Рішення № 91235302, 14.08.2020, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.08.2020 Справа №607/9960/18

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі :

головуючого Ромазана В.В.

з участю секретаря Мотиль Б.І.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_5 у якому просить зобов`язати відповідача не чинити перешкоди в користуванні належним їй на праві приватної власності магазином, загальною площею 1 515, 8 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 , та звільнити зазначене приміщення магазину.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що вона є власником наступного нерухомого майна приміщення магазину за адресою АДРЕСА_1 , площею 1515, 8 кв.м., належного їй на праві власності на підставі договору дарування №482 від 31.05.2017 р., посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Ломакіною Л.В.; земельної ділянки - кадастровий номер 6110100000:12:012:0023, площею 0,0317 га., що належить їй на праві власності згідно із договором дарування №485 від 31.05.2017 р., посвідченим приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Ломакіною Л.В.; земельної ділянки - кадастровий номер 6110100000:12:012:0024, площею 0,0318 га., що належить їй на праві власності згідно із договором дарування №488 від 31.05.2017 р., посвідченим приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Ломакіною Л.В.; земельної ділянки - кадастровий номер 6110100000:12:012:0028, площею 0,0300 га., що належить їй на праві власності згідно із договором дарування №491 від 31.05.2017 р., посвідченим приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Ломакіною Л.В. Зазначила, що в п.6 вказаного договору дарування приміщення магазину від 31.05.2017 р. зазначено, що «…дарувальник свідчить, що на момент укладення цього договору вказаний Магазин не перебуває під арештом чи забороною відчуження, у заставі (в тому числі податковій) не перебуває, не є внеском до статутного фонду юридичних осіб, судового спору по ній немає, від прав третіх осіб він вільний, відносно нього не укладено будь-яких договорів по відчуженню, він не переданий у найм (оренду), тимчасове чи довічне користування.». У пунктах 3 зазначених договорів дарування земельних ділянок вказано, що «..дарувальник стверджує, що внаслідок укладення цього договору не порушуються права та законні інтереси інших осіб, в тому числі неповнолітніх, малолітніх, непрацездатних дітей, і що згадана земельна ділянка вільна від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб, а також про те, що до цього часу вона нікому іншому не продана, не подарована, не відчужена іншим способом, на земельну ділянку не зареєстровані обтяження, в спорі, під забороною відчуження та арештом не перебуває, земельні сервітути не встановлені..». Отже, вважає, що належне їй рухоме майно на момент переходу права приватної власності на нього від ОСОБА_9 було вільним від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб. 05 вересня 2017 року, позивач, звернулась із письмовою вимогою до ОСОБА_5 повідомивши останнього про те, що з 31.05.2017 р. вона є власником магазину, а тому просить його або звільнити від своїх речей дане приміщення, або ж укласти із нею договір оренди. У відповідь на таку вимогу відповідач зазначив, що він дане нерухоме майно використовує для здійснення своєї господарської діяльності - торгівлі будівельними матеріалами у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на підставі договору оренди нерухомого майна № 12/04/17, який було укладено 12 квітня 2017 року між ним та попереднім власником ОСОБА_9 . Пунктом 7.1 зазначеного договору передбачено, що він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до закінчення строку оренди, який складає 2 роки та 10 місяців з дня передачі об`єкта оренди орендарю по акту прийому - передачі. Також зазначив, що відповідно до п. 7.5 договору, реорганізація орендодавця, зміна власника об`єкта оренди тощо не припиняє дію цього договору та договір діє до повного його виконання. 28.09.2017 року ОСОБА_1 прибула в приміщення магазину по АДРЕСА_1 з наміром зняти показники з лічильників, однак відповідач не допустив її до лічильників та не надав документів, які б підтверджували законність перебування відповідача. Також позивач вважає укладений договір оренди відповідачем підробленим та вважає, що відповідач ніякого договору оренди із дарувальником приміщення не укладав. Крім цього, зазначила, що позивач не підписувала акти виконаних робі, який є підставою для розрахунків, не узгоджувала з відповідачем вартості оренди приміщення магазину. У подальшому позивач подав заяву та доповнив підстави позову новими обставинами, у якій зазначив, що у неї як у власника магазину утворилась податкова заборгованість із сплати податку на нерухоме майно. Крім цього, зазначила, що договір оренди майна, на який покликається відповідач як на підставу свого перебування у належному позивачеві приміщенні магазину, завершився ще 13.02.2020 року. Разом із цим, відповідач не припинив вчиняти їй перешкоди у користуванні належним їй майном. Відповідач спричиняє позивачу, як власнику магазину збитки не лише у вигляді втраченої вигоди у зв`язку із неможливістю передати в оренду її магазин сумлінному орендарю, але й збитки у вигляді штрафу та пені за несвоєчасну сплату нарахованого податковою службою податку на нерухомість. 13.12.2019 року, 28.02.2020 року позивач повторно звернулась до відповідача із вимогою про звільнення належного їй приміщення магазину, а 10.03.2020 року подала заперечення про подальше користування магазином відповідачем.

ОСОБА_5 подав суду відзив на позовну заяву, у якому вказує на те, що спірне приміщення магазину за адресою АДРЕСА_1 , площею 1515, 8 кв.м. він орендує відповідно до договору оренди нерухомого майна № 12/04/17, укладеного 12 квітня 2017 року між ним та ОСОБА_9 , яка на момент укладення договору була власником орендованого мною майна. У відповідності до положень даного договору оренди та вимог цивільного законодавства, зміна власника об`єкту оренди автоматично передбачає перехід прав та обов`язків орендодавця до нового власника, тому позивач набула весь обсяг зобов`язань орендодавця, визначений умовами даного договору. Даний факт, пов`язаний із переходом прав та обов`язків орендодавця до позивача. Позивачем було надіслано листа із реквізитами карткового рахунку куди він зобов`язаний здійснювати зарахування коштів за користування цим приміщенням, що ним здійснюється щомісячно. В подальшому на подану заяву позивача про доповнення позову новими обставинами, подав заперечення у яких зазначив, що на даний час використання спірного приміщення у своїй господарській діяльності вважає законним, оскільки як на час звернення позивача із позовом в суд та і на даний час наявний договір оренди нерухомого майна №12/04/17, який забезпечує правову підставу зайняття ним приміщення є чинним. Також зазначив, що зміна власника орендованого майна не припиняє дії договору оренди такого майна, відтак просить суд відмовити у задоволенні позову.

ОСОБА_1 подала суду відповідь на відзив, у якій вказує на те, що вона заперечує твердженням ОСОБА_5 про те, що він щомісячно здійснює зарахування коштів за користування належного приміщенням магазину. Зазначила, що у позивача, як у зареєстрованого суб`єкта господарювання - фізичної особи-підприємця, був наявний відкритий банківський рахунок в «Райффайзен банк Аваль», який 07 березня 2018 року був закритий. Всі кошти, які надійшли від відповідача в розмірі 35000 грн. у період з жовтня 2017 року по лютий 2018 року позивач повернула йому, як помилково зараховані кошти за оренду магазину по АДРЕСА_1 . Зазначила, що відповідач не узгоджував з нею поступлення коштів за оренду майна, її розміру, будь-яких письмових домовленостей з цього приводу не укладав, а тому вважає, що відповідач вводить суд в оману, повідомляючи про те, що ним щомісячно здійснюється зарахування коштів за користування приміщенням магазину позивача на картковий рахунок.

Судом, на підставі ст. 53 ЦПК України, залучено до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Ухвалами Тернопільського міськрайонного суду у даній справі від 10 квітня 2019 року, 18 жовтня 2019 року, зупинялось провадження до набрання законної сили рішенням у справі №607/15555/17 за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Тернопільської області Мастенко Н.П., приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Ломакіна Л.В., приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Тернопільської області Кравець Т.В., Товариство з обмеженою відповідальністю «Дорога родина» про визнання недійсними договорів дарування та державної реєстрації вказаних договорів, а також у справі у справі №607/10144/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Дорога родина» про встановлення нікчемності правочину.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду у даній справі від 12 березня 2020 року поновлено провадження.

Тернопільським міськрайонним судом у даній справі 11 червня 2020 року проведено підготовче судове засідання, за наслідками якого закрито підготовче провадження у справі, а справу призначено до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача – адвокат Бочан І.П. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю та просять суд їх задовольнити. Представники відповідача ОСОБА_5 – ОСОБА_3 , Качур С.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та проти їх задоволення заперечили.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином неодноразово повідомлявся про місце та час судового розгляду. Відзиву на позов не подавав.

Третя особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в судове засідання не з`явились, хоча належним чином неодноразово повідомляли про місце та час його проведення. Письмових пояснень щодо позову не подавали.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив.

31 травня 2017 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_1 укладено договір дарування магазину, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Ломакіною Л.В., відповідно до якого ОСОБА_9 безоплатно передає у власність ОСОБА_1 належний їй на праві власності магазин, загальною площею 1515,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 6 зазначеного договору, у ньому вказано, що «…Дарувальник свідчить, що на момент укладення цього договору вказаний Магазин не перебуває під арештом чи забороною відчуження, у заставі (в тому числі податковій) не перебуває, не є внеском до статутного фонду юридичних осіб, судового спору по ній немає, від прав третіх осіб він вільний; відносно нього не укладено будь-яких договорів по відчуженню; він не переданий у найм (оренду), тимчасове чи довічне користування.

Крім цього, 31 травня 2017 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_1 укладений договір дарування земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Ломакіною Л.В., відповідно до якого ОСОБА_9 безоплатно передає у власність ОСОБА_1 належну їй на праві власності земельну ділянку, площею 0,0317 га, кадастровий номер 6110100000:12:012:0023, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для іншої комерційної діяльності.

Також, 31 травня 2017 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_1 , укладений договір дарування земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Ломакіною Л.В., відповідно до якого ОСОБА_9 безоплатно передає у власність ОСОБА_1 належну їй на праві власності земельну ділянку, площею 0,0318 га, кадастровий номер 6110100000:12:012:0024, для будівництва і обслуговування будівель торгівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім цього, 31 травня 2017 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_1 укладений договір дарування земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Ломакіною Л.В., відповідно до якого ОСОБА_9 безоплатно передає у власність ОСОБА_1 належну їй на праві власності земельну ділянку, площею 0,0300 га, кадастровий номер 6110100000:12:012:0028, для будівництва і обслуговування закладів торгівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У пунктах 3 зазначених договорів відображено, що «…дарувальник стверджує, що внаслідок укладення цього договору не порушуються права та законні інтереси інших осіб, в тому числі неповнолітніх, малолітніх, непрацездатних дітей, і що згадана земельна ділянка вільна від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб, а також про те, що до цього часу вона нікому іншому на продана, не подарована, не відчужена іншим способом, на земельну ділянку не зареєстровані обтяження, в спорі, під забороною відчуження та арештом не перебуває, земельні сервітути не встановлені.

На підставі вищевказаних договорів за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на приміщення магазину, загальною площею 1515,8 кв.м., та земельних ділянок, площею 0,0317 га, площею 0,0318 га, площею 0,0300 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 що стверджується інформаційною витягами з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Позивачем, з метою усунення перешкод у користуванні належним їй майном - приміщенням магазину по АДРЕСА_1 направлялись вимоги, а саме 05.09.2017 року, 12.02.2018 року, 13.12.2019 року, 28.02.2020 року, 10.03.2020 року ОСОБА_5 про укладення із нею, як новим власником зазначеного майна договору оренди або ж звільнення ним зазначеного приміщення, оскільки позивач має намір використовувати спірне приміщення у своїх власних цілях для підприємницької діяльності.

Зазначені вимоги позивача проігноровано відповідачем із тих підстав, що спірне нерухоме майно орендується ним на підставі укладеного договору оренди нерухомого майна №12/04/17 від 12 квітня 2017 року, який було укладеного між ОСОБА_9 (орендодавець) та ОСОБА_5 (орендар) ще до укладення договору дарування позивачу зазначеного приміщення магазину по АДРЕСА_1 та який на думку відповідача чинний на даний час, в силу вимог пунктів 7.2 та 7.3. договору.

Як вбачається із наданої позивачем копії договору оренди нерухомого майна №12/04/17 від 12 квітня 2017 року, укладеного між ОСОБА_9 (Орендодавець) та ОСОБА_5 (Орендар), орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування на визначених у договорі умовах нерухоме майно, об`єктом оренди якого є: нежитлове приміщення, площею 1515,8 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Пунктом 3.1.1 зазначеного договору сторони передбачили, що орендодавець зобов`язаний передати об`єкт оренди орендарю по акту приймання–передачі в термін 10 календарних днів з моменту підписання даного договору, в стані, що відповідає умовам даного договору. Підписання акту приймання-передачі свідчить про фактичну передачу об`єкту в оренди в оренду. Пунктом 4.1 зазначеного договору сторони передбачили, що сума орендної плати за один місяць користування об`єктом оренди складає 7000 гривень. Пунктом 7.2, 7.3 даного правочину сторони передбачили, що строк оренди за цим договором складає 2 роки 10 місяців та починає свій перебіг з дня передачі об`єкта оренди орендарю по акту прийому-передачі. Якщо за два місяці до закінчення терміну дії даного договору, сторони продовжують виконувати його умови і будь-яка із сторін не виявить бажання його припинити то договір вважається поновленим на два календарних роки на цих же умовах.

Як додаток 1 до зазначеного договору оренди відповідачем надано акт–приймання передачі від 12.04.2017 року, підписаним орендарем та орендодавцем, відповідно до якого Орендодавець ( ОСОБА_1 ) передала, а Орендар ( ОСОБА_5 ) прийняв нежитлове приміщення площею 1515,8 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Також представником відповідача надано копії розписок від 01.09.2017 року, від 01.05.2017 року, від 01.06.2017 року, від 01.07.2017 року, від 01.08.2017 року, згідно яких ОСОБА_9 , яка є орендодавцем за вказаним договором отримала від ОСОБА_5 у рахунок орендної плати за користування нежитловим приміщенням площею 1515,8 м.кв., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 7000 грн. за вказані місяці.

Судом з`ясовано, що відповідач не узгоджував із позивачем перерахування коштів за орендоване ним майно, розміру орендної плати.

Судом встановлено, що позивачу, як власнику спірного нерухомого майна, у тому числі земельних ділянок, органами ДПС у Тернопільській області нараховано податок на нерухоме майно, зокрема по нежитловому приміщенні магазину за 2018-2019 роки на суму 63254,33 грн., який остання зобов`язана сплатити до бюджету.

Згідно із положеннями статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю, результатами інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до вимог ч.1 ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

В силу вимог ч.1, 2 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із ч.2 ст.386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутись до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

В силу вимог ч.1 ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

В силу вимог ч.1 ст.761 ЦК України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Частиною 2 статті 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 1 статті 763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частиною 1 ст.764 ЦК України передбачено, що якщо наймач продовжує користуватись майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до ч.1 ст.770 ЦК України, у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця.

Частиною 1 статті 777 ЦК України передбачено, що наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов`язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюється за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Положення ч.1 ст.41 Конституції України, ч.ч.1,2 ст.319 ЦК України свідчать, що право вибору власника здавати своє майно в оренду чи використовувати для власних потреб є повним, безумовним та необмеженим.

Баланс захисту прав орендодавця та орендаря полягає в тому, що: власник-орендодавець захищений правом вибору, здавати або не здавати своє майно в оренду, та правом змінювати умови договору при його переукладенні на новий строк; орендар, який належно виконував свої обов`язки за договором оренди, захищений тим, що за прийнятності для нього нових умов, саме він має переважне право укладення нового договору оренди перед будь-якими іншими особами.

Зазначена правова позиція викладена у постанові ВС від 18 січня 2018 року у справі №910/12017/17.

Суд проаналізувавши матеріали даної цивільної справи, оцінивши та дослідивши докази надані суду, вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням підлягає до задоволення, а тому вважає, що слід усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні належній їй на праві власності нежитловим приміщенням – магазином, загальною площею 1 515,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_5 звільнити зазначене приміщення магазину. При цьому, суд відкидає твердження представників відповідача про те, що відповідач ОСОБА_5 не чинить перешкод у користуванні спірним майном позивача, оскільки здійснює користування ним на підставі укладеного із колишнім власником нежитлового приміщення – магазину по АДРЕСА_1 договору оренди нерухомого майна від 12.04.2017 року №12/04/17, який на даний час вважає чинним, оскільки позивач, як новий власник орендованого ним майна неодноразово попереджала його про звільнення приміщення, або ж про укладення із нею нового договору оренди, із погодженням із нею усіх істотних умов такого правочину, у тому числі орендної плати. Крім цього, суд наголошує, що уже після закінчення терміну дії зазначеного правочину, тобто через два роки та десять місяців, як це передбачено пунктом 7.2, ОСОБА_1 , повторно зверталась до відповідача із письмовими заявами про звільнення займаного ним приміщення. Крім цього, суд зазначає, що такі вимоги ОСОБА_1 надсилались відповідачу упродовж 2017, 2018, 2019 років, а тому останньому добре було відомо про не бажання позивача продовжувати зазначений договір оренди, тобто про відсутність її волевиявлення щодо цього. Адже право продовжувати договір оренди майна чи ні належить власнику майна, а не є його обов`язком. Також суд зазначає, що частиною 1 ст.764 ЦК України передбачено, що строк договору найму продовжується лише у випадку відсутності заперечень з боку наймодавця. Однак, про такі заперечення нового власника майна щодо продовження ОСОБА_5 ним користуватись, відповідачу було відомо ще задовго до закінчення строку зазначеного договору оренди нерухомого майна. Крім цього, суд наголошує, що укладаючи договір дарування спірного магазину 31 липня 2017 року, сторони у пункті 6 зазначили, що «…Дарувальник свідчить, що на момент укладення цього договору вказаний Магазин не перебуває під арештом чи забороною відчуження, у заставі (в тому числі податковій) не перебуває, не є внеском до статутного фонду юридичних осіб, судового спору по ній немає, від прав третіх осіб він вільний; відносно нього не укладено будь-яких договорів по відчуженню; він не переданий у найм (оренду), тимчасове чи довічне користування..», відтак ОСОБА_9 , як дарувальник майна, не повідомляла позивача під час укладення договору дарування про те, що зазначене майно передано нею в оренду відповідачу.

Крім цього ,суд вважає, що в силу вимог ч.2 ст.141 ЦПК України, із відповідачів слід стягнути у користь позивача судові витрати а самесплачений нею судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп., тобто по 352 грн.. 40 коп. із кожного.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 13, 82, 141, 263, 265, 280-284, 289 ЦПК України, ст..41 Конституції України, ст..319, 321, 316, 391, 759, 751, 763, 764 ЦК України, суд, –

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням - задоволити.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні належній їй на праві власності нежитловим приміщенням – магазином, загальною площею 1 515,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_5 звільнити зазначене приміщення магазину.

Стягнути солідарно із ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп., тобто по 352 (триста п`ятдесят дві) грн.. 40 коп. із кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 14 серпня 2020 року.

Позивач: - ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 .

Відповідач: - ОСОБА_5 , АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 .

Відповідач: - ОСОБА_6 , АДРЕСА_3 .

Треті особи:

-ОСОБА_7 , АДРЕСА_4 ;

-ОСОБА_8 , АДРЕСА_5 .

Головуючий суддяВ. В. Ромазан