Вирок № 91229592, 28.08.2020, Городоцький районний суд Львівської області

Справа № 460/252/19 1-кп/441/34/2020

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.08.2020 Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді - Яворської Н.І.,

за участю секретаря судового засідання - Цап І.М.,

прокурора - Малькович М.С.,

потерпілої - ОСОБА_1 , її представника - Блонського М.М.,

обвинуваченої - ОСОБА_2 , її захисника адвоката Чорнія І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12018140350001212 від 14.10.2018 за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , уродженки ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Садаклія Республіки Молдова, проживаючої та зареєстрованої в АДРЕСА_1 , із середньою освітою, одруженої, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 13 жовтня 2018 року близько 14 год. 30 хв., знаходячись біля входу на територію господарства будинку АДРЕСА_1 , під час виниклого конфлікту на грунті тривалих неприязних відносин із сусідкою та в ході словесної суперечки з ОСОБА_1 , маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень, умисно, тримаючи у правій руці відро, нанесла ним потерпілій два удари по голові, а саме в ліву сторону обличчя та два удари в ліве плече, спричинивши ОСОБА_1 перелом лівої виличної дуги, гематому (синець) повік лівого ока. Вказаними діями ОСОБА_2 спричинила потерпілій тілесні ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я, струс головного мозку, що відноситься до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров`я та два синці на лівому плечі, які відносяться до легкого тілесного ушкодження.

Допитана у судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України не визнала, заперечила свою причетність до вчиненого та інкримінованого їй злочину, зазначила, що місце мала конфліктна ситуація, умислу на побиття потерпілої в неї не було, будь-яких тілесних ушкоджень потерпілій не спричиняла та ударів відром не завдавала, в руках в неї був лише віник, яким підмітала сміття, звідки такі тілесні ушкодження в потерпілої ОСОБА_1 їй не відомо. Додала, що конфліктує з потерпілою давно оскільки остання постійно заявляє на неї в сільраду та поліцію. В судових дебатах, обвинувачена визнала себе винною частково, пояснила, що 13.10.2018 близько 14 години між нею та потерпілою відбулась шарпанина, але відром вона ОСОБА_3 не била, тримала в неї в руці граблі бо та вдарила її ними по спині, припускає, що потерпіла могла нанести удар собі граблями в той момент, коли вона відпустила їх. Побачивши ОСОБА_4 припинили шарпанину. Визнає, що виражалась нецензурними словами в сторону потерпілої. Цивільний позов не визнала.

Захисник обвинуваченої адвокат Чорній І.А. в судових дебатах зауважив, що потерпіла звернулась в лікарню не в день події, крім того в заяві не зазначала чим завдано їй тілесних ушкоджень, просив визнати недопустимим доказом висновки експертиз, неналежними доказами протокол слідчого експерименту, відсутність умислу в його підзахисної на завдання тілесних ушкоджень потерпілій, просив виправдати ОСОБА_2 за ч.1 ст.122 КК України.

Незважаючи на невизнання обвинуваченою вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, винуватість обвинуваченої ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, за викладених вище обставин, повністю підтверджується зібраними на досудовому слідстві та безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, яким судом надано ретельну оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Вказані обставини нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_1 підтвердили свідки та сама потерпіла.

Потерпіла ОСОБА_1 показала, що до того між ними були постійні словесні суперечки через те, що ОСОБА_5 розширяючи своє подвір`я звузила дорогу загального користування і засмічує під її будинком, крім того іншому транспорту до них не проїхати, сама обвинувачена провокує сварки. 13.10.2018 близько 14 години 30 хв. прибирала на подвір`ї свого домогосподарства, бачила як ОСОБА_2 ішла з відром та віником до сестри, незадовго повернулась до її домоволодіння різко висипала їй на подвір`я сміття, а на зауваження нанесла удар відром по руці, після чого почали шарпати одна одну, в ході шарпанини обвинувачена тримаючи в її руках своєю лівою рукою граблі, почала наносити відром у правій руці удари по голові, почувши свист сусіда припинила бити. Від зазначеного удару вона втрачала свідомість, по першу допомогу зверталась в лікарню у м.Новояворівськ, потім перебувала у сина, щоб бути під наглядом, вночі самопочуття погіршилось, вона продовжувала лікування у лікарні Львова. В лікарні м.Новояворівська було встановлено перелом виличної дуги, 10 днів там проходила лікування. Цивільний позов підтримує в повному обсязі посилаючись на те, що понесла затрати на лікування, до цього часу переносить душевні страждання, в своєму віці відчуває наслідки травми.

Свідок ОСОБА_6 , яка є сестрою потерпілої, підтвердила, що 13.10.2018 в обід до неї прийшла з відром повним листя горіха та мітлою ОСОБА_7 , питала,що хто кинув їй сміття, потім бачила як ОСОБА_7 пішла до господарства ОСОБА_8 і висипала їй сміття з відра, а тоді біля воріт будинку потерпілої побачила як ОСОБА_5 била відром ОСОБА_3 по голові та плечах, при цьому тримала граблі. Чула, як свистів сусід ОСОБА_9 , після чого Родич ОСОБА_10 відійшла. Потім потерпіла прийшла до неї та зателефонувала дочці, також бачила в ОСОБА_8 синець. Після того потерпіла була в лікарні.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що 13.10.2018 близько 14 години складав на своєму подвір`ї дошки з дочкою ОСОБА_12 , вона і звернула увагу на бійку між Родич ОСОБА_10 та ОСОБА_13 , вирішив поки одна одну не вб`є свиснути, бачив як тримали граблі ОСОБА_5 і ОСОБА_14 не випускала їх з рук, початку бійки не бачив, але відро бачив в руках ОСОБА_5 , яким вона перший і другий раз миттєво махала в області голови ОСОБА_15 . Після того як він свиснув сусідки розійшлися.

Свідок ОСОБА_16 який є чоловіком обвинуваченої ОСОБА_5 суду показав,що в той день ОСОБА_5 ходила до сусідки ОСОБА_8 вияснити хто понакидав сміття на їх огорожу, ОСОБА_14 вибігла до неї з граблями в руках і почалась між ними словесна перепалка, при цьому в обвинуваченої в руках був віник. Бачив як ОСОБА_15 вдарила його дружину граблями потім остання намагалась відібрати ті граблі з рук ОСОБА_15 проте, остання їх не віддала.

Допитана в якості свідка ОСОБА_17 суду показала, що 13.10.2018 на подвір`ї будинку ОСОБА_5 пили каву з її чоловіком, бачила як розмовляли за парканом ОСОБА_14 та ОСОБА_18 . Сварки між ними не чула, а через два - три дні почула, що ОСОБА_15 отримала тілесні ушкодження.

Свідок ОСОБА_19 суду показала, що 13.10.2018 близько 14 години 30 хвилин чула конфлікт між ОСОБА_5 та ОСОБА_13 , потім бачила як вони б`ються про що повідомила своєму татові ОСОБА_20 , бачила, що потерпіла тримала в руках граблі, а обвинувачена відро, бачила як ОСОБА_5 розмахувала відром. Після події ходила до сусідки ОСОБА_8 остання є похилого віку і плакала.

Вказані обставини нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_1 та її винуватість у вчиненні інкримінованого їй злочину підтверджується крім показань свідків, іншими дослідженими в судовому засіданні доказами.

Протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (а.с.165) вказує на подання до органів поліції потерпілою заяви про нанесення їй саме ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 тілесних ушкоджень.

Протоколом огляду місця події, та фото таблиці до нього, з яких вбачається, що досліджувались два домогосподарства в АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , відповідно території домогосподарств потерпілої та обвинуваченої (а.с.166-171).

Протоколами проведення слідчого експерименту та фото таблицею (а.с.172-175) підтверджується, яким саме чином ОСОБА_2 нанесла два удари відром в область голови лівого віска потерпілої ОСОБА_1 .

З протоколу проведення слідчого експерименту та фото таблиці до нього з свідком ОСОБА_6 видно, як свідок детально демонструє нанесення двох ударів відром ОСОБА_1 саме обвинуваченою ОСОБА_2 (а.с.186-188).

Згідно протоколу слідчого експерименту та фото таблиці до нього із свідком ОСОБА_11 вбачається, що свідок ОСОБА_11 добровільно та детально показав як ОСОБА_2 наносила відром удари ОСОБА_1 по голові та обличчю (а.с.183-185).

Згідно висновків судово-медичної експертизи № 239 від 16.10.2018 (а.с.176-177) та № 271/2018 (а.с.181) ОСОБА_1 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження, за ознакою розладу здоров`я (більше 21 дня), струс головного мозку, який не був небезпечний для життя в момент заподіяння, два синці на лівому плечі, які не були небезпечні для життя в момент заподіяння. Також даною експертизою підтверджується, що вказані ушкодження утворилися внаслідок дії тупого твердого предмету, у термін, що не суперечить зазначеному потерпілою особою.

Такий висновок підтвердив допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_21 та додав, що відро також відноситься до тупого твердого предмету.

Дослідженою медичною карткою стаціонарного хворого встановлено, що ОСОБА_1 перебувала на лікуванні з 14.10. 2018 по 28.10.2018 з діагнозом черепно-мозкова травма та перелом лівої виличної дуги (а.с179).

Суд, дослідивши всі обставини справи, приходить до висновку, що жодними об`єктивними даними не підтверджено на судовому слідстві факту оговорення обвинуваченої.

Зважаючи на досліджені в кримінальному провадженні обставини, судом встановлено, що подія правопорушення відбулася біля входу території домогосподарства потерпілої, свідчення свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_11 та ОСОБА_22 є послідовними, які були очевидцями та бачили в руках обвинуваченої відро яким вона розмахувала в близькості до потерпілої, свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_9 в ході слідчих експериментів чітко вказували куди саме наносила обвинувачена удари потерпілій і чим, отже в суду немає підстав не довіряти показам свідків. Тому позиція захисника, що не з`ясовано яким відром завдано тілесних ушкоджень потерпілій, посилання на те, що в заяві потерпіла не вказувала на відро, та те, що в обвинуваченої не було умислу нанести тілесні ушкодження середньої тяжкості в ході судового слідства не знайшла свого підтвердження, таке крім свідків спростовано в судовому засіданні також поясненнями експерта, отже відсутні підстави для визнання доказів неналежними та недопустимими.

Посилання захисника на відсутність умислу в обвинуваченої на завдання тілесних ушкоджень потерпілій не узгоджується з вищенаведеними дослідженими доказами в судовому засіданні. Зі свідчень свідків очевидців встановлено, що ОСОБА_2 саме в область голови потерпілої ОСОБА_1 наносила удари відром, отже такі її активні дії переконують суд в тім, що обвинувачена усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння і свідомо припускала настання наслідків.

За наведеного в сукупності, суд погоджується з кваліфікацією дій ОСОБА_2 у спричиненні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст.121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я, тобто за ч. 1 ст. 122 КК України.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинувачену, врахувавши показання свідків, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченої, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

При призначені покарання суд враховує, що обвинувачена згідно досудової доповіді позитивно характеризується, до кримінальної відповідальності притягується вперше (а.с.56-58).

Обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_2 судом не встановлено.

Обтяжуючі покарання обставини, це вчинення правопорушення стосовно особи похилого віку.

Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Виходячи з наведених характеристик обвинуваченої, суд погоджується з пропозицією прокурора про призначення обвинуваченій покарання у виді обмеження волі, однак приходить до висновку про можливість виправлення засудженої без відбування покарання і звільненням її від відбування покарання з випробуванням відповідно до положень статті 75 КК України.

Відносно заявленого в даному кримінальному провадженні цивільного позову судом встановлено наступні обставини.

Потерпіла-цивільний позивач ОСОБА_1 просить стягнути на її користь з обвинуваченої ОСОБА_2 кошти у відшкодування майнової та моральної шкоди в порядку ст.1166 та 1167 ЦК України.

В обґрунтування своїх вимог потерпіла посилається на те, що внаслідок вчинення ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, саме внаслідок нанесення їй тілесних ушкоджень вона перебувала на стаціонарному лікуванні в комунальній не комерційній лікарні Яворівської районної ради Львівської області з 13.10.2018 по 26.10.2018 в подальшому продовжила стаціонарне лікування у відділенні щелепно-лицевої хірургії Львівської обласної клінічної лікарні. Загальна вартість її лікування становить 6148 грн.34 коп. Вказані кошти вона і просить стягнути на її користь з обвинуваченої, як завдану їй внаслідок злочину майнову шкоду. Також в своєму позові потерпіла просить стягнути на її користь моральну шкоду в сумі 100000 (сто тисяч) гривень та витрати на правову допомогу 13500 (тринадцять тисяч п`ятсот грн.).

Суд, заслухавши пояснення сторін, з`ясувавши обставини та вивчивши матеріали справи, прийшов до висновку про наявність безпосереднього причинного зв`язку між протиправними діями відповідачки і шкодою, заподіяною позивачці та наявністю вини відповідачки у заподіянні цієї шкоди.

У відповідності до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Потерпіла на підтвердження позову в частині матеріальної шкоди долучила квитанції про понесені нею витрати під час лікування (а.с.30-31), які свідчать про те, що позов в частині стягнення з обвинуваченої матеріальної шкоди в розмірі 6148 грн. 34 коп. підлягає до задоволення в повному обсязі.

Вимоги ст.1167 ЦК України передбачають, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування матеріальної шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого. Зважаючи на обставини справи, а також на те, що суму в 100000 (сто тисяч) гривень ніяким чином потерпіла не обґрунтовує, суд приходить до висновку, що в частині стягнення моральної шкоди позов слід задовольнити частково з урахуванням принципів виваженості та справедливості .

Ст.3 Конституції України проголошує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Під власне моральною шкодою маються на увазі душевні страждання, пов`язані із заподіянням як фізичної, так і майнової шкоди, а також душевні страждання, не пов`язані ні з тією, ні з іншою. Моральну шкоду, на відміну від майнової, не можна вимірювати у грошах, але це не означає, що вона не може бути компенсованою в будь-якій формі.

Однак розмір моральної шкоди, який потерпіла у своєму позові просить стягнути з обвинуваченої, є суттєво завищений і такий, що не відповідає реально спричиненій шкоді та наслідкам, які настали.

А тому, зважаючи на те, що відшкодування моральної шкоди не повинно бути засобом збагачення, а має ґрунтуватися на принципах розумності, справедливості та з врахуванням призначеного судом покарання, що впливатиме на реальну можливість обвинуваченої відшкодувати завдану шкоду, суд вважає за доцільне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 2000 (дві тисячі грн.) моральної шкоди.

Також потерпіла просить стягнути на її користь понесені витрати на правову допомогу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 118 КПК України до процесуальних витрат належать витрати на правову допомогу.

Необхідність вирішення у вироку питання про судові витрати передбачено також п. 13 ч. 1 ст. 368 КПК України.

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги та ордер є документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги.

Згідно ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

У матеріалах кримінального провадження наявний ордер на надання правової допомоги (а.п. 33) та копія свідоцтва Блонського М.А. про право на заняття адвокатською діяльністю (а.п. 34)., розрахунок витрат позивача на правову допомогу, однак відсутні належні докази: договір про надання правової допомоги та квитанції чи інші підтверджуючі документи, що потерпіла реально понесла процесуальні витрати на правову допомогу у розмірі 13500 грн.

За таких обставин, у відповідності до ст. 124 КПК України в цій частині позову слід відмовити за відсутністю доказів.

Питання щодо речових доказів, вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд -

у х в а л и в:

ОСОБА_2 визнати виннною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, та призначити покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання ОСОБА_2 звільнити з випробуванням з іспитовим строком на один рік.

На підставі ст.76 КК України покласти на засуджену ОСОБА_2 обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6148 грн. 34 коп (шість тисяч сто сорок вісім грн. 34 коп.) майнової шкоди та 2000 (дві тисячі) моральної шкоди.

У стягненні витрат на правову допомогу позивачці відмовити за не підтвердженням належними та допустимими доказами.

Інші процесуальні витрати відсутні.

Речовий доказ - медичну картку стаціонарного хворого № 10152 заведену 14.10.2018 - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Запобіжного заходу не застосовувалось.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Городоцький районний суд Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Н.І. Яворська