Рішення № 91238867, 12.08.2020, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/13508/17

провадження № 2/753/3223/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2020 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Мицик Ю.С.

при секретарі Пугач Д.С.

за участю

позивача за первісним позовом ОСОБА_1

представника відповідача 1

за первісним позовом Каченюка О.І.

представника третьої особи

за первісним позовом Донченко О.Г.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Універсал-Транс", Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант", третя особа: Національний банк України, про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою та за зустрічним позовом Приватного підприємства "Універсал-Транс" до ОСОБА_1 , треті особи - Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант", Національний банк України, про стягнення коштів,-

встановив:

ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду із позовом до Приватного підприємства "Універсал-Транс" (далі - відповідач 1, ПП "Універсал-Транс"), Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (далі - відповідач 2, ТОВ "СК "Альфа-Гарант") за вимогами якого, з урахуванням заяви від 21.02.2018, просив стягнути з ПП "Універсал-Транс" матеріальну шкоду в розмірі 46434,82 грн., моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн., судовий збір в розмірі 1108,68 грн. та витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 1100 грн.; з відповідача ТОВ "СК "Альфа-Гарант" матеріальну шкоду в розмірі 53566,09 грн.

Позов обґрунтовано наступними обставинами. 18.12.2016 о 09 год. 40 хв., водій ПП "Універсал-Транс" ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Богдан», державний номер НОМЕР_1 , в районі Дарницького залізничного вокзалу у м. Києві, скоїв зіткнення з автомобілем «Міцубісі Паджеро Вагон», державний номер НОМЕР_2 , що призвело до його пошкодження. Зазначений автомобіль належить позивачу на праві приватної власності. Водій ОСОБА_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП) перебував в трудових відносинах з ПП "Універсал-Транс", а транспортний засіб яким він керував був застрахований в ТзДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант». Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 13.02.2017 за № 753/10067/17 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні ДТП. У зв`язку з тим, що страхова компанія не надала позивачу звіт про оцінку пошкодженого автомобіля, з метою визначення розміру матеріальної шкоди, заподіяної транспортному засобу між ТОВ «Сател груп» та позивачем був укладений договір від 20.03.2017 № СФ 0000080 на проведення незалежної оцінки. Згідно звіту № 5762/03/17 від 22.03.2017 «Про оцінку транспортного засобу автомобіля «Mitsubishi Pajero», державний номер НОМЕР_2 , вартість завданих позивачу збитків, як власнику пошкодженого транспортного засобу складає 146 801,82 грн. Вартість послуг з виконання експертної оцінки склала 1100,00 грн. Зазначений звіт позивачем був переданий 29.03.2017 до ТзДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант». Відповідно до Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК 1959199 від 14.11.2017 р., ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну становить 100 000 (сто тисяч) грн., при цьому франшиза (частина збитків, що не відшкодовується страховиком) складає 500 (п`ятсот) грн. 14.04.2017 ТзДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» виплатила позивачу лише частину завданих збитків у розмірі 45 933,91 грн. Таким чином позивач просив стягнути зі страхової компанії 53 566, 09 грн., тобто різницю між виплаченим страховим відшкодування і лімітом відповідальності. Іншу частину матеріальної шкоди у розмірі 46 434,82 грн., що перевищує ліміт відповідальності страховика та включає розмір франшизи, позивач просив стягнути з ПП «Універсал-Транс». Крім того, просив стягнути з ПП «Універсал-Транс» моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн. Зокрема зазначив, що внаслідок пошкодження транспортного засобу, позивач зазнав переживань та страждань з приводу того, що особа, яка пошкодила майно та повинна відповідати за свої дії довгий час добровільно не відшкодовувала заподіяну матеріальну шкоду. Також, фактично втративши можливість вільно користуватись своїм транспортним засобом позивач змушений був витрачати значний час для пересування громадським транспортом на роботу та в справах, витрачав багато часу на поїздки до станцій технічного обслуговування, оцінювачів, органів судової влади, отримання необхідних документів для підтвердження розміру шкоди, що спричинило ряд незручностей та проблем, марно згаяного часу, який міг би бути витрачений на сім`ю та роботу. На підставі викладеного просив позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 26.07.2017 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в судове засідання /т. 1 а.с. 47/.

Ухвалою суду від 04.10.2017 залучено ТзДВ "Страхова компанія"Альфа Гарант" та Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг до участі у цивільній справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, щодо предмета спору /т. 1 а.с. 61-62/.

11.12.2017 від представника ПП "Універсал-Транс" надійшли заперечення проти позову, в яких вказано про безпідставність вимог щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди /т. 1 а.с. 70-73/.

06.12.2017 від представника третьої особи Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг надійшли письмові пояснення, в яких вказано, що Нацкомфінпослуг не наділено повноваженнями щодо надання правової оцінки звітам про вартість матеріального збитку та зобов`язання страховиків стосовно виплати страхового відшкодування, зокрема на підставі окремо взятого звіту. Роз`яснено, що рішення страховика про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування може бути оскаржено в судовому порядку /т. 1 а.с. 79-82/.

18.06.2018 від ПП "Універсал-Транс" надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач 1 просить відмовити в задоволенні позову через безпідставність та недоведеність вимог. При цьому представник ПП "Універсал-Транс" посилається на те, що позивач не звертався із позовом про доплату страхового відшкодування до ТзДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» в межах суми ліміту відповідальності, а позовні вимоги до винуватця ДТП є безпідставними та підлягають відхиленню. Крім того, представник послався на те, що відповідно до Звіту № 5762/03/17 про оцінку транспортного засобу легкового автомобіля «Mitsubishi Pajero», державний номер НОМЕР_2 , вартість матеріального збитку складає 75 618,30 грн. Таким чином, різниця між матеріальним збитком та виплаченим страховим відшкодуванням буде складати 29 684,39 грн (75 618,30 - 45 933,91). В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б вказували на завдання позивачу моральної шкоди, підтвердження такої шкоди та, зокрема, нанесення такої шкоди саме діями відповідача, тобто ПП «Універсал-Транс», а тому такі вимоги є безпідставними. Оскільки, Страховиком було здійснено оцінку матеріального збитку, завданого позивачу, підстав для проведення додаткової оцінки не було. А тому, позивач на власний розсуд замовив таке автотоварознавче дослідження і такі вимоги не мають бути задоволені судом. Крім того, представник відповідача 1 вказував, що позивачем не надано належних та допустимих доказів відновлення пошкодженого транспортного засобу. Зокрема матеріалами справи не підтверджується те, що товарний чек № 426 від 20.03.2017 виданий на підтвердження саме оплати Накладної № 426 від 20.03.2017. У чеку та накладній відсутні ідентифікаційні ознаки щодо якого автомобіля було відвантажено зазначені у ній деталі. Крім того, відповідно до Звіту № 5762/03/17 про оцінку транспортного засобу легкового автомобіля «Mitsubishi Pajero», державний номер НОМЕР_2 , а саме до Протоколу огляду транспортного засобу, огляд відбувся 20.03.2017. Згідно заяви, яку позивач надавав відповідачу, на огляд сторони були запрошені на 10 год. 00 хв. Накладна та чек видані також 20.03.2017. На огляд пошкодженого автомобіля потребується значний час, а згідно із даних на сайті даного авторемонтного підприємства, робочі години - до 19.00. Таким чином, відновлювальні роботи, а саме: фарбування, відновлення геометрії кузову за 9 годин роботи є неможливим. Також Накладна містить графу «інші деталі для ремонту авто». Жодного опису та ідентифікації деталей - немає. Окрім вищевказаного, позивач не надав суду Акт виконаних робіт. А отже, такий документ як Накладна № 426 свідчить лише про те, що були продані певні деталі. Оскільки, Акт виконаних робіт з детальним їх переліком в матеріалах справи відсутній, - то фактично не підтверджено, що автомобіль справді було відремонтовано. А отже і для застосування статті 1192 ЦК України немає підстав /т. 1 а.с. 108-112/.

20.06.2018 представником ПП "Універсал-Транс" подано зустрічний позов, за вимогами якого останній просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ПП «Універсал-Транс» розмір залишкової вартості замінених деталей у сумі 47 801,71 грн. Позов обгрунтовує з посилання на Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003. Зокрема, розмір матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості. Відповідно до Звіту № 5762/03/17 про оцінку транспортного засобу, ремонт даного транспортного засобу передбачає застосування коефіцієнта зносу, а Звітом встановлено, що коефіцієнт зносу становить 0,5455. Замінені деталі останній ПП «Універсал-Транс» не віддав, а тому до замінених деталей необхідно застосувати коефіцієнт зносу, визначений оцінювачем. Відповідно до розрахунку, який додається до зустрічного позову, залишкова вартість деталей становить 47 801, 71 грн., яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 /т. 1 а.с. 117-119/.

Протоколом повторного авторозподілу судової справи між суддями від 05.07.2018 визначено головуючого суддю Мицик Ю.С. /т. 1 а.с. 121/.

09.07.2018 ухвалою судді Мицик Ю.С. прийнято справу до свого провадження, визначено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання /т. 1 а.с. 122-123/.

Ухвалою суду від 14.01.2019 зустрічну позовну заяву ПП «Універсал-Транс» до ОСОБА_1 , треті особи - ТДВ «СК «Альфа-Гарант», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про стягнення коштів залишено без руху, надано позивачу строк у п`ять днів з дня отримання ним копії ухвали, для усунення недоліків /т. 1 а.с. 147-149/.

Ухвалою суду від 20.02.2019 зустрічну позовну заяву ПП «Універсал-Транс» до ОСОБА_1 , треті особи - ТДВ «СК «Альфа-Гарант», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про стягнення коштів прийнято до спільного розгляду з первісним позовом /т. 1 а.с. 165-166/.

01.03.2019 від позивача за первісним позовом надійшла заява про залучення до участі у справі в якості співвідповідача ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» та позовна заява в новій редакції від 21.02.2018 /т. 1 а.с. 177-179/.

11.03.2019 від ОСОБА_1 надійшов відзив на зустрічний позов, в якому останній просив відмовити в його задоволенні, через його необгрунтованість. Відповідач за зустрічним позовом вказує, що позивачем ПП «Універсал-Транс» на підтвердження вартості замінених деталей, окрім посилання на Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції а Фонду державного майна України від 24 листопада за №142/5/2092 не надано жодного доказу. Тобто позов грунтується виключно на надуманих особистих розрахунках. Посилання на Методику є недоречним, оскільки вона визначає лише залишкову вартість деталей, які використовуються в автомобілі з урахуванням зносу, а не вартість пошкоджених деталей. Реальну вартість пошкоджених деталей та можливість їх використання може визначити лише відповідний експерт, проте на огляд пошкодженого транспортного засобу представник позивача не з`явився, хоча був повідомлений про його проведення належним чином /т. 1 а.с. 215-218/.

Ухвалами суду від 01.04.2019 було залучено до участі у справі, за первісним позовом в якості співвідповідача Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант", виключено його з числа третіх осіб, встановлено строк для подання відзиву, роз`яснено строки подання доказів, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті /т. 1 а.с. 225-228/.

01.07.2019 від відповідача 2 за первісним позовом ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві представник відповідача 2 зазначає, що 28.02.2017 ОСОБА_1 надав до ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» заяву на виплату страхового відшкодування. 29.03.2017 ОСОБА_1 було надано до страхової компанії звіт № 5762/03/17 від 29.03.2017, виконаний ТОВ «Сател Груп». В свою чергу, на запит ТзДВ СК «Альфа-Гарант» ТОВ «Промислова компанія «СЕЛТИМ» був виконаний звіт № 23-0/27/3 про вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного «Mitsubishi Pajero», державний номер НОМЕР_2 . Відповідно до висновків даного звіту вартість відновлювального ремонту з врахуванням фізичного зносу складає 55 720,69 грн. (з ПДВ) та 46 433,91 грн. (без ПДВ). 14.04.2017 ТзДВ «СК «Альфа-Гарант», у строк передбачений законодавством, було складено, затверджено розрахунок страхового відшкодування та виплачено його розмір - 45 933,91 грн. на рахунок вказаний ОСОБА_1 , що підтверджується платіжним дорученням № ID-92886 від 14.04.2017. Розрахунок страхового відшкодування здійснювався наступним чином 46 433,91 грн. (вартість відновлювального ремонту з врахуванням зносу та без ПДВ) - 500,00 (франшиза) = 45 933,91 грн. При цьому ОСОБА_1 у заяві про виплату страхового відшкодування погодився із розміром збитку визначеного страховиком. Вважав вимоги ОСОБА_1 необгрунтованими, і такими, що задоволенню не підлягають /т. 1 а.с. 244-246/.

Ухвалою суду від 21.11.2019 за клопотаннями представника ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» та представника ПП «Універсал-Транс» було призначено по справі судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено атестованому судовому експерту Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, зупинено провадження у справі /т. 2 а.с. 56-59/.

05.03.2020 від експерта надійшло клопотання про надання додаткових матеріалів необхідних для проведення експертизи та уточнення запитань, які поставлені на вирішення експерта /т. 2 а.с. 65-67/.

Ухвалою суду від 11.03.2020 провадження по цивільній справі було поновлено, учасникам справи надіслано клопотання експерта від 27.02.2020 для виконання, зобов`язано учасників справи у судове засідання надати додаткові матеріали, необхідні для проведення експертизи /т. 2 а.с. 69-70/.

22.04.2020 від експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшло повідомлення про неможливість проведення експертизи, у зв`язку із ненаданням додаткових матеріалів, необхідних для вирішення експертизи /т. 2 а.с. 94-96/.

28.05.2020 від представника ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» надійшло клопотання про відкликання справи № 753/13508/17 з Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України та призначення аналогічної атотоварознавчої експертизи в іншій експертній установі - Київському науково-дослідному інституті судових експертиз.

Ухвалою суду від 29.05.2020, яка занесена до протоколу судового засідання було відмовлено у задоволенні клопотання представника ТзДВ «СК «Альфа-Гарант», зважаючи, що попереднє клопотання експерта не було виконано учасниками справи, що призвело до неможливості проведення експертизи. Вирішено продовжити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів /т. 2 а.с. 103/.

Ухвалою суду від 11.08.2020 залучено в якості правонаступника третьої особи Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг - Національний банк України.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 вимоги первісного позову підтримав в повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечував, посилаючись на доводи, що викладені в заявах по суті справи.

В судовому засіданні представник ПП "Універсал-Транс" первісний позов не визнав, просив задовольнити зустрічний позов.

Представник третьої особи Національного банку України залишив вирішення справи на розсуд суду.

Представник ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.

Суд, вислухавши виступи учасників справи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Як встановлено судом, постановою Дарницького районного суду м. Києва від 13.02.2017 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Вказана постанова набрала законної сили /т. 1 а.с. 6-7/.

У відповідності до вказаної постанови, 18.12.2016 року приблизно о 09.40 годин ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Богдан», д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_3 , рухаючись біля буд. № 3 по вул. Привокзальній в м. Києві, в порушення п.п. 2.3.б, 13.1 ПДР України, не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечної дистанції, у зв`язку з чим скоїв зіткнення з транспортним засобом «Mitsubishi», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , що призвело до пошкодження всіх зазначених транспортних засобів.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на викладене та відповідно до положення частини четвертої ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені постановою Дарницького районного суду м. Києва від 13.02.2017.

При вирішенні вимог первісного позову суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За правилами ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В ст. 1188 ЦК України вказано, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно зі ст. 1172 ЦКУ юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Положеннями ст.1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлений обов`язок власників транспортних засобів застрахувати цивільно-правову відповідальність водіїв, які керують застрахованим транспортним засобом.

На час вчинення дорожньо-транспортної пригоди (далі- ДТП) ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ПП «Універсал-Транс» та безпосередньо виконував трудові обов`яки, що не заперечувалося учасниками справи, а тому не підлягає додатковому доказуванню (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).

Згідно Полісу № АК/1959199 від 14.11.2017 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільно-правова відповідальності власника транспортного засобу «Богдан», д.н.з. НОМЕР_1 - ПП «Універсал-Транс» на момент ДТП була застрахована в ТзДВ «СК «Альфа-Гарант», страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров`ю - 200 000 грн., за шкоду завдану майну - 100 000 грн., франшиза 500 грн.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

На підставі ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

В приписах ст. 1194 ЦК України зазначено: особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди, зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов`язкове страхування, цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, крім іншого, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В ст. 5 названого Закону зазначено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні у межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.

Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує: страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати, деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком замість завдавача шкоди.

Тому, уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик, на випадок виникнення деліктного зобов`язання, бере на себе виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди, однак, в межах суми страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, не просто суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), а повністю його нівелює.

Такої думки, дотримується Велика Палата Верховного Суду, яка викладена у постанові від 04 липня 2018 року (справа № 755/18006/15-ц).

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

При цьому, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Отже, страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує лише шкоду, яка визначена та оцінена в порядку, встановленому цим законом.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно зі статтями 29, 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов`язану з утратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.

Згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до пункту 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

Отже, за змістом указаних положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).

Пунктом 1.6 Методики визначено, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ.

Пунктом 8.6 Методики передбачено два випадки, коли в разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості: 1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті.

Отже, показник передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією зі складових показника величини втрати товарної вартості транспортного засобу.

Втрата товарної вартості транспортного засобу розглядається в Методиці як економічне поняття, що охоплює, серед іншого, і втрату товарного (зовнішнього) вигляду.

Враховуючи зміст викладеного, втрату товарної вартості можна визначити як зменшення вартості транспортного засобу, викликане передчасним погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду автомобіля та (або) його експлуатаційних якостей у результаті зниження міцності чи довговічності окремих деталей, вузлів й агрегатів, з`єднань і захисних властивостей покриттів унаслідок ДТП і подальшого ремонту. Передчасні зміни геометричних параметрів, фізико-хімічних властивостей, конструктивних матеріалів і характеристик інших процесів транспортного засобу, які є результатом проведення окремих видів ремонтних робіт, призводять до погіршення зовнішнього (товарного) вигляду, функціональних та експлуатаційних характеристик і зниження безвідмовності й довговічності транспортного засобу. Втрата товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією з причин фізичного зносу (у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту), яким характеризується величина втрати товарної вартості.

Економічна характеристика втрати товарного вигляду дозволяє віднести витрати на його відновлення до конкретних виявів реальних збитків.

Відповідно до пункту 8.6.1 Методики величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Складова частина КТЗ (складник) - деталь, складова одиниця чи комплектувальний виріб, які відповідають вимогам конструкторської документації (пункт 1.6 Методики).

Тобто величина втрати товарної вартості нараховується в разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюються як методами відновлення, так і методами заміни пошкодженої: деталі, складової одиниці чи комплектувального виробу, які відповідають вимогам конструкторської документації, усіх типів КТЗ.

Пунктом 8.6.2 Методики визначено вичерпний перелік випадків, коли величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується, зокрема в разі заміни окремих складників, що не потребують фарбування та не погіршують зовнішній вигляд КТЗ (скло, фари, бампери, декоративні накладки, пневматичні шини, зовнішня і внутрішня фурнітура тощо) (підпункт «е»).

Таким чином, нарахування втрати товарної вартості передбачено, коли проводиться ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, а також у разі заміни деталей, якщо це впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості транспортного засобу. Втрата товарної вартості не нараховується у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів, що не потребують фарбування, за умови, що це не впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості автомобіля (заміна двигуна на новий, заміна фар, ліхтарів, скла, шин тощо). Якщо ж у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів буде потрібне фарбування, то за умови, що це впливає на зовнішній вигляд транспортного засобу, втрата товарної вартості нараховується.

Системний аналіз пункту 32.7 частини першої статті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статті 22, абзацу третього пункту 3 частини першої статті 988, статей 1166, 1187, 1194 ЦК України, пунктів 1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методики дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди.

При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода в вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.

14.04.2017 ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» виплатила позивачу суму страхового відшкодування в розмірі 45 933,91 грн. на рахунок вказаний ОСОБА_1 , що підтверджується платіжним дорученням № ID-92886 від 14.04.2017.

Розрахунок страхового відшкодування здійснювався наступним чином 46 433,91 грн. (вартість відновлювального ремонту з врахуванням зносу та без ПДВ) - 500,00 (франшиза) = 45 933,91 грн.

Як стверджує позивач він здійснив ремонт належного йому автомобіля в ТОВ «Столиця Автоцентр», загальна сума витрачена ним на відновлення транспортного засобу становить 159 929, 14 грн. разом з ПДВ. На підтвердження відновлювального ремонту надав рахунок на оплату № 426 від 20.03.2017, товарний чек № 426 від 20.03.2017 та накладну № 426 від 20.03.2017.

Проте суд погоджується із запереченнями представника ПП «Універсал-Транс», що надані докази не підтверджують факт відновлювального ремонту автомобіля «Mitsubishi Pajero», державний номер НОМЕР_2 з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 8 розділу VII Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2014 року №615, які поширюються на суб`єктів господарювання, які надають послуги з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів та їх складових частин (систем), виконавець після виконання робіт надає замовнику такі документи: рахунок-фактуру, наряд-замовлення, накладну, квитанцію тощо (окремо пов`язані з виконанням технічного обслуговування

(крім гарантійного) та окремо пов`язані з виконанням ремонту); гарантійний талон (один примірник); довідку-рахунок на складові частини, придбані й установлені виконавцем на КТЗ.

Відповідно до пункту 7 розділу V Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2014 року №615, документами, що підтверджують надання послуги, є: акт передавання-приймання КТЗ (його складових частин (систем)) після надання послуг з технічного обслуговування і ремонту; наряд-замовлення, підписаний контролером якості (з проставлянням печатки виконавця (за наявності)) та замовником; документ, що підтверджує оплату послуг; рахунок-фактура; податкова накладна (для юридичних осіб).

Таким чином позивачем не надано необхідного переліку документів на підтвердження відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу.

Крім того, у Товарному чеку та Накладній відсутні ідентифікаційні ознаки щодо якого автомобіля було відвантажено зазначені у ній деталі.

Також Накладна містить графу «інші деталі для ремонту авто». Жодного опису та ідентифікації деталей - немає. Окрім вищевказаного, позивач не надав суду Акту передавання-приймання КТЗ та виконаних робіт.

За таких підстав, суд вважає, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами відновлення пошкодженого транспортного засобу.

У справах, що виникають із заподіяння шкоди, до обставин, які підлягають доказуванню, відноситься, зокрема, розмір завданих збитків.

На підтвердження розміру майнової шкоди позивачем надано Звіт про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу виконаного ТОВ «Сател груп» № 5762/03/17 від 22.03.2017 (далі - Звіт 1), відповідно до якого вартість відновлювального ремонту завданого власнику автомобіля «Mitsubishi Pajero»», державний номер НОМЕР_2 склала 146 801,82 грн.; вартість матеріального збитку - 75618,30 грн.

Вартість послуг з виконання експертної оцінки склала 1100,00 грн., яка була сплачена ОСОБА_1 /т. 1 а.с. 11/.

На замовлення ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» було проведено експертне автотоварознавче дослідження, про що ТОВ «Промислова компанія «СЕЛТИМ» складено Звіт № 23-D/27/3 (далі Звіт 2) про вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного «Mitsubishi Pajero» державний номер НОМЕР_2 . Відповідно до висновків даного звіту вартість відновлювального ремонту з врахуванням фізичного зносу складає 55 720,69 грн. (з ПДВ) та 46 433,91 грн. (без ПДВ).

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні визначає Закон «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-ІІІ (далі - Закон № 2658-ІІІ).

Відповідно до статті 2 Закону № 2658-ІІІ оцінка майна, майнових прав та професійна оціночна діяльність регулюються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами з оцінки майна, що не суперечать йому.

Оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності (частина 1 статті 3 Закону № 2658-ІІІ).

Стаття 9 Закону № 2658-ІІІ визначає, що методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

До таких нормативно-правових актів відноситься, зокрема, Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджена Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 1074/8395 в редакції Наказу від 24.07.2009 № 1335/5/1159 (далі - Методика).

За правилом, закріпленим у пункті 5.1. Методики, технічний огляд колісного транспортного засобу (КТЗ) оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна.

Згідно пункту 5.5. Методики під час технічного огляду КТЗ оцінювач (експерт) повинен: а) перевірити відповідність ідентифікаційних даних КТЗ записам у наданих документах; б) перевірити укомплектованість КТЗ, установити комплектність, наявність додаткового обладнання; в) установити пробіг за одометром; г) зафіксувати інформативні ознаки раніше виконаного відновлювального ремонту КТЗ; ґ) установити характер і обсяги пошкоджень на момент огляду та інші ознаки, які характеризують технічний стан КТЗ, з обов`язковою їх фіксацією шляхом фотографування.

Оцінка КТЗ здійснюється переважно із застосуванням бази оцінки, яка відповідає ринковій вартості.

Встановлений Методикою механізм визначення вартості матеріального збитку, який визначається як сума вартості відновлювального ремонту та оціненої втрати товарної вартості передбачає обов`язкове урахування даних технічного огляду транспортного засобу, зокрема, його комплектність, укомплектованість і фактичний технічний стан, строк експлуатації, величина пробігу, умови, у яких він експлуатувався (зберігався), обсяг і характер пошкоджень.

Як вбачається з наданих звітів, визначення вартості автомобіля та сума матеріальних збитків, спричинених власнику транспортного засобу «Mitsubishi Pajero» державний номер НОМЕР_2 , проводились спеціалістами майже в один час.

Спеціалісти, що надали звіти про визначення вартості матеріального збитку на замовлення позивача та страховика при складенні звітів з невеликими розбіжностями вказали коефіцієнт фізичного зносу автомобіля (для 0,545 Звіту 1 та 0,583 для Звіту 2 відповідно), проте в частині визначення ринкової вартості автомобіля за порівняльним методом висновки спеціалістів різняться. В звіті 1 ринкова вартість автомобіля на момент пошкодження визначено в сумі 542095,70 грн., а в Звіті 2 оцінена в 374393,67 грн.

У Звітах середня ринкова вартість (далі- Сср) транспортного засобу визначалася статистичними методами, що еквівалентна найбільш вірогідній вартості продажу (пропозицій до продажу), сукупності КТЗ визначеної моделі з відповідним строком експлуатації і пробігом на визначений момент часу, у конкретному регіоні чи місцевості з дотриманням вимог, що відповідають поняттю «ринкова вартість».

Визначення Сср базується на довідкових цінових даних продажу на ідентичне (аналогічне) КТЗ.

Сср для КТЗ визначається на базі середньої ціни продажу (пропозиції) ідентичного КТЗ за такою формулою

Де: СД - ціна КТЗ, який був у користуванні, з урахуванням строку його експлуатації, за інформацією з довідкової літератури.

Якщо в довідковій літературі наводяться ціни продажу і ціни пропозиції, то згідно з принципом заміщення значення СД повинно дорівнювати ціні продажу КТЗ;

К - коефіцієнт ринку регіону, який враховує відмінність поточних цін продажу та пропозиції до продажу у відповідному регіоні від цін з довідкової літератури.

М - вартісний еквівалент суми податків, зборів, інших обов`язкових платежів під час митного оформлення згідно з чинним законодавством.

При цьому, в Звіті 1 Сд визначена в розмірі 346180 грн., хоча в додатках, що становлять невід`ємну частину Звіту не міститься відомостей на підтвердження ціни ідентичного автомобіля, що відповідає найбільш вірогідній вартості продажу (пропозицій до продажу), в той час, як в Звіті 2 Сд визначена в розмірі 482850,00 грн., при цьому в додатках до Звіту наявний «бюлетень автотовароведа» № 92, грудень 2016 року, в якому вказана ціна ідентичного легкового автомобіля, який був в експлуатації з 2008 року /т. 2 а.с. 38/.

Враховуючи, що у звіті 1 ціна транспортного засобу, що був у користуванні, з урахуванням строку його експлуатації, тобто Сд визначена оцінювачем без долучення до звіту довідкової літератури, суд позбавлений можливості перевірити її, а враховуючи, що Сд є вихідними даними, що використовуються оцінювачем при визначенні середньої ринкова вартості транспортного засобу, суд не може покласти вказаний ЗвітТОВ «Промислова компанія «СЕЛТИМ» № 23-D/27/3 в обгрунтування розміру завданих збитків.

Крім того, дослідженням копії наданого ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» Звіту про оцінку вартості матеріального збитку встановлено, що в ньому відсутній протокол огляду транспортного засобу з підписом власника автомобіля ОСОБА_1 , хоча в Звіті вказано, що останній був присутній під час огляду оцінювачем ОСОБА_4 .. Крім того, до вказаного Звіту додано калькуляцію вартості відновлювального ремонту у неналежній якості, зокрема у розділі «вартість ремонтних робіт», що не дозволяє встановити суму таких робіт, та чи відповідають фони фактичним даним.

Крім того, у звіті ТОВ «Промислова компанія «СЕЛТИМ» № 23-D/27/3 вказано, що він може використовуватися тільки для визначення суми страхового відшкодування і для доказу розміру позовних вимог до винуватця ДТП у разі звернення замовника ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» до суду.

Отже, суд при вирішенні вказаної справи покладається на Звіт про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу виконаного ТОВ «Сател груп» № 5762/03/17 від 22.03.2017, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту завданого власнику автомобіля «Mitsubishi Pajero»», державний номер НОМЕР_2 склала 146 801,82 грн.; вартість матеріального збитку - 75618,30 грн.

Таким чином, з відповідача ТзДВ "Страхова компанія "Альфа-Гарант" на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню матеріальна шкода (збиток) в розмірі 29 684 грн. 39 коп. (75618,30 грн. вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу - 45933,91 грн. розмір виплаченого страхового відшкодування). При цьому франшиза вираховувалася страховиком при виплаті страхового відшкодування, що вбачається з відзиву.

При цьому суд не приймає до уваги заперечення ТзДВ «СК «Альфа-Гарант`про те, що позивачем погоджено суму страхової виплати (розмір збитку) в заяві від 23.02.2017.

Досліджуючи зміст вказаної заяви, в ній вказано лише, що заявник підтверджує, що він згоден із способом та розміром збитку, розрахованого страховиком, водночас у заяві відсутній розмір збитку, а в розрахунку вартості матеріального збитку відсутній підпис позивача, про ознайомлення останнього із вказаною сумою та її погодження заявником.

В такому разі, отримавши невідповідний його збитку розмір відшкодування, позивач вправі був замовити свій висновок про розмір матеріальної шкоди, та в судовому порядку доводити свої більші вимоги, ніж визнані страховиком.

Таким чином, різниця між реальним розміром збитків (вартість відновлювального ремонту) та суми страхового відшкодування (146801,82 грн. - 75618,30 грн.)., що складає 71183,52 грн. має бути відшкодована ПП "Універсал-Транс".

Водночас, враховуючи, що позивач у вимогах просив стягнути з ПП "Універсал-Транс" на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 46 434 грн. 82 коп., суд не виходячи за межі позовних вимог, задовольняє позов в цій частині в повному обсязі.

Крім того, позивач для відновлення свого порушеного права сплатив 1100 грн. за виготовлення Звіту № 5762/03/17 від 22.03.2017, а тому вказані кошти підлягають стягненню з відповідача з ПП "Універсал-Транс".

Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, слід зазначити наступне.

Згідно ст.ст.23,1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, крім іншого, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Виходячи з наведених норм права, шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 6.11.2013 №6-108цс13.

Відповідно до п.3 постанови № 4 від 31.03.1995 року (з наступним змінами) Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної/немайнової/шкоди/» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може проявлятися, зокрема: в моральних переживаннях в зв`язку з порушенням права власності.

Вирішуючи питання про розмір моральної шкоди в грошовому еквіваленті, суд виходить з втрат немайнового характеру, що їх зазнав позивач, зміни, які відбулись в житті позивача, витрачений час на відновлення життєвих зв`язків, оскільки певний час він не мав можливості використовувати транспортний засіб, змушений був відшуковувати кошти на ремонт автомобіля, витрачати час, зусилля та власні кошти на збирання необхідних документів, звернення до страхової компанії, експерта та до суду, щоб довести порушення своїх прав.

Виходячи з засад розумності та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ПП "Універсал-Транс" на користь позивача суму у відшкодування моральної шкоди в розмірі 5 000 грн., задовольняючи позовні вимоги в цій частині частково.

З урахуванням викладеного всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, які мають значення для вирішення справи, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що позовні вимоги первісного позову підлягають частковому задоволенню.

Згідно зі ст.ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому, суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Вимоги зустрічного позову не грунтуються на положеннях матеріального закону, а тому суд відмовляє в їх задоволенні.

Згідно з ч.1, 2, 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд стягує на користь позивача з ПП "Універсал-Транс" судовий збір в розмірі 846 грн. 68 коп., з ТзДВ "Страхова компанія "Альфа-Гарант" судовий збір в розмірі 558 грн. 60 коп., пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.12, 81,137, 141, 229, 247, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Універсал-Транс", Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант", третя особа: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 29 684 грн. 39 коп. та судовий збір у розмірі 558 грн. 60 коп.

Стягнути з Приватного підприємства "Універсал-Транс" на користь ОСОБА_1 матеріальний збиток в розмірі 46 434 грн. 82 коп., моральну шкоду в розмірі 5000 грн., витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 1100 грн. 00 коп. та судовий збір в розмірі 846 грн. 68 коп.

В решті вимог первісного позову відмовити.

В задоволенні зустрічного позову Приватного підприємства "Універсал-Транс" до ОСОБА_1 , треті особи - Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант", Національний банк України, про стягнення коштів, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач за первісним позовом: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 .

Відповідач 1 за первісним позовом: Приватне підприємство "Універсал-Транс", місцезнаходження: 02091, м. Київ, вул. Кібальчича, 1, ЄДРПОУ: 30056005.

Відповідач 2 за первісним позовом та третя особа за зустрічним позовом: Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант", місцезнаходження: 02100, м. Київ, вул. Г.Топоровського, 14, ЄДРПОУ: 32382598.

Третя особа за первісним та зустрічним позовом: Національний банк України, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Інституцька, 9, ЄДРПОУ: 00032106.

СУДДЯ: МИЦИК Ю.С.