Ухвала суду № 91248361, 31.08.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 У Х В А Л А

з питання забезпечення адміністративного позову

"31" серпня 2020 р. справа №520/11515/2020

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Старосєльцева О.В., розглянувши заяву про забезпечення позову Керівника Харківської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації, Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області до Товариства з обмеженої відповідальністю "ТП-ФОРТЕ" про зобов`язання відновити приміщення мансардного поверху у будинку літ."А-3" за адресою: АДРЕСА_1 шляхом приведення їх до стану, що існував до початку виконання будівельних робіт, відповідно до технічного паспорту від 28.10.2019р.,-

встановив:

Разом із позовом прокурором була подана оформлена окремим документом заява про забезпечення позову.

В означеній заяві викладені вимоги забезпечення позову шляхом: заборони Товариству з обмеженої відповідальністю "ТП-ФОРТЕ" вчиняти будь-які дії щодо проведення будівельних робіт, а також дії із будівництва надбудови у будинку літ."А-3" за адресою: м. Харків, вул. Гоголя, 2.

Дані вимоги мотивовані доводами про те, що за вказаною адресою фактично здійснюється реконструкція з надбудовою. Зазначена реконструкція несе загрозу умисного знищення пам`ятки архітектури, втрати його предмету охорони та автентичності. Відповідно, будівельні роботи на об`єкті повинні бути зупинені, а пам`ятці архітектури повернутий автентичний вигляд шляхом приведення до стану, який існував до початку будівництва. У зв`язку з цим, у разі продовження відповідачем реконструкції будинку по АДРЕСА_1 існує реальна загроза ускладнення виконання можливого рішення суду про відновлення попереднього стану будинку та забезпечення його реального збереження як пам`ятки архітектури, оскільки його відновлення потребуватиме значних фінансових витрат. Так, у разі ухилення відповідача від виконання судового рішення, авансування витрат на повне відновлення будинку буде надмірним фінансовим тягарем для позивачів як стягувачів у відповідному виконавчому провадженні.

Розглянувши доводи заяви, перевіривши обґрунтованість таких доводів долученими до матеріалів позову документами, суддя виходить з наступних підстав та мотивів.

Правовідносини з приводу забезпечення адміністративного позову унормовані Главою 10 розділу І КАС України.

Так, згідно з ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Частиною 2 вказаної статті визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Підстави забезпечення позову, передбачені ч.2 ст.150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

З положень наведеної норми кодексу в кореспонденції з положеннями ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України слідує, що розглядаючи питання про забезпечення позову, необхідно, з урахуванням доказів, наданих особою на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

При цьому, розв`язуючи заяву (клопотання) про забезпечення позову, суд не має права вирішувати наперед ті питання, котрі стосуються суті заявлених вимог, тобто входити до оцінки обставин, котрі є предметом доказування по справі.

Додатково суд зважає на правовий висновок постанови Верховного Суду від 08.08.2019р. по справі №826/12319/18 (касаційне провадження №К/9901/67074/18) з приводу застосування ст.ст.150 і 151 КАС України, де указано, що згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.".

Перевіривши доводи заяви про забезпечення позову, суд доходить до переконання про те, що у даному конкретному випадку відсутні явні та очевидні підстави, з кола окреслених у ст.150 КАС України, для застосування механізму забезпечення позову.

При цьому, суддя зважає, що наслідки ймовірного задоволення заявленої прокурором вимоги та наслідки ймовірного забезпечення позову є абсолютно тотожними і полягають у припиненні робіт з метою повернення об`єкта нерухомого майна до попереднього стану.

Абсолютно тотожними є і доводи позову та доводи заяви про забезпечення позову, що унеможливлює надання судом остаточної і вичерпної юридичної оцінки останнім, адже призведе до виникнення формальних ознак вирішення спору по суті наперед.

Додатково суддя зважає на те, що надані прокурором фотокопії засвідчують, що на будівлі відсутній дах.

Ця обставина об`єктивно означає, що уся конструкція будівлі є незахищеною від впливу природних явищ.

Текст заяви прокурора про забезпечення позову не містить жодних аргументів на користь того, що знаходження будівлі у такому стані в осінній період часу не спричинить незворотних наслідків для конструкції усієї будівлі в цілому, тобто не завдасть більшої шкоди, ніж задеклароване прокурором недотримання ТОВ дисципліни у будівельній справі та справі охорони пам`яток культури.

Підсумовуючи викладені вище міркування, суддя зазначає, принцип співмірності вжиття заходів забезпечення позову, а також межі прийнятного балансу між публічним інтересом суспільства та приватним інтересом власника майна у контексті конкретної життєвої ситуації не засвідчують беззаперечного існування обставин, зазначених у ч. 2 ст. 150 КАС України для забезпечення даного адміністративного позову.

Відтак, у задоволенні заяви про забезпечення позову належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, 150, 154, 241-243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

ухвалив:

1. Заяву про забезпечення адміністративного позову - залишити без задоволення.

2. Копії даної ухвали направити учасникам справи.

3. Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 15 днів з дати складення повного судового рішення), а набирає законної сили негайно після підписання.

Суддя О.В. Старосєльцева