Вирок № 91244424, 01.09.2020, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/2136/17

1-кп/215/190/20

Вирок

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2020 року Колегія суддів Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Науменко Я.О.

суддів Лиходєдова А.В., Камбул М.О.,

за участю: секретаря Махоні Н.Ю.,

прокурора Козюри О.В.,

потерпілої ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

захисника Ковша Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017040720000422 від 01.03.2017 за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Уральськ, Казахстан, громадянина України, з неповною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не маючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживав без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 ; раніше судимого:

- 27.04.2002 Софіївським районним судом Дніпропетровської області за ч.1 ст.190, ч.2 ст. 185, ст.70 КК України до 1 року 10 місяців обмеження волі, звільнений з-під варти у залі суду;

- 20.08.2002 Софіївським районним судом Дніпропетровської області за ч.2 ст.289, ч.2 ст.186, ст.70 КК України до 3 років позбавлення волі. Звільнеий 20.04.2005 умовно-достроково на не відбутий термін 3 місяці 11 днів;

- 23.11.2006 Софіївським районним судом Дніпропетровської області за ч.1 ст.309, ст. ст.75, 76 КК України до 2 років позбавлення волі, з іспитовим терміном 2 роки;

- 12.10.2007 Софіївським районним судом Дніпропетровської області за ч.2 ст.309, ч.3 ст.309, ч.2 ст.310, ч.2 ст.317, ст.ст. 70, 71 КК України до 6 років позбавлення волі. Звільнений 18.06.2013 по відбуттю строку покарання;

- 05.04.2016 Софіївським районним судом Дніпропетровської області за ч.2 ст.185 КК України до 1 року обмеження волі, звільнений від відбуття покарання згідно зі ст.75 КК України з іспитовим строком на рік;

- 27.12.2018 Довгинцівським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.2 ст.121 КК України до 9 років позбавлення волі, який ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22.01.2020 залишено без змін,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.2 ст.121 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

28.02.2017 приблизно о 14:00 годині ОСОБА_2 разом із своїм знайомим ОСОБА_3 знаходились на зупинці громадського транспорту «Станція Кривий Ріг-Головний», яка розташована по вул. Залізничників, 1 (колишня назва Ленінського Комсомолу) в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу, де побачили раніше не знайомого їм ОСОБА_4 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння. В цей же момент у ОСОБА_2 раптово виник особистий злочинний намір, направлений на заволодіння майном ОСОБА_4 .. Коли ОСОБА_4 зайшов до трамваю, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 також сіли в нього.

Приблизно о 14:05 годині 28.02.2017 ОСОБА_4 вийшов із трамваю на зупинці громадського транспорту «Дружба», яка розташована по вул. Магістральна (колишня назва Кириленко) в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу та, відмовившись спілкуватись з ОСОБА_2 , попрямував додому в напрямку будинку АДРЕСА_3

У цей же момент у ОСОБА_2 , виник злочинний намір, направлений на напад з метою заволодіння майном ОСОБА_4 , поєднаний із заподіянням останньому тяжких тілесних ушкоджень.

В період часу з 14:10 годин до 14:20 годин ОСОБА_2 , реалізуючи вищевказаний злочинний намір, прослідкував за потерпілим ОСОБА_4 до 4-го під`їзду будинку АДРЕСА_3 , де проживав останній, з метою здійснення на ОСОБА_4 нападу у приміщені під`їзду для уникнення ймовірних очевидців даного злочину.

Потім приблизно о 14:30 годині 28.02.2017 ОСОБА_2 з метою здійснення нападу, направленого на заволодіння майном потерпілого ОСОБА_4 , зайшов до 4 під`їзду будинку АДРЕСА_3 попереду потерпілого ОСОБА_4 та разом з останнім ліфтом піднявся на 5-й поверх вказаного будинку.

ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, не зміг самостійно відчинити двері своєї квартири, на що ОСОБА_2 запропонував йому свою допомогу, і почувши відмову, почав вимагати, щоб ОСОБА_4 передав йому ключ від вхідних дверей до квартири.

На вказану вимогу ОСОБА_2 ОСОБА_4 відповів відмовою, в зв`язку з чим, приблизно о 14:40 годині 28.02.2017 року, ОСОБА_2 , знаходячись на сходовому майданчику 5-го поверху 4 під`їзду будинку АДРЕСА_3 , реалізовуючи свій злочинний намір, спрямований на заволодіння особистим майном ОСОБА_4 , шляхом вчинення розбійного нападу, поєднаного з застосуванням до останнього насильства, небезпечного для життя та здоров`я, діючи з корисливих мотивів, розуміючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, у вигляді спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, здійснив напад на потерпілого, після того як він впав на підлогу сходового майданчику між п`ятим та четвертим поверхами, а саме: умисно, цілеспрямовано, зі значною силою, наніс ОСОБА_4 не менше двох ударів взутими ногами в область голови, в результаті чого потерпілий втратив свідомість та отримав тілесні ушкодження, у вигляді: відкрита, проникаюча черепно-лицева травма; забій головного мозку; багато скалковий, вдавлений перелом лівої лобної, скроневої тім`яної та дужки виличної, крила основної кісток черепу, верхньої та нижньої стінок лівої орбіти, суборбітальний перелом верхньої щелепи, ліворуч; пневмоцефалія; субарахноідальний крововилив обох півкуль мозку, субдуральна гематома лівої тімяно-скроневої ділянки, кров в задніх рогах обох бокових шлуночків мозку; важка контузія лівого ока, птоз верхньої повіки лівого ока; садна та ділянка забою м`яких тканин лобної, скроневої ділянок ліворуч; що ускладнились розвитком коми, набряком мозку, двохстороннім гемосинусом гайморових пазух, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя. - П.2.1.3. «а, б, о» «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України 17.01.1995 р. №6.

Надалі ОСОБА_2 , продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, направленого на заволодіння майном потерпілого ОСОБА_4 , обшукавши кишені куртки останнього, заволодів мобільним телефоном марки Nokia Х3, IMEI: НОМЕР_1 , вартістю 475 гривень, з сім карткою оператора «Київстар» НОМЕР_2 , яка матеріальної цінності не становить, якими незаконно заволодів, та обернувши вказане майно на свою користь з місця скоєння злочину зник, у подальшому розпорядившись вищевказаним майном на власний розсуд.

ІНФОРМАЦІЯ_2 о 08 годин 15 хвилин потерпілий ОСОБА_4 , перебуваючи на стаціонарному лікуванні в КЗ «Криворізька міська лікарня №2» ДОР» від отриманих тілесних ушкоджень помер.

Умисні дії ОСОБА_2 , що проявились у нападі, з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя особи, яка зазнала нападу (розбій), із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 187 КК України, за ознаками розбою, поєднаного із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.

Умисні дії ОСОБА_2 , що проявились у спричиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, правильно кваліфіковані за ч.2 ст.121 КК України, за ознаками умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 своєї винуватості у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.121 КК та ч.4 ст.187 КК України не визнав. Зазначив, що визнає свою винуватість тільки у вчинені крадіжки мобільного телефону з квартири потерпілого. Показав, що приблизно в лютому 2017 року він зустрів свого знайомого ОСОБА_5 на залізничному вокзалі, де той уже спостерігав за потерпілим ОСОБА_6 . Потім він разом із своїм знайомим ОСОБА_5 пішли за чоловіком, який був дуже п`яним. Коли потерпілий зайшов до трамваю, він і ОСОБА_5 також прослідували за ним. На зупинці, де зійшов потерпілий, вони також вийшли. Біля будинку, куди заходив потерпілий, залишився ОСОБА_5 , а він разом із ОСОБА_6 піднялись до квартири, оскільки він ішов за потерпілим з метою щось в нього вкрасти. Так як потерпілий був сильно п`яний та не міг сам відчинити двері, він намагався допомогти йому дістати ключі, але при цьому ще щось витягти з кишень. Тут вийшла сусідка, яка бачила, за словами обвинуваченого, як потерпілий намагався вчинити з ним бійку. Він розумів, що сусідка спостерігає за ними через вічко дверей, та коли потерпілий відчинив двері, він хотів також зайти до квартири, щоб щось вкрасти. Але потерпілий поліз до нього битися. Тоді він став на нижню сходинку і відвернувся від удару, а потерпілий промахнувшись, перелетів через всі східці та впав на сходовий майданчик між поверхами. Коли той упав, то зразу захрипів, тоді він спустився до нього і побачив, що в нього йде кров та побите обличчя на тому боці, де він впав. Він перевірив кишені потерпілого, але в них нічого не було. Тоді він забіг до квартири потерпілого з наміром хоч щось вкрасти та на стільці у спальні забрав мобільний телефон, щоб викликати швидку. Майже відразу у квартиру зайшла жінка і він, злякавшись, утік, але попросив її викликати швидку допомогу. Внизу біля під`їзду він викинув із телефону сім-картку. Зазначив, що потерпілого він не бив, а лише прагнув заволодіти його майном без нанесення будь-яких тілесних ушкоджень. Цивільні позови прокурора і потерпілого не визнав.

Потерпіла ОСОБА_1 , дружина померлого ОСОБА_4 , показала, що її чоловік був не конфліктною людиною. Зі слів сусідів їй відомо, що її чоловіка по дорозі додому супроводжували обвинувачений ОСОБА_8 зі своїм другом. В день, коли відбувся напад на її чоловіка, вона була у невістки. Про те, що її чоловіка забрали у лікарню їй повідомила знайома. Коли потерпіла приїхала додому, там вже були співробітники поліції і вона дозволила їм оглянути квартиру. У під`їзді між четвертим та п`ятим поверхами лежала куртка і кепка її чоловіка, яка була наповнена кров`ю. Сусідка ОСОБА_9 розповіла їй, що з дверного вічка бачила як її чоловік намагався відкрити двері, але замість чоловіка у квартиру зайшов ОСОБА_8 . Тоді сусідка вийшла і спитала ОСОБА_8 , що він робить, а останній просто втік. Мобільний телефон чоловіка їй повернули. Цивільний позов підтримує повністю. Покарання просить призначити на розсуд суду.

Потерпілий ОСОБА_10 подав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, призначення покарання ОСОБА_2 відповідно до санкцій статей, за якими він обвинувачується, та підтримку заявленого позову (т.4 а.а.139).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показала, що 28.02.2017, після обіду, вона знаходилась у себе вдома, коли почула розмову в коридорі. Коли вона глянула у двірне вічко, побачила сусіда ОСОБА_12 (потерпілого ОСОБА_4 ) разом із якимсь хлопцем. ОСОБА_13 намагався відкрити двері, він був у стані сп`яніння. Розмова йшла за ключі і тривала хвилин 5-10. Вона чула як хлопець казав: «Давай я допоможу тобі зайти». ОСОБА_6 відштовхував хлопця, коли той намагався залізти до нього в кишеню. Потім вони сиділи на сходах. Вона весь час не спостерігала за ними. Через деякий проміжок часу вона знову подивилася у двірне вічко і побачила, що ОСОБА_14 вже на площадці біля дверей не було. Вона почула з коридору хрипіння і вийшовши зі своєї квартири побачила, що ОСОБА_13 лежить на площадці між четвертим та п`ятим поверхами головою до стіни і ногами до сходів. Під головою в нього була калюжа крові, окуляри лежали розбиті на четвертому поверсі. Через щілину у дверях квартири ОСОБА_6 вона побачила, що туди зайшов той хлопець, який розмовляв із сусідом ОСОБА_15 . Вона стала біля дверей і запитала: «Молодий чоловік, що Ви забули у чужій квартирі?». Хлопець одразу вилетів з квартири і додав, що хотів викликати швидку, тому шукав там телефон. Потім він дуже швидко побіг по східцям, перескочивши через лежачого ОСОБА_6 , навіть не скориставшись ліфтом. Вона одразу зателефонувала сусідці ОСОБА_16, щоб показати при ній як вона закриває квартиру сусідів, а ключі кладе собі в кишеню. ОСОБА_16 викликала швидку і поліцію. В обвинуваченому ОСОБА_2 свідок впізнала хлопця, що був поряд із сусідом ОСОБА_6 . Пояснила, що він був одягнутий у куртку чорного кольору і брюки, одяг був чистий, тілесних ушкоджень на ньому не було. Свідок зазначила, що боротьби між потерпілим і ОСОБА_8 вона не бачила. Свідок додала, що потерпілий був спокійною людиною, за статурою здоровий і широкоплечий, більший за ОСОБА_8 .

Свідок ОСОБА_17 повідомила суду, що їй 28.02.2017 приблизно о 14.15-14.35, зателефонувала сусідка ОСОБА_18 ( ОСОБА_11 ) і поросила вийти на площадку. Коли вона туди вийшла, то побачила, що потерпілий ОСОБА_6 лежить обличчям донизу, головою до стіни. У нього біля голови була калюжа крові. Вона викликала швидку і поліцію. При цьому зазначила, що чоловіка, який піднімався разом із сусідом вона не бачила.

Свідок ОСОБА_19 розповіла суду, що вона взимку, у лютому, приблизно два роки тому, коли вона поверталась додому з магазину, помітила, як попереду неї метрів за 30 йшов похитуючись сусід ОСОБА_6 , а позаду нього йшов чоловік. Коли сусід зупинився, цей чоловік також різко зупинився. Потім знову він йшов за сусідом. Коли вони вдвох підійшли до дверей під`їзду, сусід ОСОБА_6 намагався відкрити двері, а поруч стояв той чоловік, що його переслідував, і також намагався зайти у під`їзд. Вона спитала у цього чоловіка: «Хто ти такий? Я тебе не впущу». Також свідок запитала і сусіда, чи знає він його. Сусід розвернувся і намагався відштовхнути цього чоловіка, тоді він трохи відійшов. Вона зайшла до під`їзду і захлопнула двері. А сусід із тим чоловіком залишились на дворі. Більше вона нічого не чула. Свідок у судовому засіданні підтвердила, що обвинувачений ОСОБА_2 є той самий чоловік, який переслідував ОСОБА_6 .

Свідок ОСОБА_3 пояснив суду, що пам`ятає, що приблизно у 2017 році він разом із обвинуваченим ОСОБА_2 , коли гуляли по АДРЕСА_3 підійшли до будинку, де за словами ОСОБА_2 у нього там жив друг чи приятель. Біля під`їзду ОСОБА_2 не пускав зайти до будинку якийсь п`яний чоловік, який штовхав ОСОБА_20 ( ОСОБА_2 ). Люди, які були поруч, заступились за нього і відтягнули цього п`яного чоловіка, тоді ОСОБА_20 зайшов до будинку, а за ним слідом і той п`яний чоловік. Там ОСОБА_2 пробув близько п`яти хвилин, а він залишився стояти в кінці будинку. Коли ОСОБА_2 вийшов із будинку, повідомив, що необхідно викликати швидку, але чи він її викликав свідок не пам`ятає. ОСОБА_3 зазначив, що мобільний телефон і гроші у потерпілого не брали. Чи був мобільний телефон у ОСОБА_2 свідок не пам`ятає.

Суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_3 , так як вони суперечать об`єктивно встановленим обставинам справи, зокрема показанням свідка ОСОБА_11 , яка бачила, як обвинувачений ОСОБА_2 чіплявся до потерпілого та пробув у під`їзді більше п`яти хвилин. Також суд враховує, що свідок ОСОБА_3 , є другом обвинуваченого ОСОБА_2 та може бути зацікавлений в результатах розгляду справи.

З досліджених у порядку ст. 358 КПК України у судовому засіданні документів, судом встановлено наступне.

Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12017040720000422 від 01.03.2017 №1 і №2 внесено відомості про кримінальні правопорушення за правовою кваліфікацією за ч.4 ст. 187 та за ч.2 ст.121 КК України, на підставі заяви потерпілої ОСОБА_1 про те, що 28.02.2017 приблизно в 15:10 ОСОБА_2 , знаходячись на сходовому майданчику будинку №10 по вул.. Промислова в Довгинцівському районі, здійснив напад на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в ході якого наніс йому невстановлену кількість ударів, в результаті чого спричинив потерпілому тілесні ушкодження, які згідно висновку експерта №476 від 24.03.2017 відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Під час слідчих дій встановлено, що після спричинення потерпілому ОСОБА_4 тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_2 заволодів мобільним телефоном марки Nokia Х3, IMEI: НОМЕР_1 , який належить потерпілому, в зв`язку з чим 05.04.2017 правову кваліфікацію кримінального правопорушення замінено з ч.1 ст.121 та ч.4 ст.187 КК України. 03.04.2017 до Саксаганського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області від чергового по лінії 102 надійшло повідомлення про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 о 08:15 годин лікарями КЗ «Криворізька міська клінічна лікарня №2» ДОР було констатовано смерть ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .. В ході проведення слідчих дій було встановлено, що 28.02.2017 приблизно в 15:10 ОСОБА_2 , знаходячись на сходовому майданчику будинку АДРЕСА_3 в Довгинцівському районі, в ході конфлікту наніс ОСОБА_4 невстановлену кількість ударів в область голови, в результаті чого потерпілому були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, від яких він ІНФОРМАЦІЯ_2 помер. В зв`язку з чим, 04.05.2017 правову кваліфікацію кримінального правопорушення змінено з ч.1 ст.115 на ч.2 ст.121 КК України (т.2 а.с.1-2).

28.02.2017 зареєстровані рапорти чергового Довгинцівського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_21 на ім`я начальника Довгинцівського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області, який повідомив про надходження повідомлень по лінії 102 про те, що по АДРЕСА_3 в під`їзді лежить громадянин з кв.АДРЕСА_7 направлено патрульну поліцію; з приймального покою другої міської лікарні та про те, що ними надано медичну допомогу невідомому громадянину приблизно 60 років, якого доставили бригадою швидкої допомоги з вул. Промислова, 10 з діагнозом: відкрита черепно-мозкова травма, оскольчастий імпресіонний перелом лобної лівої скроневої кісток із переходом на основу черепу, забої осадження м`яких тканин голови. Тяжка ступінь тяжкості в нейрохірургії. Травму отримав 28.02.2017 по АДРЕСА_3 (т.2 а.с.3, 4, 5).

Відповідно до заяви ОСОБА_1 , в якій вона не заперечує проти проведення слідчих дій працівниками поліції в належній їй квартирі за адресою: АДРЕСА_4 від 28.02.2017 (т.2 а.с.6) проведено огляд місця події.

Таким чином, зазначений огляд місця події проведено у відповідності до вимог ч.3 ст.214 КПК, на що була отримана письмова згода власника житла.

Відповідно до протоколу огляду місця події та фототаблиць до нього від 28.02.2017 в присутності понятих ОСОБА_11 та ОСОБА_17 за участю власника ОСОБА_1 з застосуванням фотоапарату «Саnon» здійснено огляд приміщення двокімнатної квартири АДРЕСА_5 , яка розташована у 4 під`їзді на 5-му поверсі прямо від сходів. При огляді квартири порядок речей у ній не порушений; двері та вікна без пошкоджень. При обробці дактилоскопічним порошком «Малахіт» із міжкімнатних дверей кімнати №1, з поверхні дверей шафи в кімнаті №2 та з поверхні дверей кухні виявлені та вилучені сліди пальців рук на липкі стрічки (т. 2 а.с.7-14).

Протоколом огляду місця події та фототаблицею до нього від 28.02.2017, проведеного за участю понятих та спеціаліста з застосуванням фотоапарату «Саnon» підтверджується місце вчинення злочину: площадка під`їзду №4 будинку АДРЕСА_3 , що розміщена між четвертим та п`ятим поверхами і на якій у правому кутку в 30 см від сходів знаходиться куртка бавовняна сірого кольору в побілці та зі слідами РБК на комірі; капелюх чорного кольору, на внутрішній стороні якого знаходяться сліди РБК. Поряд із цими речами на бетонній плиті знаходиться пляма неправильної форми бурого кольору (РБК). Під час огляду вилучені слід РБК на марлевому тампоні; сіра куртка та чорний капелюх (т.2 а.с.15-21).

Відповідно до заяви ОСОБА_2 від 01.03.2017, яку він написав власноручно і без примусу працівників поліції, він добровільно видав мобільний телефон марки Нокіа імей НОМЕР_1 , в робочому стані, який він 28.02.2017 приблизно о 14:30 годині відібрав у раніше незнайомого чоловіка у під`їзді АДРЕСА_3 (т.2 а.с.38). Підстав сумніватися у достовірності вказаної заяви у суду немає.

Протоколом огляду від 01.03.2017 року з фототаблицями до нього, встановлено, що ОСОБА_2 в присутності понятих в кабінеті №321 Довгинцівського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області добровільно видав мобільний телефон марки Nokia Х3 чорного кольору, IMEI: НОМЕР_1 , в справному стані та має потертості, яким він 28.02.2017 приблизно о 14:30 заволодів шляхом нападу на раніше не знайомого чоловіка, який перебував у стані алкогольного сп`яніння, у під`їзді будинку АДРЕСА_3. Вказаний мобільний телефон був оглянутий і вилучений, поміщений в пакет і опечатаний биркою з пояснювальними написами підписами учасників слідчої дії (т.2 а. с. 39-42).

Згідно з протоколом пред`явлення фотознімків для впізнання від 01.03.2017, свідку ОСОБА_11 в присутності понятих були пред`явлені для впізнання чотири фотознімки осіб чоловічої статі, серед яких свідок впізнала на фото №3 ОСОБА_2 як хлопця, який 28.02.2017 приблизно в 14:30 годин знаходився разом із ОСОБА_22 біля його квартири по АДРЕСА_3 та перебував у квартирі останнього, коли той лежав на підлозі у під`їзді (т.2, а.с.50-52).

Обставини, викладені у даному протоколі, свідок ОСОБА_11 підтвердила в судовому засіданні.

У довідці КЗ «Криворізька міська клінічна лікарня №2» ДОР від 02.03.2017 зазначено, що ОСОБА_4 , 1956 р.н., знаходиться на стаціонарному лікуванні з 28.02.2017 по теперішній час з діагнозом: проникаюча ВЧМТ. Забій головного мозку ІІ-ІІІ ст. САК. Оскольчастий перелом лобної, скроневої і тім`яної кісток зліва. Оскольчастий перелом основи черепу, переломи лобної пазухи зліва, основної пазухи. Переломи стінок лівої орбіти. Суборбітальний перелом верхньої щелепи, перелом лівої виличної дуги. Забій лівого глазного яблука. Двосторонній гемосинус. Забої м`яких тканин голови. Аспіраційний сидром (т.2 а.с.56).

Згідно з постановою слідчого від 02 березня 2017 року кримінальне правопорушення, що внесене до ЄРДР за №12017040720000422 було перекваліфіковано з ч. 1 ст. 122 КК України на ч. 1 ст. 121 КК України та внесені відомості про перекваліфікацію до ЄРДР 02.03.2017 (т.2 а.с.57, 58).

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 02.03.2017 за участю підозрюваного ОСОБА_2 в присутності понятих із застосуванням відеофіксації слідчої дії, запис якої був переглянутий безпосередньо в судовому засіданні, ОСОБА_2 повідомив про обставини нападу на потерпілого та за допомогою манекена показав механізм нанесення ударів потерпілому ОСОБА_4 в область голови (т.2 а.с. 66-69).

Згідно з протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 02.03.2017, ОСОБА_2 02.03.2017 о 17 год. 55 хв. був затриманий в приміщенні Довгинцівського ВП, розташованого за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Бородича, 5, каб №446. Про затримання ОСОБА_2 повідомлено в Дніпропетровський центр з надання правової допомоги та гр. ОСОБА_23 , яка є рідною сестрою останнього. Безпосередньо під час затримання здійснено обшук ОСОБА_2 в присутності понятих та було виявлено і вилучено: зимові ботинки чорного кольору, які мають шнурівку (т.2 а.с.76).

02.03.2017 ОСОБА_2 написав заяву, в якій відмовляється від судово-медичної експертизи, оскільки в нього відсутні синці та садна (т.2 а.с.77).

Згідно з протоколом пред`явлення фотознімків для впізнання від 03.03.2017, свідку ОСОБА_19 в присутності понятих були пред`явлені для впізнання чотири фотознімки осіб чоловічої статі, серед яких свідок впізнала на фото №2 ОСОБА_2 як чоловіка, який 28.02.2017 приблизно в 14:20 годин знаходячись біля «Варусу» слідкував за ОСОБА_4 , йшов за ним до третього під`їзду буд. АДРЕСА_3, та намагався пройти за ОСОБА_4 до під`їзду (т.2, а.с.91-93).

Обставини, викладені у даному протоколі, свідок ОСОБА_19 підтвердила в судовому засіданні.

Протоколом проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_11 від 07.03.2017 в присутності понятих із застосуванням відеофіксації слідчої дії, запис якої був переглянутий в судовому засіданні, на місці події перевірені надані свідком показання щодо подій, які вона бачила. На думку суду, показання, надані свідком ОСОБА_11 під час слідчого експерименту, відповідають її показанням, наданим в судовому засіданні та будь-яких істотних (суттєвих) невідповідностей (суперечностей) між собою не мають, так само вони співвідносяться та не вступають у протиріччя з показаннями свідка ОСОБА_24 (т.2. а.с. 100-102).

Згідно з постановою слідчого від 05 квітня 2017 року кримінальне правопорушення, що внесене до ЄРДР за №12017040720000422 було перекваліфіковано з ч. 1 ст. 121 КК України на ч. 4 ст. 187 КК України та внесені відомості про перекваліфікацію до ЄРДР 05.04.2017 (т.2 а.с.117, 121).

Постановою про продовження строку досудового розслідування в.о. керівника Криворізької міської прокуратури від 24.04.2017 по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР №1201704070000422 від 01.03.2017 відносно підозрюваного ОСОБА_2 , продовжено строк досудового розслідування до трьох місяців, тобто до 02.06.2017 (т.2 а.с.125-126).

У картці первинного обліку інформації, яка надійшла по телефону до Саксаганського відділення Криворізького відділу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області запис №7439 від 03.04.2017 об 11 год. 33 хв. зафіксовано повідомлення про смерть ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в другій міській лікарні (т.2 а.с.131).

У протоколі огляду трупа від 03.04.2017 зазначено, що труп ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , розміщений на ношах у приміщенні моргу 2-ї міської лікарні по пл. 30 річчя Перемоги, 2 в Саксаганському районі міста Кривого Рогу. Оглядом встановлено, що труп знаходиться в положенні лежачи на спині, ротова порожнина та очі закриті, верхні кінцівки зігнуті у ліктьових суглобах кисті на животі, нижні випрямлені. Тіло на дотик прохолодне, видимий прояв трупних плям на задньо-бічних поверхнях тулубу та кінцівок. На шиї під марлевою пов`язкою слід від трахеостоми, на правій ключиці слід від підключичного катетора, на лівому оці невеликий набряк та під волоссям голови зліва підсохше садно (т.2 а.с.132).

КЗ «Криворізька міська клінічна лікарня №2» ДОР 03.04.2017 повідомлено Саксаганський РВ КВП ГУНП в Дніпропетровській області про смерть ОСОБА_4 , що мешкав за адресою: АДРЕСА_4 , який перебував у лікарні з 28.02.2017 по 03.04.2017 з діагнозом: відкрита ЧМТ. Забій мозку ІІІ ст.. Перелом склепіння та основи черепу (т.2 а.с.134).

Відповідно до висновку судово-медичного експерта №476 від 24.03.2017 у ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження, локалізація яких була наступною: відкрита, проникаюча черепно-лицева травма. Забій головного мозку. Багато скалковий, вдавлений перелом лівої лобної, скроневої тім`яної та дужки виличної, крила основної кісток черепу, верхньої та нижньої стінок лівої орбіти, суборбітальний перелом верхньої щелепи, ліворуч. Пневмоцефалія. Субарахноідальний крововилив обох півкуль мозку, субдуральна гематома лівої тімяно-скроневої ділянки, кров в задніх рогах обох бокових шлуночків мозку. Важка контузія лівого ока, птоз верхньої повіки лівого ока. Садна та ділянка забою м`яких тканин лобної, скроневої ділянок ліворуч. Вищевказані ушкодження ускладнились розвитком коми, набряком мозку, двохстороннім гемосинусом гайморових пазух.

Характер тілесних ушкоджень у потерпілого свідчить про те, що ушкодження у нього виникли від ударної дії тупого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, можливо внаслідок ударів взутими ногами.

Потерпілому було завдано не менш 3-х прикладань фізичної сили травмуючим (травмуючими) предметом в ділянки лівої половини обличчя та голови.

Беручи до уваги анатомічне розташування комплексу встановлених тілесних ушкоджень у потерпілого, їх виникнення при падінні з висоти власного зросту малоймовірне.

Враховуючи анатомічну локалізацію і характер виявлених у потерпілого ушкоджень, дані за травмуючий предмет, кількість прикладень фізичної сили - можливо зробити підсумок, що механізм їх утворення не суперечить судово-медичним даним, отриманим під час проведення експертизи та могли виникнути при механізмі, який вказує ОСОБА_2 під час проведення слідчого експерименту від 02.03.2017.

Виявлені у ОСОБА_4 ушкодження відносяться до комплексу черепно-мозкової травми, тому оцінюються у сукупності і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя - п.п.2.1.3 «а, б, о» Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995.

Характер виявлених ушкоджень у ОСОБА_4 в наданих медичних документах на ім`я потерпілого свідчить, що термін їх виникнення відповідає 28.02.2017 (т.2 а.с.161-164).

У висновку судово-товарознавчої експертизи №773 від 12.03.2017 вказано, що вартість з урахуванням зносу мобільного телефону марки Nokia Х3, IMEI: НОМЕР_1 , рік випуску 02.05.2010, станом на 28.02.2017 складає 475,00 грн. (т.2 а.с.167-170).

Згідно з висновком судово-медичної імунологічної експертизи речових доказів №49 від 17.03.2017 на черевиках підозрюваного ОСОБА_2 , вилучених у нього 02.03.2017 під час обшуку, наявність крові не встановлена (т.2 а.с.174).

У висновку судово-медичної експертизи по факту смерті ОСОБА_4 №593 від 28.04.2017 встановлено, що виявлені тілесні ушкодження: крововиливи у м`які покривні тканини голови в лобно-скронево-тім`яній ділянках ліворуч; крововиливи у лівий скроневий м`яз; повні лінійні уламкові вдавлені переломи лобної, тім`яної, скроневої, виличної, верхньої щелепи, клиновидної кісток ліворуч із зсувом лобно-тім`яно-скроневої кісток до порожнини черепу до 0,4 см; крововиливи під м`якими мозковими оболонками обох півкуль головного мозку на базальній та конвекситальній поверхнях; крововиливи у товщі сірої та білої мозкової речовини лобної, тім`яної, скроневої часток лівої півкулі головного мозку та лобної частки правої півкулі головного мозку.

Всі тілесні ушкодження прижиттєві, що підтверджується крововиливами в ушкоджених тканинах, виникли задовго до настання смерті у проміжок часу, який становить 34 доби.

Всі виявлені тілесні ушкодження виникли від багаторазової дії тупих твердих предметів, які не відобразили своїх характерологічних властивостей травмуючого предмету.

Виявлені тілесні ушкодженні на трупі за своїм характером відносяться до комплексу закритої черепно-мозкової травми та оцінюються у сукупності, відносяться до тяжкої ступені тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Смерть ОСОБА_4 настала від закритої черепно-мозкової травми, яка супроводжувалась множинним переломами кісток основи та склепіння черепу, переломами кісток обличчя та ускладнилась набряком та набуханням головного мозку.

За даними токсикологічного дослідження №750 від 01.03.17 у ОСОБА_4 виявлено 3,6 проміле. Дана концентрація етилового спирту у крові живих осіб відповідає тяжкому отруєнню етиловим спиртом (т.2 а.с.189-194).

Таким чином, висновки судово-медичних експертиз та проведеного слідчого експерименту з ОСОБА_2 , не суперечать анатомічній локалізації та характеру тілесних ушкоджень виявлених при судово-медичних дослідженнях ОСОБА_4 , які виникли в результаті ударної дії тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, та свідчать про умисні дії обвинуваченого ОСОБА_2 , який наносячи удари взутою ногою в голову потерпілого, усвідомлював суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажав настання наслідків у виді тяжких тілесних ушкоджень потерпілого, і спростовують твердження ОСОБА_2 , що він взагалі не наносив ударів потерпілому ОСОБА_4 ..

Наведені висновки експертиз проведені висококваліфікованими експертами, на підставі постанов слідчого, даних безпосереднього огляду трупу і слідчого експерименту, належним чином аргументовані, ґрунтуються на ретельному дослідженні, містять повні та вичерпні відповіді на усі поставлені питання, не допускають подвійного тлумачення та суперечностей, які потребували б роз`яснення. Вказані висновки обґрунтовані дослідницькою частиною, фактичні дані викладені у висновках відносяться до справи і мають доказове значення. Тому підстав не довіряти висновкам експертиз в суду немає і вказані висновки суд покладає в основу прийнятого рішення.

Доводи обвинуваченого та захисту про можливість отримання травм потерпілим ОСОБА_25 внаслідок його падіння зі сходової площадки 5 поверху на площадку між ним та 4 поверхом, не підтверджені будь-якими доказами та спростовуються висновками судово-медичної експертизи №476 від 24.03.2017, де вказано про малоймовірність отримання перелічених тілесних ушкоджень потерпілим від падіння з висоти власного зросту, а тому не можуть покладатись в основу вироку.

Судом встановлено, що потерпілий ОСОБА_4 перебував у стані сильного алкогольного сп`яніння.

Аналізуючи протокол слідчого експерименту з обвинуваченим із доданим до нього відеозаписом та висновки судово-медичних експертиз, колегія суддів приходить до висновку, що викладені в них обставини в сукупності з даними про локалізацію та характер утворення тілесних ушкоджень свідчать про те, що ОСОБА_2 , умисно завдаючи удари у життєво важливий орган - голову потерпілого, який не спроможний був захищатися, розраховував на можливі наслідки своїх дій, від яких здоров`ю останнього буде спричинено тяжку шкоду, і хоча не бажав, але свідомо припускав такі наслідки. При цьому тяжкість цих наслідків у його свідомості не було конкретизовано, тобто він діяв з невизначеним і непрямим умислом. У такому випадку є всі підстави констатувати наявність непрямого невизначеного умислу в діях ОСОБА_2 щодо спричинення потерпілому тяжкого тілесного ушкодження.

Оскільки обвинувачений, наносячи удари потерпілому по голові, тобто в життєво важливий орган, діяв із невизначеним умислом, то незалежно від того, чи є такий умисел прямим або непрямим, він повинен нести відповідальність за фактично заподіяну шкоду, тобто за умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Показання обвинуваченого ОСОБА_2 у судовому засіданні про те, що мобільним телефоном потерпілого ОСОБА_4 він заволодів вже будучи у його квартирі, а не з його кишені після того, як той впав на міжсходовий майданчик, колегія суддів вважає такими, що не мають значення для кваліфікації злочину, оскільки як встановлено судовим розглядом ОСОБА_2 тривалий час переслідував потерпілого саме з метою заволодіння його майном, а після того як потерпілий впав, наніс йому удари в голову та в подальшому обшукав потерпілого, що не заперечував обвинувачений під час свого допиту.

Відповідно до абз. 2, 3 пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №10 від 06.11.2009 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» під нападом за статтею 187 КК слід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психічного насильства, зазначеного в частині першій цієї статті.

Розбій вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, або з погрозою застосування такого насильства, незалежно від того, заволоділа винна особа майном потерпілого чи ні.

Колегія суддів, зважаючи на свідчення обвинуваченого, аналізуючи докази в їх сукупності, прийшла до висновку, що в діях ОСОБА_2 , який після нанесення ударів потерпілому обшукував його, наявні спрямованість і послідовність дій, а цілеспрямований характер тривалого переслідування потерпілого з метою заволодіння його майном, напад на нього, обставини вилучення майна потерпілого, свідчать, що обвинувачений діяв з єдиним злочинним умислом, направленим на вчинення розбою, з застосуванням насильства небезпечного для життя та здоров`я з метою отримати бажаний результат - заволодіти майном потерпілого, що і було досягнуто.

Крім того, виявлені на тілі потерпілого тілесні ушкодження - характерні для ударів, які в сукупності стали причиною смерті, про що в категоричній формі відмітив експерт; наслідки, що настали в результаті застосування насильства до потерпілого та спосіб дій обвинуваченого, як вважає колегія суддів, свідчать саме про те, що обвинувачений вчинив розбійний напад на потерпілого, з застосуванням насильства небезпечного для життя за обставин встановлених судом.

Обвинувачений ОСОБА_2 у судовому засіданні під час дебатів зазначив, що при проведенні слідчого експерименту він перебував під дією наркотичних засобів, які йому давали співробітники поліції, тому розказував те, що вони говорили йому.

З переглянутого відеозапису очевидно, що ОСОБА_2 на камеру як у службовому кабінеті слідчого, так і на місці вчинення злочину розповідає про спосіб та обставини заволодіння майном потерпілого, спокійно і послідовно, без будь-яких підказок та натяків, жодних заяв чи скарг не висловлював. Його перебування у стані наркотичного сп`яніння під час слідчого експерименту є маловірогідним, поведінка його є адекватною, і як вбачається з медичних довідок (т.2 а.с.213, 215) ОСОБА_2 не перебуває на обліку у лікаря нарколога.

Неспроможними є доводи обвинуваченого про проведення 02.03.2020 слідчого експерименту з ним без участі захисника, оскільки згідно з ч.3 ст. 240 КПК України, участь захисника в слідчому експерименті не є обов`язковою, а ОСОБА_2 будучи на той час підозрюваним за ч.1 ст.121 КК України, добровільно погодився на участь у ньому та клопотання про залучення захисника на проведення даної слідчої дії не заявляв. Крім того, ОСОБА_2 було ознайомлено з правами і обов`язками підозрюваного під підпис, про що мається в матеріалах справи пам`ятка (т.2 а.с.61-62).

ОСОБА_2 було роз`яснено право не свідчити проти себе, передбачене статтею 63 Конституції України , а також, зокрема, пунктами 4 та 5 частини 3 статті 42 КПК, про що він засвідчив своїм підписом у відповідній графі протоколу.

Суд не приймає до уваги пояснення обвинуваченого ОСОБА_2 в судових дебатах про здійснення на нього протиправного тиску працівниками поліції на досудовому розслідуванні при його затриманні, оскільки на підтвердження вказаних пояснень про застосування недозволених методів проведення досудового розслідування не надано суду жодних належних та допустимих доказів.

Щодо не забезпечення його захисником на досудовому слідстві та не повідомлення про його затримання рідних, колегія суддів зазначає наступне.

В матеріалах кримінального провадження міститься пам`ятка про права та обов`язки підозрюваного ОСОБА_2 за ч.1 ст.121 КК України та протокол від 02.03.2017 про роз`яснення йому права на захист, де він заявив, що бажає захищати свої права самостійно (т.2 а.с.62, 63).

Відповідно до копії доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги особі, яка відповідно до положень кримінального процесуального законодавства вважається затриманою та/або стосовно якої обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою від 2 березня 2017 р. №004-0032513 Регіональним центром із надання безоплатної вторинної правової допомоги у Дніпропетровській області призначено адвоката Шуляка В.М. для надання вторинної правової допомоги ОСОБА_2 протягом строку дії цього доручення, тобто протягом строку затримання та/або тримання такої особи під вартою (т.2 а.с.74).

Також протокол про затримання ОСОБА_2 від 02.03.2017 містить відомості про роз`яснення останньому прав та про те, що про його затримання повідомлено його рідну сестру - ОСОБА_23 . Вказаний протокол отримано ОСОБА_2 та призначеним йому захисником, про що свідчать їх підписи (т.2 а.с.76).

Наведене дає підстави суду стверджувати, що позиція обвинуваченого ОСОБА_2 є неоднозначною та його покази є сумнівними, надуманими, які не відповідають фактичним обставинам справи, і колегія суддів розцінює таку його поведінку як спосіб захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Сторона обвинувачення надала суду протокол пред`явлення фотознімків для впізнання від 03.03.2017 свідку ОСОБА_26 , на яких маються чотири фотографії осіб чоловічої статі та в ході якого остання впізнала ОСОБА_2 (т.2 а.с.97-99).

При цьому, відповідно до ст.23 КПК України с уд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Як передбачено вимогами ст.95 КПК України суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримані у порядку, передбаченому ст.225 цього Кодексу.

Враховуючи наведені положення, оскільки свідок ОСОБА_26 не була допитана в судовому засіданні, суд не приймає до уваги вказаний протокол пред`явлення фотознімків їй для впізнання від 03.03.2017, та не кладе їх в основу вироку.

Колегія суддів не приймає до уваги і протокол огляду оптичного диску від 01.03.2017, який добровільно слідчому надано керівництвом магазину «Барвінок» і сам оптичний диск (т.2 а.с.47, 198), оскільки останній не досліджувався судом з технічних причин і прокурор в подальшому не наполягав на його дослідженні.

Протокол тимчасового доступу до речей і документів від 20.03.2017 (т.2 а.с.87) також не приймається до уваги, оскільки зазначені в ньому матеріали, визначені в ухвалі слідчого судді Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу від 03.03.2017, скопійовано слідчим на оптичний диск, який на дослідження суду не надавався.

Також суд не приймає у якості належних доказів висновок судово-медичної імунологічної експертизи речових доказів №49 від 17.03.2017, відповідно до якого на черевиках підозрюваного ОСОБА_2 , вилучених у нього 02.03.2017 під час обшуку, та які були предметом дослідження, наявність крові не встановлена. Зазначене не є доказом та не має правового значення для справи, тому колегія суддів виключає цей висновок експертизи із загального обсягу доказів.

Виписка за картковим рахунком клієнта за період з 28.02.2017 по 01.03.2017 від 03.03.2017, а саме: за пенсійною карткою на ім`я ОСОБА_4 , де відображено операції отримання готівки в банкоматі 28.02.2017 та 01.03.2017 (т.2 а.с.82), а також роздруківка листа з електронної пошти від 21.03.2017 (т.2 а.с.110) в якій зазначені причини, з яких не надано файлів щодо зняття коштів із банкоматів «УкрСиббанку», а саме: 01.03.2017 відсутні операції по карті НОМЕР_3 в АТМ УкрСиббанку, колегія суддів також виключає із загального обсягу доказів, як такі, що не мають значення для даного кримінального провадження.

Зважаючи на наведене, колегія суддів всебічно, повно й неупереджено дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, а саме: нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з насильством, небезпечним для життя особи, яка зазнала нападу (розбій), із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень; та кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, тобто умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.

Відповідно до положень статті 50 КК України, покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Конституційний суд України у рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначив, що окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути співмірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

При призначенні покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 65 КК України, колегія суддів враховує ступінь тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, наявність обставин, які обтяжують і пом`якшують покарання обвинуваченому, а також положення ч.2 ст.50 КК України.

Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення за ч.2 ст.121 КК України є тяжким злочином, а за ч.4 ст.187 КК України - особливо тяжким злочином.

Відповідно до постанови про уточнення анкетних даних особи підозрюваної у кримінальному провадженні від 24.03.2017 змінено анкетні відомості підозрюваного у кримінальному проваджені №1201704070000422 від 01.03.2017, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.2 а.с.111).

ОСОБА_2 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, має не зняті та непогашені судимості, даний злочин вчинив будучи підозрюваним у вчиненні іншого тяжкого злочину, який вчинив у нетривалий період після звільнення по відбуттю покарання, що свідчить про його схильність до вчинення умисних злочинів та небажання стати на шлях виправлення; під наглядом лікарів нарколога і психіатра не перебуває.

Відповідно до висновку комісійної судово-психіатричної експертизи №71 від 06.04.2017, проведеної КЗ «Гейківська психоневрологічна лікарня» Дніпропетровської обласної ради» ОСОБА_2 в даний час якою-небудь психічною хворобою не страждає. ОСОБА_2 в період часу вчинення інкримінованого йому злочину (28.02.2017) якою-небудь психічною хворобою не страждав, у стані тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не знаходився і по своєму психічному стану міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_2 за своїм психічним станом у даний час не потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру (т.2 а.с.181-187).

Обставин, які згідно ст. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченому судом не встановлено.

Обставиною, яка відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання, обвинуваченому колегія суддів визнає рецидив злочину.

На підставі викладеного, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винної особи, враховуючи тяжкість та обставини скоєних ОСОБА_2 злочинів, їх наслідки, відсутність обставин, що пом`якшують та наявність обставини, що обтяжує покарання, особу обвинуваченого, його поведінку в суді, колегія суддів приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого не можливе без ізоляції його від суспільства і за цих обставин вважає за необхідне призначити йому покарання в максимальному розмірі санкцій, передбачених ч.4 ст. 187 та ч.2 ст. 121 КК України у вигляді позбавлення волі з конфіскацією майна, вважаючи, що таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання обвинуваченому за сукупністю злочинів колегія суддів відповідно до ч.1 ст. 70 КК України застосовує принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Крім того, колегією суддів враховується, що ОСОБА_2 вироком Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27.12.2018 року був засуджений за ч.2 ст. 121 КК України до 9 років позбавлення волі; покарання на момент винесення даного вироку не відбув, вчинивши злочини, передбачені ч.4 ст.187, ч.2 ст. 121 КК України до постановлення вказаного вироку. Тому призначаючи покарання обвинуваченому, колегія суддів вважає за необхідне керуватися вимогами ч. 4 ст. 70 КК України і остаточне покарання призначити шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, зарахувавши відбуте покарання за попереднім вироком.

Водночас, підлягає зарахуванню відповідно до вимог та за правилами ч.5 ст.72 КК України (в редакції від 26 листопада 2015 року) строк попереднього ув`язнення обвинуваченого за цим кримінальним провадженням у строк відбування покарання.

В судовому засіданні 04.12.2017 постановлено ухвалу про залучення до участі у даному кримінальному провадженні потерпілу ОСОБА_1 (т.3 а.с.116).

Потерпіла ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою від 09.04.2019 про відшкодування витрат, пов`язаних із її участю у справі, а саме: компенсації витрат на проїзд (т.4 а.с.167).

Вирішуючи питання про компенсацію потерпілій витрат, пов`язаних із прибуттям до суду колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з вимогами ч.1 статті118 КПК України до процесуальних витрат належать і витрати, пов`язані із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження, витрати, пов`язані із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів.

Відповідно до ч.ч. 2-3 статті 122 КПК України витрати, пов`язані із участю потерпілих у кримінальному провадженні, залученням та участю перекладачів для перекладу показань підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Потерпілим, цивільним позивачам, свідкам оплачуються проїзд, наймання житла та добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять.

З аналізу положень ст.122 КПК України вбачається, що право на відшкодування витрат на оплату проїзду, наймання житла та добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту) мають потерпілі, цивільні позивачі та свідки в рамках проведення досудового розслідування чи розгляду кримінального провадження.

Стаття 125 КПК України визначає, що лише суд за клопотанням осіб має право визначити грошовий розмір процесуальних витрат, які повинні бути їм компенсовані.

Дані норми кореспондуються з вимогами, викладеними в Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 № 333.

Розмір процесуальних витрат є обставиною, що підлягає доказуванню у кримінальному провадженні (п.3 ч.1 ст. 91 КПК України), причому обов`язок доказування даних щодо розміру процесуальних витрат закон покладає на сторону, що їх надає (ч. 2 ст. 92 КПК України).

Проїзд до місця явки й назад до місця постійного проживання оплачується свідкам, потерпілим, експертам, спеціалістам, перекладачам на підставі проїзних документів.

Проте потерпілою не подано жодного документа про користування послугами міського транспорту, в т.ч. і маршрутного таксі.

За таких обставин, вимога потерпілої ОСОБА_1 про відшкодування їй витрат, пов`язаних із прибуттям до суду задоволенню не підлягає.

Долю речових доказів у кримінальному провадженні, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження, а також передані на відповідальне зберігання потерпілій та знаходяться на зберіганні у Довгинцівському ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області необхідно вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Відповідно до п.2 ч.4 ст. 374 КПК України колегія суддів вважає необхідним скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Довгинцівського районного суду Дніпропетровської області від 09.03.2017, на зимові черевики, які були вилучені 02.03.2017 під час обшуку підозрюваного ОСОБА_2 та належать йому, оскільки відповідно до п.1 Переліку майна, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, не входять речі індивідуального користування (одяг, взуття, всі дитячі речі).

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження під час досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_2 був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою, який в подальшому неодноразово продовжувався. В судовому засіданні 27.07.2017 обвинуваченому продовжено обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою, який протягом судового розгляду кримінального провадження, також неодноразово продовжувався.

Відповідно до ч. 3 ст. 377 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне до набрання вироком законної сили обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити без змін, оскільки вина ОСОБА_2 у вчиненні ним злочинів, передбачених ч.4 ст.187, ч. 2 ст. 121 КК України, доведена і суд цим вироком визнає його винуватим у їх вчиненні та призначає покарання у виді позбавлення волі; зважаючи на те, що обвинувачений вчинив особливо тяжкий та тяжкий умисні насильницькі злочини будучи підозрюваним у скоєнні умисного тяжкого злочину через незначний проміжок часу після звільнення за відбуттям покарання, що свідчить про його схильність до вчинення злочинів, можливості продовження злочинної діяльності та можливості ухилитись від призначеного покарання.

У кримінальному провадженні прокурором заявлено цивільний позов про відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_4 від кримінального правопорушення на суму 10 118,06 грн., відповідно до довідки №16 від 01 червня 2017 року, виданої КЗ «Криворізька міська клінічна лікарня №2» Дніпропетровської обласної ради (т.2 а.с.236).

Відповідно до положень ст. 128 КПК України суд при вирішенні цивільного позову у кримінальному провадження застосовує положення ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Оскільки в судовому засіданні було встановлено, що саме в результаті умисних злочинних дій обвинуваченого, кваліфікованих за ч.4 ст.187, ч.2 ст.121 КК України, виникла потреба у лікуванні потерпілого, цивільний позов прокурора підлягає задоволенню.

Крім цього, потерпілим ОСОБА_10 , який є сином померлого ОСОБА_4 , також заявлений цивільний позов про відшкодування майнової шкоди у сумі 15 113,44 грн. на лікування та 6970 грн. на поховання, а також 500 000 грн. моральної шкоди.

За період лікування за власні кошти потерпілим були придбані ліки та медичні засоби та понесені витрати на поховання.

На підтвердження понесених витрат потерпілим додані копії рецептів за період 01.03.2017-30.03.2017 та фіскальних чеків за період 10.03.2017-29.03.2017, а також накладної №05/04 від 05.04.2017 на надання ритуальних послуг (т.3 а.с.78-92, 93-95).

На підставі статті 1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними діями обвинуваченого підлягає відшкодуванню у повному обсязі, оскільки підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.

Відповідно до положень ч.1 ст. 1201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Щодо моральної шкоди потерпілий ОСОБА_10 зазначає, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 він зазнав моральні біль і страждання, сильні емоційні та душевні хвилювання в зв`язку зі смертю свого батька; у нього порушився звичний спосіб життя, оскільки довелось витрачати гроші на лікування батька у стаціонарному нейрохірургічному відділенні, який від нанесених тяжких травм помер у лікарні так і не прийшовши до тями. Потерпілий перебуває у пригніченому стані, оскільки розуміє, що вже ніколи не побачить свого батька внаслідок дій обвинуваченого ОСОБА_2 ..

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Всього позивачем здійснено витрати, пов`язані з лікуванням та похованням батька, в сумі 22083,44 грн., тому цивільний позов в частині стягнення матеріальної шкоди, які він просив стягнути з ОСОБА_2 повністю підтверджується письмовими доказами, ретельно дослідженими та перевіреними в судовому засіданні, які суд вважає належними, допустимими та достатніми.

Враховуючи доведеність вини обвинуваченого у нанесенні тілесних ушкоджень, що є у прямому причинному зв`язку з настанням смерті потерпілого ОСОБА_4 та наявність підтверджуючих документів позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню у відповідності до положень статті 1166 ЦК України.

При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди в розмірі 500 000 грн., суд враховує постанову Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», де вказано, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача і вини останнього в її спричиненні.

При визначенні розміру моральної шкоди, яка була завдана потерпілому, відповідно до вимог ст. ст. 23, 1167 ЦК України, суд враховує суть позовних вимог, характер діяння обвинуваченого, моральні страждання потерпілого внаслідок смерті його батька, а також інші негативні наслідки, які виразилися в тому, що був порушений звичайний спосіб життя потерпілого ОСОБА_10 , внаслідок загибелі його батька.

З урахуванням всіх обставин справи, суд приходить до висновку, що цивільний позов потерпілого про відшкодування моральної шкоди з обвинуваченого підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 500 000 грн., яку вважає співмірною, справедливою, виваженою, розумною і достатньою.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення цивільного позову потерпілого ОСОБА_10 у повному обсязі, а саме: з обвинуваченого підлягає стягненню 22 083,44 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 500 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА :

ОСОБА_2 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.187 та ч. 2 ст. 121 КК України та призначити йому покарання:

- за частиною 4 статті 187 КК України у виді 15 (п`ятнадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- за частиною 2 статті 121 КК України у виді 10 (десяти) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 (п`ятнадцять) років, із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Згідно з ч.4 ст.70 КК України остаточно визначити покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Довгинцівського районного суду Дніпропетровської області 27.12.2018, більш суворим покаранням призначеного за цим вироком, і остаточно визначити ОСОБА_2 покарання у виді 15 (п`ятнадцяти) років позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 рахувати з 01.09.2020, зарахувавши до нього на підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції від 26 листопада 2015 року) строк його попереднього ув`язнення у строк відбування покарання за період з 05.12.2013 по 01.03.2014 включно, та з 02.03.2017 по дату набрання цим вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_2 у виді тримання під вартою залишити без змін до набрання цим вироком законної сили.

Цивільний позов прокурора Криворізької місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Комунального закладу «Криворізька міська клінічна лікарня №2» Дніпропетровської обласної ради до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на лікування потерпілого від кримінальних правопорушень - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Комунального закладу «Криворізька міська клінічна лікарня №2» Дніпропетровської обласної ради, 50056, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, майдан 30-річчя Перемоги, буд.2 (п/р №31554377247602 в ГУДКСУ в Дніпропетровській області МФО 805012, код ОКПО 01986397) 10 118 (десять тисяч сто вісімнадцять) гривень 06 коп. за лікування потерпілого ОСОБА_4 ..

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої злочином, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 на відшкодування майнової шкоди у сумі 22 083 (двадцять дві тисячі вісімдесят три) гривні 44 коп. та 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Довгинцівського районного суду Дніпропетровської області від 09.03.2017, на зимові черевики, які були вилучені 02.03.2017 під час обшуку підозрюваного ОСОБА_2 та належать йому.

Речові докази:

- мобільний телефон марки Nokia Х3, IMEI: НОМЕР_1 , вилучений 01.03.2017 під час огляду у ОСОБА_2 та переданий на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_1 - залишити їй;

- оптичний диск із відеозаписами з камер спостереження магазину «Барвінок» за 28.02.2017, який знаходиться в матеріалах кримінального провадження, залишити там же; - черевики, вилучені 02.03.2017 під час обшуку ОСОБА_2 , які зберігаються в Довгинцівському ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області за квитанцією №0502 - повернути засудженому ОСОБА_2 ..

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду, через районний суд, протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим - з дня отримання його копії.

Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно після його проголошення.

Головуючий суддя

Судді