Рішення № 91248647, 31.08.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2020 року справа № 580/3274/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанови,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) подала позов, в якому просить скасувати постанову Центрального відділу державної виконавчої служби умісті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відділ ДВС, відповідач) від 12.05.2020 про стягнення виконавчого збору, винесену у виконавчому провадженні № 34915244.

В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення органами державної виконавчої служби дій з фактичного виконання рішення, а розмір виконавчого збору у даному випадку має обраховуватися як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

Оскільки передбачені Законом України "Про виконавче провадження" дії по стягненню заборгованості за виконавчим листом, виданим 18.10.2012 Соснівським районним судом м. Черкаси у справі № 2-5844/11, відповідачем не здійснювалися, то підстави для стягнення з позивача виконавчого збору відсутні.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі на 31.08.2020.

28 серпня 2020 року до суду надійшло клопотання відповідача, у якому останній просив відмовити у задоволенні адміністративного позову та направити копію рішення за адресою відповідача.

31 серпня 2020 року позивач подала клопотання про розгляд справи без її участі.

Усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в порядку письмового провадження відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що 25 жовтня 2012 року старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 34915244 з виконання виконавчого листа № 2-5844, виданого 18.10.2012 Соснівським районним судом м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Ві Ей Бі Банк" боргу в сумі 256268,10 грн.

15 січня 2020 року головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийнято постанову про прийняття виконавчого провадження ВП № 34915244.

12 травня 2020 року головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у ВП № 34915244 прийняті постанови:

- про закінчення виконавчого провадження (повне фактичне виконання);

- про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 207,30 грн

- про стягнення виконавчого збору у сумі 25626,81 грн у ВП №34915244.

15 травня 2020 року головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесена постанова про закінчення виконавчого провадження ВП № 34915244.

16 червня 2020 року головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 62323073 з виконання постанови ВП № 34915244, виданої 12.05.2020 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору у розмірі 25626,81 грн.

Позивач вважає постанову про відкриття виконавчого провадження № 62323073 з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору у розмірі 25626,81 грн протиправною у зв`язку з чим звернулася до суду з відповідним позовом.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що спірні правовідносини регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ).

Частиною 7 Розділу ХІІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 1404-VІІІ визначено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Оскільки постанову про відкриття виконавчого провадження № 34915244 з виконання виконавчого листа № 2-5844, виданого 18.10.2017 Соснівським районним судом м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Ві Ей Бі Банк" боргу в сумі 256268,10 грн старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського управління юстиції винесено 25 жовтня 2012 року, тобто до набрання чинності Закону № 1404-VІІІ (а саме до 05.10.2016), то суд у даному випадку застосовує Закон України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі - Закон № 606-XIV).

Згідно зі статтею 1 Закону № 606-XIV, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з частиною 2 статті 2 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Частини 1, пункт 1 частини 2 статті 17 Закону № 606-XIV передбачають, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі листи, що видаються, зокрема, судами.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 Закону № 606-XIV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Частинами 2 статті 25 Закону № 606-XIV визначено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Як свідчать матеріали справи, отримавши заяву про примусове виконання виконавчого листа Соснівського районного суду м. Черкаси № 2-5844, виданого 18.10.2012, старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції 25.10.2012 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 34915244, у якій, крім іншого, зазначено про необхідність виконання в примусовому порядку зі стягненням виконавчого збору та витрат, пов`язаних з провадженням виконавчих дій при невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк.

Отже, у даному випадку державний виконавець діяв згідно вимог Закону № 606-XIV.

У подальшому суд застосовує норми Закону № 1404-VІІІ, оскільки постанови у ВП № 34915244 про закінчення виконавчого провадження, про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору прийняті головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 12 травня 2020 року.

Згідно зі статтею 1 Закону № 1404-VІІІ, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пункти 1, 5 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VІІІ передбачають, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору.

Частинами 5, 6 статті 26 Закону № 1404-VІІІ визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно зі статтею 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Виконавчий збір не стягується: за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; у разі виконання рішення приватним виконавцем; за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

У разі наступних пред`явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

У разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі.

У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.

Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до частини 3 статті 40 Закону № 1404-VІІІ у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Як свідчать матеріали справи, 12 травня 2020 року головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м .Київ) винесено постанову у виконавчому провадженні № 34915244 про закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" - повне фактичне виконання.

12 травня 2020 року головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову у виконавчому провадженні № 34915244 про стягнення з боржника виконавчого збору.

Наведене свідчить про обґрунтованість прийняття державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору, адже виключення щодо не стягнення виконавчого збору у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VІІІ становлять рішення, виконані до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (пункт 9 статті 27 Закону № 1404-VІІІ).

Також суд вважає у даному випадку помилковим посилання позивача на практику Верховного Суду у справах № 2540/3203/18, № 260/1261/18, № 819/1116/17, № 916/1605/18, оскільки рішення у вказаних справах стосувалися спірних правовідносин, які виникли відповідно до частини 2 статті 27 Закону № 1404-VІІІ в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" від 3 липня 2018 року № 2475-VIII, яким слова "фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом" замінено словами "підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів".

Отже, держаний виконавець діяв відповідно до вимог Закону № 1404-VІІІ і підстави для визнання протиправною та скасування постанови від 12 травня 2020 року у виконавчому провадженні № 34915244 відсутні.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких слід відмовити.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 287, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

2) відповідач - Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (18018, м. Черкаси, просп. Хіміків, 50, кім. 515, код ЄДРПОУ 36157425).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 31.08.2020.

Суддя В.О. Гаврилюк