Рішення № 91222749, 31.08.2020, Одеський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2020 року м. Одеса Справа № 420/5699/20

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ в Одеській області) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача №156050006269 від 02.06.2020 року про відмову в призначенні пенсії; зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу роботи позивача періоди:

- з 23.05.1990 по 31.12.2002 року на посаді електрослюсар (слюсар) черговий та по ремонту на шахті «Жданівська» ВО по відобутку вугілля «Шахтерськвуголь»;

- з 01.01.2004 по 31.12.2004 року на посаді електрослюсар (слюсар) черговий та по ремонту у відокремленому підрозділі Шахта «Жданівська» ДП «Шахтарськантрацит»;

- з 02.10.2006 по 31.12.2006 року на посаді майстра лампового дл. ВТБ у ЗАТ «Орендоване підприємство «Шахта «Жданівська»;

- з 01.06.2011 по 12.03.2012 року на посаді майстра лампового дл ВТБ у ПАТ «Орендне підприємство «Шахта Жданівська»;

- з 13.03.2012 по 31.05.2014 року на посаді електрослюсар (слюсар) черговий та по ремонту у ПАТ «Орендне підприємство «Шахта Жданівська»;

зобов`язання відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах (Список №2) з моменту звернення, а саме з 13.05.2020 року довічно.

Позивач обґрунтовує позов тим, що 28.11.2016 року вона звільнена за власним бажанням та, у зв`язку з досягненням пенсійного віку, 13.05.2020 року звернулася до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, до якої додала необхідні документи. Однак 02.06.2020 року ГУ ПФУ в Одеській області прийнято Рішення №156050006269 про відмову в призначенні пенсії, з підстав відсутності необхідного пільгового стажу (загальний страховий стаж 30 років 8 місяців, пільговий стаж 6 років 11 місяців). Так, до пільгового стажу (Список №2) не враховано період роботи в ПАТ «Орендне підприємство «Шахта Жданівська»: з 23.05.1990 р. по 31.12.2002 р. на посаді електрослюсар (слюсар) черговий та по ремонту, у зв`язку з неможливістю здійснення перевірки первинних документів; з 01.01.2004 р. по 31.12.2004 р. на посаді електрослюсар (слюсар) черговий та по ремонту, оскільки за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про спеціальний стаж; з 02.10.2006 р. по 31.12.2006 р. та з 01.06.2011 р. по 12.03.2012 р. на посаді майстра лампового дл. ВТБ, оскільки за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування по ПАТ «Орендне підприємство «Шахта Жданівська» відсутні відомості про спеціальний стаж; з 13.03.2012 р. по 31.05.2014 р. на посаді електрослюсар (слюсар) черговий та по ремонту, оскільки за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування по ПАТ «Орендне підприємство «Шахта Жданівська» відсутні відомості про спеціальний стаж. Враховуючи, що трудова книжка позивача, яка є основним документом про трудову діяльність працівника, оформлена належним чином, містить усі необхідні відомості щодо періоду роботи та є первинним документом, який підтверджує пільговий стаж для призначення пенсії за віком на пільгових умовах (Список №2), позивач вважає вказане рішення незаконним та просить позов задовольнити у повному обсязі.

Представник ГУ ПФУ в Одеській області надав до суду письмовий відзив, який мотивований тим, що необхідними умовами для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, зайнятість повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, наявність необхідного страхового стажу роботи не менше 25 років та з них не менше 10 років на загальних роботах, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Підтвердження права на пільгове забезпечення здійснюється на підставі записів у трудових книжках працівників та уточнюючих довідок, виданих підприємствами на підставі первинних документів про характер виконуваної роботи та умови праці, а також про безпосередню зайнятість протягом повного робочого дня на роботах, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає права працівникові на пенсію за віком на пільгових умовах. Відповідач зазначає, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими ч.3 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 р. №1207-VII, є недійсним і не створює правових наслідків. Довідка від 18.02.2020 р. №05-02/631 видана ПАТ «Орендне підприємство» «Шахта Жданівська», яке перереєстроване на підконтрольній території м.Жданівськ, однак виписки із наказів про підтвердження права на пенсію, за Списком №2 видані та завірені печаткою підприємства ПАТ «Орендне підприємство» «Шахта Жданівська», яке знаходиться на непідконтрольній території м.Жданівськ та до уваги прийматися не можуть. До пільгового стажу позивача не зараховані періоди роботи в ПАТ «Орендне підприємство» «Шахта Жданівська»» з 23.05.1990 р. по 31.12.2002 р., з 01.01.2004 р. по 31.12.2004 р., з 02.10.2006 р. по 31.12.2006 р., з 01.03.2011 р. по 12.03.2012 р. та з 13.03.2012 р. по 31.05.2014 р., оскільки за вказані періоди неможливо здійснити перевірку первинних документів та за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, відсутні відомості про спеціальний трудовий стаж. А тому Управлінням застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Одеській області, за наслідками розгляду заяви позивача №3673 від 13.05.2020 року, винесено Рішення від 02.06.2020 року №156050006269 щодо відмови в призначені пенсії на пільгових умовах за Списком № 2, так як відсутній пільговий стаж роботи, який за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування складає 6 років 11 місяців при загальному стажі роботи 30 років 8 місяців, необхідність якого визначено у п.2 ч. 2 ст. 114 Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Та оскільки трудова книжка позивача не містить відомостей щодо її зайнятості на роботах з важкими та шкідливими умовами праці за Списком №2, а також відомостей щодо зайнятості на таких роботах протягом повного робочого дня, довідка, передбачена п.20 Порядку №637 є обов`язковою для підтвердження пільгового стажу.

Також представник відповідача зазначив, що суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, а тому позовна вимога про зобов`язання відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах (Список №2) з моменту звернення є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача.

Ухвалою суду від 06.07.2020 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Також вказаною ухвалою зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області в строк для надання відзиву надати до суду належним чином засвідчену копію особової справи ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є внутрішньо переміщеною особою та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою №0000061967 від 09.12.2016 року (а.с.21).

13.05.2020 року позивач звернулася до ГУ ПФУ в Одеській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, до якої додала необхідні документи.

02.06.2020 року ГУ ПФУ в Одеській області прийнято Рішення №156050006269, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком за Списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, який складає 6 років 11 місяців. Так, до пільгового стажу ОСОБА_1 не враховано періоди роботи в ПАТ «Орендне підприємство» «Шахта Жданівська» з 23.05.1990 р. по 31.12.2002 р., так як неможливо здійснити перевірку первинних документів, та періоди роботи з 01.01.2004 р. по 31.12.2004 р., з 02.10.2006 р. по 31.12.2006 р., з 01.03.2011 р. по 12.03.2012 р., з 13.03.2012 р. по 31.05.2014 р., так як в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про спеціальний стаж за вказані періоди, а також оскільки не можуть прийматися до уваги виписки із наказів про підтвердження права на пенсію за Списком №2 видані та завірені печаткою підприємства ПАТ «Орендне підприємство» «Шахта Жданівська», яке знаходиться на непідконтрольній території м. Жданівськ. Також у вказаному рішенні зазначено, що загальний стаж роботи складає 30 років 8 місяців (а.с.12-14).

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст.22 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за віком призначаються довічно, незалежно від стану здоров`я.

Відповідно до п. «б» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) право на пенсію за віком на пільгових умовах мають, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом 1 цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; тощо.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом 1 цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок; тощо.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом 1 цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом 1 ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування": жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

Аналогічне положення закріплене ч.1, п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач досягла пенсійного віку та має достатній страховий стаж (більше 25 років), які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п. «б» ч.1 ст.13 Закону №1788-XII та п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV.

Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до п.3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18.11.2005 року, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 р. та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 р.

Відповідно до п.10 вказаного Порядку №383 від 18.11.2005 року, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. №637.

Так, п.1-3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п.20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно п.23 та 24 Порядку документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності). Для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про період роботи, які внесені в довідки на підставі документів.

Таким чином, довідка уточнюючого характеру може бути основним доказом підтвердження стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка чи відповідні записи у ній. При цьому значення трудової книжки як основного документа, що підтверджує пільговий стаж роботи, встановлено Законом №1788-XII (статті 13, 62), і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Отже, правова норма ст.62 вказаного Закону, передбачає, що основним документом для підтвердження стажу роботи є трудова книжка і лише при її відсутності, або відповідних записів у ній, стаж підтверджується згідно положень Порядку №637.

Водночас проведення атестації робочого місця, зайнятість повний робочий день на роботі з шкідливими умовами праці на посаді, яка передбачена Списком виробництв, робіт, професій, посад і показників є обов`язковим умовами призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. «б» ч.1 ст.13 Закону №1788-XII. У разі відсутності такої інформації у трудовій книжці, надання пенсійному органу уточнюючої довідки, встановленої форми є обов`язковим.

Відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №442 від 01.08.1992 р., атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

З аналізу норм вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України, вбачається, що проведення атестації робочих місць покладалося на підприємства у разі наявності шкідливих умов праці на виробництві, згідно затверджених Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників.

21.08.1992 р. набрав чинності Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №442 від 01.08.1992 р. З цього часу визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах провадиться на підставі результатів атестації відповідних робочих місць за умовами праці.

Разом з тим, слід зазначити, що атестація робочих місць до 21.08.1992 р. не була передбачена законодавством, а тому не проводилась і не повинна була проводитись.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з наданої позивачем трудової книжки Серія НОМЕР_1 , виданої 22.11.1989 року (а.с.24-25), відносно ОСОБА_1 наявні наступні записи, зокрема: 22.11.1989 року прийнята гірником 1 розряду в Виробниче об`єднання по видобутку вугілля «Шахтарськвугілля» Шахта «Жданівська №3-4»; 04.05.1990 року переведена учнем лампівника на період декретної відпустки; 22.05.1990 року переведена електрослюсарем (слюсарем) черговим та по ремонту обладнання 4 розряду та 31.12.2004 року звільнена у зв`язку з переведенням; з 01.01.2005 року прийнята по переведенню в ЗАТ «Орендне підприємство «Шахта Жданівська» на посаду електрослюсаря (слюсаря) чергового та по ремонту обладнання 4 розряду; 01.10.2006 року переведена на посаду майстра лампового ділянки вентиляції і техніки безпеки; з 12.03.2012 року переведена на посаду електрослюсаря (слюсаря) чергового та по ремонту обладнання 4 розряду в ПАТ «Орендне підприємство «Шахта Жданівська» до 28.11.2016 року.

Записи в трудовій книжці позивача щодо відомостей про роботу внесені відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 року №162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58.

Жодних зауважень щодо записів у трудовій книжці від ГУ ПФУ в Одеській області не надходило, періоди роботи записані чітко, записи скріплені печатками та підписами уповноваженої особи, а тому сумніватись у достовірності відомостей, внесених у трудову книжку у суду відсутні.

Крім того аналогічні відомості щодо періодів роботи, в тому числі роботи за списком №2, також містяться в довідці №05-02/631 від 18.02.2020 року, виданої Орендним підприємством «Шахта Жданівська» (а.с.43-44). У вказаній довідці також містяться посилання на накази підприємства відповідно до яких проводилася атестація робочих місць. Копії таких наказів містяться в матеріалах справи, та подавалися позивачем до ГУ ПФУ в Одеській області разом з заявою про призначення пенсії.

При цьому суд зазначає, що у справі, яка розглядається не є спірним те, що позивач працювала на роботах за списком №2 у відповідні періоди, за якими вона має право на отримання пільгової пенсії, проте, ГУ ПФУ в Одеській області відмовило позивачу у прийнятті документів, які підтверджують спеціальний трудовий стаж, підготовлені та видані на території, яка непідконтрольна українській владі.

А відтак, відповідачем до пільгового стажу ОСОБА_1 не враховано періоди роботи в ПАТ «Орендне підприємство» «Шахта Жданівська» з 23.05.1990 р. по 31.12.2002 р., з 01.01.2004 р. по 31.12.2004 р., з 02.10.2006 р. по 31.12.2006 р., з 01.03.2011 р. по 12.03.2012 р., з 13.03.2012 р. по 31.05.2014 р., та прийнято Рішенням №156050006269 від 02.06.2020 року про відмову у призначенні пенсії за віком за Списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV, оскільки підтверджений пільговий стаж складає лише 6 років 11 місяців.

Разом з тим, суд не погоджується з доводами відповідача, щодо підстави для відмови у призначенні позивачеві пенсії на пільгових умовах за Списком №2, що відповідна довідка та виписки з наказів видані організацію, що знаходиться на тимчасово окупованій території України, враховуючи наступне.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими ч.2 цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Разом з цим, суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, висловленої, зокрема, у постановах від 02.10.2018 року у справі №569/14531/16-а , від 16.07.2019 року у справі №235/516/17, від 21.02.2020 року у справі №701/1196/16-а, у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» вказав, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18 грудня 1996 року, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10 травня 2001 року) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23 лютого 2016 року). «Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

При цьому, на думку суду, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав людини ніяким чином не легітимізує таку владу.

Крім того, ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі "Ковач проти України" від 07 лютого 2008 року, пункт 59 рішення у справі "Мельниченко проти України" від 19 жовтня 2004 року, пункт 50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" від 13 січня 2011 року, пункт 54 рішення у справі "Швидка проти України" від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

За ст.14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Отже, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.

Разом з тим, суд зауважує, що право особи на отримання пенсійних виплат не може бути поставлено у залежність від можливості органів Пенсійного фонду України здійснювати ці повноваження (зокрема у зв`язку із проведенням АТО та неможливістю проведення перевірки періодів роботи/навчання, тощо, з підстав розташування підприємств, установ, організацій, закладів, тощо, на тимчасово окупованій території України). Неможливість проведення перевірки даних на підприємстві, установі, організації які розташовані на тимчасово окупованій території, не дає підстав для відмови у зарахуванні стажу роботи, при його підтвердженні записами в трудовій книжці, дипломі, тощо, та не може позбавляти особу її конституційного права на соціальний захист суто з формальних підстав.

Аналогічні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі №227/4312/16-а, від 02.04.2019 року у справі №428/1695/17, від 24.04.2019 року у справі №414/160/17, від 14.02.2019 року у справі №234/18065/16-а, які суд має враховувати при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин (ч.5 ст.242 КАС України).

Так, щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані "намібійські винятки", в яких зазначено про те, що документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Суд зазначає, що в даному випадку позивач не може бути позбавлена свого права на призначення та виплату пільгової пенсії, через неможливість перевірки достовірності періоду та характеру її роботи з тих підстав, що підприємство в якому вона працювала, наразі перебуває на території, яка тимчасово не підконтрольна українській владі.

З урахуванням вищенаведених обставин, суд вважає за можливе застосувати вказані загальні принципи («намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, які видані на непідконтрольній українській владі території, як доказів, оскільки можливість збору відповідних доказів на такій території може бути значно обмежена, у той час як вони мають істотне, а в деяких випадках і вирішальне значення для реалізації відповідних прав людини.

Суд також враховує, що у тому становищі, в якому опинився позивач, вона була позбавлена можливості отримати офіційні документи щодо періоду та характеру своєї роботи, а тому звертаючись до відповідача та суду, надала усі можливі докази, які могла надати у цій ситуації.

Враховуючи викладене, неврахування уточнюючої страховий стаж довідки №05-02/631 від 18.02.2020 р., виданої підприємством, що розташоване на тимчасово непідконтрольній українській владі території, порушує баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення та завданням відповідача щодо перевірки правильності нарахування пенсії. Крім того, суд зазначає, що спірний період в більшій мірі стосується набутого позивачем стажу до 2014 року та накази про атестацію робочих місць №172 від 30.03.1996 р., №188 від 16.03.2001 р., №968 від 29.11.2005 р., №3261 від 20.12.2010 р. видані Орендним підприємством «Шахта Жданівська» до моменту визнання м. Жданівка тимчасово окупованою територією.

З наведених підстав, суд приймає до уваги інформацію, що міститься у вищенаведеній довідці, наданій позивачем на підтвердження спірних періодів роботи, оскільки, як вже було встановлено судом, така інформація в повній мірі узгоджується з записами у трудовій книжці.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що Рішення ГУ ПФУ в Одеській області №156050006269 від 02.06.2020 року про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком за Списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є протиправним, необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу роботи позивача невраховані періоди та зобов`язання призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах (Список №2) з моменту звернення, довічно, суд зазначає наступне.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст.13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 р., кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору ст.13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" та враховує положення "Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень", прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980 р., а саме суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року по справі №21-87а13.

При таких обставинах по цій справі суд не може перебирати повноваження органу Пенсійного фонду щодо призначення позивачу пенсії.

Згідно з ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Враховуючи той факт, що суд не може підміняти орган Пенсійного фонду, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий стаж позивача, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача, буде саме зобов`язання ГУ ПФУ в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.05.2020 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та питання зарахування до страхового та пільгового стажу ОСОБА_1 , що надає право на отримання пільгової пенсії за віком, періодів роботи, з урахуванням висновків суду.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем до суду надано квитанцію №61418 від 30.06.2020 року про сплату судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 840,80 грн.

Разом з тим, ч.8 ст.139 КАС України передбачено, що у випадку якщо, зокрема, спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З урахуванням встановлених обставин у справі, враховуючи, що спір в даному випадку виник внаслідок протиправних дій відповідача, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача суму сплаченого нею судового збору у повному обсязі, а саме 840,80 грн., з ГУ ПФУ в Одеській області.

Керуючись ст.ст.9, 73, 77, 90, 139, 241-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №156050006269 від 02.06.2020 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.05.2020 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та питання зарахування до страхового та пільгового стажу ОСОБА_1 , що надає право на отримання пільгової пенсії за віком, періодів роботи, з урахуванням висновків суду.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати по сплаті судового збору у сумі 840,80 грн. сплачені по квитанції №61418 від 30.06.2020 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку та строки, встановлені ст.ст.295, 297 та з урахуванням п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іванов Е.А.

.