Рішення № 91224091, 31.08.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2020 року м. Київ № 826/10219/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., вирішивши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини А1890, Командира військової частини А1890

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Командира військової частини А1890 (далі також - відповідач 1), Військової частини А1890 (далі також - відповідач 2), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність командира військової частини А1890 в частині не видання наказу про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно;

- стягнути з військової частини А1890 (адреса місцезнаходження: 57116, с. Михайлівка, Миколаївського р-ну, Миколаївської області) на користь ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно в сумі 31 456,19 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 178 від 16 березня 2016 року (далі також - Порядок № 178), позивач має право на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно. Проте, в порушення вимог чинного законодавства, відповідач не виплатив зазначену компенсацію ОСОБА_1 .

За наведених обставин позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

16 серпня 2018 року від представника відповідача 1 через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування відзиву зазначено, що ОСОБА_1 під час проходження військової служби у Військовій частині А1890 та відповідно до наказу командира військової частини А1890 від 24 квітня 2017 року №93 з 25 квітня 2017 року був виключений зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.

В той же день за вх. №1738 до командира військової частини польова пошта В3416 надійшов рапорт майора ОСОБА_1 , в якому зазначено, що претензій до командира військової частини польова пошта В3416 не має.

На даний момент умовне найменування військової частини польова пошта В3416 згідно з розпорядження змінено на військова частина А1890.

Особливу увагу відповідачем-1 звернуто на те, що правом на грошову компенсацію за неотримане речове майно володіють лише військовослужбовці. При цьому особи, які вже звільнені з військової служби, статусу військовослужбовців не мають.

Відповідачем - 1 зазначено, що позивачем не надано доказів звернення до відповідача з рапортом перед втратою статусу військовослужбовця про виплату йому компенсації вартості за неотримане речове майно або зі скаргою про неправомірну відмову у задоволенні його рапорту. А отже, за таких умов відповідач вважає, що правом на грошову компенсацію за неотримане речове майно, особи звільнені з військової служби не володіють.

Позивачем, в свою чергу, 29 серпня 2018 року подано через канцелярію суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що про своє право на виплату компенсації за неотримане речове майно він дізнався випадково, після чого звернувся до речової служби частини з даним питанням. На підставі його усного звернення, 25 квітня 2017 року речовою службою було сформовано довідку про вартість речового майна, що належить до видачі, та обліковано у відділенні особового складу та стройової 25 квітня 2017 року №21/735. Разом з тим, йому було повідомлено, що кошти будуть виплачені в кінці 2017 року, при цьому, ніхто не повідомив, що для проведення виплати коштів необхідна наявність наказу начальника військової частини щодо виплати. Також позивач додає лист-відповідь від 23 серпня 2018 року №21/1293 Військової частини А1890, за підписом Командира військової частини А1890 на запит позивача від 18 липня 2018 року, в якому зазначено, що підстави для виплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно відсутні.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 з 30 липня 1999 року по 24 квітня 2017 року проходив військову службу у Збройних Силах України, що засвідчується поясненнями відповідача, зазначеними у відзиві на позов, та додатково копією посвідчення офіцера запасу №ВОЗІК/225/тп, виданого 04 вересня 2017 року Святошинським районним у місті Києві військовим комісаріатом, яка міститься в матеріалах справи.

Наказом командира військової частини А1890 від 24 квітня 2017 року №93 з 25 квітня 2017 року ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.

Крім того, відповідно до наказу від 24 квітня 2017 року № 93 виплачено ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення за 2017 рік.

Між тим, на думку позивача, на час прийняття наказу про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, відповідачем протиправно не здійснено усіх необхідних розрахунків, зокрема, компенсації за неотримане речове майно, що належало позивачу до видачі.

25 квітня 2017 року позивачу видано Довідку №21/735 про вартість речового майна, що належить до видачі майору ОСОБА_1 .

За змістом довідки №21/735, розмір компенсації за речове майно до виплати ОСОБА_1 становить 31 456, 19 грн.

Згідно листа-відповіді від 23 серпня 2018 року №21/1293 Військової частини А1890 за підписом Командира військової частини А1890 на запит позивача від 18 липня 2018 року, зазначено, що підстави для виплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно відсутні.

Вважаючи невиплату Військової частини А1890 протиправною і такою, що порушує його право на отримання грошової компенсації за невикористане речове майно у сумі 31 456, 19 грн., позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом про зобов`язання відповідача виплатити таку компенсацію.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 19 Конституції України (тут і далі по тесту всі нормативно-правові акти наведені в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року

№ 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі також - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Статтею 1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі також - Закон № 2011-XII) визначено, що Соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Положеннями статті 9-1 Закону № 2011-XII передбачено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 (далі також - Порядок №178).

Порядок № 178 визначає механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 178, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Пунктом 4 вказаного Порядку встановлено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком (пункт 5 Порядку № 178).

Наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року № 232 затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період (далі також - Інструкція № 232).

Пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції № 232 встановлено, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна. Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог Порядку № 178. Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.

Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі також - Положення).

Відповідно до пункту 242 цього Положення, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що позивача звільнено з військової служби у квітні 2017 року. На час звільнення ОСОБА_1 з військової служби стаття 9-1 Закону № 2011-XII передбачала, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за недоотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що в матеріалах справи міститься Довідка №21/735 від 25 квітня 2017 року про вартість речового майна, що належить до видачі майору ОСОБА_1 , з якої вбачається сума до сплати замість неотриманого речового майна у загальному розмірі 31 456,19 грн.

Таким чином, виходячи із аналізу норм статті 9-1 Закону № 2011-XII, а також пунктів 2, 3 Порядку № 178, в редакції, чинній на момент звільнення позивача з військової служби, позивач має право на грошову компенсацію замість неотриманого речового майна.

При цьому, питання щодо виплати позивачу грошової компенсації вартості за недоотримане речове майно Військовою частиною А1819 не вирішено.

На звернення позивача від 18 липня 2018 року (Вх. №2700 від 24 липня 2017 року) Командиром військової частини А1890 підполковником Ю.В. Дегтярьовим відмовлено у виплаті грошової компенсації за невикористане речове майно, мотивуючи відсутністю звернення позивача при звільненні, перебуваючи у статусі військовослужбовця із заявою (рапортом) про виплату такої грошової компенсації.

Тобто, єдиною підставою для невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористане речове майно, відповідач зазначає неподання позивачем відповідної заяви (рапорту) при звільненні з військової служби.

Враховуючи наведені обставини суд дійшов висновку про те, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.

При цьому, суд зазначає, що застосовування в пункті 3 Порядку № 178 словосполучення «у разі звільнення з військової служби», а не, наприклад, «при звільненні з військової служби», дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).

Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

На користь вказаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку № 178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 29 серпня 2019 року у справі № 2040/7697/18 (адміністративне провадження № К/9901/16211/19) та у постанові від 30 липня 2020 року у справі № 820/5767/17 (адміністративне провадження №К/9901/52922/18).

Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на те, що позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність командира військової частини А1890 в частині не видання наказу про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

3. Стягнути з військової частини А1890 (код ЄДРПОУ 08335007; адреса: 57116, с. Михайлівка, Миколаївського р-ну, Миколаївської області) на користь ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,) грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно в сумі 31 456,19 гривень (тридцять одна тисяча чотириста п`ятдесят шість грн. 19 коп.).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 287, 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: ОСОБА_1 (іпн.: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )

Відповідач1: Командир військової частини А1890 (адреса: 57116, Миколаївська область, Миколаївський район, с. Михайлівка);

Відповідач 2: Військова частина А1890 (код ЄДРПОУ 08335007, адреса: 57116, Миколаївська область, Миколаївський район, с. Михайлівка).

Повне рішення складено 31.08.2020 року.

Суддя Л.О. Маруліна