Рішення № 91222228, 31.08.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2020 року № 320/4250/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Терлецької О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Києво-Святошинського управління Головного управління ДФС у Київській області щодо нарахування заборгованості по єдиному соціальному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 14.04.2014р. по 22.03.2019р. та зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області вчинити дії щодо визнання безнадійною та списання заборгованості фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 по єдиному соціальному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 14.04.2014р. по 03.04.2019р.;

- визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-63129-54 від 20.05.2019 року.

В обгрунтування таких вимог зазначив, що 15.02.2020р. щодо позивача було відкрите виконавче провадження № 61290751 на підставі Вимоги № Ф-63129-54 від 20.05.2019р. (далі - Вимога) на суму 31467,70 грн.

03.04.2019р. позивач у відповідності до п. 94 р. VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-УІ подав до Києво-Святошинського управління ГУ ДФС у Київській області Заяву з проханням звільнити від виконання своїх обов`язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" на період з 14.04.2014р. по 22.03.2019р., а заборгованість по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визнати безнадійною та списати (далі - Заява).

Києво-Святошинське управління ГУ ДФС у Київській області у листі № 9295/Б/10-36-54-06 від 10.04.2019 надало відповідь, а саме, що підстави для списання єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування в сумі 29631,58 грн. по ФОП ОСОБА_1 - відсутні (далі - Лист-відповідь).

Позивач вважає, що відомості зазначені у зазначеній Вимозі не відповідають дійсності, вимога підлягає скасуванню, а відповідь Києво-Святошинського управління ГУ ДФС у Київській області є протиправною, тому звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.05.2020 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що контролюючий орган мав всі передбачені законодавством підстави для винесення спірної вимоги та направлення її на адресу Позивача. Спірне рішення відповідає всім критеріям, визначеним законодавством, як по формі, так і по змісту, було належним чином вручене платнику (що не заперечується позивачем), а тому підстави для її скасування у судовому порядку відсутні. У зв`язку з цим, відповідача вважає, що позовні вимоги є безпідставними та немає жодних підстав для задоволення позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з огляду на наступне.

Як слідує з обставин справи та з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_2 був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 02.03.2012 року номер запису про проведення державної реєстрації 22660000000068886.

Як слідує з обставин справи, та не заперечується Позивачем, ОСОБА_3 взято на облік у ГУ ДПС у Київській області (Києво-Святошинський район) 25.03.2019 року.

До 25.03.2019 Позивач знаходився на обліку у ГУ ДПС у Донецькій області.

Відповідно до наказу МФУ від 09.12.2011 №1588 «Про затвердження порядку обліку платників податків і зборів» підставою для зняття ФОП як платника податків з обліку у відповідному контролюючому органі є відомості про державну реєстрацію припинення діяльності ФОП за її рішенням.

Дата зняття ФОП відповідає даті отримання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.

Лише 03.04.2019 державним реєстратором припинено державну реєстрацію ФОП ОСОБА_2 , номер запису 22660060004068886.

Щодо виникнення заборгованості за позивачем, суд зазначає наступне.

Законом України від 03.10.2017 року №2148-УІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», внесено зміни до Закону України від 08.07.2010 №2464-УІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі за текстом - Закон №2464).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №2464 дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відтак визначено, що саме Закон № 2464 є спеціальним по відношенню до встановлення та адміністрування ЄСВ і його норми фактично мають пріоритет у застосуванні над нормами будь-яких інших нормативно - правових актів (окрім Конституції України).

Статтею 4 Закону № 2464 визначено суб`єктний склад платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464 платниками ЄСВ є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до п. 4 ст. 4 Закону № 2464 окремо виділено таку категорію платників, як фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з п. 1 ч. 2 та ч. З ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону №2464 для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, ЄСВ встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування ЄСВ. У разі якщо база нарахування ЄСВ не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума ЄСВ розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки ЄСВ. Сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно п. 5 частини 1 статті 1 Закону № 2464 мінімальний страховий внесок - сума ЄСВ, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та належить сплаті щомісяця.

Законом України від 06.12.2016 № 1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону № 2464. що діють з 01.01.2017, зокрема щодо обов`язковості визначення бази нарахування ЄСВ у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому звітному місяці звітного року.

Мінімальний внесок у 2017 році становив 704 грн. на місяць (3200 грн х 22%, де 3200 грн. розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2017 встановлений Законом України «Про державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 № 1801-VIII).

Мінімальний внесок у 2018 році становив 819,06 грн. на місяць (3723 грн х 22%, де 3723 грн. розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2018 встановлений Законом України «Про державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 № 2246-УІІІ).

Мінімальний внесок у 2019 році становив 918,06 грн. на місяць (4173 грн х 22%, де 4173 грн. розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2019 встановлений Законом України «Про державний бюджет України на 2018 рік» від 23.11.2018 № 2629-УІІІ).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник, у тому числі який обравспрощену систему оподаткування, зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом, сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску

Відповідно до абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону №2464 платники ЄСВ, зазначені у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону зобов`язані сплачувати ЄСВ, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується ЄСВ. Періодом, за який платники ЄСВ подають звітність до органу доходів і зборів (звітнимперіодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини 1 статті 4 нього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Статтею 6 Закону №2464 визначено, що платник ЄСВ зобов`язаний, зокрема: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати ЄСВ; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника ЄСВ у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Статтею 16 ПК України, визначено обов`язки платника податків, зокрема: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4).

У випадку не отримання доходу від підприємницької діяльності, позивач зобов`язаний був нараховувати і сплачувати ЄСВ у сумі не меншій за розмір мінімального страхового внеску.

Отже, не зважаючи на те, що Позивач не отримував дохід у звітному поні або окремому місяці, останній як ФОГ1 зобов`язаний сплачувати ЄСВ, не зважаючи на те, що ОСОБА_2 не здійснював підприємницьку діяльність.

Граничний термін перерахування єдиного внеску за 2017 рік - 9 лютого 2018 року та відповідно до внесених змін з 01.01.2018 року єдиний внесок сплачується щоквартально по строку.

Згідно з даними інтегрованих карток платника податків Позивача по єдиному соціальному внеску автоматично здійсненні наступні нарахування:

Станом на 31.12.2017, згідно переданих залишків за Позивачем обліковувалася заборгованість у розмірі 18 746,86 грн.

- ЄСВ за IV квартал 2017 (граничний термін сплати 19.01.2018) - 1056 грн., сума боргу склала 19802,86 грн.

- ЄСВ за І квартал 2018 (граничний термін сплати 19.04.2018) - 819,06 грн. х 3 = 2457.18 грн., сума боргу склала 22260,04 грн.;

- ЄСВ за II квартал 2018 (граничний термін сплати 19.04.2018) - 819,06 грн. х 3 = 2457.18 грн., сума боргу склала 24717,22 грн.;

- ЄСВ за III квартал 2018 (граничний термін сплати 19.10.2018) - 819,06 грн. х 3 = 2457.18 грн., сума боргу склала 27174,40 грн.;

- ЄСВ за IV квартал 2018 (граничний термін сплати 21.01.2019) - 819,06 гри., х 3 = 2457.18 грн., сума боргу склала 29631,58 грн.

Сплачено Позивачем 19.04.2049 кошти у розмірі 918,06 грн. сума боргу склала 28713,52 грн.

- ЄСВ за І квартал 2019 (граничний термін сплати 19.04.2018) - 918,06 грн. х 3 = 2754.18 грн., сума боргу склала 31467,70 грн.;

Суд звертаємо увагу, звільнення від сплати єдиного внеску за себе передбачено: - у 2017 році для ФОП, якщо вони є пенсіонерами за віком або особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Відповідно до п. 3 розділу 6 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У зв`язку з наявністю в ІКПП Позивача за кодом бюджетної класифікації 71040000 заборгованості зі сплати ЄСВ станом на 30.04.2019 року та відповідно до ст. 25 Закону 2464 відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.05.2019 №Ф-63129-54 на суму 31467,70 грн., та надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового повідомлення. Однак дане поштові відправлення повернулося за зворотньою адресою «за закінченням терміну зберігання».

Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.

У разі якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв`язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, поверненням поштового відправлення у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання або з інших причин, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464, якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з контролюючим органом, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, контролюючий орган надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно з вимогами п. З розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Пунктом 4 розділу VI Інструкції № 449 передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Із зазначеного слідує, що обчислення єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу здійснюється не лише на підставі актів перевірки, але й на підставі облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.

Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця борг з єдиного внеску.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №826/11623/16.

Таку ж позицію зайняв Шостий апеляційний адміністративний суд по справі №320/5965/18, постановою якого від 17.09.2019, рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.04.2019 скасовано, та у задоволені позову відмовлено у повному обсязі.

Щодо доводів позивача про звільнення від сплати єдиного внеску, суд звертає увагу на таке.

Відповідно п. 9-4 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (в редакції від 01.01.2019р), платники єдиного внеску визначені ст. 4 Закону №2464, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України, від 14 квітня 2014 року №405/2014. звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону №2464. на період з 14 квітня 2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Аналізуючи вищевказану норму, можна дійти до висновку, що головною ознакою для звільнення від виконання обов`язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону №2464 є - перебування платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція та заява платника єдиного внеску, яка подається після закінчення антитерористичної операції.

Отже, на день звернення (03.04.2019 року) з заявою Позивач не перебував на обліку в органах доходів і зборів, які розташовані на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, оскільки антитерористична операція триває, тридцяти денний строк від дня її закінчення не розпочався, тому звернення з такою заявою є передчасним, а відтак ОСОБА_2 не відноситься до платників єдиного внеску, яких звільнено від обов`язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону №2464.

Більше того, Закон №2464 не скасовує обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та у повному обсязі.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у рішенні від 30.03.2018 у справі №812/292/18.

Стосовно списання та розстрочення заборгованості по єдиному внеску, то відповідно до вимог ч. 12 ст. 9 Закону №2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника, суд зазначає таке.

Списання заборгованості по єдиному внеску здійснюється відповідно до п.9 розділу 4 Порядку нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міндоходів від 20.04.2015 №449, зареєстрованого у Мінюсті 07.05.2015 за №508/26953 у наступних випадках:

- повної ліквідації юридичні особи - платника єдиного внеску, коли борги (недоїмка) зі сплати єдиного внеску залишається непогашеними у зв`язку з недостатністю майна такого платника або майна засновників чи учасників, якщо вони несуть повну чи додаткову відповідальність за зобов`язаннями платника;

- смерті фізичної особи, оголошення померлою, визнання її у судовому порядку безвісно відсутньою або недієздатною за умови відсутності осіб, які відповідно до Закону несуть зобов`язання зі сплати єдиного внеску, та засвідчення цього факту відділом державної реєстрації актів цивільного стану чи судовим рішенням.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у рішенні від 30.03.2018 у справі №812/292/18.

Також необхідно зазначити, що відповідно до ч. 16 ст. 25 Закону №2464 строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені по єдиному внеску не застосовуються.

Підсумовуючи викладене, контролюючий орган мав всі передбачені законодавством підстави для винесення спірної вимоги та направлення її на адресу Позивача. Спірне рішення відповідає всім критеріям, визначеним Законом № 2464 та Інструкцією №449, як по формі, так і по змісту, було належним чином вручене платнику (що не заперечується Позивачем), а тому підстави для її скасування у судовому порядку відсутні.

Відповідно до частин першої-другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, оцінивши у сукупності докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи відмову у задоволенні позову, судові витрати суд залишає за позивачем відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Терлецька О.О.