Ухвала суду № 91233423, 31.08.2020, Деснянський районний суд міста Києва

2/754/6288/20

Справа № 754/11035/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2020 року Суддя Деснянського районного суду м. Києва Лісовська О.В., розглянувши заяву представника позивачів про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , треті особи: Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація, Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва», про визнання права користування квартирою, зміну договору найму житлового приміщення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_6 про визнання права користування квартирою, зміну договору найму житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 .

Також представник позивача звернувся до суду із заявою про забезпечення даного позову шляхом заборони відповідним органам здійснювати приватизацію кімнати, площею 12, 4 кв.м., у квартирі АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_7 до прийняття остаточного рішення по даній справі та шляхом заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України, інших органів державної реєстрації прав, нотаріусам та іншим спеціальним об`єктам, на яких покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов`язані з проведенням державної реєстрації переходу права власності в порядку приватизації на кімнату, площею 12, 4 кв.м., у квартирі АДРЕСА_1 .

Вказана заява мотивована тим, що відповідач неодноразово висловлювала бажання приватизувати та продати спірну кімнату, в якій проживає родина позивачів, а це може призвести до порушення житлових прав позивачки, якій 90 років. Невжиття заходів забезпечення позову може призвести до втрати частини квартири та неможливості виконання рішення суду по даній справі.

Зваживши доводи заяви, вивчивши письмові матеріали справи, суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно із ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред"явлення позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 3 статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюються для забезпечення морської вимоги, мають бути спів мірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з"ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Як вбачається з поданої заяви, представник позивачів просить суд забезпечити позов шляхом заборони відповідним органам здійснювати приватизацію кімнати, площею 12, 4 кв.м., у квартирі АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_7 до прийняття остаточного рішення по даній справі та шляхом заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України, інших органів державної реєстрації прав, нотаріусам та іншим спеціальним об`єктам, на яких покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов`язані з проведенням державної реєстрації переходу права власності в порядку приватизації на кімнату, площею 12, 4 кв.м., у квартирі АДРЕСА_1 .

Але слід зазначити, що представником позивачів не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачкою вчиняються будь-які дії, направлені на приватизацію та відчуження вказаного нерухомого майна, або про намір такого відчуження.

Суд не вбачає з поданої заяви та долучених до неї письмових доказів наявність реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивачів та ймовірність ускладнення виконання судового рішення у разі задоволення позову при невжитті таких заходів, оскільки з наданих документів не вбачається, що відповідач вчиняв дії з відчуження належного йому майна, а також здійснив заходи, спрямовані на нівелювання ризиків, пов`язаних із вчиненням дій, що можуть вплинути на цілісність і схоронність такого майна.

Крім того, представником позивача у заяві не конкретизовано, яким саме відповідним органам він просить заборонити здійснювати певні дії, що унеможливлює як прийняття так і виконання судового рішення про забезпечення позову.

Враховуючи викладене вище, вимоги діючого законодавства, суддя приходить до висновку, що підстав для задоволення заяви представника позивачів про забезпечення позову немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 149, 150, 151 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивачів про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом п?ятнадцяти днів з дня проголошення.

Суддя О.В.Лісовська