Рішення № 91222925, 17.08.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/3030/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клочка К.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

12 червня 2020 року ОСОБА_1 /надалі по тексту також позивач; ОСОБА_1 / звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області /надалі по тексту також відповідач; ГУ Держгеокадастру у Полтавській області/ , в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №12042-СГ від 07 травня 2020 року, про відмову гр. ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність площею, 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Ісковецької сільської ради Лохвицького району Полтавської області;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області за заявою позивача від 30 березня 2020 року - надати у формі наказу дозвіл - ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність площею, 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Ісковецької сільської ради Лохвицького району Полтавської області.

Позовні вимоги обґрунтувала посиланням на порушення відповідачем його права на отримання у власність земельної ділянки за рахунок земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.06.2020 відкрито провадження у справі за даним позовом, розгляд справи вирішено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні).

02.07.2020 до суду надійшов відзив від відповідача, в якому представник ГУ Держгеокадастру в Полтавській області позов не визнав, просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність . Свою позицію мотивував посиланням на те, що у заяві про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та доданому до неї графічному матеріалі із зображенням бажаного місця розташування земельної ділянки позивачем зазначено різні назви органу місцевого самоврядування, на території якого ОСОБА_1 виявила намір отримати у власність земельну ділянку (у заяві - Ісківська сільська рада, а на графічному матеріалі - Ісковецька сільська рада), що унеможливило перевірку відповідності поданої заяви вимогам статті 118 ЗК України. Крім того, наголошував на тому, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою відноситься до дискреційних повноважень органу Держгеокадастру.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

07.04.2020 Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області отримано заяву ОСОБА_1 від 30.03.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність орієнтовною площею 2,00 га із земель запасу державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Ісківської сільської ради Лохвицького району Полтавської області за межами населеного пункту. До заяви додав викопіювання з кадастрової карти (плану) із зображенням місця розташування земельної ділянки, у якому зазначив, що земельна ділянка розташована на території Ісковецької сільської ради Лохвицького району Полтавської області та знаходиться поряд із земельною ділянкою кадастровий номер 5322682800:00:007:0545.

07.05.2020 відповідачем виданий наказ №12040-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким ОСОБА_3 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з підстав невідповідності поданого на розгляд клопотання вимогам частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України, а саме - громадянином помилково зазначено назву сільської ради (згідно адміністративно-територіального устрою України на території Лохвицького району Ісківська сільська рада відсутня).

Не погоджуючись з наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 07.05.2020 №12042-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частини четвертої цієї статті, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Частинами шостою, сьомою статті 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За змістом пункту "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі предметом спору є правомірність наказу відповідача від 07.05.2020 №12042-СГ про відмову у наданні дозволу на розробку землевпорядної документації, а тому, виходячи з приписів частини другої статті 2 КАС України, суд перевіряє відповідність спірного наказу критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень.

Суд враховує, що частиною сьомою статті 118 ЗК України встановлено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а саме: надати дозвіл або відмову в наданні такого дозволу.

Так само, дана норма визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, при цьому зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Як встановлено судом зі змісту спірного рішення, відповідач, відмовляючи ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, виходив з того, що позивач у заяві від 30.03.2020 та доданому до неї графічному матеріалі по різному зазначив назву сільської ради, на території якої він виявив бажання отримати у власність земельну ділянку, а саме: у заяві зазначено "Ісківська сільська рада", а у викопіюванні з кадастрової карти - "Ісковецька сільська рада". При цьому, відповідач у наказі від 07.05.2020 №12042-СГ зазначив, що згідно адміністративно-територіального устрою України на території Лохвицького району Полтавської області Ісківська сільська рада відсутня.

Оцінюючи ці доводи відповідача, суд виходить з того, що стаття 118 ЗК України не містить будь-яких особливих вимог до графічних матеріалів, крім зазначення бажаного місця розташування земельної ділянки.

Дослідивши копію наданого ОСОБА_1 разом із заявою від 30.03.2020 викопіювання з кадастрової карти суд встановив, що на ньому зображено бажане місце розташування земельної ділянки, зазначено кадастровий номер земельної ділянки, що знаходиться поряд (5322682800:00:007:0545), а також вказано назву населеного пункту, за межами якого розташована обрана позивачем земельна ділянка (с. Скоробагатьки Ісковецької сільської ради Лохвицького району Полтавської області).

Зі змісту спірного наказу слідує, що відповідачу достеменно відомо про наявність в межах Лохвицького району саме Ісковецької сільської ради, а тому, зазначення позивачем у заяві від 30.03.2020 про те, що земельна ділянка розташована за межами населених пунктів Ісківської сільської ради, на переконання суду, не становило обґрунтованої перешкоди для розгляду та вирішення порушеного ОСОБА_1 питання по суті.

За викладених обставин, відмова відповідача, оформлена наказом від 07.05.2020 №12042-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", не ґрунтується на вимогах статті 118 ЗК України. А тому, зазначений наказ належить визнати протиправним та скасувати, а позов ОСОБА_1 в цій частині - задовольнити.

Посилання у відзиві на позов на висновки Верховного Суду у постановах від 27.02.2018 у справі №545/808/17, від 18.04.2018 у справі №522/17384/16-а, від 24.04.2018 у справі №814/1961/17 здійснені відповідачем безвідносно до фактичних обставин цієї справи, а тому не приймаються судом у якості належного обґрунтування правомірності спірного рішення.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, суд виходить з такого.

Повноваження відповідача з надання дозволу на розробку землевпорядної документації не є дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву позивача у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Разом з цим, суд враховує, що відповідач у спірних відносинах не здійснював перевірку поданої позивачем заяви на відповідність вимогам чинного законодавства, адже у якості підстави для відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення землевпорядної документації посилався на неможливість встановлення місця розташування земельної ділянки.

У свою чергу, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Видача такого дозволу без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 у справі №818/985/18 та від 26.12.2019 у справі №810/637/18.

Оскільки матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про відсутність можливості та наміру у суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням висновків суду, суд вважає, що належним способом захисту, необхідним для відновлення прав позивача, є саме зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Наведені висновки суду відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 16.05.2019 у справі №826/9569/17, від 14.08.2019 у справі №480/4298/18, від 5.12.2019 у справі №806/2540/17, від 29.04.2020 у справі №820/4932/18 та у постанові Великої Палати від 6.11.2019 у справі №509/1350/17.

Відтак, зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у цій справі частково.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн, що підтверджено платіжним дорученням від 09.06.2020 №6 /а.с. 9/.

Відповідач доказів понесення судових витрат не надав.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Разом з цим, як визначено частиною восьмою цієї статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

А відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Оскільки передумовою для виникнення цього спору є протиправне рішення відповідача про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судові витрати у розмірі сплаченого судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача повністю.

Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Наведена норма процесуального закону не є імперативною та передбачає право суду на власний розсуд, виходячи з фактичних обставин справи, приймати рішення про необхідність чи недоцільність у зобов`язанні суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення. Вирішуючи питання щодо встановлення судового контролю суд враховує надані позивачем докази, особливості покладених на суб`єкта владних повноважень обов`язків згідно з судовим рішенням та його можливості ці обов`язки виконати без достатніх зволікань.

У цій справі позивачем не обґрунтовано необхідність застосування заходів судового контролю, а у суду відсутні підстави вважати, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення після набрання ним законної сили.

З урахуванням наведеного, у задоволенні клопотання позивача про встановлення судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати у визначений строк з моменту набрання законної сили рішенням суду звіт про його виконання належить відмовити.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 241-246, 262, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23,м.Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 39767930) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 07 травня 2020 року №12042-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою".

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30 березня 2020 року, зареєстровану 07 квітня 2020 року за вхідним №Д-9060/0/25-20, про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Ісковецької сільської ради Лохвицького району Полтавської області з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 39767930) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Головуючий суддя К.І. Клочко