Ухвала суду № 91244261, 26.08.2020, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/5810/20

1-кп/214/931/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2020 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Ткаченка А.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Фастовець Ю.Ю.,

прокурора - Базалєва В.Г.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника - Кірлаша В.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Кривому Розі кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12020040750000785 від 19.05.2020 року відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор в судовому засіданні надав до суду письмове клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_1 на 60 днів. В обґрунтування клопотання прокурор зазначив про існування ризиків, яким неможливо запобігти, окрім як шляхом застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Так, ОСОБА_1 може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що обґрунтовується тим, що обвинувачений зі змісту отриманих процесуальних документів міг здогадатись, хто провів оперативну закупівлю, тому може незаконно вплинути на вказаного свідка, а також на інших осіб, які може бути надалі залучені до кримінального провадження в якості свідків. Тому, обвинувачений може вплинути на них з метою примушування до зміни показів. Також, обвинувачений ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжити свою злочинну діяльність, так як останній раніше був притягнений до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.307 КК України, не працює, не має стабільного офіційного джерела доходу. Окрім того, ОСОБА_1 може переховуватись від суду, оскільки, він обвинувачується у вчиненні тяжкого умисного злочину, за який передбачене покарання від 6 років позбавлення волі, не працевлаштований, не має стабільного джерела доходу та міцних соціальних зв`язків, у зв`язку з чим, аби уникнути відповідальності, може переховуватись від суду.

Обвинувачений ОСОБА_1 проти клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою заперечував, просив змінити обраний щодо нього запобіжний захід на домашній арешт, оскільки ризики, зазначені у клопотанні, прокурором не доведені. Також, звернув увагу, що прокурор вручив йому клопотання про продовження обраного щодо нього запобіжного заходу менш, ніж за три години, як це передбачено ч.2 ст.184 КПК України.

Захисник Кірлаш В.В., також, заперечував проти задоволення клопотання прокурора, просив змінити ОСОБА_1 запобіжний захід на такий, що не пов`язаний з позбавленням волі.

Вислухавши думки сторін кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт, матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора в повному обсязі, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.331 КПК України, під час судового розгляду, суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Також Європейський суд з прав людини в рішенні «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

Суд вважає, що існують ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_1 не має міцних соціальних зв`язків, офіційно не працевлаштований, не має належних і достатніх засобів для існування. Крім того, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі строком від 6 до 10 років з конфіскацією майна.

При цьому, суд приймає до уваги те, що ОСОБА_1 раніше був притягнений до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.307 КК України.

Крім того, обвинуваченого ОСОБА_1 було ознайомлено з матеріалами кримінального провадження, в тому числі доказами, здобутими в ході досудового розслідування, показами свідків. Таким чином, ОСОБА_1 може впливати на свідків у кримінальному провадженні.

Зазначене вище дає підстави вважати, що останній знаходячись на волі може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення у якому обвинувачується, переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

З урахуванням вищевикладеного, особи обвинуваченого ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину, згідно ст.12 КК України, маються всі підстави вважати, що більш м`який запобіжний захід, крім тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання наведеним вище ризикам.

Таким чином, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним у пункті 35 рішення Європейського Суду з прав людини в справі «Летельє проти Франції», оцінивши у сукупності всі обставини, з урахуванням цілей п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, суд вважає за доцільне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 та вважає за неможливе застосування більш м`якого запобіжного заходу.

При цьому, обвинуваченим ОСОБА_1 та його захисником Кірлашем В.В., не наведено жодних обставин, які свідчили б про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які враховувалися при обранні ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тому суд вважає недоцільним зміну обраного щодо нього запобіжного заходу на домашній арешт, як на цьому наполягали обвинувачений та його захисник.

У відповідності до ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст. 184 КПК України, копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 4, 5 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що зауваження обвинуваченого ОСОБА_1 , з приводу вручення йому прокурором клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою менш ніж за три години до його розгляду є обґрунтованими, однак не можуть бути підставою для відмови у його задоволенні.

Але це не виключає можливості обвинуваченого, при наявності відповідних підстав, звернутися до керівника Криворізької місцевої прокуратури №3 зі скаргою за наслідками бездіяльності прокурора для прийняття відносно нього відповідних заходів дисциплінарного реагування.

Таким чином, з огляду на вищевказане, суд приходить до висновку про наявність підстав та доцільність продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів.

Керуючись ст.ст.110, 176-178, 183, 184, 331, 369, 371 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) днів, тобто до 25.10.2020 року.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складений 28.08.2020 року.

Суддя А.В. Ткаченко