Ухвала суду № 91239192, 31.08.2020, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/13189/20

н/п 2/766/9359/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2020 року суддя Херсонського міського суду Херсонської області Булах Є.М., розглянувши матеріали позовної заяви Керівника Херсонської місцевої прокуратури Гулякова К.В. (місцезнаходження: 73000, м. Херсон, вул. Тираспільська, буд. 5а) в інтересах держави – Державного агентства рибного господарства України (ЄДРПОУ: 37472282, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 45-а) в особі Управління Державного агентства рибного господарства у Херсонській області (ЄДРПОУ 40915019, місцезнаходження: 73021, м. Херсон, вул. М. Фортус, буд. 89) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівників, -

встановив:

28.08.2020 року Керівник Херсонської місцевої прокуратури Гуляков К.В. звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив стягнути з відповідача на користь Управління Державного агентства рибного господарства у Херсонській області шкоду, завдану внаслідок незаконного звільнення працівника в сумі 46 624,37 грн. та сплачений судовий збір за подачу позову на користь прокуратури Херсонської області.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2020 року позовну заяву відповідно до Журналу реєстрації вхідної кореспонденції 31.08.2020 року передано судді Булах Є.М.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі суддею встановлено, що позовна заява підлягає поверненню з наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30 вересня 2016 року, Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до вимог ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2017 року у справі №п/800/490/15 зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Однак, суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Цивільно-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

У своїй постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із частиною четвертою статті 56 ЦПК України має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З матеріалів справи вбачається, що прокурор пред`явив позов в інтересах держави в інтересах – Державного агентства рибного господарства України в особі Управління Державного агентства рибного господарства у Херсонській області.

Обґрунтовуючи своє звернення до суду в інтересах вказаних державних органів, прокурор вказує на те, що за повідомленням Управління Державного агентства рибного господарства у Херсонській області питання вжиття заходів щодо стягнення шкоди з винної особи та проведення службової перевірки не входить до компетенції Херсонського рибоохоронного патруля; добровільного відшкодування шкоди ОСОБА_1 не здійснювалося; заходи щодо стягнення вказаної шкоди з винної особи не вживалися.

Вказано, що Херсонською місцевою прокуратурою до пред`явлення даного позову виконано вимоги ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», а саме направлено до Державного агентства рибного господарства України та Управління Державного агентства рибного господарства у Херсонській області повідомлення про пред`явлення відповідного позову. На підтвердження факту такого звернення прокурор додав до позовної заяви повідомлення від 26 серпня 2020 року, в якому повідомив зазначені органи, що звертається до суду з позовом в інтересах держави – Державного агентства рибного господарства України в особі Управління Державного агентства рибного господарства у Херсонській області.

При цьому позовна заява про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівників датована 10.08.2020 року за вих. №35-1005/вих-20, а зареєстрована у Херсонському міському суді Херсонської області 28.08.2020 року за вх. №81372/20-вх..

З зазначеного вбачається, що прокурор пред`явив позов до суду через два дні, як направив повідомлення про свої наміри на звернення до суду із позовом, що за терміном у часі є замалим для реагування відповідного органу та прийняття рішення у відповідності до положень законодавства.

Прокурор повинен повідомити відповідний орган про свій намір пред`явити позов в інтересах цього органу з таким розрахунком, щоб останній мав можливість протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно звернутися до суду з позовом. При цьому, державний орган також повинен мати можливість призначити перевірку фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинити дії для виправлення ситуації, в тому числі, пред`явленням відповідного позову або аргументованим повідомленням прокурора про відсутність такого порушення чи не бажання звертатися до суду, що у свою чергу надало б підстави прокурору діяти у відповідності до закону на захист інтересів Державного органу.

Враховуючи, що пред`явлений позов датований 10.08.2020 року, а повідомлення прокурора в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» датовані 26.08.2020 року, за відсутності підтвердження отримання зазначеного повідомлення позивачами та за відсутності як відповіді компетентних органів, так і фактичної можливості її надання у зазначений строк, вочевидь свідчить про порушення прокурором розумного строку та не надання компетентним органам можливості самим звернутися до суду, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18.

Всупереч зазначеним вимогам закону та висновкам про застосування Закону України «Про прокуратуру» прокурор, звертаючись до суду з зазначеним позовом, не звернув уваги, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

За таких обставин, прокурором не обґрунтовано наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді.

Таким чином, установивши відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави, суддя вважає позовну заяву прокурора такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати, відтак з підстав недотримання п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України повертає її заявнику без розгляду.

Керуючись ст. ст.185, 260, 353 ЦПК України, суддя,-

постановив:

Позовну заяву Керівника Херсонської місцевої прокуратури Гулякова К.В. (місцезнаходження: 73000, м. Херсон, вул. Тираспільська, буд. 5а) в інтересах держави – Державного агентства рибного господарства України (ЄДРПОУ: 37472282, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 45-а) в особі Управління Державного агентства рибного господарства у Херсонській області (ЄДРПОУ 40915019, місцезнаходження: 73021, м. Херсон, вул. М. Фортус, буд. 89) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівників, разом з доданими матеріалами – повернути прокурору.

Копію позовної заяви залишити в суді (ч. 6 ст. 185 ЦПК України).

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду із позовом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Херсонського апеляційного суду в порядкуст.355 ЦПК України.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відповідно до п.3 розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.М.Булах