Ухвала суду № 91243052, 31.08.2020, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 2-5040/11

Провадження № 6/201/140/2020

УХВАЛА

31 серпня 2020 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді – Федоріщева С.С.,

при секретарі – Разумняк К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 про поворот виконання рішення у цивільній справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус» про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська 09 квітня 2020 року надійшла заява ОСОБА_1 про поворот виконання рішення у цивільній справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус» про стягнення заборгованості.

В обґрунтування поданої заяви вказано, що в провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська перебувала цивільна справа за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус» про стягнення заборгованості. Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2011 солідарно стягнуто на користь ПАТ КБ «Приватбанк», (правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк») з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 243 007 грн. 97 коп. На підставі вказаного рішення та виконавчого листа Жовтневого районного суду № 2-5040/2011 від 15 лютого 2012 року державний виконавець Першого відділу ДВС м. Луцьк ГТУЮ у Волинській області Радчук Л.О. 07 липня 2016 року винесла постанову про відкриття виконавчого провадження № 51572039 про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 243 007, 97 грн. заборгованості. 25 вересня 2017 року державний виконавець Першого відділу ДВС м. Луцьк ГТУЮ у Волинській області Хакана О.С. винесла постанову про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи ОСОБА_1 , яка була направлена для виконання по місцю роботи ОСОБА_1 — в Луцький національний технічний університет. 07 листопада 2017 року державний виконавець Першого відділу ДВС м. Луцьк ГТУЮ у Волинській області Хакана О.С. винесла постанову про стягнення в державний бюджет України виконавчий збір в сумі 24 300 грн. 79 коп. Ухвалою судді Трещова В.В. від 23 квітня 2018 року скасоване заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2011 року. На підставі вказаної ухвали державний виконавець Першого відділу ДВС м. Луцьк ГТУЮ у Волинській області Кух О.С. 24 травня 2018 року виніс постанову про закінчення виконавчого провадження та скасування арешту майна та інших заходів примусового виконання рішення. 25 травня 2018 року державний виконавець повідомив Луцький національний технічний університет про скасування заочного рішення та просив повернути постанову № 51572039 від 25 вересня 2017 року. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 червня 2019 року було відмовлено у задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 . Вказане рішення набрало законної сили. Заявник вказує на те, що за час виконання заочного рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2011 року із заробітної плати ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» було стягнуто 10565,68 грн. Також із заробітної плати ОСОБА_1 було стягнуто виконавчий збір у сумі 24300,79 грн. У зв`язку із наведеним заявник просила суд вирішити питання про поворот виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2011 року в порядку ст. 444 ЦПК України та стягнення з державного бюджету України суми виплаченого виконавчого збору.

Від представника АТ КБ «Приватбанк» до суду надійшов відзив на заяву про поворот виконання рішення суду, в якій останній просив відмовити у її задоволенні у зв`язку із відсутністю підстав для повороту виконання судового рішення, передбачених ст. 444 ЦПК України.

Сторони у судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду заяви повідомлялись належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Згідно із приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали поданої заяви, а також матеріали цивільної справи, суд дійшов до такого висновку.

Судом встановлено, що заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2011 солідарно стягнуто на користь ПАТ КБ «Приватбанк», (правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк») з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 243 007 грн. 97 коп.

На підставі вказаного рішення та виконавчого листа Жовтневого районного суду № 2-5040/2011 від 15 лютого 2012 року державний виконавець Першого відділу ДВС м. Луцьк ГТУЮ у Волинській області Радчук Л.О. 07 липня 2016 року винесла постанову про відкриття виконавчого провадження № 51572039 про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 243 007, 97 грн. заборгованості.

25 вересня 2017 року державний виконавець Першого відділу ДВС м. Луцьк ГТУЮ у Волинській області Хакана О.С. винесла постанову про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи ОСОБА_1 , яка була направлена для виконання по місцю роботи ОСОБА_1 — в Луцький національний технічний університет. 07 листопада 2017 року державний виконавець Першого відділу ДВС м. Луцьк ГТУЮ у Волинській області Хакана О.С. винесла постанову про стягнення в державний бюджет України виконавчий збір в сумі 24 300 грн. 79 коп.

Ухвалою судді Трещова В.В. від 23 квітня 2018 року скасоване заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2011 року у цивільній справі № 2-5040/11 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до відповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус» про стягнення заборгованості.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 червня 2019 року позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус» про стягнення заборгованості було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» суму заборгованості за кредитним договором № М3-65 від 03 червня 2008 року в розмірі 243007,97 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус» на користь акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» - 200 грн. за кредитним договором № М3-65 від 03 червня 2008 року. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» суму заборгованості в розмірі 1404,70 грн. за кредитним договором № SAMDN20000004175411 від 19 жовтня 2005 року. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус» на користь акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» 200 грн., за кредитним договором № SAMDN20000004175411 від 19 жовтня 2005 року. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 1820 гривень судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вказане рішення позивачем не оскаржувалося та набрало законної сили.

Відповідно до довідки про утримання з працівника від 16 жовтня 2019 року, виданої Луцьким національним технічним університетом, з ОСОБА_1 було стягнуто 5182,84 грн. виконавчого збору, 5182,84 грн. боргу по виконавчому листу та 200 грн. витрат на проведення.

Питання про поворот виконання рішення судом першої інстанції не вирішувалося.

Суд вирішує питання про поворот виконання, якщо за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Отже, поворот виконання - це повернення позивачем відповідачеві всього одержаного ним за скасованим чи зміненим рішенням суду. Таким чином, правом звернення із заявою про поворот виконання рішення наділений лише відповідач, оскільки по суті поворот виконання спрямований на відновлення саме його прав.

Заявник у своїй заяві просить суд, в порядку повороту виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2011 року стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на її користь 10565,68 грн. Натомість, з наданої ОСОБА_1 довідки про утримання з працівника вбачається, що з останньої, в рахунок погашення боргу було стягнуто іншу суму, а саме – 5182,84 грн.

Враховуючи, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2018 року було скасовано рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2011 року та рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 червня 2019 року було відмовлено в частині вимог АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , та те, що останньою було подано заяву про поворот виконання рішення суду, в якій заявник просить стягнути в порядку повороту виконання з АТ КБ «Приватбанк» на її користь грошові кошти сплачені в рахунок виконання заочного рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 травня 2019 року, що відповідає вимогам ст. 444 ЦПК України, то суд дійшов до висновку, що заява ОСОБА_1 є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню, шляхом стягнення з АТ КБ «Приватбанк» 5182,84 грн. в порядку повороту виконання рішення суду.

Щодо вимог заявника в частині повернення ОСОБА_1 з державного бюджету Країни виконавчого збору, слід звернути увагу на наступне.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження», кошти виконавчого провадження складаються з: виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; авансового внеску стягувача; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Крім того, відповідно до ч. 7 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Таким чином, питання про повернення боржнику витрат понесених під час виконавчого провадження у разі його закінчення у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало примусовому виконанню вирішується державним чи приватним виконавцем в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» й до процесуальних повноважень суду не відноситься.

В разі, якщо спір щодо повернення виконавчого збору не буде вирішено в позасудовому порядку, ОСОБА_1 не позбавлена права звернутися до суду із позовом.

Таким чином, в задоволенні заяви в частині повернення ОСОБА_1 з державного бюджету Країни виконавчого збору, слід відмовити.

Доходячи до такого висновку, суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

На підставі викладеного, керуючись ст. 444, 260, 353 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про поворот виконання рішення у цивільній справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус» про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Допустити поворот виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2011 року у цивільній справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус» про стягнення заборгованості.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошові кошти, сплачені в рахунок виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2011 року від 23 травня 2011 року у справі № 2-5040/11 у розмірі 5182,84 грн.

В задоволенні решти вимог – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя С.С. Федоріщев