Рішення № 91223938, 31.08.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Вн. №27/206

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 серпня 2020 року № 640/26246/19

За позовом ОСОБА_1

До Міністерства оборони України

Про призначення одноразової грошової допомоги

Суддя О.В.Головань

Обставини справи:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства оборони України про

визнання протиправними дій щодо непризначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності ІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві";

скасування рішення Міністерства оборони України від 03.10.2019 р. у формі затвердження протоколу Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 27.09.2019 р. №124 в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності ІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби;

зобов`язання призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з настанням інвалідності ІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, у розмірі 30-місячного грошового забезпечення на момент встановлення ІІ групи інвалідності за аналогічною посадою, що він займав на момент звільнення, з урахуванням усіх видів грошового забезпечення відповідно до ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";

зобов`язання надати до суду звіт про виконання судового рішення протягом двадцяти днів з дня отримання копії судового рішення.

Ухвалою суду від 24.01.2020 р. відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження згідно ст. 263 КАС України.

26.02.2020 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву.

Ознайомившись з матеріалами справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , проходив службу в Збройних Силах України.

Наказом від 23.12.2003 року № 711 ОСОБА_1 був звільнений у запас за пунктом 67 підпункту "б" (за станом здоров`я) та виключено зі списків особового складу всіх видів забезпечення. Календарна вислуга років у Збройних Силах України становить 31 рік 05 місяців, пільгова 35 років 09 місяців.

Відповідно до виписки із акту огляду МСЕК серії 10ААА № 135902 від 11.04.2012 року позивачу під час первинного огляду була встановлена ІІІ група інвалідності, що настала у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

Відповідно до копії виписки із акту огляду МСЕК АВ №0082023 від 18.11.2013 року ОСОБА_1 довічно встановлено ІІ групу інвалідності, що настала у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

У серпні 2019 року позивачем було подано до уповноваженого органу Київського міського військового комісаріату заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням другої групи інвалідності, що настала внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, яка була направлена до Департаменту фінансів Міністерства оборони України.

27.09.2019 року рішенням, оформленим протоколом №124, розглянувши подані документи комісія Міністерства оборони України з питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум дійшла висновку про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , оскільки заявник був звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України від 04.04.2006 року № 3597-ІV "Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов`язок і військову службу", яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність встановлена до 01.01.2014 року, тобто, до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Позивач - ОСОБА_1 - вважає протиправною відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності, посилаючись на порушення його прав та законних інтересів.

Позивач зазначає, що моментом виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є встановлення ІІ групи інвалідності внаслідок мінно-вибухової травми (контузії) та захворювань, пов`язаними з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країн, де велись бойові дії - 18.11.2013 та станом на 08.04.2011 діяв Порядок №499.

Абзацом п`ятим, шостим пункту 2 Порядку № 499 передбачено, що одноразова грошова допомога виплачується у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов`язків військової служби - у розмірі: 30 місячного грошового забезпечення - інвалідам ІІ групи.

Відповідач - Міністерство оборони України - проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що висновки Комісії є обґрунтованими, відповідають вимогам нормативно-правових актів, що регулюють порядок призначення та виплату одноразово-грошової допомоги.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ч. 5 ст. 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, система їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах визначені в Законі України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

У відповідності до ч. 1 ст. 3 Закону № 2011-XII останній поширюється, зокрема, на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісті.

Ст. 12 Закону № 2011-XII визначено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві врегульовано ст. 16 Закону № 2011-XII.

Ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-XII (в редакції чинній до 01 січня 2014 року) було передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов`язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Водночас, пунктом 1 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців" від 04.07.2012 №5040-VI було викладено в новій редакції ст. 16 Закону №2011-XII та доповнено вказаний Закон ст. 16-1, 16-2, 16-3 та 16-4.

Закон України "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців" від 04.07.2012 №5040-VІ набрав чинності з 01 січня 2014 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Так, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

В свою чергу, частина 9 ст. 16-3 Закону №2011-ХІІ передбачає, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання положень ч. 9 ст. 16-3 Закону №2011-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 за № 975 було затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Пунктом 2 Порядку № 975 установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Водночас, згідно п.3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Таким чином, під час вирішення питання щодо наявності у ОСОБА_1 права на отримання одноразової грошової допомоги слід застосовувати законодавство, що діяло станом на дату встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

З наявної у матеріалах справи копії виписки з акту огляду МСЕК серії АВ №0082023 від 18.11.2013р. вбачається, що ОСОБА_1 ІІ групу інвалідності було встановлено 18.11.2013р.

Відтак, до спірних правовідносин слід застосовувати установлений законодавством порядок, що діяв на вказану дату.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23.11.2018 у справі № 295/3869/17, від 30.10.2018 у справі № 760/16027/16-а, від 07.02.2019 у справі № 816/1266/16.

Ч. 2 статті 16 Закону № 2011-XII (в редакції чинній станом на 18.11.2013) було передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов`язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Крім того, станом на 18.11.2013 діяв Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499.

Відповідно до п.2 Порядку №499 одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, - у розмірі: 24-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи; а у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов`язків військової служби - у розмірі: 30-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи.

З наведеного вбачається, що відповідне право позивача на отримання одноразової грошової допомоги на момент встановлення йому ІІ групи інвалідності було законодавчо визначене.

При цьому, відповідач в оскаржуваному рішенні сам зазначає про те, що вперше таке право було запроваджено Законом України від 04.04.2006 №3597-IV "Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов`язок і військову службу".

З огляду на зазначене, суд вважає, що відмовляючи ОСОБА_1 у призначені одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що його звільнено зі служби до набрання чинності Законом України від 04.04.2006 №3597-IV "Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов`язок і військову службу", яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність йому встановлена до 01.01.2014, тобто, до дня набуття чинності нової редакції ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Міністерство оборони України діяло не у відповідності до законодавства, адже, як вже було встановлено судом, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а право позивача на отримання вказаної допомоги на момент встановлення йому ІІ групи інвалідності було законодавчо визначене ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-XII (в редакції чинній станом на 18.11.2013) та Порядком №499.

Отже, рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом № 124 від 27.09.2019, в частині відмови у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням йому з 18.11.2013 ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Міністерство оборони України прийняти рішення щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги та виплатити її в розмірі 30-місячного грошового забезпечення на момент встановлення ІІ групи інвалідності, суд зазначає наступне.

Питання щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом № 2011-XII, то воно належить до дискреційних повноважень комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.

Судом під час розгляду даної адміністративної справи досліджувалась відмова комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлена п. 63 протоколу № 124 від 27.09.2019, та мотиви відмови в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом № 2011-XII, зазначені відповідачем у вказаному рішенні.

Натомість, дотримання позивачем умов, необхідних для призначення одноразової грошової допомоги, в тому числі, дотримання строків та порядку звернення за такою допомогою, а також розмір допомоги на яку позивач має право, не були підставами відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, а тому вони позивачем не обґрунтовувались та не досліджувались судом під час розгляду даної справи.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 КАС України.

Невідповідність обраного позивачем способу захисту порушеного права способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позовні вимоги не можуть бути задоволені у спосіб, обраний позивачем, а тому у задоволенні позову у частині зобов`язання Міністерство оборони України прийняти рішення щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги та виплатити її в розмірі 30-місячного грошового забезпечення на момент встановлення ІІ групи інвалідності, слід відмовити.

Зважаючи на встановлену протиправність оскаржуваного рішення комісії Міністерства оборони України, оформленого протоколом № 124 від 27.09.2019, в частині відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, застосовуючи механізм захисту права порушеного суб`єктом владних повноважень та його відновлення, керуючись повноваженнями, наданими ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 245 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням з 18.11..2013 ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, з урахуванням встановлених обставин справи та прийнятого судом рішення.

Щодо вимоги про визнання протиправними дій Міністерства оборони України щодо непризначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності ІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, відповідно до Закону № 2011-XII та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", то суд вважає таку вимогу необґрунтованою.

В даному випадку питання щодо призначення позивачу одноразової допомоги розглядалось комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, за наслідками чого складено протокол від 27.09.2019 №124.

На думку суду, відмова в призначенні одноразової допомоги не є свідченням протиправності дій комісії чи її окремих членів. При цьому судом таких обставин не встановлено, позивачем у позовній заяві не зазначено. Відтак, суд не вбачає підстав для задоволення наведеної вимоги.

Щодо вимоги позивача зобов`язати Міністерство оборони України подати до суду звіт про виконання судового рішення, слід зазначити наступне.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення в даній справі, оскільки позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 241-246, 255, 257-263, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати п. 63 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого протоколом від 27.09.2019 № 124, про відмову у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв`язку з встановленням йому ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби.

3. Зобов`язати Міністерство оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код 00034022) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) про призначення та виплату йому, у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, з урахуванням встановлених обставин справи та прийнятого судом рішення.

4. В задоволені решти позовних вимог відмовити.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Головань

Повний текст рішення

виготовлено і підписано 31.08.2020 р.