «Про запобігання корупції» 14.10.2014 № 1700-VII (в подальшому - Закон № 1700-VII) врегульовано правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.

Статтею 49 зазначеного Закону № 1700-VII регламентовано обов`язок подання декларацій особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 2 «а» частини першої статті 3 Закону № 1700-VII суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є: особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, особи, які входять до складу наглядової ради державного банку, державного підприємства або державної організації, що має на меті одержання прибутку.

Частиною першою статті 4 зазначеного Закону № 1700-VII (тут і далі у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних у цій справі правовідносин) регламентовано, що Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 11 Закону № 1700-VII до повноважень Національного агентства належить здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 50 Закону № 1700-VII повна перевірка декларації полягає у з`ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення і може здійснюватися у період здійснення суб`єктом декларування діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.

Національне агентство проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.

Порядком проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням НАЗК від 10.02.2017 № 56 (тут і далі у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) (нижче - Порядок № 56) визначено механізм проведення НАЗК контролю та повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статей 48 та 50 Закону України «Про запобігання корупції».

У пункті 2 розділу І Порядку № 56 визначено, що:

- достовірність задекларованих відомостей - відповідність дійсності відомостей, зазначених у декларації суб`єкта декларування, у разі не встановлення Національним агентством недостовірності задекларованих відомостей у встановленому Законом порядку шляхом здійснення контролю та повної перевірки декларації;

- недостовірність задекларованих відомостей - невідповідність дійсності відомостей, зазначених у декларації суб`єкта декларування, що встановлюється на підставі відомостей, отриманих Національним агентством у встановленому Законом порядку шляхом здійснення контролю та повної перевірки декларації;

- точність оцінки задекларованих активів - правильність відображення суб`єктом декларування оцінки задекларованих ним активів, що встановлюється шляхом з`ясування Національним агентством підстави чи обґрунтування задекларованої оцінки активів та зіставлення їх з відомостями, які зазначені у декларації суб`єкта декларування.

Пунктом 3 розділу І Порядку № 56 регламентовано, що контроль та повна перевірка декларації здійснюються за принципами: 1) верховенства права; 2) рівності та гарантування прав і законних інтересів усіх суб`єктів декларування; 3) об`єктивності, неупередженості та безсторонності рішень і дій Національного агентства, уповноважених ним осіб; 4) достовірності і повноти інформації, що використовується Національним агентством, правомірності одержання та використання такої інформації; 5) неприпустимості свавільного втручання у сферу особистого життя суб`єкта декларування, окрім як у межах та у спосіб, що передбачені Законом; 6) гарантування права на судовий захист суб`єктів декларування.

Усі передбачені цим Порядком заходи контролю та повної перевірки декларацій повинні відповідати вказаним у цьому пункті принципам.

У пункті 1 розділу ІІ Порядку № 56 вказано, що відповідно до Закону Національне агентство проводить щодо декларацій такі види контролю:

1) щодо своєчасності подання;

2) щодо правильності та повноти заповнення;

3) логічний та арифметичний контроль.

Згідно з пунктами 1, 5, 6, 8, 9, 11, 12, 14 розділу ІІІ Порядку № 56 повна перевірка декларації може проводитися у період здійснення суб`єктом декларування діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності і полягає у:

1) з`ясуванні достовірності задекларованих відомостей;

2) з`ясуванні точності оцінки задекларованих активів;

3) перевірці на наявність конфлікту інтересів;

4) перевірці на наявність ознак незаконного збагачення.

Національне агентство при проведенні повної перевірки декларації проводить перевірку всіх відомостей, що відображені в декларації, відповідно до пункту 1 цього розділу, якщо інше не визначено цим Порядком.

Повна перевірка декларації передбачає такі дії:

1) прийняття Рішення про проведення перевірки;

2) аналіз відомостей про об`єкти декларування (об`єкти нерухомості; об`єкти незавершеного будівництва (в тому числі інформація щодо власника або користувача земельної ділянки); цінне рухоме майно (крім транспортних засобів); цінне рухоме майно - транспортні засоби; цінні папери; інші корпоративні права; юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб`єкт декларування або члени його сім`ї; нематеріальні активи; доходи, у тому числі подарунки; грошові активи; фінансові зобов`язання; видатки та правочини суб`єкта декларування; посади чи роботи за сумісництвом суб`єкта декларування; членство суб`єкта декларування в об`єднаннях (організаціях) та входження до їх органів), зазначені в деклараціях суб`єкта декларування, та їх порівняння з відомостями з реєстрів, баз даних, інших інформаційно-телекомунікаційних систем державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, що можуть містити інформацію про об`єкти декларування, які мають відображатися в декларації;

3) створення, збирання, одержання, використання інформації, яка є необхідною для повної перевірки декларації, з використанням джерел інформації, визначених пунктами 8-11 цього розділу;

4) направлення Національним агентством відповідному суб`єкту декларування листа з пропозиціями надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів та розгляд і врахування наданих ним пояснень та/або копій підтвердних документів під час проведення повної перевірки декларації у порядку та на умовах, визначених пунктом 12 цього розділу;

5) прийняття Національним агентством Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації.

Під час повної перевірки декларацій Національне агентство використовує такі джерела інформації:

1) відомості, отримані з реєстрів, баз даних, інших інформаційно-телекомунікаційних систем державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, а також відомості з реєстрів, баз даних іноземних держав, що можуть містити інформацію, яка має відображатись у декларації;

2) відомості, надані суб`єктом декларування, стосовно якого проводиться перевірка, з власної ініціативи чи за запитом Національного агентства щодо документального підтвердження або пояснення зазначених у декларації відомостей;

3) відомості, що надходять (отримані) від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань, а також від державних та інших компетентних органів влади іноземних держав;

4) відомості із засобів масової інформації, мережі Інтернет, які стосуються конкретного суб`єкта декларування та містять фактичні дані, що можуть бути перевірені.

При проведенні повної перевірки декларації Національне агентство зобов`язане забезпечити використання лише достовірної інформації, одержаної від суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань, із засобів масової інформації, мережі Інтернет.

Національне агентство зобов`язане забезпечити охорону та захист інформації, яка була ним створена, зібрана, одержана, використана під час повної перевірки декларації.

У разі неможливості одержання відомостей, необхідних для проведення повної перевірки декларації, протягом граничних строків проведення такої перевірки, в тому числі у разі надмірної тривалості розгляду судом чи компетентним органом іноземної держави питання про надання Національному агентству відповідної інформації, неможливості внесення Національним агентством плати за отримання відповідної інформації відповідно до законодавства, якщо така плата вимагається для доступу до інформації, тощо Національне агентство зобов`язане провести повну перевірку декларації за наявними у нього відомостями, про що зазначається у Рішенні про результати здійснення повної перевірки декларації.

У разі необхідності з метою здійснення повної перевірки декларації Національне агентство має право направляти запити про надання документів чи інформації до державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань. Зазначені суб`єкти зобов`язані надавати запитувані Національним агентством документи чи інформацію упродовж десяти робочих днів з дня одержання запиту.

Національне агентство має право направляти запити на отримання від державних та інших органів влади іноземних держав інформації, що необхідна для проведення повної перевірки декларації.

Для перевірки інформації про об`єкти декларування, що зазначені у декларації, Національне агентство має право отримувати інформацію з відкритих баз даних, реєстрів іноземних держав, у тому числі після внесення плати за отримання відповідної інформації відповідно до законодавства, якщо така плата вимагається для доступу до інформації.

У разі виявлення Національним агентством протягом повної перевірки декларації ознак недостовірності задекларованих відомостей, неточності оцінки задекларованих активів, конфлікту інтересів, незаконного збагачення Національне агентство направляє відповідному суб`єкту декларування відповідний лист з пропозиціями надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів.

Такий лист повинен містити посилання на конкретні відомості у декларації, щодо яких пропонується надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів, а також відомості про підстави проведення перевірки декларації та таких конкретних відомостей. Такий лист може містити конкретні запитання Національного агентства щодо відомостей, зазначених у декларації.

Зазначений лист може направлятися за допомогою програмних засобів Реєстру або засобами поштового зв`язку з повідомленням про вручення. Суб`єкт декларування має право надати (надіслати) пояснення (копії документів) не пізніше ніж на десятий робочий день з дня отримання відповідного листа Національного агентства за допомогою програмних засобів Реєстру або засобами поштового зв`язку.

Надані суб`єктом декларування письмові пояснення та/або копії підтвердних документів є обов`язковими до розгляду та врахування Національним агентством під час проведення повної перевірки декларації та вирішення питання щодо дотримання суб`єктом декларування вимог Закону при складанні та поданні декларації.

Повна перевірка декларації за цим Порядком здійснюється упродовж 60 календарних днів з дня прийняття Рішення про проведення перевірки.

У разі необхідності строки проведення повної перевірки декларації можуть бути продовжені, але не більше ніж на сукупний строк у 30 календарних днів.

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу ІV Порядку № 56 за результатами проведення повної перевірки декларації Національним агентством приймається рішення про результати здійснення повної перевірки декларації.

Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації складається з таких частин:

1) вступна частина із зазначенням дати, номера та місця складання, назви Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації;

2) описова частина із зазначенням прізвища, імені, по батькові суб`єкта декларування, назви посади та органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування або юридичної особи публічного права, правових підстав проведення повної перевірки декларації, переліку інформації, яка використовувалася під час здійснення повної перевірки декларації, складових предмета перевірки;

3) мотивувальна частина із зазначенням встановлених Національним агентством обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, якими Національне агентство керувалося при прийнятті Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації, і положення закону, яким воно керувалося;

4) резолютивна частина із зазначенням висновку, якого Національне агентство дійшло за результатами здійснення повної перевірки декларації, можливості оскарження цього рішення в судовому порядку.

Під час проведення повної перевірки декларації та прийняття Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації використовується лише інформація, отримана у законний спосіб.

Отже законодавством регламентовано виключну компетенцію НАЗК щодо здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

При цьому для реалізації зазначеної компетенції НАЗК надано повноваження отримувати відповідну інформацію про майновий стан декларанта (його майнові права і обов`язки) з відкритих джерел (офіційних реєстрів, баз даних), від органів влади і юридичних осіб та результатами її аналізу, пояснень особи та наданих нею документів (у разі їх подання) складати висновок щодо достовірності даних, зазначених у відповідній декларації особи.

Перевіряючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваних у цій справі рішень, суд звертає увагу на те, що в ході перевірки декларації позивача за 2016 рік НАЗК було виявлено розбіжності у задекларованих ним відомостях і даними про його майнові права та обов`язки, які отримані відповідачем з офіційних джерел, а також встановлені з документів, наданих безпосередньо позивачем при поданні письмових пояснень на запит НАЗК у ході перевірки.

Разом з тим, ані у своїх письмових поясненнях, поданих до НАЗК, ані в позовній заяві та/або в ході розгляду цієї справи позивачем не спростовано відповідних розбіжностей у його декларації та не надано належних і допустимих у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України доказів, які б це спростовували.

Водночас доводи позивача щодо допущення ним технічних помилок при заповненні декларації (зокрема, помилкового зазначення доньки членом родини), суд приймає до уваги, але зазначає, що спеціальним Законом № 1700-VII відповідальність за достовірність та повноту відомостей, зазначених у декларації, покладено саме на суб`єкта декларування та, при цьому, передбачено можливість виправлення ним допущених технічних помилок шляхом подання уточненої декларації у строк, відповідно до ст. 45 Закону№ 1700-VII.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач наданим йому правом на подання уточненої декларації в порядку та строки, передбачені вказаною законодавчою нормою, не скористався.

Посилання позивача на те, що під час заповнення ним декларації за 2016 рік не було роз`яснень щодо порядку включення до неї певних відомостей, зокрема щодо складу родини, суд відхиляє, оскільки такі роз`яснення були розроблені та затверджені рішенням НАЗК від 11.08.2016 № 3, а також були наведені з окремих питань (у тому числі щодо складу родини) безпосередньо в Законі № 1700-VII у відповідній редакції.

Крім того суд зазначає, що позивачем не надано жодних обґрунтованих пояснень щодо причин, з яких він не вказав у декларації кадастровий номер земельної ділянки за адресою: мікрорайон Арсеналець-7, с. Романків, Обухівський район, Київська область, відомостей про наявні в нього корпоративні права в ТОВ «Спорттовари С», про те, що він є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) вказаного товариства, а також щодо зазначення вартості наявної в нього частки корпоративних прав у ТОВ «Десна-Гео» 7575,00 грн., замість 8000,00 грн.

Водночас, відомості щодо вказаних об`єктів та корпоративних прав позивача, на які посилається НАЗК, підтверджуються, зокрема, даними, які містяться в Державному земельному кадастрі та в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що відповідно до Законів України «Про Державний земельний кадастр» та «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» є єдиними державними інформаційними системами, що забезпечують збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання відповідної інформації.

Доводи позивача в тій частині, що ним було правильно зазначено в поданій ним декларації вартість водного судна «Рапан» суд частково приймає до уваги, оскільки дійсно з матеріалів перевірки НАЗК не вбачається, яким чином відповідачем було враховано та перевірено відповідні письмові пояснення позивача щодо цього об`єкта та зміни його вартості і правового режиму після первинного набуття позивачем відповідних майнових прав на нього. Втім, позивачем не доведено належними і допустимим доказами, що вартість такого судна становить саме 1 053 019,00 грн., тим більше, на дату його набуття, як ним було зазначено в декларації.

Разом з тим відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Так твердження позивача про те, що у розділі 12 декларації «Грошові активи» ним було повно та правильно вказано майнові зобов`язання і що він мав на увазі саме те, що кошти у сумах 1 401 500,00 грн., 3 648 005,00 грн., 3 915 451,00 грн. були позичені ним ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , а не йому цими особами, суд враховує, але зазначає, що дійсно відомості в цьому розділі заповнені некоректно і, як було встановлено вище, уточнену декларацію позивач не подавав.

Таким чином, відповідачем доведено, а позивачем не спростовано, факту зазначення ним недостовірних відомостей у декларації за 2016 рік.

Доводи позивача стосовно того, що відповідачем порушено граничні строки проведення перевірки його декларації, суд приймає до уваги та вважає обґрунтованими, однак зазначає, що саме по собі порушення процедури прийняття рішення не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття рішення необхідно розуміти не як вимоги до самого рішення, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на його прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність рішення, а в певних випадках взагалі не впливають на його дійсність.

Отже, суд, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, вважає, що порушення такої процедури може бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правомірність такого рішення.

Наведені правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 1640/3394/18 та відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України є обов`язковими для врахування судом при розгляді цієї справи,

Крім того, аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. Скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості (рішення від 24.03.1988 по справі «Олссон проти Швеції» (Olsson v. Sweden).

При цьому, суд приймає до уваги правовий підхід, закладений ЄСПЛ при вирішенні справи «Сутяжник проти РФ» (рішення від 25.04.2018) та застосований Верховним Судом у справах №№ 826/5575/17, 910/10616/17, відповідно до якого надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом є правовим пуризмом. Скасування правильного по суті рішення, за відсутності фундаментального порушення, є відступленням від принципу правової визначеності («res judicata») та недопустимим.

З огляду на викладене, суд вважає, що процедурні порушення прийняття спірних рішень НАЗК, на які посилається позивач, у даному випадку не свідчать про наявність достатніх та необхідних правових підстав для визнання їх протиправними та скасування.

Доводи позивача про те, що НАЗК перебрало на себе повноваження правоохоронних органів, зазначивши у спірних рішеннях про наявність в його діях ознак кримінального правопорушення, суд відхиляє, оскільки відповідачем вказано лише про факти виявлення недостовірних даних у декларації позивача, повна перевірка якої ним була проведена, що відповідає завданням такої перевірки та її меті, визначеній Законом № 1700-VII, зокрема статтею 50.

Крім того, повно та всебічно аналізуючи доводи обох сторін, доводи відповідача про те, що оскаржувані позивачем рішення НАЗК містять виключно висновки за результатами перевірки його декларації та не породжують для позивача негативних наслідків, суд відхиляє, оскільки такими рішеннями безпосередньо встановлено факт неналежного виконання позивачем покладених на нього обов`язків, що відповідно до чинного законодавства може бути підставою для наступного ініціювання компетентними органами відповідного провадження щодо притягнення до відповідальності та вжиття безпосередньо НАЗК заходів, визначених розділом ІV Порядку № 698.

Враховуючи вище встановлені обставини та наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення даного позову.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72-77, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко