Рішення № 91240847, 01.09.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.09.2020Справа № 910/3439/20За позовом Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод»

до Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення 5840 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення суми штрафу у зв`язку з несвоєчасною доставкою Відповідачем вагонів.

Відповідач вимоги позову відхиляє з посиланням на наявність проведення антитерористичної операції (нині ССО) на території Донецької області, що на його переконання свідчить про відсутність умислу та вини Відповідача у невиконанні зобов`язання перед Позивачем.

Також Відповідач зауважує, що практично вся територія його філії, яка здійснювала перевезення (Донецька залізниця) знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції (нині ССО), що значно ускладнює перевезення, а відповідно, і дотримання всіх нормативів перевезення, оскільки йому довелось перенести здійснення перевезень на одну залізничну лінію, яка обслуговує дуже багато підприємств, і саме згущений підхід вантажів на ці підприємства та несвоєчасне їх забирання на під`їзні колії вантажоодержувачами і створило незадовільну ситуацію до доставці вантажу. Тому Відповідач вважає, що порушення термінів доставки вантажу мали місце з поважних і незалежних від нього причин. Додатково Відповідач зазначає, що проведення антитерористичної операції (нині ССО) також значно вплинуло на фінансове становище його філії, яка здійснювала перевезення (Донецька залізниця), і отриманий за перше півріччя 2018 року збиток становить 295676 тис.грн., тому просить зменшити стягувані санкцій до 10% від заявленого розміру (до 1752 грн.).

Пізніше Відповідачем було подано доповнення до відзиву, у якому Відповідач вказує що при перевірці заявленої накладної було виявлено акт загальної форми, який був складений на шляху прямування, та відповідно до якого «термін доставки збільшується на 2 діб згідно п. 2.9 наказу 644 від 21.11.2000 в меж. ДН-3», відтак на думку Відповідача штраф розраховано неправильно, натомість, правильною сумою по його розрахунку є 5840 грн.

У відповіді на відзив Позивач доводи Відповідача відхиляє та підстав для зменшення санкцій не вбачає, оскільки відповідно до ст. 233 ГК України зменшення розміру штрафних санкцій можливо лише у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, тоді як предметом розгляду даного спору не є відшкодування заподіяного Позивачу збитку, що не може бути підставою стверджувати, що збиток відсутній. Відповідачем докази про розмір заподіяної Позивачеві шкоди також не надані, а отже підстави для застосування ст.233 ГК України про зменшення позовних вимог відсутні.

Позивач також просить суд звернути увагу на те, що місто Авдіївка знаходиться в безпосередній близькості від лінії зіткнення, і здійснює свою діяльність при форс-мажорних обставинах, у зв`язку з цим, господарська діяльність підприємства була порушена, і підприємство дуже часто знаходилось без стабільного електропостачання, під постійними обстрілами. Ці обставини унеможливлюють нормальне функціонування підприємства, яке в свою чергу ускладняється відсутністю сировини для виробництва та порожніх вагонів через несвоєчасне виконання залізницею своїх зобов`язань за договором перевезення.

Пізніше, заявою від 18.05.2020, яка була прийнята судом, Позивач зменшив позовні вимоги та просить стягнути з Відповідача 5840 грн.

Заперечень на відповідь на відзив Відповідача у встановлений судом строк не надходило. Також, заперечення не надійшли і станом на час розгляду даного спору та винесення рішення у справі.

При цьому, враховано, що до суду не надходили передбачені п. 4 Прикінцевих положень ГПК України заяви про поновлення або продовження процесуальних строків.

Отже, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року Відповідачем було здійснено перевезення вантажу, відправником якого є ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ», а одержувачем Позивач.

Вказане перевезення здійснювалося у внутрішньому перевезенні та було оформлено залізничною накладною № 40022311 (далі - Накладна), яка відповідно до Статуту залізниць України є основними перевізними документом і обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача, і супроводжує вантаж на всьому шляху до станції призначення.

Згідно з пунктами 1.1, 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (із змінами та доповненнями, далі - Правила), термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Відповідно до підпункту 1.1.1 Правил (статті 41, 116 Статуту залізниць України) у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.

Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на ____число _____місяць" (п. 2.1. Правил).

Згідно з п. 2.4 наведених Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (п. 2.9 Правил).

Відповідно до п. 2.10 Правил, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно зі ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт", у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.

Відповідно до пункту 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

10 відсотків провізної плати - за прострочення на 2 доби;

20 відсотків провізної плати - за прострочення на 3 доби;

30 відсотків провізної плати - за прострочення на 4 і більше діб.

Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.

У інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-06/420/2012 від 04.04.2012, за наслідком аналізу наведених вище норм законодавства, додатково зазначено, що нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні.

Згідно з п. 8 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.

У наданих обома сторонами заявах по суті спору визнається та не заперечується та обставина, що за Накладною було замовлено, а Відповідачем здійснено «групове вагонне», а не «маршрутне» перевезення. Суд з даним визнанням обставин погоджується, оскільки:

- Накладна містять відмітку «х» у графі 29, яка проставляється, коли відправлення вагонів здійснюється як маршрутною відправкою, так і коли відправлення здійснюється груповою відправкою, натомість, відміток, які поставляються лише у випадку направлення вагонів маршрутною відправкою, ці Накладні не містять (пункти 63-66 додатку №3 до Правил оформлення перевізних документів затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, далі - Правила оформлення);

- відповідно до Правил оформлення, для визначення відправки як "маршрутної" вантажовідправник, попередньо узгодивши з одержувачем можливість приймання ним маршрутів у встановленій кількості вагонів, повинен здати до перевезення сформований ним поїзд встановленої маси та довжини, про що буде зроблена відповідна відмітка в залізничній накладній з переліком вагонів, що увійшли до складу поїзда, завантажених призначенням на одну станцію або на різні станції призначення, розташовані на одному напрямку перевезення, але у Накладній передбачені Правилами оформлення відмітки, що замовлялося саме маршрутне перевезення, відсутні;

- матеріали справи не містять доказів, що кількість вагонів у Накладній передбачена у плані формування поїздів залізниці на відповідний рік як така, що при прийманні оформлюється саме як маршрутне перевезення, і не містять доказів, що Відповідач здійснював саме маршрутну, а не групову вагонну відправку.

Отже, Відповідачем, як залізницею, у даному випадку здійснювалось перевезення вантажів за Накладною саме груповим вагонним перевезенням, і до них Правила обчислення не встановлюють окремих, відмінних від вагонних, термінів доставки.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необхідність розрахунку строків доставки вагонів за Накладними виходячи із вантажної швидкості доставки - одна доба на кожні повні та неповні 200 км, і виходячи з даної швидкості та календарних штемпелів у Накладній, вантаж Відповідачем було доставлено з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.

За обрахунком Позивача, який перевірений та визнаний обґрунтованим судом, розміром штрафу за прострочення Відповідачем доставки вантажу за Накладними становить 5840 грн.

При цьому, судом враховано, що Накладна містить відмітку у графі 49 про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки (у даному випадку на 2 доби згідно відмітки «акт від 22.09.2019 № 4273, термін доставки збільшується на 2 діб згідно п. 2.9 наказу 644 від 21.11.2000 в меж. ДН-3»).

За приписами ст.ст. 909, 920 та 924 ЦК України перевізник має відповідати за нестачу прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 12 Закону України «Про залізничний транспорт» та ст. 110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях і несуть відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з правилами перевезення іншому підприємству.

Відповідно до ст. 113 Статуту залізниць України, за нестачу прийнятого до перевезення вантажу перевізник несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що нестача виникла з незалежних від нього причин.

За приписами п. (б) ст. 130 Статуту залізниць України, право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів мають у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Документи, які необхідні за вказаними вимогами ст. 130 Статуту залізниць України, описані вище в рішенні суду та залучені до справи.

Згідно вищеописаної залізничної накладної одержувач вантажу - Позивач.

За приписами ст.ст. 224, 225 ГК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, вартість втраченого майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Доказів, що прострочення доставки вагонів і вантажу сталося не з вини залізниці, Відповідач суду не надав. Відтак, з огляду на цю та встановлені судом вище інші обставини (зокрема, штраф нараховано у відповідному відсотковому розмірі та лише за повні доби прострочення), доводи відзиву судом відхиляються як необґрунтовані.

Відповідачем було подано заяву про зменшення розміру штрафних санкцій на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.

Статтею 546 ЦК України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

Оцінюючи наявні матеріали справи, доводи Відповідача, суд зазначає, що Відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 ГПК України на підтвердження наявності поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення.

При цьому, особливості діяльності Відповідача на певній території та прийняті Відповідачем рішення про виконання перевезень лише за певним марш туром не є форс-мажорними обставинами, оскільки не підтверджені доказами, і одночасно не є винятковим випадком, оскільки Відповідач сам приймає рішення приймати до перевезення вагони за певним напрямком, відтак, повинен розраховувати на можливість їх вчасної доставки.

З огляду на наведене заява Відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи наведене вище, вимоги позову про стягнення 5840 грн. штрафу судом задовольняються у повному обсязі.

Судові витрати, у які Позивачем включено витрати по оплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями ст.ст. 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (Донецька область, м. Авдіївка, проїзд Індустріальний, будинок 1; ідентифікаційний код 00191075) 5840 (п`ять тисяч вісімсот сорок) грн. штрафу, а також 2102 (дві тисячі сто дві) грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Р.Б. Сташків