Рішення № 91227650, 31.08.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.08.2020Справа № 910/4278/20За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон»

про відшкодування шкоди 110490,64 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указаний позов про стягнення з відповідача заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, оскільки відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу шкоду, завдану страхувальником Відповідача внаслідок ДТП.

Від МТСБУ на виконання вимог ухвали суду надійшли відомості щодо умов укладеного Відповідачем страхового договору (полісу).

Відповідач ухвалу про відкриття провадження у справі отримав ще 16.04.2020, що підтверджено залученим до справи зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення, проте у встановлений строк відзиву на позов не подав.

Через відділ діловодства суду 01.06.2020 від Відповідач надійшло клопотання №01-04-154 від 26.05.2020 про зобов`язання Позивача повторно направити Відповідачу копію позову з додатками. Судом дане клопотання розглянуто та суд у його задоволенні відмовив ухвалою від 04.06.2020, оскільки до позову у відповідності до ст. 172 ГПК України додані докази надіслання Відповідачу його копії та копії доданих до позову документів листом з описом вкладення. Одночасно, суд зауважив, що якщо Відповідач не вжив заходів для отримання копії позову на пошті, він не позбавлений права та можливості ознайомитися з матеріалами справи та наявним у них позовом і додатками до нього.

04.06.2020 представник Відповідача ознайомився з матеріалами справи, проте після ознайомлення відзив від Відповідача також не надійшов, в тому числі і станом на час розгляду даного спору та винесення рішення у справі.

Відтак, оскільки Відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі належним чином, але відзиву не подав, то суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

При цьому, враховано, що до суду не надходили передбачені п. 4 Прикінцевих положень ГПК України заяви про поновлення або продовження процесуальних строків.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

14.12.2019 по вул. Рівненська в с. Струмівка, Луцького району, Волинської області, була скоєна ДТП. Причинами стало те, що водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Рено», д.р.н. НОМЕР_1 , не переконався у безпечності руху, внаслідок чого здійснив наїзд на припаркований автомобіль «Мерседес», д.р.н. НОМЕР_2 , чим порушив ПДР України. Дані обставини підтверджуються постановою суду та довідкою поліції, копії яких містяться у справі.

Внаслідок ДТП було пошкоджено автомобіль «Мерседес», д.р.н. НОМЕР_2 (Застрахований автомобіль), який відповідно до залученої до матеріалів справи копії реєстраційного талону належить ОСОБА_2 на праві власності, та який був застрахований Позивачем на підставі договору добровільного страхування, копія якого залучена до справи (далі - Договір добровільного страхування). Вигодонабувачем за вказаним договором є ОСОБА_2 . Доказів, що Договір добровільного страхування вже не був діючим на час ДТП матеріали справи не містять.

На підставі вищевказаного, за умовами Договору добровільного страхування, та враховуючи, зокрема, рахунок від 16.12.2019 ремонтного СТО Застрахованого автомобіля з калькуляцією AUDATEX (113090,64 грн.) та звіт оцінювача №1248/19 від 19.12.2019 з калькуляцією AUDATEX (вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу, дорівнює матеріальному збитку - 152227,11 грн., коефіцієнт зносу - 0) Позивачем було складено страховий акт, відповідно до якого Позивач розрахував та виплатив страхове відшкодування у розмірі 113090,64 грн. на ремонтне СТО Застрахованого автомобілі.

При цьому, закон не зобов`язує страховика запитувати згоду вигодонабувача на виплату страхового відшкодування на відновлення Застрахованого автомобіля, та матеріали справи не містять доказів, що вигодонабувач за Договором страхування заперечував проти виплати Позивачем суми страхового відшкодування на ремонтне СТО Застрахованого автомобіля для відновлення останнього, та оскільки відновлення пошкодженого майна (Застрахованого автомобіля) не суперечить ані інтересам вигодонабувача, ані страхувальника за Договором; суду не доведено протилежного.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак, Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Як убачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно водієм ОСОБА_1 , автомобіля «Рено», д.р.н. НОМЕР_1 , під час експлуатації останнього, і його вину у вчиненні ДТП та скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП встановлено залученою до справи постановою суду.

На час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 , як особи, яка експлуатувала автомобіль «Рено», д.р.н. НОМЕР_1 , на законних підставах була застрахована Відповідачем на підставі договору (полісу) АО/2347831 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ (ліміт відповідальності за шкоду по майну - 130000 грн., франшиза - 2600).

Отже, на Відповідача полісом АО/2347831 покладено обов`язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації водієм ОСОБА_1 , автомобіля «Рено», д.р.н. НОМЕР_1 , на час ДТП.

Залученим до матеріалів справи рахунком СТО підтверджується, що ремонт на СТО Застрахованого автомобіля фактично коштував 113090,64 грн., а матеріальний збиток, завданий пошкодженням автомобіля (який дорівнює оціненій вартості його відновлювального ремонту) було оцінено в 152227,11 грн. Позивач же, на підставі умов Договору добровільного страхування та на підставі складеного на виконання умов цього Договору страхового акта розрахував та виплатив страхове відшкодування в розмірі 113090,64 грн.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування встановленої Позивачем вартості відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля, внаслідок його пошкодження в ДТП, і також Відповідач не спростував розраховану Позивачем суму страхового відшкодування.

Судом встановлено, що наведені у рахунку СТО (з урахуванням калькуляції) матеріли, деталі та роботи знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку з завданими Застрахованому автомобілю пошкодженнями внаслідок ДТП, що відображені в довідці поліції, і Відповідачем не надано доказів протилежного.

Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Аналогічну позицію викладено в ст. 9 Закону України «Про страхування».

Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу АО/2347831, та положення статей 12, 22, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статей 9, 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1192 ЦК України, у Відповідача в зв`язку з настанням ДТП виник обов`язок відшкодувати Позивачу шкоду, в межах ліміту відповідальності Відповідача, як страховика, за спірним страховим випадком (130000 грн.), але не більше вартості відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля з урахуванням зносу деталей (113090,64 грн.,), та виходячи з суми, право на вимогу якої перейшло до Позивача в зв`язку з виплатою страхового відшкодування (113090,64 грн.), і за мінусом франшизи (2600 грн.), і отже в сумі 110490,64 грн.

Матеріали справи містять докази надсилання Позивачем Відповідачу претензії (заяви) про виплату страхового відшкодування, і одночасно, не містять доказів сплати страхового відшкодування Відповідачем Позивачу до або після подання до суду даного позову у добровільному порядку.

Суд зауважує, що хоча на момент передачі Позивачем даного позову до суду не сплив встановлений ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» максимальний строк розгляду претензії поданої в порядку ст. 35 вказаного Закону про виплату страхового відшкодування, проте, по-перше, такий строк сплив на момент прийняття судом рішення у даному спорі, а у справі відсутні докази здійснення виплати у добровільному порядку, та по-друге таке попереднє звернення загалом не є обов`язковим, та не виключає право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом.

При цьому, суд застосовує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 11.12.2019 №465/4287/15, яка погодилася з висновками, викладеними в її більш ранній постанові від 19.06.2019 № 465/4621/16-к, що у системному зв`язку зі статтею 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", вимоги підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 цього ж Закону щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків, як підстави для відмови у відшкодуванні, стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що попереднє звернення потерпілого у випадках, передбачених законом, до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному статтею 35 вказаного Закону, загалом не є обов`язковим та не виключає право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування.

З огляду на все наведене, позовні вимоги про стягнення 110490,64 грн. відшкодування матеріальної шкоди (виплати страхового відшкодування) підлягають задоволенню.

Судові витрати, у які Позивачем включено витрати по оплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями ст.ст. 86, 129, (ч. 9) 165, (ч. 2) 178, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (м. Київ, вул. Дегтярівська, 33-Б, 2 під`їзд; ідентифікаційний код 20080515) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (м. Київ, вул. Іллінська, 8; ідентифікаційний код 20474912) 110490 (сто десять тисяч чотириста дев`яносто) грн. 64 коп. відшкодування матеріальної шкоди (виплати страхового відшкодування), а також 2102 (дві тисячі сто дві) грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Сташків Р.Б.