Рішення № 91224057, 18.08.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2020 року м. Київ № 826/6808/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолій І.В., при секретарі судового засідання Мина І.І., розглянувши у відкритому судовому засідання матеріали адміністративної справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області

третя особа Акціонерне товариство «Сбербанк»

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників сторін:

від позивача: Безсрочна А.М.

від відповідача: Тур Н.В.

від третьої особи: Харитончук О.Г.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" як оператор спільної діяльності між Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування", Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" та компанією Місен Ентерпрайзіс АБ за договором №3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002 (ТОВ "Карпатигаз") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (ГУ ДФС у Полтавській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.02.2018 №0008291211 та №0008301211.

В обґрунтування позовних вимог, позивачем зазначено, що податкові повідомлення-рішення від 15.02.2018 №0008291211 та №0008301211 прийнято на підставі необґрунтованих висновків акту камеральної перевірки від 17.01.2018 №388/16-31-12-11-30/337504782 щодо порушення позивачем, передбаченого пунктом 57.3 статті 57, пунктом 257.5 статті 257 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України), строку сплати самостійно визначеного податкового зобов`язання по рентній платі за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату по розрахунку за квітень 2016 року.

Позивач зазначає, що своєчасно виконав обов`язок щодо сплати самостійно узгодженого грошового зобов`язання з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату по розрахунку за квітень 2016 року, натомість кошти не були вчасно зараховані до бюджету з вини банку.

Також позивач вказав на те, що камеральна перевірка проведена з порушенням вимог податкового законодавства. Так, питання які досліджувались в ході перевірки за результатом якої складено акт від 17.01.2018 №388/16-31-12-11-30/337504782 вже перевірялись контролюючим органом під час документально виїзної перевірки позивача з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2016, результати якої відображені в акті від 03.11.2016 №344/26-15-14-01-04/337504782 та в ході якої не було виявлено порушень про які йдеться в акті від 17.01.2018 № 388/16-31-12-11-30/337504782.

Відповідач надано відзив на позовну заяву в якому зазначив про необґрунтованість позовних вимог. Зазначив, що згідно листа ПАТ "Сербанк" від 12.03.2018 №397/4/07-2-1 позивач невчасно сплатив зобов`язання з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату по розрахунку за квітень 2016 року, оскільки позивач подав платіжні доручення про проведення такого платежу після закінчення операційного часу банку, а тому підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.02.2018 №0008291211 та №0008301211 відсутні.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.01.2019 позов задоволено повністю.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2019, апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області залишено без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.01.2019 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 21.10.2019 касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.01.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2019 скасовано. Адміністративну справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.12.2019 прийнято справу до свого провадження та запропоновано сторонам надати письмові пояснення з урахуванням висновків постанови Верховного суду від 21.10.2019.

Сторонами підтримано раніше надані пояснення по суті заявлених позовних вимог та надано пояснення з урахуванням висновків Верховного Суду. Також, третьої особою надано суду витребувані докази судом.

Верховний Суд в своєму рішенні зазначив, що суди попередніх інстанцій виходили з того, що з урахуванням приписів пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», а також практики Верховного Суду, зокрема, у справах №826/3671/17 та №809/3851/15, датою сплати податкового зобов`язання шляхом ініціювання грошового переказу за допомогою платіжного доручення є дата надходження розрахункового документа на виконання до банку платника, незалежно від дати фактичного зарахування суми до бюджету; за подальший переказ сум податкового зобов`язання відповідальність несе банк. Судами під час прийняття рішень було взято до уваги те, що платіжні доручення позивача від 30.05.2016 №1443, №1444 та №1467 надійшли до ПАТ «Сбербанк» в цей самий день, а також те, що згідно з наявною в матеріалах справи випискою по банківському рахунку позивача станом на цей день вихідний залишок коштів на рахунку був достатнім для проведення платежу за вказаними платіжними дорученнями. Крім того, судами було враховано те, що питання дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період, що перевірявся, вже були предметом перевірки контролюючим органом під час проведення документальної виїзної перевірки, результати якої відображені в акті від 03.11.2016 №344/26-15-14-01-04/337504782 та порушень позивачем строку сплати податкових зобов`язань з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу за квітень 2016 року не виявлено.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

У відповідності до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

17.01.2018 ДФС проведено камеральну перевірку своєчасності сплати Товариством рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату по розрахунках за квітень 2016 року. За результатами перевірки складено акт від 17.01.2018 № 388к/16-31-12-11-30/337504782. У результаті перевірки виявлено та зафіксовано в акті порушення позивачем на один календарний день строків сплати самостійно визначеного податкового зобов`язання по рентній платі за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату по розрахунках за квітень 2016 року, передбачених пунктом 57.3 статті 57 та пунктом 257.5 статті 257 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

19.05.2016 позивачем подано податкову декларацію №60, в якій визначено податкове зобов`язання по рентній платі за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату за квітень 2016 року в загальній сумі 40409 967,63 грн.

В подальшому, 30.05.2016 з метою своєчасності та повноти сплати зазначеного податкового зобов`язання позивачем в електронній системі «Клієнт-Банк» «IFOBS», яка є програмним продуктом ПАТ «Сбербанк», сформовано та направлено на проведення платежу обслуговуючому банку - ПАТ «Сбербанк» електронні платіжні доручення: №1443 на суму 2167857,43 грн по рентній платі за газовий конденсат, № 1444 на суму 13242110,20 грн та № 1467 на суму 25000000 грн по рентній платі за природний газ.

Вказані платіжні доручення проведено Банком 31.05.2016.

Обслуговування банківського рахунку позивач на момент проведення вказаних платежів здійснювалося на підставі Додаткової угоди від 17.08.2012 №2, укладеної до Договору банківського рахунку від 17.08.2012 № Т130-010000077 між Товариством та Банком.

Відповідно до пункту 3.5 вказаної додаткової угоди електронні платіжні документи приймаються та виконуються банком в операційний час, що встановлений банком, виключно в день отримання таких електронних платіжних документів. Електронний платіжний документ, що надійшов до банку після вказаного вище часу - у разі технічної можливості та за плату, визначену тарифами банку, виконується в день отримання електронних платіжних документів. Згідно з умовами банківського рахунку від 17.08.2012 № Т130-010000077 операційний час банку з 09:00 до 17:00.

Відповідно до листа Банку від 09.10.2018 вих. № 21854/4/07-2-3 платіжні документи від 30.05.2016 № 1443, № 1444 та № 1467 надійшли до банку після закінчення операційного часу засобами системи Клієнт-банк «IFOBS», зокрема платіжне доручення № 1443 - о 17:58, № 1444 - о 18:55, № 1467 - о 18:05.

Банком вчинено спробу проведення платежу за платіжним дорученням № 1443, здійснивши його обробку і відправку до Системи електронних платежів Національного банку України. Однак, вказаний платіж був відхилений центральною розрахунковою палатою Національного банку України, оскільки на той момент вже були заборонені усі початкові платежі за режимом роботи Системи електронних платежів. Спроби проведення платежів за платіжними дорученнями № 1444 та № 1467 Банк не здійснював у зв`язку із їх надходженням після настання моменту заборони усіх початкових платежів за режимом роботи Системи електронних платежів.

Згідно з наданою позивачем роздруківкою з електронного журналу реєстрації платіжних доручень з електронної системи «Клієнт-Банк» «IFOBS» вказані платіжні доручення прийняті банком 30.05.2016 о 16:41. Водночас, відповідно до Висновку експертів від 26 грудня 2018 року № 135/18, складеного Науково-дослідним центром судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України за результатами проведення комплексного експертного дослідження комп`ютерної техніки, програмних продуктів та дослідження телекомунікаційних систем (обладнання) та засобів, платіжні доручення №1443 та №1444 сформовані (без накладання на них електронних цифрових підписів) 30.05.2016 о 16:41:56, відправлені до Системи електронних платежів Національного банку України 30.05.2016 у період з 18:00:03 по 18:00:05, платіжне доручення № 1467 сформоване 30.05.2016 о 17:58:08, електронні цифрові підписи накладено 30.05.2016 у проміжок часу з 18:03:03 по 18:05:18.

Положеннями пунктів 57.1 статті 57, 257.5 статті 257 ПК України (у редакції, що діяла на момент проведення перевірки) визначеними податковим органом правовою підставою прийняття спірних у цій справі податкових повідомлень-рішень, визначено відповідальність платників рентної плати.

Згідно з пунктом 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, серед іншого, при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до положень статей 1, 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ грошей - це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі. Ініціатором переказу вважається особа, яка на законних підставах ініціює переказ грошей шляхом формування та подання відповідного документа на переказ або використання спеціального платіжного засобу, а банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Операційний день - частина робочого дня банку або іншої установи - учасника платіжної системи, протягом якої приймаються від клієнтів документи на переказ і документи на відкликання та можна, за наявності технічної можливості, здійснити їх обробку, передачу та виконання. Тривалість операційного дня встановлюється банком або іншою установою - учасником платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах.

Згідно із пунктом 22.4 статті 22 зазначеного Закону ініціювання переказу вважається завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. При цьому, банки мають забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, передбачено порядок фіксування вказаної дати, а саме: відповідно до пункту 2.14 глави 2 зазначеної інструкції банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов`язково заповнює реквізити "Дата надходження" і "Дата виконання", а банк стягувача - "Дата надходження в банк стягувача" (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп "Вечірня". Відміткою про дату реєстрації банком платіжного доручення платника про сплату платежів до бюджету є заповнення в ньому реквізиту "Дата надходження", який банк заповнює незалежно від дати складання платником цього платіжного доручення.

З огляду на викладене, чинним законодавством передбачено певну процедуру підтвердження дати надходження платіжного доручення до установи банку.

Судом досліджено витребувані докази від третьої особи, зокрема дані з електронного журналу реєстрації платіжних доручень електронної системи Клієнт-Банк та встановлено, що платіжне доручення №1443 сформовано позивачем 30.05.2016 о 16:41 та внесено в базу даних Банку системи клієнт-банк «IFOBS» без підписів. 30.05.2016 о 17:53 платіжне доручення №1443 накладено позивачем накладено другий електронний цифровий підпис. О 17:58 того ж дня позивачем накладено перший електронний цифровий підпис; платіжне доручення №1444 сформовано позивачем 30.05.2016 о 17:59 та внесено в базу даних Банку системи клієнт-банк «IFOBS» без підписів. 30.05.2016 о 18:35 платіжне доручення №1444 накладено позивачем накладено другий електронний цифровий підпис. О 18:55 того ж дня позивачем накладено перший електронний цифровий підпис; платіжне доручення №1467 сформовано позивачем 30.05.2016 о 17:58 та внесено в базу даних Банку системи клієнт-банк «IFOBS» без підписів. 30.05.2016 о 18:03 платіжне доручення №1467 накладено позивачем накладено другий електронний цифровий підпис. О 18:05 того ж дня позивачем накладено перший електронний цифровий підпис.

В зв`язку з чим, платіжні доручення позивача №1443, №1444, №1467 проведено банком наступного операційного дня, 31.05.2016, що підтверджується відповідною відміткою банківської установи на зазначених платіжних дорученнях «Проведено банком 31 травня 2016 р.» (а.с.119, 124, 129).

Крім того, в матеріалах справи наявний висновок №135/18 складений Науково-дослідним центром судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України за результатами проведення комплексного експертного дослідження комп`ютерної техніки, програмних продуктів та дослідження телекомунікаційних систем (обладнання) та засобів від 26.12.2018, платіжні доручення №1143, №1144 сформовані (без накладення на них електронних цифрових підписів) 30.05.2016 о 16:41:56, відправлені до Системи електронних платежів НБУ у період з 18:00:03 по 18:00:05. Платіжне доручення №1467 сформоване 30.05.2016 о 17:58:08, електроні цифрові підписи накладено 30.05.2016 у проміжок часу з 18:03:03 по 18:05:18.

Тобто, платіжні доручення підписані електронними цифровими підписами після операційного дня.

Частиною 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не доведено протиправності винесення оскаржуваних рішень та з урахуванням вимог, встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку відсутність підстав для задоволення позову.

Оскільки, адміністративний позов задоволенню не підлягає, то судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.В. Смолій

Повний текст рішення виготовлено 28.08.2020.