Рішення № 91222630, 31.08.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/6077/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Залізничного відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Залізничного відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (далі – відповідач, Залізничного ВСЗ УСЗ ДГП ЛМР), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови позивачу як учаснику війни у наданні (поновленні) з 01.01.2020 пільг, визначених статтею 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

- зобов`язати відповідача надати (поновити) з 01.01.2020 позивачу як учаснику війни пільги, визначені статтею 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначила, що як учасник війни має право на пільги по оплаті житлово-комунальних послуг, передбачені статтею 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», які отримувала до 01.01.2020. З 01.01.2020 надання пільг позивачу припинено. Вказане зумовило неодноразові звернення до відповідача щодо поновлення пільг, передбачених статтею 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Відповідач відмовляє у поновленні таких пільг з тих підстав, що дохід сім`ї позивача перевищує 2 940 грн, що відповідно до вимог Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII, що унеможливлює надання пільг.

Рішенням Конституційного Суду України від 18.12.2018 №12-р/2018 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) норми, які обмежували права громадян, тому відмова відповідача у поновленні пільг, визначених статтею 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», є протиправною. Позивач вважає, що відповідач порушив її право на отримання пільг, а тому звернулася до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.

Відповідачем позову не визнано з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у такому. На даний час закону, який би визначав порядок та умови матеріального відшкодування у зв`язку з прийняттям рішення Конституційного Суду України від 18.12.2018 №12-р/2018 не прийнято, а тому не має підстав для нарахування позивачу пільг з 01.01.2020 в інших розмірах, ніж визначені Порядком надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї від 04.06.2015 №389. Зазначає, що Залізничний ВСЗ УСЗ ДГП ЛМР здійснює лише нарахування та виплату державних коштів (в т.ч. і надання пільг) шляхом реалізації делегованих державою повноважень відповідно до частини третьої статті 143 Конституції України, а тому вважає свої дії законними. Просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою від 03.08.2020 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Відповідачем через канцелярію суду 28.08.2020 (вх.№42633) подано відзив на позовну заяву.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учасником війни, що підтверджується безтерміновим посвідченням серії НОМЕР_1 від 01.09.2003.

Як учасник війни позивач користувалася пільгами, передбаченими статтею14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до 31.12.2019, що підтверджується листом відповідача від 04.03.2020 №260306-1739.

У зв`язку з припиненням з 01.01.2020 надання пільг, позивач зверталася на урядову «гарячу лінію».

На вказані звернення відповідач листами від 04.03.2020 №260306-1739 та від 09.06.2020 №260306-5074 повідомив про відсутність у позивача права на отримання пільг на комунальні послуги у 2020 році у зв`язку з тим, що середньомісячний сукупний дохід сім`ї ОСОБА_1 в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців перевищує величину доходу 2 940 грн, яка дає право на податкову соціальну пільгу.

Посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 18.12.2018 №12-р/2018, позивач вважає відмову відповідача протиправною і такою, що порушує її право на пільги як учасника війни. Вказане зумовило звернення до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначається Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-ХІІ (далі – Закон №3551-ХІІ).

Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII статтю 14 Закону №3551-XII доповнено частиною 6 (підпункт 1 пункту 9 розділу I Закону України від 28.12.2014 №76-VIII), за змістом якої 50-процентна пільга на оплату житлово-комунальних послуг надається за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Підпункт 1 пункту 9 розділу I Закону України від 28.12.2014 №76-VIII набрав чинності з 01.01.2015, норми цього Закону в частині врахування середньомісячного сукупного доходу сім`ї при наданні пільг - з 01.07.2015.

Рішенням Конституційного Суду України від 18.12.2018 №12-р/2018 в справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 9 розділу I Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII (справа про соціальний захист ветеранів війни та членів їхніх сімей) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема: підпункт 1 пункту 9 розділу I Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII; частину 6 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-ХІІ.

Пунктом 2 цього Рішення визнані неконституційними положення законів України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-ХІІ - втрачають чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Конституційний Суд України зазначив, що встановлення пільг ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», є одним із засобів реалізації державою конституційного обов`язку щодо забезпечення соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей. Держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов`язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов`язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності. Невиконання державою соціальних зобов`язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність вказаного Закону, підриває довіру до держави (абзац 2 пункту 5).

Конституційний Суд України вважає, що соціальний захист ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», спрямований на забезпечення їм достатнього життєвого рівня. Обмеження або скасування пільг для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» без рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов`язань держави щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей. У разі зміни правового регулювання набуті вказаними особами пільги чи інші гарантії соціального захисту повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації. Обмеження або скасування таких пільг, інших гарантій соціального захисту можливе лише у разі запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту (абзац 3 пункту 5).

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Відповідно до пункту 3 Рішення Конституційного Суду України від 18.12.2018 №12-р/2018 (справа про соціальний захист ветеранів війни та членів їхніх сімей) у зв`язку з тим, що абзац другий підпункту 1, абзац другий підпункту 2, абзаци другий, третій, четвертий підпункту 3 пункту 9 розділу I Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, згідно з якими виключено окремі положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII зі змінами, втрачають чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, застосуванню підлягатимуть пункти 7, 16 частини першої статті 14, пункти 7, 18 частини першої статті 15, пункти 6, 15, 16 частини першої статті 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII.

Положення Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-ХІІ, визнані неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 18.12.2018 №12-р/2018, втратили чинність 18.03.2019.

Таким чином, з 19.03.2019 застосуванню підлягають положення частини першої статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-ХІІ в редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII.

Статтею 14 Закону №3551-ХІІ встановлено пільги для учасників війни, відповідно до пунктів 4 та 5 частини першої якої учасникам війни надається: 50-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю); 50-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.

Отже, з 19.03.2019 відновлено право позивача на пільги, передбачені статтею 14 Закону №3551-ХІІ.

За встановлених судом обставин, відповідач, відмовляючи ОСОБА_1 як учаснику війни у поновленні пільг, передбачених статтею 14 Закону №3551-ХІІ, допустив протиправну бездіяльність, яка призвела до порушення права позивача на отримання таких пільг.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доводи відповідача про правомірність своїх дій та рішень спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Тому такі доводи судом до уваги не беруться.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з даним позовом, суд дійшов висновку, що оскаржувана бездіяльність відповідача не відповідає визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах, тому таку бездіяльність слід визнати протиправною, задовольнивши позовну вимогу в частині її оскарження.

Позовна вимога про зобов`язання відповідача надати (поновити) позивачу як учаснику війни з 01.01.2020 пільги, визначені статтею 14 Закону №3551-ХІІ також підлягає до задоволення, оскільки є похідною від першої позовної вимоги.

Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору, сплаченого за квитанцією № 50663271 від 30.07.2020 на суму 840 грн 80 к.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Залізничного відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (вул. Виговського, 34, м. Львів, 79022, код ЄДРПОУ 26094903) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Залізничного відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (вул. Виговського, 34, м. Львів, 79022, код ЄДРПОУ 26094903) щодо відмови ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), як учаснику війни у наданні (поновленні) з 01.01.2020 пільг, визначених статтею 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Зобов`язати Залізничний відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (вул. Виговського, 34, м. Львів, 79022, код ЄДРПОУ 26094903) надати (поновити) з 01.01.2020 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) як учаснику війни пільги, визначені статтею 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.П. Хома