Рішення № 91239493, 28.08.2020, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №613/739/19 Провадження № 2/613/16/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2020 року. Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді – Уварової Ю.В.,

за участі секретаря – Макушинської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові в порядку загального позовного провадження цивільну справу №613/739/19, пров. №2/613/16/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , представник відповідача – адвокат Тучков Г.І., Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернуся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія», в якому після уточнення позовних вимог просить стягнути з відповідача ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» матеріальну шкоду, завдану майну, в сумі 100000.00 грн., матеріальну шкоду, завдану здоров`ю, в сумі 2092.00 грн., з відповідача ОСОБА_2 – матеріальну шкоду в сумі 65096.54 грн., моральну шкоду в сумі 30000.00 грн., а також витрати на правову допомогу в сумі 10000.00 грн. – в рівних частках з обох відповідачів.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 9 січня 2017 року близько 13 години 45 хвилин на автодорозі Харків- Охтирка, 44км + 800м. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля CHERY TIGGO чорного кольору, д.н.з НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_1 та автомобіля MERCEDES-BENZ VITO білого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

Автомобіль CHERY TIGGO чорного кольору, д.н.з НОМЕР_3 належить на праві власності - ОСОБА_1 . Автомобіль MERCEDES-BENZ VITO білого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 належить на праві власноеті - ОСОБА_3 , а ОСОБА_2 користується і розпоряджається даним автомобілем.

Позивач зазначає, що в результаті ДТП його автомобіль зазнав механічних пошкоджень. Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи № 4464 від 20.07.2017 р. величина матеріальних збитків, завданих власнику автомобіля CHERY TIGGO д.н.з НОМЕР_3 , приймається в розмірі його ринкової вартості на момент ДТП, а саме 09.01.2017, та становить 160 348,99 грн.

Також незадовго до дорожньо-транспортної пригоди позивач здійснював обслуговування свого автомобіля: поліровку кузова автомобіля та його обробкй захисним покриттям, що коштувало 3900 грн., також ним було придбано та встановлено на автомобіль контролер денних ходових огнів світлодіодні автолампи – 619.85 грн.

Крім того, у результаті ДТП ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості та був визнаний потерпілим у кримінальный справі. На лікування ОСОБА_4 було витрачено 2092 грн., що складаються з 950 грн. - вартість МРТ- обстеження колінного суглоба, 142 грн., витрачених на придбання ліків, призначених лікарем-травматологом та 1000 грн., витрачених на придбання ортопедичного чулка, гіпсової пов`язки.

Крім того, у день ДТП ОСОБА_5 був вдягнений у светр, який був придбаний та вручений ОСОБА_6 як подарунок на новорічні свята від коханої жінки. Однак, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди від механічних пошкоджень він втратив свій товарний вигляд і не може використовуватися за призначенням. Цей светр мав для позивача вагоме значення, його вартість на день покупки складала 605 грн. тому втрату даного светра позивач також вважає завданою майновою шкодою.

Також позивач вважає, що дорожньо-транспортною подією йому заподіяно моральну шкоду, оскільки в момент пригоди він переніс значний фізичний біль, страждання та стрес, був змушений проходити лікування, перебував у гіпсі, був обмежений у пересуванні та фізичних навантаженнях. Перебування автомобіля на майданчику зберігання речових доказів позбавило його можливості використовувати його у роботі та для потреб родини /відвозити дитину до школи, виїжджати на дачу, тощо/, а сам факт знаходження автомобіля «під відкритим небом», тобто в неналежних умовах зберігання та без технічного обслуговування змушував позивача переживати за долю свого майна, оскільки свій автомобіль позивач обожнював і цінував, використовував його дуже дбайливо і акуратно.

З урахуванням викладеного оцінює моральну шкоду в 30000.00 грн.

За результатами розгляду кримінального провадження вироком Богодухівського районного суду Харківської області від 30.07.2018 ОСОБА_2 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 Кримінального кодексу України та призначено йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки, без позбавлення права керувати транспортними засобами та звільнено від відбування покарання на підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року.

Цивільний позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду у розмірі 160348,99 грн., моральну шкоду у розмірі 20000,00 грн., всього – 180348,99 грн., у задоволенні решти вимог – відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 23.04.2019 скасовано вирок Богодухівського районного суду Харківської області від 30.07.2018 в частині вирішення цивільного позову і призначено новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Скасовуючи вирок в частині вирішення цивільного позову, суд апеляційної інстанції вказав, що в даному провадженні судом першої інстанції не дано належної оцінки наявному у матеріалах провадження полісу обов`язкового страхування №АК/1463972 від 30.11.2016 року та відзиву ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про відсутність згоди підприємства на відшкодування шкоди потерпілому в ДТП 09.01.2017 року без участі страхової компанії. Отже, судом першої інстанції не дано оцінки тій обставині, чи мало місце звернення позивача до страховика відповідача та чи було отримано його відмову у виплаті страхового відшкодування, чи одразу пред`явлено вимогу до відповідача.

Враховуючи, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», позивач 05.07.2017 року звернувся до страховика із повідомленням про доржньо-транспортну пригоду. Тому, виходячи з положень ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та того факту, що обов`язок страховика відшкодувати шкоду випливає саме з факту спричинення шкоди /в тому числі злочином/ вважав, що заподіяна йому матеріальна шкода у розмірі 100000.00 грн. – в межах полісу страхування, а також шкода, заподіяна здоров`ю, в сумі 2092.00 грн. підлягає стягненню саме з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія». Залишок суми спричиненої матеріальної шкоди, що не охоплюється договором страхування, а також моральну шкоду у зазначеному вище розмірі просив стягнути з винуватця ДТП – відповідача ОСОБА_2 .

Щодо заперечень другого відповідача /страхової компанії/, викладених у відзивах, зазначив, що обов`язок відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, у тому числі, якщо йдеться про вчинення злочину, передбаченого ст.286 КК України, обумовлений не порушенням певного договірного зобов`язання, а фактом спричинення шкоди майну, здоров`ю та життю людини.

Застосування положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у кримінальному судочинстві не повинно суперечити його засадам і обмежувати права потерпілого. Право особи у випадку завдання шкоди кримінальним правопорушенням, передбаченим ст. 286 КК України, порушене саме фактом заподіяння такої шкоди. А тому особа вправі самостійно обирати способи відшкодування такої шкоди. Це також узгоджується зі статтями 15, 16 ЦК України.

Законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому. Перша з них - передбачена статтею 35 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Шкода може бути відшкодована на підставі звернення потерпілого до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування. Інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до страхової компанії про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення.

З урахуванням викладеного та з посиланням на висновки Верховного Суду у справі №227/3573/16-ц просив стягнути матеріальну шкоду, завдану майну, в межах суми страхового полісу в сумі 100000.00 грн., а також шкоду, завдану здовровю – з відповідача акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», залишок матеріальної шкоди у розмірі 65096.54 грн., та моральну шкоду в сумі 30000.00 грн. – з відповідача ОСОБА_2 , а витрати на правничу допомогу – в рівних частках з обох відповідачів.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав з підстав, зазначених в позовній заяві та уточненні до неї. Пояснив, що на сьогоднішній день шкода йому не відшкодована навіть частково.

Щодо витрат на правову допомогу, то адвокат дійсно не брав участі в судових засідань, однак він складав позовну заяву, консультував позивача з усіх питань, вивчав документи. За це позивач сплатив йому 10000.00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт та квитанцією.

Матеріальною шкодою вважав не тільки пошкодження автомобіля, а і ті покращення, що були зроблені ним особисто, а також зіпсований одяг. Витрати на лікування ввжав також повністю доведеними.

Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні відповідач та його представник відповідача – адвокат Тучков Г.І. . заперечували проти задоволення позовних вимог в частині стягнення з нього моральної шкоди та залишку матеріальної шкоди. При цьому просив врахувати висновок автотоварознавчої експертизи, яким визначено залишкову ринкову вартість автомобіля, стягнувши її зі страхової компанії.

Витрати на поліпшення автомобіля вважав такими, що не відносяться до матеріальної шкоди, а витрати на правничу допомогу – недоведеними.

Розмір моральної шкоди, визначений позивачем вважав таким, що не відповідє положенням ст.23 ЦК України та ст.26-1 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки вона може бути виплачена у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

В письмових поясненнямх відповідача викладені аналогічні доводи. Крім того зазначено, що відповідач має двох неповнолітніх дітей, батьків – пенсіонерів, на його утриманні перебуває безробітна жінка. Крім того, під час розгляду кримінального провадження було встановлено, що порушення ПДР з боку ОСОБА_2 відбулось за несприятливих погодних умов, ожеледиці, у зв`язку з чим останній і втратив контроль над керуванням автомобілем. Вважав, що ці фактори також мають бути враховані при визначенні розміру моральної шкоди.

Від відповідача – Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» надійшли відзиви на первісний та уточнений позови, в яких відповідач зазначає, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «MERCEDES BENZ VITO» реєстраційний номер НОМЕР_4 була застрахована у ПрАТ «УПСК», що підтверджується договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/1463972.

З огляду на визначені ст. 11 ЦК України підстави виникнення цивільних прав та зв`язків, у разі настання страхового випадку на ПрАТ «УПСК», як страховика за зговором - Полісом № АК/1463972, покладається обов`язок зі сплати страхового ікодування в порядку та на умовах, встановлених Законом України «Про зов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних занспортних засобів» від 01.07.2004 р. № 1961-IV (далі - Закон України Ns 1961-IV). Пунктом 2.1. ст. 2 Закону України № 1961-IV передбачено, що якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону. Отже, Закон України № 1961-IV у спірних правовідносинах є пріоритетним.

В порушення вимог Закону, позивач ОСОБА_1 у встановлений законом строк не подав страховику заяву про відшкодування шкоди.

Посилання позивача на те, що звернення до Страховика із заявою про страхове відшкодування є необов`язковим, а право потерпілого на отримання страхового відшкодування може бути реалізоване безпосередньо шляхом подання відповідного позову до суду, ну думку відповідача суперечить положенням Цивільного кодексу ЗУ «Про зов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних занспортних засобів», практиці Верховного Суду, оскільки зобов`язання страховика за договором обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування потерпілому або іншій особі, яка має право на отримання страхового, належить до зобов`язань з визначеним строком виконання, який неможливо обрахувати без попереднього звернення з відповідною заявою. Крім того, безпосереднє звернення до суду, а не до страховика, унеможливлює обчислення неустойки, чи сум, передбачених статтею 625 ЦК України, оскільки для цього слід визначити початок прострочення грошового зобов`язання.

Також зазначив у відзиві, що Страховиком не відшкодовуються й витрати, понесені на лікування потерпілого, без їх належного обґрунтування та без документального підтвердження відповідним закладом охорони здоров`я про необхідність їх здійснення.

На підставі викладеного просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія».

Заходи забезпечення позову не вживались.

Ухвалою від 05 вересня 2019 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів – матеріалів кримінального провадження.

Ухвалою від 13 листопада 2019 року у справі призначено автотоварознавчу експертизу.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до такого.

Вироком Богодухівського районного суду від 30.07.2018 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 Кримінального кодексу України та призначено йому покарання у виді двох років обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами та звільнено його від відбування покарання на підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду у розмірі 160348,99 грн., моральну шкоду у розмірі 20000,00 грн., всього – 180348,99 грн. У задоволенні решти вимог – відмовлено.

Ухвалою колегії Харківського апеляційного суду від 23 квітня 2019 року вирок Богодухівського районного суду Харківської області від 30.07.2018 в частині вирішення цивільного позову скасовано з тих підстав, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки наявному у матеріалах провадження полісу обов`язкового страхування №АК/1463972 від 30.11.2016 року та відзиву ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про відсутність згоди підприємства на відшкодування шкоди потерпілому в ДТП 09.01.2017 року без участі страхової компанії. Отже, судом першої інстанції не дано оцінки тій обставині, чи мало місце звернення позивача до страховика відповідача та чи було отримано його відмову у виплаті страхового відшкодування, чи одразу пред`явлено вимогу до відповідача. Цією ж ухвалою призначено новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до положень ч. 6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з ч.1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.1166 ЦК України - майнова шкода, заподіяна майну фізичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

На підставі ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності) володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.

На підставі ст.1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи №4464 від 20 липня 2017 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Chery Tiggo» д.н.з. НОМЕР_1 складає 169532.20 грн. та перевищує його ринкову вартість на момент ДТП, отже величина матеріальних збитків, завданих власнику автомобіля «Chery Tiggo» д.н.з. НОМЕР_1 , приймається в розмірі його ринкової вартості на момент ДТП /09.01.2017 року/ та становить 160348,99 грн.

Зазначена експертиза, проведена у кримінальному провадженні, містить інформацію щодо предмета доказування у даній цивільній справі. Фактів порушення вимог законодавства при її призначенні та проведенні не встановлено, повнота відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним, а також обгрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи учасниками справи не оспорювались.

Доказів на спростування визначеного розміру матеріальних збитків, спричинених позивачу внаслідок ДТП, учасниками справи не надано, отже суд вважає доведеним розмір матеріальної шкоди в сумі, зазначеній у висновку наданого суду експертного висновку.

Відповідно до ст. 30 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

З висновку авто товарознавчої експертизи №28510 від 06.05.2020 вбачається, що ринкова вартість пошкодженого автомобіля Chery Tiggo» д.н.з. НОМЕР_1 після ДТП складає 40865.28 грн.

Отже, виходячи з положень ст. 30 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», враховуючи, що витрати на відновлювальний ремонт автомобіля Chery Tiggo» д.н.з. НОМЕР_1 перевищують вартість цього транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди, позивач має право на відшкодування різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а саме: 160348,99 грн. мінус 40865.28 грн., що дорівнює 119483.71 грн.

Вирішуючи питання про можливість стягнення матеріальної шкоди з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», суд виходить з такого.

Згідно з положеннями частини 2 статті 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до частини 1 статті 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Стаття 62 КПК України передбачає, що цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.

Враховуючи, що вирок суду першої інстанції було скасовано саме в частині цивільного позову, питання про відшкодування шкоди, заподіяної позивачеві злочином, наразі розглядається в порядку цивільного судочинства.

Судом встановлено, що внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, позивачеві було заподіяно матеріальну шкоду у вищезазначеному розмірі. Спричинення цих наслідків перебуває у причинному зв`язку із діяннями відповідача ОСОБА_2 , який застрахував свою цивільно-правову відповідальність в ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на підставі полісу, відповідно до якого ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну /на одного потерпілого/ складає 100000.00 грн., розмір франшизи – 1000.00 грн. /а.с.15/.

Згідно зі ст.22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно з положеннями ст.ст. 28, 29 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно зі ст.12 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Таким чином з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню розмір матеріальної шкоди в межах встановленого ліміту з урахуванням франшизи – 99000.00 грн.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Статтею 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, інша частина матеріальної шкоди, що не охоплюється лімітом договору страхування, з урахуванням франшизи підлягає стягненню з заподіювача шкоди – відповідача ОСОБА_2 : 119483.71 грн. мінус 99000.00 = 20483.71 грн.

Щодо вимог про стягнення витрат на лікування, слід зазначити таке.

Згідно з положеннями ст.24 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

На підтвердження вимог в цій частині потерпілим надано медичну документацію, в тому числі довідка військово-медичної служби від 10.07.2019 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 перебував на обліку в поліклініці УСБУ оскільки звернувся до хірурга зі скаргами у зв`язку з травмами, отриманими 09.01.2017 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Йому було встановлено діагноз – забій мяких тканин, садна, гемартроз та рекомендовано проведення МРТ колінного суглобу для уточнення діагнозу /а.с.51/. На виконання рекомендації лікаря позивачем проведено МРТ обстеження /а.с.52/ внаслідок якого встановлені ознаки прихованого перелому, гемартроз, тощо. Вартість МРТ обстеження склала 950.00 грн., що підтверджується копією квитанції про оплату цієї послуги /а.с.56/.

Також позивачем суду був наданий консультаційний висновок спеціаліста КЗОЗ «Обласна клінічна лікарня – центр екстреної медичної допомоги» від 13.01.2017 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 була рекомендована імобілізація правого колінного суглобу, яка була виконана в той же день, тобто 13.01.2017 року /а.с.58/, а також товарний чек на придбання ортопедичного медичного бінта, підкладки та ортопедичної панчохи, необхідних для імобілізації, датований також 13.01.2017 року на загальну суму 950.00 грн., а також чек на повторне придбання ортопедичної панчохи, датований 16.01.2017 року – на 50.00 грн.

Зазначені витрати в загальній сумі 1950.00 грн. /950.00 + 950.00 +50/ є витратами в розумінні ст..24 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», датовані періодом після ДТП та відповідають часу діагностики та лікування потерпілого, здійснені маніпуляції рекомендовані лікарем, не перевищують ліміту згідно полісу страхування, отже підлягають стягненню зі страхової компанії.

Витрати на придбання ліків в сумі 142.00 грн. /а.с.24/ на придбання ліків суд вважає недоведеними, оскільки суду не надано доказів, що саме ці ліки були призначені потерпілому та використовувалися під час лікування травм та ушкоджень, які були завдані внаслідок ДТП.

Щодо доводів представника ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про те, що заяву про страхове відшкодування у встановлені законом строки до страховика позивачем не подано, а «позовну заяву» не можна розцінювати як «заяву про страхове відшкодування», суд зазначає наступне.

Визначений Законом "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів " порядок звернення потерпілого до страховика із заявою про здійснення страхового відшкодування є не досудовим порядком урегулювання спору, визначеним як обов`язковий в розумінні статті 124 Конституції України, а позасудовою процедурою здійснення страхового відшкодування, яка загалом не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування.

Обов`язок відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, у тому числі, якщо йдеться про вчинення злочину, передбаченого ст. 286 КК України, обумовлений не порушенням певного договірного зобов`язання, а фактом спричинення шкоди майну, здоров`ю та життю людини.

Застосування положень Закону "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у кримінальному судочинстві не повинно суперечити його засадам і обмежувати права потерпілого.

Право особи у випадку завдання шкоди кримінальним правопорушенням, передбаченим ст. 286 КК України, порушене саме фактом заподіяння такої шкоди. А тому особа вправі самостійно обирати способи відшкодування такої шкоди. Це також узгоджується зі статтями 15, 16 ЦК України.

Законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому. Перша з них - передбачена статтею 35 Закону "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Шкода може бути відшкодована на підставі звернення потерпілого за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування.

Інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до страховика про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Так, згідно з пунктом 36.1. статті 36 зазначеного Закону рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Протилежний підхід, який ставив би у залежність право потерпілого на компенсацію за результатами кримінального провадження від попереднього звернення чи незвернення з заявою до цих осіб, призвів би до істотного обмеження, чи навіть повного нівелювання його права на судовий захист у кримінальному процесі, встановленого статтею 128 КПК України.

Отже, страховик може прийняти рішення про здійснення відшкодування (регламентної виплати) також і на підставі рішення суду у разі, якщо спір розглядався в судовому порядку.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду під розгляду справи N 465/4621/16-к, зазначивши у своїй постанові від 19 червня 2019 року, що для задоволення в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до МТСБУ /страхової компанії/ про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, попереднє звернення потерпілого до МТСБУ /страхової компанії/ із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному статтею 35 Закону "Про ОСЦПВВНТЗ", не є обов`язковим.

З урахуванням викладеного, суд не бере до уваги доводи ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», що підстави для стягнення коштів на користь позивача ОСОБА_1 відсутні з тих підстав, що останній не звертався у встановлений законом строк із заявою про страхове відшкодування.

Вирішуючи питання про стягнення шкоди у зв`язку з пошкодженням одягу та здійсненими поліпшеннями автомобіля, суд погоджується з доводами відповідачів про те, що такий розмір шкоди не доведений позивачем у встановленому законом порядку в розумінні ст.ст.78,81 ЦПК України.

Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, суд виходить з такого.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнового) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства /п.2 ч.2 ст.23 ЦК України/ моральна шкода може полягати, зокрема: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів

Відповідно до роз`яснень, даних в п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, при цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Так, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про відчуття фізичного болю та стан стресу, оскільки такі явища є природними наслідками дорожньо-транспортної пригоди і зазвичай самі по собі викликають певні моральні страждання.

Перебування у гіпсі дійсно обмежило потерпілого у пересуванні, а знаходження автомобіля на майданчику у відділі поліції – дійсно позбавило потерпілого використовувати його для потреб родини і у власних цілях. Ці фактори, а також сам факт необхідності лікування дійсно вплинули на звичний уклад життя потерпілого і він зазнав певних змін у своїх життєвих стосунках.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер душевних страждань потерпілого /страждання, пов`язанні з відчуттям фізичного болю та стресу/, враховує ступень тяжкості змін в життєвих стосунках та звичному життєвому укладі потерпілого, пов`язаних з втратою можливості використовувати автомобіль для роботи та потреб родини, а також з обмеженням у пересуванні та з необхідністю витрачати час на лікування.

В той же час суд враховує, що моральну шкоду потерпілим завдано внаслідок злочину, вчиненого з необережності, той факт, що ДТП сталась під час ожеледиці, а також враховує матеріальний і сімейний стан обвинуваченого, який має на утриманні двох малолітніх дітей.

Таким чином, суд, виходячи з розміру позовних вимог та з засад розумності, виваженості та справедливості, вважає за можливе частково задовольнити позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди та стягнути на користь потерпілого моральну шкоду в розмірі – 20000.00 грн.

При цьому суд не бере до уваги доводи представника відповідача щодо обмежень розміру моральної шкоди, передбачених положеннями ст.26-1 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки вимоги про стягнення моральної шкоди заявлені не до страхової компанії, а до заподіювача шкоди – відповідача ОСОБА_2 .

При розв`язанні вимоги про солідарне стягнення витрат на правничу допомогу, суд звертає увагу на таке.

За змістом ст. 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).

Наданим договором /а.с.64/ не визначено порядок обчислення гонорару, порядок його сплати, тощо, окрім зазначення, що ціна є договорною.

Крім того з договору про надання професійної правничої допомоги від 23.02.2018 року, наданого позивачем вбачається, що його предметом є надання правничої допомоги у виді представництва в судах різних інстанцій під час розгляду справи. В той же час в судовому засіданні було встановлено та не заперечувалрсь сторонами, що адвокат в якості представника потерпілого ОСОБА_1 не брав участі в судових засіданнях ані в суді першої, ані апеляційної інстанції.

З урахуванням викладеного витрати на професійну правничу допомогу стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст.22, 23, 1166, 1187, Цивільного кодексу України, ч. 4, 12, 13, 56, 81, 82, 89, 141, 259, 263-265, 354, 355, пп.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України, ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 99000 /дев`яносто тисяч/ грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з лікуванням, в сумі – 1950 /одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят/ грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 20483 /двадцять тисяч чотириста вісімдесят три/ грн. 51 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 20000 /двадцять тисяч/ грн.

В задоволенні інших вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду через Богодухівський районний суд Харківської області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ;

Відповідач – ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: ;

Представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Тучков Г.І.

Відповідач - Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія», м.Київ, вул. Кирилівська 40, ЄДРПОУ: 20602681

Суддя