Постанова № 9124630, 23.02.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-47642/09/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді –Єресько Л.О.,

при секретарі –Кузьменко М.В.,

за участю:

представника позивача - Тищенка В.М.

представника відповідача - Денисенка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тамал"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекціїпро визнання дій протиправними, -

В С Т А Н О В И В:

04 листопада 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Тамал" (надалі - позивач)звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції (надалі - відповідач), яким просив визнати протиправними дії відповідача при проведенні документальної невиїзної (камеральної) перевірки позивача, за результатами якої був складений акт Кременчуцької ОДПІ № 141/15-322/34303183 від 23.07.2009 р. "Про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість" та визнати протиправними дії Кременчуцької ОДПІ щодо зменшення податкових зобов"язань позивача на 825 841 грн. 52 коп. та зменшення суми податкового кредиту на 825 841 грн. 52 коп. на підставі вищевказаного акта перевірки.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначали, що при проведенні вищезазначеної перевірки посадовими особами відповідача були вчинені протиправні дії, зі зловживанням та перевищенням наданих законодавством повноважень, чим порушено права товариства, а саме, на підставі камеральної перевірки були зменшені розміри як податкових зобов'язань, так і податкового кредиту, у зв'язку з чим відповідачем зменшено податковий кредит їх контрагентам по господарським договорам, через що останні почали розривати з ними господарські відносини.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, в обґрунтування своїх заперечень зазначав, що невиїзна документальна (камеральна) перевірка була проведена у відповідності із чинним законодавством та не мало місце перевищення повноважень, як це зазначає позивач. В ході перевірки було встановлено відповідно до баз даних ДПС, податкової звітності ТОВ «Тамал» проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій через посередників, які не виконують свої податкові зобов'язання.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що в період з 22.06.2009 р. по 23.07.2009 р. Кременчуцькою ОДПІ в Полтавській області була проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка правомірності формування податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість ТОВ «Тамал» з урахуванням уточнюючих розрахунків за березень – вересень 2008 року на підставі п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та розділу ІV наказу ДПА України від 18.04.2008 р. № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів».

За результатами даної перевірки було складено акт від 23.07.2009 р. № 141/15-322/34303183, яким зафіксовано наступні порушення: ч.ч. 1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ч.ч. 1, 5 ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, здійснених ТОВ «Тамал» із постачальниками та покупцями, п.п. 1.7 ст. 1, п.п 7.2.6, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого по деклараціях з ПДВ за березень 2008 року – вересень 2008 року дані, наведені про обсяги поставок та придбання, податкового зобов'язання та податковий кредит за перевіряємий період – не є дійсними та як наслідок зменшується сума податкових зобов'язань на загальну суму 825841 грн. 52 коп. та зменшується сума податкового кредиту на 825841 грн. 52 коп.

Перевіряючі дійшли таких висновків з огляду на наступне. Керівник та засновник ТОВ «Росукрсплав ЛТД» Малушка І.П. в ході відпрацювання даного підприємства пояснив, що ніяких документів фінансово-господарської діяльності (договорів, накладних, податкових накладних, довіреностей, декларацій з ПДВ та інш.) не підписував. Печатей, штампів, комп'ютерну та іншу техніку, бухгалтерську та податкову звітність вказаного підприємства не отримував, а підприємство взагалі було зареєстровано на його ім'я за винагороду. Виходячи з цього ревізором було зроблено висновок про відсутність документів, підтверджуючих факт поставок товарів між постачальником ТОВ «Росукрсплав ЛТД» та ТОВ «Тамал». Таким чином позивачем порушено ст. 228 Цивільного кодексу України щодо складання правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок , спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Згідно автоматизованого співставлення показників податкової звітності контрагентів за перевірений період позивач сформував податковий кредит в т.ч. за результатами господарських операцій з ТОВ «Проектно- будівельна компанія «Вертикаль». Разом з тим, перевіркою було встановлено, що згідно акту № 4729/23/32948799 від 08.10.2008 р. «Про результати перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства» вказаним товариством зменшено податкове зобов'язання по контрагенту ТОВ «Тамал» за травень 2008 р. в розмірі 15000 грн.

Враховуючи вищенаведене та згідно матеріалів перевірки ревізор дійшов висновку, що позивачам не підтверджено фактичного відвантаження товарів та їх реальне транспортування, оскільки акти приймання продукції, товарно- транспортні накладні з відмітками про передачу та отримання ТМЦ ТОВ «Тамал», які приймали б участь у прийманні продукції від постачальника відсутні, а також не виявлено документів, по яких відбувався би рух товару від продавця (постачальника) до перевізника, до покупця та документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження ТМЦ. Умови для зберігання продукції у ТОВ «Тамал» відсутні.

При цьому на сторінці 1 акту викладено перелік документів бухгалтерського та податкового обліку, які були використані при перевірці, в т.ч. податкові накладні за квітень, жовтень, листопад 2007 р., реєстри отриманих податкових накладних за квітень, травень, червень 2008 р., договір про передачу товару на консигнацію від 31.01.2007 р., реєстри виданих податкових накладних за квітень, жовтень, листопад 2007 року.

Як зазначено у письмових поясненнях відповідача, наданих в судовому засіданні 09.02.2010 р., та підтверджено поясненнями представника Кременчуцької ОДПІ в ході судового розгляду, що оскільки сума завищення податкового кредиту з ПДВ дорівнює сумі завищення податкового зобов'язання, то податкове повідомлення – рішення про донарахування позивачу податкового зобов'язання з ПДВ не виносилось. Зазначили, що суми по зобов'язанням та податковому кредиту були зняті взаємозаліком.

Проте позивач не погоджується із такими діями податкового органу, та зазначає, що було порушено його законні інтереси, оскільки в результаті зменшення їм податкового зобов'язання Кременчуцька ОДПІ проводить документальні перевірки їх контрагентів, та за їх результатами зменшує їм податковий кредит, який було сформовано ними в зв'язку з проведенням господарських операцій з ТОВ «Тамал», по яким позивач формував свої податкові зобов'язання. Вважають такі дії незаконним втручанням в господарську діяльність товариства контролюючими органами.

Надаючи оцінку позовним вимогам суд виходить із наступного.

Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. у справі № 1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) розтлумачено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», а саме зазначено, що цей термін треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Відповідно до п.п 4.1.1. п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті (визначення податкових зобов'язань податковим органом) шляхом подання декларації.

Згідно п. 5.1 ст. 5 цього ж Закону податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Податковим періодом для позивача є один календарний місяць.

Якщо звітний (податковий) період дорівнює календарному місяцю, декларація подається до державної податкової інспекції за місцезнаходженням платника відповідно до п.п. 4.1.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, зокрема, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватися вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.

Згідно п. 7 наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 166 (із змінами та доповненнями) «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 р. за № 250/2054, податкові декларації приймаються без попередньої перевірки зазначених у них показників. Зареєстровані в податковій інспекції декларації підлягають документальній невиїзній (камеральній) перевірці. За результатами перевірки робиться відповідний запис у розділі ІV податкової декларації та складається Акт про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за формою, визначеною в додатку 2 до цього Порядку.

Документальну невиїзну (камеральну) перевірку даних, заявлених у податковій звітності з податку на додану вартість, податковий орган проводить протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації. За наявності достатніх підстав уважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого самого строку провести позапланову виїзну (документальну) перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Як було встановлено в ході судового розгляду позивачем подавалися декларації з ПДВ до податкового органу, де ТОВ «Тамал» самостійно визначалась сума зобов'язань з ПДВ виходячи із обсягу господарських операцій проведених в оподатковуваному періоді. Так, зокрема, зазначено у вступній частині акту вищевказаної перевірки податкова декларація з ПДВ за березень 2008 р. була зареєстрована в податковому органі 20.05.2008 р. вх. № 55589, за квітень 2008 р. – 20.05.2008 р. вх. № 54221, травень 2008 р. – 19.06.2008 р. вх. № 64526, липень 2008 р. – 19.08.2008 р. вх. № 108402, серпень 2008 р. – 17.09.2008 р. вх. № 117288, за вересень 2008 р. – 17.10.2008 р. вх. № 140837, уточнюючий розрахунок з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2008 р. – 27.01.2009 р. вх. № 1610.

Таким чином, зазначена інформація у поданій податковій звітності підлягала перевірці податковим органом протягом 30 днів, наступних за днем подачі такої звітності. Судом встановлено із пояснень представників відповідача в судовому засіданні, що вищевказані декларації та уточнюючий розрахунок були перевірені податковим органом, за результатами чого арифметичних та математичних помилок або будь-яких інших невідповідностей не було виявлено.

Відповідно до пп. 2.4 п. 2 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом Державної податкової адміністрації від 27.05.2008 р. № 355, невиїзна документальна перевірка проводиться у приміщенні органу ДПС на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі.

Згідно п.п. 2.3 п. 2 цих же Методичних рекомендацій невиїзні документальні перевірки можуть проводитися посадовими особами органу ДПС з письмового дозволу керівника (заступника керівника) органу ДПС про проведення перевірки за наявності таких обставин:

-          у разі надходження від платника податків на запит органу ДПС пояснень та документів, достатніх для проведення невиїзної документальної перевірки (в тому числі і з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків);

-          у разі надходження до органу ДПС після проведення планової та позапланової виїзної перевірки платника податків щодо отримання ним вимог податкового законодавства матеріалів перевірок інших суб'єктів господарювання з питань правових відносин з платником податків, що свідчать про порушення платником податків податкового законодавства, та надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження, достатніх для проведення невиїзної документальної перевірки, на обов'язковий письмовий запит органу ДПС;

-          у разі надходження до органу ДПС у встановленому порядку інформації та даних, що свідчать про окремі порушення платником податків податкового законодавства, та надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження, достатніх для проведення перевірки, на обов'язковий письмовий запит органу ДПС;

-          в інших випадках, передбачених законодавством.

Разом з тим, підстав для проведення документальної невиїзної (камеральної) перевірки вищевказаних податкових декларацій з ПДВ за умови вже проведених камеральних перевірок не зазначено ні в самому акті, як не надано і суду під час розгляду справи по суті. Крім того, представники відповідача пояснили також, що дозвіл керівника або його заступника на проведення даної перевірки не надавався, мотивуючи даний факт наявністю повноважень у ДПІ на проведення такого роду перевірок, для проведення яких не потребується письмового дозволу керівника.

Також в письмових поясненнях відповідач зазначив, що запити про надання пояснень та документів по взаємовідносинам з ТОВ «Росукрсплав ЛТД» та ТОВ «ПБК «Вертикаль» не направлялись, що було також підтверджено поясненнями представника позивача, який пояснив, що дійсно письмові запити відповідача про надання пояснень чи будь-яких документів на адресу позивача не надходили та, відповідно, документи не надавались для проведення перевірки.

Натомість акт перевірки містить посилання на договори між позивачем і ТОВ «Росукрсплав ЛТД» та ТОВ «ПБК «Вертикаль» та первинну документацію по виконанню цих договорів (перелік використаних при перевірці бухгалтерських та податкових документів викладено на стор. 1 акту) та надано їм оцінку, на підставі якої було зроблено висновок про порушення позивачем податкового законодавства. Проте суду не надано обґрунтованих пояснень щодо того, які саме документи досліджувалися під час перевірки та не пояснили, яка особа їх надавала для такої перевірки, оскільки позивачу запит про надання документів не направлявся.

Пунктом 4.2 розділу IV наказу ДПА України від 18.04.2008 № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів» визначено перелік документів, які підлягають перевірці під час проведення документальної невиїзної перевірки, а саме податкова звітність (декларації з ПДВ та уточнюючі розрахунки); реєстри отриманих та виданих податкових накладних; фінансово-господарські документи, що підтверджують сплату грошових коштів за вчиненим правочином, платіжні доручення, виписки банківських установ, прибуткові та видаткові касові ордери, чеки РРО та інш.; фінансово-господарські документи, що підтверджують передачу товарів, виконання робіт (надання послуг) за вчиненим правочином, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, рахунки – фактури, довіреності на отримання товарно – матеріальних цінностей, акти приймання – передачі виконаних робіт (наданих послуг), наявність власних потужностей, трудових ресурсів, складських приміщень, договори оренди складських приміщень; господарські договори, укладені платником ПДВ з контрагентом, у взаємовідносинах з яким виявлено розбіжності; платіжні доручення на перерахування суми податку до бюджету.

Перевіряючим в акті зазначено (стор. 5, 6, 7 акту), що взаємовідносин між позивачем та контрагентами не виявлено та не підтверджено факти відвантаження чи отримання товарів, оскільки не надано для перевірки актів приймання продукції, товарно – транспортні накладні з відмітками про передачу та отримання ТМЦ, документів, по яких відбувався би рух товару від продавця (постачальника) до перевізника, до покупця, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження ТМЦ договори відповідального схову, договори на транспортування та інш. Тому перевіряючий поставив під сумнів реальність проведених операцій та зробив висновок про нікчемність укладених між вищевказаними контрагентами договорів.

Враховуючи той факт, що зазначені документи не запитувались відповідачем, то вказані висновки перевіряючого є безпідставними та такими, що порушують п. 2 розділу II Порядку оформлення і реалізації документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України від 16.09.2002 N 429, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

Пунктами 4.5 та 4.6 вищевказаного наказу ДПА України № 266 визначено, що у разі неотримання документів, передбачених п. 4.2 цього Порядку, протягом 15 днів з моменту направлення запиту платнику ПДВ (отримувачу) працівник підрозділу оподаткування передає інформацію про такого платника до підрозділу податкової міліції з наданням інформації про вжиті заходи (телефонний дзвінок, направлений запит тощо) для здійснення заходів, передбачених п. 6.2 цього ж Порядку, а у разі неповного отримання переліку документів, передбачених п. 4.2 Порядку – передає вказані матеріали підрозділу податкового контролю – для проведення виїзної перевірки та підрозділу податкової міліції – для оперативного супроводження такої перевірки.

Оскільки запит про надання документів не було направлено позивачу, то і відповідні дії перевіряючим не вчинялись. Тобто перевіряючим без вивчення належних документів та без вчинення будь-яких дій, спрямованих на отримання необхідних документів, були зроблені хибні висновки щодо порушення позивачем п.п. 1.7 ст. 1, п.п 7.2.6, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого по деклараціях з ПДВ за березень 2008 року – вересень 2008 року дані, наведені про обсяги поставок та придбання, податкового зобов'язання та податковий кредит за перевіряємий період визнано такими, що не є дійсними та як наслідок зменшено суму податкових зобов'язань на загальну суму 825841 грн. 52 коп. та зменшено суму податкового кредиту на 825841 грн. 52 коп.

Як було зазначено вище, оскільки сума завищення податкового кредиту з ПДВ дорівнює сумі завищення податкового зобов'язання, то податкове повідомлення – рішення про донарахування позивачу податкового зобов'язання з ПДВ не виносилось. Представники відповідача пояснили, що суми по зобов'язанням та податковому кредиту були зняті взаємозаліком.

Крім того, матеріали вищевказаної перевірки позивача, стали підставою для проведення аналогічних перевірок контрагентів позивача, за результатами яких їм також було зменшено розміри податкових кредитів, сформованих у зв'язку з продажем продукції, придбаної у ТОВ «Тамал», що підтверджується листами, зокрема, ПВКП «Агродеталь» від 16.12.2009 р. та ТОВ «Аграрник» від 09.12.2009 р. № 091209/3.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що зазначені дії відповідача є протиправними та такими, що порушують законні інтереси позивача.

Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права – визнання дій відповідача протиправними (в частині зменшення суми податкових зобов'язань на загальну суму 825841 грн. 52 коп. та зменшення суми податкового кредиту на 825841 грн. 52 коп.) ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, статті 20 Господарського кодексу України, яка встановлює і такий спосіб як припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.

Суд може захистити право платника податку у разі проведення перевірки за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням правил, процедури, встановлених законом. Наявність негативних наслідків такої перевірки для можливості судового захисту законом не вимагається. Право на судовий захист пов'язане з самою протиправністю дій.

Аналогічна позиція висловлена також в постанові Верховного Суду України від 24.01.2006 р. у справі № 06/02.

Щодо інших дій відповідача під час проведення вказаної перевірки суд зазначає, що позивач не визначив в позовній заяві, які саме дії на його думку були протиправні, а також не визначився з такими діями і в ході розгляду справи судом. Разом з тим, судом не встановлено в інших діях відповідача протиправності, а тому дана вимога не підлягає задоволенню.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про державну податкову службу в Україні», Законом України «Про податок на додану вартість», статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тамал" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання дій протиправними задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції щодо зменшення податкових зобов'язань на загальну суму 825 841,52 грн. та зменшення податкового кредиту на 825 841,52 грн. на підставі акту про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість № 141/15-322/34303183 від 23.07.2009 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

          Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 01.03.2010 р.

          Суддя                                                                                Л.О. Єресько