Рішення № 91234998, 28.08.2020, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/326/20

Провадження №2/603/186/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" серпня 2020 р. м. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Гудкової Ю. Г.,

секретар судового засідання Смолінчук М. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Коропецької селищної ради Монастириського району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Коропецької селищної ради Монастириського району Тернопільської області (далі - Коропецька селищна рада) про визнання права власності на спадкове майно, у якому просить визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У обґрунтування позовних вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина на вищевказане спадкове майно, яку прийняла позивач, оскільки на час відкриття спадщини проживала разом із спадкодавцем.Однак позивач не може отримати у нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину, оскільки відсутній правовстановлюючий документ на майно, що підлягає спадкуванню.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, звернувшись в суд з письмовою заявою про розгляд справи у її відсутності.

Відповідач - Коропецька селищна рада не забезпечили в судове засідання явку представника, хоча про дату, час і місце судового засідання були повідомленні належним чином.

Судом встановлені такі обставини.

Відповідно до архівного витягу з протоколу №3-4 третьої сесії двадцять другого скликання Коропецької селищної ради від 08.04.1995 року, 29.05.1995 року ОСОБА_2 безоплатно передано у приватну власність та постійне користування земельні ділянки за його місцем проживання загальною площею 0,62 га, з яких: 0,19 га - для обслуговування житлового будинку, 0,43 га - для ведення підсобного господарства.

Згідно архівного витягу з протоколу восьмої сесії четвертого скликання Садівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області від 20.06.2003 року проведено найменування вулиць с. Садове та присвоєно порядкові номери, зокрема по місцю проживання ОСОБА_2 - АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 08.07.2019 року, актовий запис №44.

Згідно довідки №60/10-07, виданої 26.05.2020 року виконкомом Коропецької селищної ради, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

На час його смерті за даною адресою були зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишилось спадкове майно - житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за вищевказаною адресою.

Зі змісту довідки №81 від 21.05.2020 року, виданої комунальним підприємством «Монастириське районне бюро технічної інвентаризації», вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , розміщено: одноповерховий житловий будинок під літерою «А» загальною площею 50,3 кв. м, житловою - 28,5 кв. м, літня кухня «Б», комора «В», сарай «Г», стайня «Д», стодола «Е», сарай «Ж», огорожа №1, мощення №2, що також підтверджується даними технічного паспорта, виготовленого 21.05.2020 року КП «Монастириське районне бюро технічної інвентаризації», згідно даних якого роками зведення домоволодіння є 1936 - 1970 роки (ксерокопія технічного паспорта додана до матеріалів справи).

Із даних погосподарської книги за 1991 - 1995 року, особовий рахунок № НОМЕР_2 , вбачається, що вищевказане домоволодіння відноситься до суспільної групи господарства - колгоспний двір, членами якого зазначено: ОСОБА_2 - голова, ОСОБА_4 - дружина.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 21.09.1994 року, актовий запис №55.

Згідно заповіту, посвідченого 12.10.1999 року, зареєстрованого за №7, ОСОБА_2 заповів все своє майно племінниці ОСОБА_5 .

Як убачається з даних свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 22.12.2005 року позивач при укладенні шлюбу 22.12.2005 року зі ОСОБА_3 змінила своє дошлюбне прізвище « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_1 ».

Зі змісту письмової відповіді приватного нотаріуса Монастириського районного нотаріального округу Садівського М.А. №82/01-12 від 18.06.2020 року вбачається, що після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведена спадкова справа №152/2019 за заявою ОСОБА_1 від 17.09.2019 року. 20.05.2020 року на ім`я позивача ОСОБА_1 видано свідоцтва про право на спадщину за заповітом, а саме на земельні ділянки, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (копія спадкової справи додана до матеріалів справи).

У зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок, що підлягає спадкуванню, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, про що приватним нотаріусом Монастириського районного нотаріального округу Садівським М.А. видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії №76/02-31 від 12.06.2020 року.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до роз`яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року, при вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України, чинного на час виникнення права власності, та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК.

Відповідно до ст. ст. 120-121, ст. 123 ЦК Української РСР ( 1963 року) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Володіння, користування та розпорядження майном колгоспного двору здійснюється тільки за згодою всіх членів двору. При поділі майна колгоспного двору розмір часток членів колгоспного двору визнається рівними.

Згідно з п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору. Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглось після припинення його існування, мають члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови від 24.06.1983 року №4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування», та в підпункті г) пункту 6 постанови від 22.12.1995 року №20 «Про судову практику у справах права приватної власності», правила ст. 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. У разі смерті члена колгоспного двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

Право власності на житловий будинок набувається в порядку, який був чинним на час завершення його будівництва, зокрема передбаченому положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України «Про власність», Законом України від 07.12.1990 року №533-ХІІ «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування», Законом Української РСР від 25.12.1974 року №3377-VІІІ «Про державний нотаріат», постановою Ради Міністрів Української РСР від 11.03.1985 року №105 «Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР», Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13.04.1979 року №112/5, Вказівками по веденню по господарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 12.05.1985 року №5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31.01.1966, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністерства юстиції Української РСР від 31.10.1975 року №45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністерства юстиції УРСР від 19.01.1976 року №1/5, та іншими нормативними актами.

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 № 112/5, а згодом - аналогічними Вказівками щодо ведення погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 під № 5-24 / 26, і Вказівками щодо ведення погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

До компетенції виконкомів місцевих рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

Згідно дослідженого у судовому засіданні технічного паспорта, виготовленого КП «Монастириське районне бюро технічної інвентаризації» 21.05.2020 року, вбачається, що домоволодіння по АДРЕСА_1 побудоване у 1936 - 1970 роках.

Згідно правової позиції ВСУ від 18.12.2013 року у справі №6-137цс13 у 1957 році питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» і прийнятою відповідно до цього Указу постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.

Отже, за вказаними Указом та Постановою підставою виникнення у громадянина права власності на житловий будинок був сам факт збудування ним цього будинку з додержанням вимог зазначених актів законодавства та прийняття будинку в експлуатацію.

Ці правові акти не пов`язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені в заповіті.

У відповідності до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ст.ст. 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як вбачається зі ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, його відсутність не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Враховуючи вищенаведені обставини, виходячи з проаналізованого вище законодавства, суд приходить до переконання про підставність позову, позивач є спадкоємцем за заповітом, спадщину прийняла, а тому позов підлягає до задоволення шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на вищевказане спадкове майно.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 81, 200, 206, 259, 263, 265, 268, 273, 354ЦПК України, ст.ст. 120-121, ст. 123 ЦКУРСР (1963р.), ст.ст. 328, 1217, 1218, 1223, 1268, 1296 ЦК України, суд,

у х в а л и в:

ПозовОСОБА_1 до Коропецької селищної ради Монастириського району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, а саме на:

- житловий будинок з господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1 , до якого входить: одноповерховий житловий будинок під літерою «А» загальною площею 50,3 кв. м, житловою - 28,5 кв. м, літня кухня «Б», комора «В», сарай «Г», стайня «Д», стодола «Е», сарай «Ж», огорожа №1, мощення №2.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду через Монастириський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Відповідач: Коропецька селищна рада Монастириського району Тернопільської області, місцезнаходження: вул. М.Каганця, 10, смт. Коропець Монастириського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04396242.

Головуючий суддя Ю. Г. Гудкова