Ухвала суду № 91245053, 01.09.2020, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/360/18

Провадження №: 1-кп/0343/119/20

У Х В А Л А

про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

01 вересня 2020 року м. Долина

Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді -Андрусіва І. М.,

секретаря судового засідання- Семків В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Долина Івано-Франківської області клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 в кримінальному провадженні №12018090160000019 від 07.01.2018 відносно

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,

за участю: прокурора- Попадинець О.В.,

обвинувачених- ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисника- Іваніва П.О.,

В С Т А Н О В И В:

в Долинському районному суді Івано-Франківської області на розгляді перебуває вказане вище кримінальне провадження.

Відповідно до ухвали Долинського районного суду Івано-Франківської області від 06.07.2020 в судовому засіданні відносно обвинуваченого ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів з утриманням в Державній установі "Івано-Франківська установа виконання покарань № 12" до 06 вересня 2020 року включно. Обвинуваченому ОСОБА_2 залишено попередньо обраний запобіжний захід у вигляді застави.

Прокурор Попадинець О.В. в судовому засіданні заявила клопотання та подала його у письмовому вигляді про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 на строк 60 днів. В обгрунтування клопотання покликається на те, що метою продовження дії запобіжного заходу обвинуваченому є забезпечення виконання ОСОБА_1 покладених процесуальних обов"язків. ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, який відповідно до ч.3 ст.185 КК України карається позбавленням волі від 3 до 6 років.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, які мають місце і на даний час, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування і суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі, офіційно ніде не працює, і в обґрунтування продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 покладається необхідність запобігання спробам вчиняти зазначені вище дії.З наведених підстав просила задовольнити подане клопотання.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні просив змінити йому запобіжний захід на більш м"який, не пов"язаний з триманням під вартою, а саме домашній арешт. Не заперечив щодо розгляду поданого клопотання прокурора у відсутності його захисника Бульби. В.М.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник в судовому засіданні у вирішенні даного клопотання покликається на розсуд суду.

Суд, заслухавши пояснення прокурора, обвинуваченого, дослідивши доводи, викладені в клопотанні, вивчивши матеріали провадження, дійшов такого висновку.

Згідно із ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Нормами ч.2 цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Частиною 3 ст.331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до пунктів 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду, продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується, тощо.

Згідно із ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

В силу вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.

Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні поданого клопотання прокурора суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Так, ст. 5 Рекомендації Комітету Європи від 27.06.1980 "Про взяття під варту до суду" вказує, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за злочин вчинений обвинуваченим, тобто чим більш сувора санкція передбачена за злочин поставлений обвинуваченому в вину, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.

Доцільність залишення під вартою особи, яка підозрюється в скоєнні тяжкого злочину, має оцінюватись в кожному випадку окремо у відповідності з її особливими характеристиками.

Перевіряючи обґрунтованість обвинувачення, колегія суддів виходить з практики Європейського суду з прав людини, а саме: рішення «Нечипорук і Йонкало проти України», п. 175; «Cebotari v. Moldova», п. 48; «Fox, Campbell and Hartley v. the UK», n. 32, яка вказує на те, що слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об`єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин, в даному випадку вважає, що дані, які вказують на обґрунтоване обвинувачення, та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, містяться в долучених в обґрунтування клопотання матеріалах.

Суд бере до уваги, що згідно з обвинувальним актом, обвинуваченому інкриміновано вчинення умисного тяжкого злочину під час непогашеної судимості за вчинення корисливого злочину, за який у разі визнання його винуватим, передбачена відповідальність виключно у вигляді позбавлення волі. Вінбез будь-яких сталих офіційних матеріальних доходів та соціальних зв"язків (протилежного матеріали справи не містять) а, отже, усвідомлює неминучість покарання, що може спонукати його переховуватись від суду, перешкоджати судовому провадженню та вчинити інше кримінальне правопорушення. Окрім цього, суд враховує, що ОСОБА_1 місцевий житель, що може також спонукати його незаконно впливати на потерпілого та свідків.

Суд приходить до переконання, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення, наявних обґрунтованої підозри та ризиків на даний час не виходить за межі розумного строку. Він кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Оцінюючи в сукупності вищевикладені обставини, а також, беручи до уваги відомості щодо особи обвинуваченого те, що обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 спливає, виходячи з принципу презумпції невинуватості, суд дійшов висновку про необхідність відступу від правил поваги свободи особи, та вважає, що застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів, в тому числі домашній арешт, на даний час не в змозі гарантувати його належну поведінку. Окрім цього, жоден із інших альтернативних запобіжних заходів не може забезпечити уникненню ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які продовжують існувати.

З наведенх підстав клопотання обануваченого про зміну йому запобіжного заходу, не пов"язаного з триманням під вартою, а саме на домашній арешт, задоволенню не підлягає.

Натомість, суд дійшов переконання, що продовження строку утримання під вартою обвинуваченого не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, та узгоджується з п. 79 рішення у справі "Харченко проти України" від 10.05.2011, яке є остаточним, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Відтак, є достатні підстави для задоволення клопотання, поданого прокурором, та продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 строк тримання під вартою до 30 жовтня 2020 року включно.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.177, 331, 336, 395 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 задовольнити.

Запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, продовжити на 60 (шістдесят) днів - до 30 жовтня 2020 року включно.

Ухвала в частині продовження строків тримання під вартою діє 60 (шістдесят) днів та підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Виконання ухвали доручити начальнику Державної установи "Івано-Франківська установа виконання покарань № 12", якому направити копію даної ухвали.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у даному кримінальному провадженні.

Ухвала суду може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення через Долинський районний суд Івано-Франківської області.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя Долинського районного суду Андрусів І.М.