Рішення № 91238813, 27.08.2020, Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/1530/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2020 р. Здолбунівський районний суд Рівненської області в складі: головуючого судді Чорного І.А., при секретарі судового засідання Берун А.М., за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача – адвоката Прокопчука М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Здолбунів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом,-

В С Т А Н О В И В:

24 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26.02.2015 року він є власником житлового будинку з господарськими будівлями, що за адресою АДРЕСА_1 , в якому зареєстровано місце проживання його племінника, відповідача по справі, ОСОБА_2 , який починаючи з 2013 року не проживає у вказаному житловому будинку, в утриманні будинку участі не бере. Факт реєстрації відповідача у даному житловому будинку створює позивачу перешкоди у користуванні та розпорядженні своєю власністю на власний розсуд.

Посилаючись на викладені обставини позивач просив суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим будинком з господарськими будівлями, що за адресою АДРЕСА_1 .

Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 06 липня 2020 року відкрито провадження в указаній справі.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Прокопчук М.В. позовні вимоги підтримали з мотивів, наведених у позовній заяві, надавши пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві обставинам та просили суд їх задовольнити. Щодо винесення заочного рішення у справі не заперечували.

Відповідач ОСОБА_2 повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України та через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, повторно до суду не з`явився, про причини неявки не повідомив, заяв та клопотань від останнього не надходило. Відзив на позов суду не подано.

Враховуючи те, що у справі є достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін та враховуючи те, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено й це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 на праві власності належить житловий будинок з господарськими будівлями, який розташований за адресою АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом посвідченого 26.02.2015 року приватним нотаріусом Здолбунівського районного нотаріального округу Рівненської області та зареєстрованого в реєстрі за № 81.

До складу зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_1 входить також і відповідач по справі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є племінником позивача, що підтверджується копією будинкової книги та довідкою про склад сім`ї за №02/11.1-2187 від 24.06.2020 року, виданою Здолбунівською міською радою.

Факт відсутності відповідача ОСОБА_2 в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 починаючи з 2013 року підтверджується показаннями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які не були спростовані у судовому засіданні.

Підстав для визнання показань свідків необґрунтованими чи неправдивими у суду не має, оскільки такі показання давалися свідками під присягою, останні були попереджені про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України за завідомо неправдиві показання і відмову від давання показань.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожна особа має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Власникові, згідно із ст. 317 ЦК України, належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За змістом положень частини першої статті 383 ЦК України та статті 150 ЖК Українського РСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Відповідно до частини першої статті 156 ЖК Української РСР передбачено, що члени сім`ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК УРСР до членів сім`ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім`ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України, за змістом якої члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначаються власником.

Відповідно до частини 2 статті 405 Цивільного кодексу України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Судом не здобуто жодних доказів про поважність причин відсутності відповідача у спірному приміщенні понад один рік.

За вказаних обставин судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 відсутній у житловому будинку, що за адресою АДРЕСА_1 понад один рік без поважних на це причин, тому відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України втратив право на користування спірним житлом.

З цих підстав вимоги позивача щодо визнання відповідача таким, що втратив право на користування зазначеним житлом, є обгрунтованими і їх слід задовольнити.

Частиною 6 ст. 141 ЦПК України встановлено, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки при подачі позову до суду позивач звільнений від сплати судового збору, рішення прийнято на користь позивача, тому судові витрати слід стягнути з відповідача в дохід держави.

На підставі вищевикладеного, відповідно до ст.ст.317, 319, 383, 405 ЦК України, ст.ст. 64, 150, 156 ЖК УРСР, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 273, 280-284 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом – задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим будинком з господарськими будівлями, який розташований за адресою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 840 грн. 80 коп. (отримувач коштів: ГУК у м.Києві 22030106, код банку отримувача 899998, код ЄДРПОУ: 37993783, рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) (код класифікації доходів бюджету : 22030106).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду або через Здолбунівський районний суд Рівненської області.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , серія і номер паспорта – НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 31 серпня 2020 року.

Суддя І.А. Чорний