Постанова № 9123902, 13.04.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

13.04.10Справа №2а-15010/09/4/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю. , при секретарі судового засідання Антоновій А.В., за участі представників сторін:

від позивача - Кочкаренко О.В.;

від відповідача - Володькін С.А.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Закритого акціонерного товариства "Золотий пляж"

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим

про визнання протиправними дії та спонукання до виконання певних дій

Суть спору: Закрите акціонерне товариство «Золотий пляж»(далі – позивач) звернулось до адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим (далі – відповідач) про визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення податкового кредиту позивача з ПДВ у сумі 53315,00 грн., що обумовлені висновками акту невиїзної документальної перевірки №2321/15-2/02650593 від 11.09.2009 року; зобов'язання відповідача поновити у картці особового рахунку позивача з податку на додану вартість значення податкового кредиту з ПДВ, який був зменшений на підставі акту невиїзної документальної перевірки №2321/15-2/02650593 від 11.09.2009 року. Під час судового розгляду позивач змінив позовні вимоги: просив визнати протиправними дії щодо зменшення податкового кредиту позивача з ПДВ у сумі 53315,00 грн., що обумовлені висновками акту невиїзної документальної перевірки №2321/15-2/02650593 від 11.09.2009 року.

Позов мотивовано помилковістю висновків за актом перевірки щодо порушення позивачем пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі – Закон №168) через віднесення сплачених сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту не в тому податковому періоді, коли постачальниками були виписані податкові накладні, а в пізнішому періоді. Позивач зазначає, що суми податку на додану вартість віднесені до складу податкового кредиту того періоду, коли податкові накладні були фактично отримані підприємством.

Ухвалами суду від 23.12.2009 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення (а.с. 226, 227), в яких вказав, що за змістом заявлених позовних вимог позивач фактично оскаржує акт перевірки №2321/15-2/02650593 від 11.09.2009 року, який не є рішенням суб’єкту владних повноважень і не створює для позивача правових наслідків, а відтак не є рішенням суб’єкту владних повноважень в розумінні КАС України.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 02650593 (а.с. 205), зареєстрований як платник податку на додану вартість (а.с. 204).

Позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2009 року (а.с. 21, 216), у якій визначене від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного періоду у розмірі 277208,00 грн., яку повністю зараховано до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду. Бюджетне відшкодування податку на додану вартість позивачем у податковому періоді за червень 2009 року не заявлялось.

Посадовою особою відповідача проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань правомірності нарахування податкового кредиту та повноти нарахування податку на додану вартість за червень 2009 року, за наслідками перевірки складено акт №2321/15-2/02650593 від 11.09.2009 року (а.с. 7-13).

За висновками даного акту встановлено порушення позивачем вимог п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168, абз. 2 п. 1 ст. 9 Закону України від 25.06.1991 року №1251-ХІІ «Про систему оподаткування», пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у результаті чого завищено податковий кредит у сумі 53315,00 грн.

Крім того, за висновками перевірки підлягає зменшенню рядок 22.2 податкової декларації з ПДВ позивача за червень 2009 року (зарахування від’ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складі податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду) у розмірі 53315,00 грн.

Відповідачем не приймалось за наслідками перевірки податкове повідомлення-рішення, що визнається сторонами.

Проте висновки за актом перевірки №2321/15-2/02650593 від 11.09.2009 року застосовані відповідачем під час здійснення перевірки з питань повноти нарахування податку на додану вартість за серпень і вересень 2009 року (акт від 26.11.2009 року №3142/15-2/02650593, а.с. 14-20).

Суд враховує, що рішення на підставі акту перевірки №2321/15-2/02650593 від 11.09.2009 року і не могло бути прийнято відповідачем, оскільки позивач не декларував позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного періоду та бюджетного відшкодування.

Проте висновки за актом перевірки №2321/15-2/02650593 від 11.09.2009 року безумовно потягнули для платника податку негативні наслідки, що обумовлює наявність у нього матеріально-правового інтересу у вирішенні спору за заявленими позовними вимогами.

Судом встановлено, що в основу висновку за актом перевірки №2321/15-2/02650593 від 11.09.2009 року про порушення позивачем правил оподаткування покладено наступні обставини.

Згідно із актом перевірки (а.с. 9), підприємством в податковій декларації за перевірений період задекларовано податковий кредит минулих періодів за липень та серпень 2005 року на суму 186,22 грн.; за січень, червень, вересень, листопад та грудень 2007 року на суму ПДВ 53128,96 грн.

Періодом виписки податкових накладних є листопад, липень та серпень 2005 року (на суму 186,22 грн.); січень, червень, вересень, листопад та грудень 2007 року (на суму ПДВ 53128,96 грн.).

В акті перевірки також зазначено, що в кінці акту документальної виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.03.2008 року від 05.09.2008 року №2067/23-1/02650593/112 посадовими особами позивача вчинено запис про те, що первинні бухгалтерські та інші документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані у повному обсязі, а додаткові (інші) документи, що свідчать про діяльність суб’єкта господарювання і спростовують викладені в акті перевірки факти, за період, що перевіряється, відсутні.

Проте, за результатами перевірки податкових декларації та додатку 5 позивача за червень 2009 року згідно із програмою системного співставлення даних податкової звітності та розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів, встановлено, що позивач зайво включив у звітний період податкові накладні у сумі 53128,96 грн., які отримані від постачальників, за періоди, перевірені за актом від 05.09.2008 року №2067/23-1/02650593/112. Крім того, у порушення пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» підприємством у червні 2009 року включені до складу податкового кредиту у сумі 186,22 грн., по яким закінчено граничний термін для подання заяв на повернення надміру сплачених або невідшкодованих податків і зборів (1095 днів).

Зменшення суми податкового кредиту у розмірі 53128,96 грн. пов'язано із тим, що до його складу підприємство у червні 2009 року віднесло суми податку, сплаченого постачальникам у ціні товарів (робіт, послуг) за податковими накладними:

№00001635 від 20.06.2007 року на суму ПДВ 374,81 грн., №00000023 від 15.01.2007 року на суму 40,00 грн., №00002292 від 25.09.2007 року на суму 32,84 грн., видані Ялтинською міською санепідемстанцією;

№1000000391 від 31.12.2007 року на суму ПДВ 2204,71 грн., видану Кримським республіканським підприємством «Протизсувне управління»;

№21 від 27.12.2007 року на суму ПДВ 41069,00 грн., видану ТОВ «Югенергобуд»;

№3222 від 28.11.2007 року на суму ПДВ 9407,60 грн., видану ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь».

Оцінюючи правомірність висновків податкового органу і доводів представника відповідача суд встановив наступне.

Згідно із абзацами 1, 2 пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Таким чином, вказаною нормою передбачено право платника податків подати скаргу на постачальника, який відмовився від надання податкової накладної, що не може розглядатись як обов’язок такого платника податків подавати скаргу у будь-якому випадку не отримання податкових накладних в період їх виписки.

Суд, при цьому, враховує положення пп. 7.4.5 п. 7.4 та пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168, згідно із якими не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, віднесення сум податку до складу податкового кредиту можливо лише в періоді, коли податкові накладні було фактично отримано.

Судом досліджено реєстр отриманих податкових накладних позивача за червень 2009 року (а.с. 33, 34) і встановлено, що в ньому відображено отримання податкових накладних: №00001635 від 20.06.2007 року на суму ПДВ 374,81 грн., №00000023 від 15.01.2007 року на суму 40,00 грн., №00002292 від 25.09.2007 року на суму 32,84 грн., виданих Ялтинською міською санепідемстанцією; №1000000391 від 31.12.2007 року на суму ПДВ 2204,71, виданої Кримським республіканським підприємством «Протизсувне управління»; №21 від 27.12.2007 року на суму ПДВ 41069,00 грн., виданої ТОВ «Югенергобуд»; №3222 від 28.11.2007 року на суму ПДВ 9407,60 грн., виданої ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь».

Зазначене суд вважає належним документальним підтвердженням отримання податкових накладних в червні 2009 року.

Відповідно до п. 11.4 ст. 11 Закону №168 зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування цим податком.

Таким чином, підзаконні нормативно-правові акти і роз’яснення ДПА України порядку оподаткування податком на додану вартість не змінюють і не встановлюють.

Суд відхиляє доводи відповідача, викладені в акті перевірки, стосовно того, що період виписки податкових накладних вже був перевірений за актом від 05.09.2008 року №2067/23-1/02650593/112, в якому посадовими особами позивача вчинено запис: «первинні бухгалтерські та інші документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані у повному обсязі, а додаткові (інші) документи, що свідчать про діяльність суб’єкта господарювання і спростовують викладені в акті перевірки факти, за період, що перевіряється, відсутні».

Зазначена обставина не має жодного правового значення для вирішення спору, оскільки позивач стверджує, що податкові накладні отримані ним у червні 2009 року і це твердження не спростовано відповідачем у встановленому порядку.

Разом із тим, суд враховує, що представник позивача у позовній заяві та під час судового розгляду фактично не заперечував правомірність зменшення суми податкового кредиту у сумі 186,22 грн., по яким закінчено граничний термін для подання заяв на повернення надміру сплачених або невідшкодованих податків і зборів (1095 днів), відповідних доводів не наводив та доказів не надав.

Частиною 1 статті 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, зменшення позивачу суми податкового кредиту у сумі 53128,96 грн. за актом перевірки №2321/15-2/02650593 від 11.09.2009 року слід визнати протиправним.

Крім того, суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму судового збору, сплаченого при зверненні до суду у розмірі, відповідно до вимог немайнового характеру, в порядку, встановленому ст. 94 КАС України.

В судовому засіданні 13.04.2010 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 16.04.2010 року.

Керуючись ст. ст. 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити частково.

2.          Визнати протиправним зменшення Закритому акціонерному товариству «Золотий пляж» (ідентифікаційний код 02650593) суми податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 53128,96 грн., що оформлено у висновку акту Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим про результати невиїзної документальної перевірки Закритого акціонерного товариства «Золотий пляж» з питань правомірності нарахування податкового кредиту та повноти нарахування податку на додану вартість за червень 2009 року №2321/15-2/02650593 від 11.09.2009 року.

3.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.          Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Золотий пляж» 3,40 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення в повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може біти подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя                                         Циганова Г.Ю.