Ухвала суду № 91228860, 28.08.2020, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/7093/20 2/335/2223/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2020 року м. Запоріжжя

Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Макаров В.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Механічний завод № 1» про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення компенсації за невикористану відпустку та стягнення середнього заробітку у зв`язку із затримкою проведення розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Механічний завод № 1» про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення компенсації за невикористану відпустку та стягнення середнього заробітку у зв`язку із затримкою проведення розрахунку при звільненні.

Ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї документами, вважаю за необхідне залишити її без руху у зв`язку з порушеннями вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем не зазначено ціну позову.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

При подачі позовної заяви позивачем не сплачено судовий збір, при цьому позивач посилається на п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Разом з тим, п. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», не містить вказівки на те, що від сплати судового збору під час розгляду справи звільняються позивачі у справах про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

У відповідності до вимог ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно до вимог ст. 2 Закону України «Про оплату праці», до структури заробітної плати входять: 1) Основна заробітна плата. Це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. 2) Додаткова заробітна плата. Це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. 3) Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою. Тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, а тому за відповідні вимоги працівники-позивачі повинні сплачувати судовий збір у порядку, встановленому законом.

Такого висновку дійшла і Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30.01.2019 року у справі № 910/4518/16, у якій погодилася з попередніми правовими позиціями Верховного суду України, що вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не належать до вимог, за пред`явлення яких до роботодавця працівники-позивачі були звільнені від сплати судового збору, а отже підлягають оплаті судовим збором.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24.03.1995 року N 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Таким чином, суд приходить до висновку, що пільг щодо сплати судового збору за позовною вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні Законом України «Про судовий збір» не передбачено.

Доказів того, що позивач має інші пільги щодо сплати судового збору не надано.

З наведеного вбачається, що позивач при поданні зазначеної позовної заяви має сплатити судовий збір за позовною вимогою про стягнення середнього заробітку у зв`язку із затримкою проведення розрахунку при звільненні та подати до суду квитанцію про його сплату.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 840, 80 грн. та не більше 10 510,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 12 879,80 грн.

У зв`язку з вищевикладеним, позов ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху, позивачеві необхідно зазначити ціну позову та сплатити судовий збір у розмірі 840,80 грн., за наступними реквізитами:

Отримувач: УК у м. Запоріжжі/Вознесенівс/22030101

Код отримувача (ЄДРПОУ): 38025409

Номер рахунку (IBAN): UA238999980313141206000008007

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

Найменування коду класифікації доходів бюджету: Судовий збір

(Державна судова адміністрація України, 050), та надати суду документ, який підтверджує його сплату.

Відповідно ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з ч. 2 ст. 185 ЦПК України, строк усунення недоліків позовної заяви не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст. 185 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Механічний завод № 1» про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення компенсації за невикористану відпустку та стягнення середнього заробітку у зв`язку із затримкою проведення розрахунку при звільненні – залишити без руху.

Запропонувати позивачу протягом десяти днів, з дня отримання копії цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви, що наведені в описовій частині такої.

Роз`яснити, що якщо недоліки позовної заяви не будуть усунені у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає, та відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Відповідно до ч. 2 ст. 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 357 ЦПК України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо, скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя В.О. Макаров