Рішення № 91248931, 31.08.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2020 року м.Чернігів Справа № 620/2381/20

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Клопота С.Л., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини Т0500 про визнання неправомірними дій та стягнення матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини Т0500, в якому просить :

1. Визнати неправомірними дії військової частини Т0500 щодо невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018 та 2019 роки.

2. Стягнути з військової частини Т0500 на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік у розмірі 10337,10 грн. та за 2019 рік у розмірі 13857,25 грн., всього 24194 (двадцять чотири тисячі сто дев`яносто чотири) грн. 35 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що невиплата військовою частиною Т0500 ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018 та 2019 роки є протиправною, оскільки суперечить приписам норм чинного законодавства та порушує його права і соціальні гарантії.

Відповідач в установлений судом строк подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову.

15.07.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній просить задовольнити позов.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 проходив службу в військовій частині Т0500 Державної спеціальної служби транспорту на посаді начальника служби тилу.

Наказом командира військової частини ТО 100 від 24.01.2020 № 2/РС позивач був звільнений з військової служби у запас Збройних Сил України за підпунктом «а» пункту 2 (у зв`язку із закінченням строку контракту) частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з правом носіння військової форми одягу і відповідно наказом командира військової частини Т0500 від 31.01.2020 року № 26 виключений із списків особового складу частини з 31 січня 2020 року та направлений для зарахування на військовий облік до Чернігівського ОМВК, міста Чернігова.

Під час проходження військової служби 12.12.2018 позивач подав по команді рапорт (вх. № 7036 від 13.12.2018) з проханням надати йому матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік, передбачену постановою Постановою Кабінету Міністрів Уукраїни № 704 від 30.08.2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704)

Також 05.12.2019 позивач подав по команді рапорт (вх. № 6864 від 07.12.2019) з проханням надати йому матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік, передбачену Постанова №704.

Листом від 18 червня 2020 року № 918 Військова частина Т0500 відмовила позивачу у виплаті матеріальні допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018 та 2019 роки з посиланням на те, що вказані вище рапорти відповідачем не отримувались, а заява від 12.06.2020 написана ним не як військовою, а вже цивільною особо, а тому не підлягає задоволенню.

Не погодившись з такою відмовою, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 ( далі - Положення), після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Абзацом третім п. 242 вищезазначеного Положення встановлено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.

З поданих суду доказів вбачається, що в 2018 та в 2019 роках позивач подавав до відповідача рапорти з проханням надати йому матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань.

Вказане підтверджується відповідними відмітками на поданих суду копіях цих рапортів ( а.с.8, 9).

Листом від 18 червня 2020 року № 918 Військова частина Т0500 відмовила позивачу у виплаті матеріальні допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018 та 2019 роки.

З цього вбачається, що рішення щодо виплати (не виплати) позивачу матеріальних допомог було прийнято лише 18 червня 2020 року та доведене до позивача 22 червня 2020 року.

Відповідно до статті 17 Конституції України Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

За змістом частин першої, другої, четвертої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704 (далі - Постанова № 704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Підпунктом 3 пункту 5 цієї постанови надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Згідно пункту 7 Постанови № 704 видатки, пов`язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення, передбачених у державному бюджеті для утримання державних органів.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260).

Відповідно до пунктів 2, 4 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення включає одноразові додаткові види грошового забезпечення, до яких належать в тому числі допомоги.

Грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад`юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військовослужбовців строкової служби), включає: також одноразові грошові допомоги після укладення першого контракту, для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, у разі звільнення з військової служби.

Пунктами 1, 7, 9 розділу XXIV Порядку № 260 визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

Наказом Міністерства оборони України від 15.03.2018 № 65 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2018 рік» (далі - Наказ № 65) передбачено, що матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачувати військовослужбовцям у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення (без урахування винагород і морського грошового забезпечення).

Накази про виплату матеріальної допомоги видавати виключно в межах доведених граничних обсягів видатків та отриманих асигнувань на її виплату з урахуванням порядку, передбаченого пунктом 7 цього наказу після розгляду заяв військовослужбовців.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців і входить до його складу. Цей вид грошового забезпечення надається військовослужбовцям у межах асигнувань та у розмірі, що не перевищує розміру місячного грошового забезпечення, за. їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника).

Як вже зазначалось судом, рішення по поданим позивачем у 2018, 2019 роках рапортам, про надання йому матеріальної допомоги на вирішення соціальнопобутових питань, було прийняте відповідачем лише 18 червня 2020 року.

Відмова у наданні такої допомоги вмотивована тим, що, на момент прийняття цього рішення, позивач не є військовослужбовцем.

Тобто мотивами відмови не є відсутність бюджетного фінансування таких витрат у відповідних роках, чи питання до проходження позивачем військової служби в цих періодах.

Порядок та розміри нарахування військовослужбовцям матеріальної допомоги на вирішення соціальнопобутових питань врегульовано пунктами 1, 7, 9 розділу XXIV Порядку № 260. А саме зазначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Зважаючи на наведене вище, судом встановлено, що не виплата позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2018 та 2019 роках є протиправною.

Рапорт на виплату допомоги за 2018 року поданий позивачем 12.12.2018 (вх. № 7036 від 13.12.2018), а за 2019 рік поданий 05.12.2019 (вх. № 6864 від 07.12.2019),

Згідно довідки військової частини Т0500 від 03.03.2020 № 343 розмір його грошового забезпечення за грудень 2018 складав 10337,10 грн., а за грудень 2019 року 13857,25 грн.

Враховуючи неправомірність дій відповідача щодо невиплати позивачу вказаної вище допомоги, а також те що згідно п. 5 Постанови № 704 та 1, 7, 9 розділу XXIV Порядку № 260 матеріальна допомога для вирішення соціально - побутових питань видається в розмірі як і матеріальна допомога на оздоровлення, належним та цілком ефективним способом захисту прав позивача є стягнення такої допомоги з відповідача у розмірі мого місячного грошового забезпечення, відповідно за 2018 рік в розмірі 10337,10 грн., а за 2019 рік в розмірі 13857,25 грн. (згідно довідки військової частини Т0500 від 03.03.2020 року №343).

У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано, тому судові витрати, що підлягають відшкодуванню, відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини Т0500 (вул.Івана Мазепи, буд.18, м.Чернігів,14017, код ЄДРПОУ 33111325) про визнання неправомірними дій та стягнення матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань - задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії військової частини Т0500 щодо невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018 та 2019 роки.

Стягнути з військової частини Т0500 на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік у розмірі 10337,10 грн. та за 2019 рік у розмірі 13857,25 грн., всього 24194,35 грн..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 31 серпня 2020 року.

Суддя С.Л. Клопот