Ухвала суду № 91222632, 26.08.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/3247/20

У Х В А Л А

26 серпня 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Карп`як О.О. секретар судового засідання Лубоцька Н.І., за участю: позивача – ОСОБА_1 , представника відповідача Слиш Г.С., розглянувши у підготовчому судовому засіданні у м. Львові заяву представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень та стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15) про визнання протиправною бездіяльність, стягнення вихідної допомоги при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, у якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Генеральної прокуратури України/ Офісу Генерального прокурора щодо ненарахування та невиплати позивачу вихідної допомоги при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку;

- стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь позивача вихідну допомогу при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку, що складає 44136,28 грн.;

- стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 24.12.2019 року по день виконання рішення суду у цій справі.

Ухвалою суду від 30 квітня 2020 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу час на усунення недоліків.

Ухвалою суду від 14 травня 2020 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

25 червня 2020 року представник відповідача надіслав клопотання про залишення позову без розгляду з огляду наступного. Відповідач вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом, оскільки як свідчать матеріали позовної заяви та додані до неї документи остаточний розрахунок з позивачем проведено 24.12.2019 року. Це підтверджується запитом від 30.03.2020 року до Офісу Генерального прокурора про надання публічної інформації у якому позивач зазначає, що при звільненні йому виплачена заробітна плата за відпрацьовані дні у грудні 2019 року, а також невикористана відпустка, однак, ним не виявлено виплати вихідної допомоги у зв`язку зі звільненням. Таким чином про порушення свого права позивач дізнався в грудні 2019 року, проте, із запитом до відповідача звернувся лише 30.03.2020 року, а до суду – 27.04.2020 року, тобто з пропуском місячного строку для звернення до суду, встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України.

Позивач на адресу суду надіслав заперечення на клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду. ОСОБА_1 просить у задоволення клопотання відмовити з огляду на наступне. Згідно з наказом Генерального прокурора від 21.12.2019 № 2057ц про звільнення позивача Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Генеральної прокуратури України доручено провести остаточний розрахунок та виплатити усі належні виплати при звільнені. У день звільнення 24.12.2019 року позивач отримав смс-повідомлення від обслуговуючого банку про зарахування на його рахунок суми коштів в розмірі 142 683,77 грн. Будь – яких відомостей про нараховані суми конкретних виплат, які входили у вказану загальну суму отриманих коштів не надали. Жодних офіційних документів, які б свідчили про проведення повного та остаточного розрахунку, в т.ч. і про нараховані суми усіх належних позивачу виплат досі немає через те, що роботодавець не видав їх позивачу, що є порушенням ст. 116 КЗпП України. Запит до Офісу Генерального прокурора Басюк Р.І. надіслав 30.03.2020 року з проханням серед іншого надати інформацію чи виплачувалась йому вихідна допомога у зв`язку зі звільненням і якщо не виплачувалась то чому. Лише отримавши 08.04.2020 року на власну електронну адресу від відповідача лист – відповідь від 08.04.2020 № 27/3-1555вих20, позивач дізнався, що виплату вихідної допомоги з ним не проведено. Відтак, вважає, що про порушене право дізнався 08.04.2020 року.

В підготовче засідання призначене на 26 серпня 2020 року прибув представник відповідача, просив подане клопотання про залишення позовної заяви без розгляду задоволити.

Позивач просив у задоволенні клопотання відмовити з підстав наведених у запереченнях на клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

При вирішенні заяви представника позивача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо: 1) позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності; 2) позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано; 3) у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; 4) позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності; 5) надійшла заява позивача про залишення позову без розгляду; 6) особа, яка має адміністративну процесуальну дієздатність і за захистом прав, свобод чи інтересів якої у випадках, встановлених законом, звернувся орган або інша особа, заперечує проти позову і від неї надійшла відповідна заява; 7) провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом; 8) з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу; 9) позивач у визначений судом строк без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору; 10) після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.

Відповідно до частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно частини 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно з частиною другої статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Конституційний Суд України неодноразово надавав офіційне тлумачення частиною другою статті 233 КЗпП України.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, ст.ст.1, 12 Закону України «Про оплату праці» зазначив, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

У пункті 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення Конституційний Суд України розкрив сутність вимог працівника до роботодавця, зазначених у частині другої статті 233 КЗпП України, строк звернення до суду з якими не обмежується будь яким-строком.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другої статті 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Відповідно до статті 69 Закону України «Про Конституційний Суд України» рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов`язковими до виконання.

Отже, аналіз наведених правових норм, з урахуванням рішення Конституційного Суду України, дає підстави для висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці, працівник не обмежується будь-яким строком звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, яка включає усі виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 11.11.19 у справі №817/1227/17.

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивач про порушення свого права дізнався після отримання від відповідача листа – відповіді від 08.04.2020 № 27/3-1555вих20, де вказано, що відповідно до Закону України «Про прокуратуру» у разі звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 цього Закону не передбачено виплату вихідної допомоги. Стаття 44 КЗпП України також не передбачає можливості виплати вихідної допомоги розмірі середнього місячного заробітку працівникові у разі припинення ним трудового договору на підставі пункту 9 частини першої статті 51 «Про прокуратуру». Виплату вихідної допомоги позивачу не здійснено, оскільки відсутні правові підстави для її нарахування.

У Рішенні від 22 лютого 2012 року у справі № 4-рп/2012.Конституційний Суд України роз`яснив, що «в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237 1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що для середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені застосовуються положення статті 233 КЗпП України, а невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням та для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

А тому, звернувшись з позовом до суду 27.04.2020 року позивачем дотримано встановлений законом строк для звернення до суду.

За таких обставин, не вбачається підстав для задоволення клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись ст. ст. 122, 123, 240, 248, 256, 295 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду – відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Повне судове рішення складено 31.08.2020.

Суддя Карп`як Оксана Орестівна